Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №135/1511/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1511/26

Провадження № 2/135/945/26

РІШЕННЯ

іменем України

12.10.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Волошиної Т. В., за участю секретаря судового засідання Безпалька С. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ладижині за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивачки та заперечень відповідача

1. Позиція позивачки

1 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів на утримання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , установлених рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 4 жовтня 2019 року у справі № 135/463/19.

Позивачка просить змінити встановлені вказаним рішенням спосіб та розмір стягнення аліментів, що стягуються у твердій грошовій сумі 2 000 грн щомісячно, та стягувати їх із відповідача у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтований тим, що на час ухвалення рішення від 4 жовтня 2019 року дитині було два роки, а на час звернення до суду — дев`ять років. Позивачка вважає, що у зв`язку з дорослішанням доньки, її навчанням у школі та підвищенням вартості товарів і послуг витрати на її утримання істотно зросли.

ОСОБА_1 зазначає, що донька має проблеми зі здоров`ям, потребує медичного спостереження, обстежень, лікування та відповідних витрат. Зокрема, позивачка посилається на наявність у дитини атопічного дерматиту, порушень зору, потребу в стоматологічному лікуванні та проведенні обстежень у зв`язку з підозрою на бронхіальну астму.

Також позивачка вказує, що донька відвідує заняття з танців, групу продовженого дня та додаткові заняття з англійської мови. За її твердженням, витрати на такі потреби становлять близько 4 000 грн щомісячно.

Крім того, позивачка стверджує, що відповідач, крім сплати аліментів у встановленому судом розмірі, добровільної матеріальної допомоги на лікування, навчання та розвиток дитини не надає.

На обґрунтування свого матеріального становища позивачка зазначає, що працює касиром в АТ КБ «ПриватБанк», а її дохід є основним джерелом забезпечення сім`ї. На її утриманні також перебуває малолітній син від другого шлюбу. Чоловік позивачки, за її твердженням, на час звернення до суду не працює.

Позивачка вважає, що відповідач є працездатним, має стабільний дохід і не утримує інших дітей або непрацездатних осіб, а тому спроможний сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Посилаючись на статті 180–183, 192 Сімейного кодексу України, позивачка просить позов задовольнити.

2. Позиція відповідача

У відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позову в розмірі, заявленому позивачкою.

Відповідач не заперечує проти обов`язку утримувати доньку та погоджується зі зміною розміру аліментів, однак не погоджується з вимогою про їх стягнення у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу).

На обґрунтування заперечень представник відповідача зазначає, що позивачка має іншу дитину від другого шлюбу. Обов`язок щодо її утримання покладається на обох її батьків і сам по собі не може бути підставою для збільшення аліментного обов`язку відповідача щодо спільної доньки сторін.

Посилаючись на положення статей 141, 181–183 СК України, представник відповідача вважає обґрунтованим стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника.

У відзиві відповідач просить позов задовольнити частково та стягувати з нього на утримання ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Отже, відповідач не заперечує проти визначення аліментів у частці від його заробітку (доходу), однак вважає необґрунтованим стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини доходу та просить визначити їх у розмірі 1/4 частини.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 2 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк із дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено наслідки його неподання.

15 вересня 2026 року представник відповідача — адвокат Чернякова Марія Андріївна — через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву.

Позивачка подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позов підтримала та просила задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач і його представник подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, відзив на позовну заяву підтримали та просили позов задовольнити частково.

Оскільки всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 4 жовтня 2019 року у справі № 135/463/19, провадження № 2/135/206/19, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 2 000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 1 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

На час ухвалення зазначеного рішення дитині було два роки. На час розгляду цієї справи їй виповнилося дев`ять років.

Зі свідоцтва про шлюб убачається, що 26 серпня 2022 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

Згідно зі свідоцтвом про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки народився син ОСОБА_8 , батьком якого зазначено ОСОБА_5 .

Таким чином, після ухвалення рішення від 4 жовтня 2019 року позивачка уклала шлюб і в неї народилася ще одна дитина.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 15 травня 2026 року ОСОБА_1 працює у банку з 16 січня 2026 року на посаді касира-операціоніста. За період з 16 січня до 30 квітня 2026 року їй нараховано дохід у сумі 73 770 грн 23 коп., який включається до фонду оплати праці. Зазначений у довідці середньомісячний дохід становить 18 458 грн 79 коп. до утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Надана довідка містить відомості про доходи позивачки за період з 16 січня до 30 квітня 2026 року та не містить даних про її доходи за інші періоди.

На підтвердження стану здоров`я доньки позивачка надала медичні документи за 2023–2026 роки.

З висновків офтальмологічних оглядів убачається наявність у дитини астигматизму та рекомендацій щодо корекції зору і подальшого спостереження.

За результатами ультразвукового дослідження від 7 листопада 2023 року в медичній документації зазначено помірну брижову лімфаденопатію реактивного характеру.

З виписки з медичної карти від 25 січня 2024 року вбачається, що після консультації гастроентеролога дитині встановлено діагноз «функціональна диспепсія» та рекомендовано дієтичне харчування, спостереження і додаткові обстеження.

Медичні документи також містять відомості про вроджену деформацію грудної клітки, необхідність спостереження лікарями відповідного профілю та проведення контрольних обстежень.

Рахунки від 7 та 29 квітня 2026 року на ім`я ОСОБА_3 з відмітками про оплату підтверджують оплату стоматологічних послуг на загальну суму 2 900 грн. Водночас ці документи не підтверджують регулярності таких витрат та їх щомісячного розміру.

Отже, письмові докази підтверджують окремі особливості стану здоров`я дитини, потребу в медичному спостереженні та оплату стоматологічних послуг.

Надані медичні документи не містять підтвердження встановлення дитині діагнозу «бронхіальна астма». Вони також не містять розрахунку регулярних щомісячних витрат на лікування у розмірі, зазначеному позивачкою.

Долучені до позовної заяви платіжні документи містять відомості про окремі платежі та перекази коштів. Частина з них підтверджує оплату послуг, пов`язаних зі шкільним навчанням дитини. Водночас квитанції про перекази коштів фізичній особі не містять достатніх відомостей про зміст, періодичність і вартість конкретних послуг, для оплати яких здійснювалися ці перекази.

Позивачка не надала договору про надання послуг репетитора, рахунків, актів наданих послуг, розписок чи інших документів, які б підтверджували оплату занять танцями, додаткових занять з англійської мови або інших освітніх послуг у розмірі 4 000 грн щомісячно. Тому суд не встановив регулярності та заявленого розміру таких витрат.

Матеріали справи не містять довідок про доходи відповідача, доказів щодо належного йому майна, медичних документів про стан його здоров`я або доказів наявності інших дітей чи непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати. Отже, на підставі наявних у справі доказів суд не встановив конкретного розміру доходу відповідача, складу належного йому майна, стану здоров`я та інших його сімейних обов`язків.

IV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

За змістом статей 3, 27 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку. Основну відповідальність за забезпечення належних умов життя дитини несуть її батьки в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

За частинами першою та другою статті 141 Сімейного кодексу України (далі — СК України) мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу та окреме проживання батьків не впливають на обсяг цих прав і обов`язків.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України кошти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків чи інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника чи одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника інших дітей та непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, його майно та майнові права, доведені витрати й інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою цієї статті встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 Верховний Суд України сформулював висновок про можливість перегляду раніше визначеного розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження — із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) або навпаки. При вирішенні такого спору стаття 192 СК України застосовується у взаємозв`язку зі статтями 182–184 цього Кодексу.

У постанові від 15 жовтня 2025 року у справі № 686/28590/23 Верховний Суд зазначив, що обставини, визначені статтею 192 СК України, мають оціночний характер. Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд має визначити, які саме обставини змінилися, та обґрунтувати, чому обраний розмір є необхідним і достатнім. Судовий розсуд має забезпечувати справедливу рівновагу між інтересами дитини та матеріальними можливостями платника аліментів.

За частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у сукупності.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить із такого.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 4 жовтня 2019 року аліменти на утримання доньки сторін визначено у твердій грошовій сумі 2 000 грн щомісячно з установленою законом мінімальною гарантією та індексацією.

На час ухвалення зазначеного рішення дитині було два роки. На час розгляду цієї справи їй виповнилося дев`ять років, вона розпочала здобуття шкільної освіти. Медичні документи підтверджують окремі особливості стану її здоров`я, які потребують медичного спостереження.

Суд ураховує, що потреби дев`ятирічної дитини шкільного віку відрізняються від потреб дворічної дитини. З дорослішанням виникають додаткові потреби, пов`язані з навчанням, фізичним та інтелектуальним розвитком, соціальною активністю, одягом, харчуванням і медичним обслуговуванням.

Водночас природне дорослішання саме по собі не є безумовною підставою для зміни аліментів у будь-якому заявленому розмірі. У цій справі суд оцінює вікові зміни дитини в сукупності з документально підтвердженими обставинами щодо її стану здоров`я, оплати стоматологічних послуг та навчання у школі.

Медична документація підтверджує потребу в медичному спостереженні та здійснення окремих витрат на стоматологічні послуги, однак не дає підстав вважати доведеними весь заявлений позивачкою обсяг лікування і пов`язані з ним регулярні витрати.

Відсутність документального підтвердження вартості кожної звичайної потреби дитини не виключає врахування встановлених змін умов її життя. Водночас суд не може покладати в основу визначення конкретного розміру аліментів припущення про понесені або майбутні витрати.

Щодо доводів позивачки про зміну її сімейного та матеріального становища суд зазначає, що після ухвалення попереднього рішення вона уклала шлюб, у якому народився син. Ці обставини підтверджені свідоцтвами про шлюб і народження.

Народження другої дитини має значення для оцінки сімейного становища позивачки та розподілу її матеріальних можливостей між дітьми. Однак обов`язок щодо утримання молодшого сина покладається на його батьків і сам по собі не може бути перекладений на відповідача, який не є його батьком.

Водночас наявність у позивачки іншої дитини не звільняє ОСОБА_2 від обов`язку належно утримувати спільну з позивачкою доньку.

Довідка про доходи підтверджує працевлаштування ОСОБА_1 та отримання нею заробітної плати у визначений період. Водночас твердження позивачки про те, що її чоловік не працює, належними доказами не підтверджено. Отже, суд не встановив, що позивачка є єдиною особою, яка матеріально забезпечує всіх членів своєї сім`ї.

Щодо матеріального становища відповідача суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів конкретного розміру його заробітку (доходу), належного йому майна, майнових прав чи інших джерел матеріального забезпечення.

Також матеріали справи не містять доказів, які дозволяли б установити наявність або відсутність у відповідача інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати.

Отже, суд не вважає доведеними твердження позивачки про стабільний дохід відповідача та його достатні матеріальні можливості для сплати аліментів у заявленому розмірі. Водночас відсутність доказів про дохід відповідача не є підставою для висновку про його непрацездатність чи неспроможність виконувати аліментний обов`язок.

Суд також бере до уваги позицію відповідача, який у відзиві не заперечує проти зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) та вважає обґрунтованим визначення такої частки у розмірі 1/4.

Водночас ця позиція не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість позовних вимог і визначити розмір аліментів відповідно до статей 182, 183 СК України.

Щодо зміни способу та розміру стягнення аліментів

Аліментний обов`язок батьків має триваючий характер, а визначений судовим рішенням розмір аліментів не є незмінним.

На час присудження аліментів у 2019 році суд визначив їх у твердій грошовій сумі з урахуванням установлених на той час обставин.

У цій справі підтверджено зміну вікових та освітніх потреб дитини, потребу в медичному спостереженні, оплату окремих стоматологічних послуг, а також зміну сімейного стану позивачки.

Суд оцінює ці обставини у сукупності як такі, що мають істотне значення для перегляду раніше визначеного розміру аліментів.

Стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) дає змогу визначати поточний платіж залежно від фактично одержуваного платником доходу. Такий спосіб ураховує зміни його матеріальних можливостей і забезпечує застосування мінімальної гарантії, передбаченої частиною другою статті 182 СК України.

З урахуванням установлених обставин та позицій сторін суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача.

Щодо розміру аліментів

Позивачка просить визначити аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача. Представник відповідача вважає обґрунтованою частку у розмірі 1/4.

Відповідно до частини першої статті 183 СК України розмір частки заробітку (доходу), яка стягуватиметься як аліменти на дитину, визначається судом з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 цього Кодексу.

Розмір частки, передбачений частиною п`ятою статті 183 СК України для наказного провадження, не є безумовно обов`язковим для вирішення спору в позовному провадженні. Суд визначає розмір аліментів з урахуванням конкретних обставин справи.

Визначаючи належну частку, суд ураховує, що аліменти стягуються на одну неповнолітню дитину, якій виповнилося дев`ять років, її актуальні потреби, підтверджені медичні обставини та рівний обов`язок обох батьків забезпечувати її належне утримання.

Попри підтвердження окремих витрат на стоматологічні послуги та обставин, пов`язаних зі шкільним навчанням дитини, позивачка не надала належних доказів регулярних витрат у всьому заявленому обсязі. Також матеріали справи не містять достатніх відомостей про матеріальні можливості відповідача, які обґрунтовували б необхідність визначення аліментів саме у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу).

Водночас відповідач не заперечує проти стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу). Такий розмір відповідає характеру аліментного обов`язку щодо однієї дитини та не суперечить установленим у справі обставинам.

За таких умов суд вважає обґрунтованим визначення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача. Зазначена частка забезпечує його участь в утриманні доньки залежно від фактично одержуваного доходу та враховує встановлені потреби дитини без покладення в основу рішення припущень щодо матеріального становища платника.

Суд не ототожнює зміну способу стягнення аліментів із доведеним фактичним збільшенням суми щомісячного платежу, оскільки матеріали справи не містять відомостей про поточні доходи відповідача та розрахунку належних платежів за попереднім рішенням.

Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: аліменти слід визначити у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше мінімального гарантованого розміру, встановленого частиною другою статті 182 СК України.

У задоволенні вимоги про визначення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача слід відмовити через недостатність доказів, які обґрунтовували б співмірність саме такого розміру за встановлених обставин.

Аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з дня набрання рішенням суду законної сили. До цього часу аліменти підлягають стягненню за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 4 жовтня 2019 року з урахуванням передбачених законом гарантій та індексації.

Зміна способу і розміру стягнення аліментів не поширюється на платежі за період до набрання цим рішенням законної сили та не припиняє обов`язку відповідача погасити заборгованість, якщо така існує. Наявність і розмір заборгованості не є предметом розгляду у цій справі.

Оцінивши докази окремо та у сукупності, з урахуванням установлених обставин, положень статей 180–184, 192 СК України та наведених правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат

Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову про збільшення розміру аліментів відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позов задоволено в частині зміни способу та розміру стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп., від сплати якого позивачку звільнено. Інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 180–184, 192 СК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів на дитину задовольнити частково.

Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, установлених рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2019 року у справі № 135/463/19 (провадження № 2/135/206/19), із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Припинити з дня набрання цим рішенням законної сили стягнення аліментів у розмірі та способом, установленими рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2019 року у справі № 135/463/19 (провадження № 2/135/206/19).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя