Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №201/12055/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 201/12055/25

Провадження № 1-кп/932/1808/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 12025047130000301 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград, Дніпропетровської області, громадянина України, який має вищу освіту, працює у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І.Мечникова, неодруженого, на утриманні дітей немає, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2025 приблизно о 13 год 25 хв ОСОБА_4 , перебуваючи у салоні тролейбусу, який рухався по маршруту №1 та під час руху в районі будинку №49 по проспекту Дмитра Яворницького, вступив з потерпілим ОСОБА_6 в словесний конфлікт, під час якого, на ґрунті особистих неприязних відносин із потерпілим, у ОСОБА_4 раптово виник умисел на спричинення тілесного ушкодження потерпілому.

Тоді ж, 27.08.2025 приблизно о 13 год 25 хв, знаходячись в салоні тролейбусу, який рухався по маршруту №1 під час руху в районі будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізовуючи раптово виниклий умисел на спричинення тілесного ушкодження, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, стоячи навпроти потерпілого завдав один удар своєю головою в кепку, яка була одягнута на голову потерпілого, після чого між ОСОБА_4 та потерпілим почалась штовханина, в результаті якої вони обидва впали на підлогу тролейбуса, при цьому потерпілий тримав ОСОБА_4 своєю лівою рукою за шию, після чого знаходячись у положенні лежачи на підлозі тролейбусу, знаходячись ліворуч від потерпілого, ОСОБА_7 своєю правою рукою стиснутою в кулак завдав не менш двох ударів в область голови ззаду з лівого боку потерпілого.

У результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірного крововиливу в завушній ділянці зліва, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день) та 2-х саден на внутрішній поверхні лівого плеча в середній третині та на внутрішній поверхні лівого променево-зап?ясткового суглобу, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного кримінального проступку за вказаних обставин, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що після закінчення досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані під час досудового розслідування.

Суд уважає доведеним викладене обвинувачення, винуватість останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за наведених вище обставин, що підтверджується окрім показань обвинуваченого в судовому засіданні, такими дослідженими під час судового розгляду доказами , а саме:

-висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 2604 відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: крововилив голови зліва; два садна лівої верхньої кінцівки, що спричинені від не менш 3-х ударів тупого твердого предмету (предметів), в термін, на який вказує обстежений, тобто 27.08.2025. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки на підставі п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»;

-довідкою №537 в якій зазначається, що ОСОБА_6 в приймально-діагностичному відділенні надана допомога з приводу забою м`яких тканин лівого ліктьового суглобу;

-консультаційним висновком спеціаліста КП «Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова» ДОР»;

-випискою № 5122 із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення, де визначено діагноз, а саме: ЧМТ, струс головного мозку (27.08.2025 травма виробнича, згідно з повідомлення про нещасні випадок/гостре професійне захворювання від 28.08.2025), зі стійким помірно вираженим цефалгічним синдромом, вестибулопатією;

-консультаційним висновком спеціаліста від 05.09.2025, в якому зазначено діагноз: забій м`яких тканин ділянки лівого ліктьового суглобу від 27.08.2025, у вигляді помірного набрякового та больового синдрому;

-висновком експерта № 2750е від 12.09.2025 відповідно до якого за даними наданої медичної документації та при огляді 27.08.2025 (Висновок спеціаліста №2604) у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірного крововиливу в завушній ділянці зліва; 2-х саден на внутрішній поверхні лівого плеча в середній третині та на внутрішній поверхні лівого променево-зап?ясткового суглобу. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірного крововиливу в завушній ділянці зліва - відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день), на підставі п.2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». Тілесні ушкодження у вигляді саден лівої верхньої кінцівки (як кожне окремо) відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, на підставі пункту 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». За даними наданої медичної документації у нього був клінічно встановлений діагноз: «забій лівого ліктьового суглобу», однак вищевказаний діагноз об`єктивно (наявністю тілесних ушкоджень - синців, саден, крововиливів при огляді та за даними медичної документації) не підтверджений, тому судово-медичній оцінці по ступеню тяжкості не підлягає, на підставі пункту 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння (підшкірний крововилив багряно-червоного кольору з чіткими контурами та набряком м`яких тканин; садна з буро-червоним підсохлим дном), можливо вказати, що вони могли бути отриманні і в термін на який вказує обстежений та вказано дізнавачем у постанові. Виявлені у нього тілесні ушкодження на голові та в області лівої верхньої кінцівки не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесенні, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) у вищевказані анатомічні ділянки, яким могла бути і рука або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від не менш як 3-х механічних дій. Локалізація та характер виявлених у нього тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту за його участі.

Cуд вважає доведеною винність обвинуваченого у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму провини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання та характеру наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду в межах якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, судом встановлено не було.

У своїй постанові від 01.02.2024 у справі № 643/2955/23 Верховний Суд звертав увагу на послідовну практику, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд зробив висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Надаючи оцінку поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, судом не встановлено підстав для визнання обставини, що пом`якшує покарання, щирого каяття обвинуваченого.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено не було.

Враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 умисного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, суд дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.

На думку суду, саме такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, та відповідатиме ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення.

У межах кримінального провадження потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 75 000 грн моральної шкоди та 27 347 грн на відшкодування матеріальної шкоди, з яких

-5 002 (п`ять тисяч дві гривні) 22 копійки, що складаються з витрат на лікування: 4 622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві гривні) 48 копійок та витрат на проведення судово-медичної експертизи по завданим тілесним ушкодженням 379 (триста сімдесят дев`ять гривень) 64 копійки;

-розмір упущеної вигоди, що складає: 22 344 (двадцять дві тисячі триста сорок чотири гривні) 96 копійок, виходячи з наступного розрахунку: 20 313,97 грн (заробітна плата за останній повний робочий місяць (липень 2025року):

20 робочих днів (в липні місяці 2025 року) = 1 015,68 грн (заробітна плата за один робочий день);

1 015,68 грн (заробітна плата за один робочий день) х 22 днів (вимушеного прогулу) = 22 344,96 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав частково, лише в частині матеріальної шкоди понесеної у зв`язку з лікуванням, щодо відшкодування іншої шкоди - просив відмовити у задоволенні, посилаючись, зокрема, на недоведеність факту упущеної вигоди, відсутність підтвердження причинного зв`язку між більшістю заявлених витрат, а також необґрунтованість заявленого розміру моральної шкоди.

Суд вважає цивільний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану ним шкоду. Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22, 1166, 1177 ЦК України особа, якій завдано майнової шкоди внаслідок кримінального правопорушення, має право на її відшкодування, при цьому відшкодуванню підлягають, зокрема, реальні збитки, тобто втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Щодо витрат, пов`язаних із медичним обстеженням та лікуванням, суд враховує положення ст. 1195 ЦК України, відповідно до якої фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров`я, зобов`язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків та іншими потребами, зумовленими ушкодженням здоров`я.

Судом встановлено, що безпосередньо після події ОСОБА_6 звернувся за медичною допомогою до КНП «Слобожанська центральна лікарня», де за результатами огляду йому було призначено лікування. Факт оплати призначених медикаментів підтверджується платіжним документом від 30.08.2025 на загальну суму 356 грн 37 коп. Також суд враховує оплату проведення СМЕ від 27.08.2025 у розмірі 374 грн 64 коп., комісія за банківські послуги у розмірі 5 грн не враховуються.

З огляду на те, що необхідність лікування була визначена лікарем безпосередньо після звернення потерпілого за медичною допомогою у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, суд вважає доведеними необхідність понесення цих витрат та їх причинний зв`язок із вчиненим кримінальним правопорушенням, а тому витрати у розмірі 731 грн 01 коп. підлягають відшкодуванню обвинуваченим.

Водночас щодо решти заявлених витрат на лікування, потерпілим не надано медичних призначень, рецептів чи інших документів, які б підтверджували необхідність придбання відповідних лікарських засобів, товарів або отримання послуг саме у зв`язку з лікуванням тілесних ушкоджень, заподіяних кримінальним правопорушенням. Само собою надані чеки та квитанції підтверджують факт здійснення відповідних платежів, однак за відсутності доказів медичної необхідності таких витрат не підтверджують їх причинного зв`язку з отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями. Тому, в задоволенні позову в цій частині понад суму 731 грн 01 коп. слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого розміру упущеної вигоди в сумі 22 344 грн 96 коп., то суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тому, у виді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі №910/15865/14 наголосив, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у виді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи є наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані за звичайних обставин, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача одержання прибутку. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті позивачем для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально за звичайних обставин.

Отже, тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Перебуваючи на лікарняному з 28 серпня 2025 року до 19 вересня 2025 року потерпілий повинен був отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до страхового стажу. Але потерпілий у позові просить стягнути заробітну плату у повному розмірі, без врахування цих платежів. Розмір упущеної вигоди потерпілим не доведений належними та допустимими доказами у справі, зокрема потерпілим не представлений відповідний розрахунок недоотриманих ним коштів, в тому числі як за рахунок роботодавця, так і за рахунок Фонду соціального страхування України, тому у цій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст. 23, 1167 ЦК України, відповідно до яких особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а розмір її грошового відшкодування визначається з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, інших істотних обставин, а також вимог розумності і справедливості.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження, у зв`язку з чим він зазнав фізичного болю та моральних переживань, був вимушений звертатися за медичною допомогою та проходити медичне обстеження, а тому факт заподіяння йому моральної шкоди та причинний зв`язок такої шкоди з діями обвинуваченого суд вважає доведеними.

Водночас заявлений потерпілим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 75 000 грн суд вважає завищеним та таким, що не відповідає характеру і ступеню тяжкості заподіяних йому тілесних ушкоджень та встановленим наслідкам кримінального правопорушення.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, які віднесені експертом до легких тілесних ушкоджень, обсяг спричинених потерпілому фізичних та душевних страждань, необхідність звернення за медичною допомогою та проходження лікування, а також наведені вище обставини, що вплинули на тривалість такого лікування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає належним і достатнім розміром відшкодування завданої ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

На досудовому розслідуванні щодо обвинуваченого не застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження.

Підстави до вжиття заходів забезпечення кримінального провадження відсутні.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. 128, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 75 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 275 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 731 грн 01 коп., моральну шкоду в сумі 10 000 грн 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

На вирок може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1