Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №147/780/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/780/26

Провадження № 3/147/741/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. , розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з ВП №2 (селище Тростянець) Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

20 липня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області, після доопрацювання надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621442 від 22.03.2026 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621442 від 22.03.2026 випливає, що 22.03.2026 близько 16 години 01 хв. за адресою с. Скибинці вул. Олександра Черепахи біля будинку 14, гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21072, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, порушена координація рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відео реєстратор Motorola VB400V3 номер 800163. Від керування транспортного засобу відсторонений, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановами Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року та від 09 липня 2026 року матеріали справи були повернуті до ВП №2 (селище Тростянець) Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області для доопрацювання та належного оформлення, оскільки надані матеріали не містили належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а долучений до справи відеозапис не підтверджував обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом з доопрацьованими матеріалами надійшов рапорт, з якого випливає, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння підтвердили опитані на місці свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У судове засідання ОСОБА_1 вчетверте не прибув, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Конверти адресовані ОСОБА_1 за місцем його проживання, що зазначене у протоколі про адміністративне преавопорушення, повернулися до суду, як невручені з відмітками відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Додатково ОСОБА_1 було повідомлено про дату час та місце розгляду справи за номером телефону наявного в матеріалах справи, однак відповіла інша особа, повідомила, що це її номер телефону, а ОСОБА_1 з нею не проживає.

Згідно із ч. 2 ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 цього Кодексу, не належать до переліку справ, під час розгляду яких є обов`язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, неявка ОСОБА_1 у судове засідання не є перешкодою для проведення розгляду цієї справи.

Також у судове засідання втретє не з`явилися свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , незважаючи на вжиті судом заходи щодо їх належного виклику та повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного.

Відповідно до ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до змісту ст.251, 252 КУпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Підставою притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії, а також особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як зазначено у протоколі ЕПР1 №621442 від 22.03.2026, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21072, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

До протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №621442 від 22.03.2026, на підтвердження зазначених у ньому обставин, додано:

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- диск із відеозаписом події;

- направлення на огляд водія транспортного засобу;

- довідку інспектора САП Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;

- копію постанови серії ЕНА №6886758 від 22.03.2026 за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Разом із тим, після повторного надходження матеріалів справи судом встановлено, що вимоги постанови суду про повернення матеріалів для доопрацювання фактично не виконані.

Так, із долученого до матеріалів справи відеозапису, як і під час попереднього розгляду справи, не встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21072, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки на відеозаписі зафіксовано події лише з моменту, коли працівник поліції рухається вулицею та розмовляє телефоном, після чого заходить на територію приватного домоволодіння, спілкується з присутніми особами, а згодом знаходить громадянина ОСОБА_1 та наполягає на тому, щоб він підійшов до автомобіля. Сам факт керування транспортним засобом на відеозаписі не зафіксований.

Будь-яких нових доказів, які б усували встановлені судом недоліки та підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент виявлення правопорушення, до матеріалів справи не долучено. Після доопрацювання адміністративного матеріалу жодної вимоги постанови суду не виконано.

Так, щодо факту керування транспортним засобом. За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом. Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп`яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп`яніння.

Для наявності складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, обов`язковим є підтвердження факту саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відсутність прямих доказів керування (як-от відео моменту керування або свідчень очевидців) створює сумніви, які за законом повинні трактуватися на користь особи, що притягується до відповідальності. Згідно із принципом презумпції невинуватості, якщо факт керування не доведений належним чином, це є підставою для виправдання.

Для визнання вини особи у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно підтвердити обидві обставини: і факт керування транспортним засобом, і стан сп`яніння на момент керування. Відсутність доказів першої обставини робить неможливим ствердження, що ОСОБА_1 порушив закон. Навіть якщо були підозри щодо алкогольного сп`яніння, вони не мають юридичного значення без доказу фактичного керування.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП інспектор поліції повинен надати суду беззаперечні докази, які підтверджують факт керування водієм транспортним засобом, а в даному випадку у разі відсутності свідків такими доказами є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Натомість при відтворені долучених до адміністративної справи відеозаписів доказів керування ОСОБА_1 транпортним засобом, як і його зупинка інспектором поліції - не надано.

Відеозаписи, долучені до матеріалів справи, не підтверджують ні факту зупинки транспортного засобу, ні перебування особи за кермом і виконання нею функцій водія, ні розмови працівника поліції з особою, яка б свідчила про те, що їй пропонували пройти огляд, відразу на місці зупинки транспортного засобу, а також не зафіксували висловлення відмови від його проходження. Крім того, відеозапис починається з моменту, коли транспортний засіб, яким нібито керувала особа, вже стоїть припаркований. Запис відеокамер здійснюється з фіксуванням розмови працівника поліції з ОСОБА_1 в будинку.

Свідки які тричі викликалися в судове засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не прибули. Письмові покази свідків суд не може взяти до уваги, як беззаперечні докази підтвердження вини ОСОБА_1 за обставин зазначених у протоколі про адміністативне правопорушення, адже вони не допитувалися безпосередньоь судом і не попереджалися про кримінальну відповідальність за ст. 384 та 385 КК України.

У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування». Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. За відсутності підтвердженого факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 аргументи на її користь у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є ще більш вагомими.

Проаналізувавши встановлені судом обставини, дослідивши надані докази, враховуючи наявні суперечності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які беззаперечно підтверджують факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Водночас сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, а також рапорт інспектора поліції не можуть бути беззаперечними доказами вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16-а вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вказує на відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення, оскільки відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.213,2 21, п.1 ст.247, 248, 249, 251, 252, 283, 284 КУпАП,суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко