Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №199/14501/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/14501/26

(3/199/3478/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

30.09.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 763981 від 05.09.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слідує, що: «05.09.2026 о 22:20 годині у місті Дніпро, вул. Сонячна Набережна, 14А, водій ОСОБА_1 керував тз «BMW 530i», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна білість; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху».

ОСОБА_1 до суду не з`явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, а також через офіційний веб-сайт «Судова влада України».

Тобто судом прийнято вичерпні заходи для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, визнано можливим розгляд справи у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.

Правилами ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Частиною 1 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

У відповідності до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Як слідує з п. 2) ч. 1 ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційний суд аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, інформує про результати узагальнення судової практики відповідні місцеві суди, Верховний Суд.

Так, судді Дніпровського апеляційного суду, переглядаючи в апеляційному порядку справи про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, неодноразово закривали провадження по справам за ст. 130 КУпАП через не доведення факту керування транспортним засобом особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, про що свідчать, наприклад: постанова від 24.01.2023 у справі № 202/4911/21; постанова від 13.03.2023 у справі №199/8498/22; постанова від 20.03.2023 у справі № 199/8403/22; постанова від 13.05.2024 у справі № 932/1224/24; постанова від 25.06.2025 у справі № 199/3422/25.

У зв`язку з цим слід зазначити про те, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважаються закінченими з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Проте досліджена в судовому засіданні сукупність доказів не підтверджує факт руху або початку чи закінчення руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Тобто доказів руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у справі не має, а тому відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду водіями на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вищевказаними нормами КУпАП (ст. 266), постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 та спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 за № 1452/735.

Зокрема, у відповідності до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі по тексту - Порядок) визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі по тексту - Інструкція), визначено наступні ознаки наркотичного сп`яніння:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Виходячи з системного аналізу п. 2.5 Правил дорожнього руху, ч. 1 ст. 266 КУпАП, п. 2 Порядку та п. 3, 4 Розділу І Інструкції огляду на стан алкогольного сп`яніння підлягають не всі водії транспортних засобів, а лише ті, у яких поліцейськими виявлено ознаки такого сп`яніння, вичерпний перелік яких установлений Інструкцією.

З`ясовуючи питання щодо наявності підстав для проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння, слід звернути увагу на ті ознаки сп`яніння, які, начебто, були виявлені у нього та зафіксовані поліцейським.

Переглядаючи матеріалу відеозапису, долученого поліцейськими, з`ясовано, що відеозаписом не зафіксовано факт виявлення у ОСОБА_1 такої ознаки наркотичного сп`яніння, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, як «неприродна блідість».

Крім того, під час перегляду матеріалу відеозапису, долученого поліцейськими, з`ясовано, що відеозаписом не зафіксовано факт виявлення у ОСОБА_1 та оголошення останньому поліцейським такої ознаки наркотичного сп`яніння, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, як «поведінка, що не відповідає обстановці».

Навпаки, поліцейський оголошує ОСОБА_1 про те, що у нього виявлено ознаку алкогольного сп`яніння – тремтіння пальців рук, про що зазначає у рапорті та письмовому направленні на огляд водія на стан наркотичного сп`яніння. Проте така ознака стану алкогольного сп`яніння не ставиться у вину ОСОБА_1 , оскільки поліцейський не вказав дану ознаку у змісті протоколу про адміністративне правопорушення під час опису установлених обставин.

Відповідно зазначення у направленні на огляд водія на стан наркотичного сп`яніння ознаки алкогольного сп`яніння, яка не знайшла свого відображення у змісті протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказує на формальний підхід працівника поліції під час складання адміністративного матеріалу та спростовує висновки поліцейського про наявність підстав для проходження особою, як водієм, огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Таким чином, зважаючи на викладене, суддя критично оцінює зазначення вказаних ознак стану наркотичного сп`яніння у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки ці ознаки фактично не виявлялися, що суперечить приписам п. 2.5 Правил дорожнього руху.

За таких обставин, через суттєві порушення приписів ч. 1-2 ст. 266 КУпАП, постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 та спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 за № 1452/735 оформлення відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, з огляду на приписи ч. 5 ст. 266 КУпАП, є недійсною.

Вищевикладене надає підстави дійти висновку, що, всупереч положень ч. 2 ст. 251, ч. 1-2 ст. 266 КУпАП, працівники поліції не забезпечили відповідного обов`язкового доказового матеріалу у справі.

При цьому згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), виходжу з того, що суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гайдашевський проти України» від 06.02.2025 Суд визнав порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки апеляційний суд за власною ініціативою шукав ключові докази, які шкодять становищу обвинуваченого, і використав їх у своєму вироку, щоб заперечити аргументи, висунуті захистом. Жоден інший учасник адміністративного провадження не був присутній, щоб просити суд провести ці перевірки чи зібрати докази. Шукаючи такі докази за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Таким чином, викладене надає обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: В.О.Лисенко