Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №674/1542/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 674/1542/24

провадження № 61-10479св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колект Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року у складі судді Шафікової Ю. Е. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2025 року у складі колегії суддів:

Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»

(далі - ТОВ «Коллект Центр»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТВО «Вердикт Капітал»), про визнання недійсним кредитного договору та скасування нарахованої заборгованості.

Позов мотивований тим, що кредитний договір від 10 вересня 2021 року

№ 3329413 з ТОВ «Мілоан» позивач не укладав, не відправляв ідентифікатори підтвердження та не отримував кредитних коштів. Позивачу 10 вересня

2021 року не приходили смс-повідомлення на телефон про зарахування і зняття з інтернет картки НОМЕР_1 коштів у сумі 8 000,00 грн. Позивач лише 12 вересня 2021 року побачив, що в нього на картці відбувались різні фінансові операції, а саме одночасне зарахування та зняття коштів, у зв`язку з чим він зателефонував на гарячу лінію Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» та повідомив, що він будь-які операції не проводив.

13 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділення поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке було зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12021242260000172 за частиною першою статті 190 КК України.

ОСОБА_1 зазначав, що на початку вересня 2021 року шукав роботу та, знайшовши рекламу «онлайн робота», подав свою заявку. До нього зателефонували і запропонували заробіток в інтернеті, позивач пройшов онлайн курс. 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 сказали, що він буде рахуватись онлайн робітником і що для оформлення його працівником потрібно скинути паспорт та ідентифікаційний номер. Через декілька днів почались проблеми з банківською карткою позивача, звідки здійснено різні зарахування та перекази коштів на загальну суму 21 800,00 грн.

Відповідно до виданої ТОВ «Млоан» довідки про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор W43080 відправлений 10 вересня 2021 року з номера телефону НОМЕР_2 . Проте позивач не мав такого номера телефону, користувався іншим номером телефону, а саме НОМЕР_3 , який і зазначений в анкеті-заяві на кредит та договорі про споживчий кредит № 3329413. Однак на цей номер телефону жодні смс-повідомлення не приходили з одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору або про поповнення картки чи, відповідно, зняття коштів. Одноразовий ідентифікатор W43080 підтвердження кредиту був відправлений на номер телефону НОМЕР_2 . Тому вважав, що договір споживчого кредиту від 10 вересня 2021 року

№ 3329413 не є підписаним.

Фактично, за умови непідписання договору одноразовим ідентифікатором, між позивачем і ТОВ «Мілоан» не виникло ніяких договірних відносин. Позивач не бачив, що 10 вересня 2021 року відбулося зарахування та зняття коштів на інтернет-картці «Приватбанку» НОМЕР_1 , а виявив ці шахрайські операції лише через два дні. Усі дії були зроблені шахрайським способом

з використанням персональних даних ОСОБА_1 .

Позивач неодноразово звертався до первісного кредитора та повідомляв, що договір укладений шахрайським способом, також у телефонному режимі повідомляв правонаступників про шахрайські дії, однак відповідач не припинив нарахування за договором. Всі зазначені в позовній заяві обставини дають позивачу підстави стверджувати, що укладений кредитний договір підписаний невідомою особою, яка діяла від його імені, є недійсним.

ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір про споживчий кредит від 10 вересня 2021 року № 3329413, укладений між ТОВ «Мілоан» і невідомою особою, яка діяла від його імені; скасувати нараховану за період з 10 вересня 2021 року до дня ухвалення рішення заборгованість за договором про споживчий кредит від 10 вересня 2021 року № 3329413 в розмірі 60 400,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний кредитний договір укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає нормам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивач не довів, що кредитний договір укладено іншою особою, а грошові кошти, перераховані на банківський рахунок та відповідну банківську картку, що йому не належить. При цьому позивач не спростував відомостей, що зазначені в анкеті-заяві, яка сформована при укладенні кредитного договору, не надав доказів, що такі відомості не відповідають дійсності. Позовна вимога про скасування заборгованості

є похідною, доказів неукладення спірного кредитного договору суду також не надано.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Наталюком Н. М., залишено без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

13 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2025 року

й ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 203 ЦК України, а саме, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним

і відповідати його внутрішній волі. Заявник вказує, що одноразовий ідентифікатор він не отримував, а тому спірний правочин він не підписував. Звертає увагу на те, що оскільки волевиявлення позивача на укладення договору про споживчий кредит № 33294113 у позивача не було, то відповідний договір є недійсним. Застосовані апеляційним судом висновки Верховного Суду є нерелевантними. Заявник звертає увагу на те, що якщо фактично не було підписання договору одноразовим ідентифікатором, то між

ОСОБА_1 і ТОВ «Мілоан» не виникло ніяких договірних відносин.

Аргументи інших учасників справи

08 вересня 2025 року ТОВ «Вердикт Капітал» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2025 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що позивач не надав жодних доказів на спростування укладення між сторонами договору про споживчий кредит. В матеріалах справи є належні і допустимі докази, які підтверджують не тільки факт укладення кредитного договору, а й факт отримання позивачем грошових коштів на його виконання. Звертає увагу, що якщо позивач стверджує, що він не укладав (не підписував) спірний договір, то в силу закону цей договір має бути нікчемним, а тому вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту.

08 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2025 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

11 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

10 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 3329413, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кошти в розмірі 8 000,00 грн, на строк 30 днів до 10 жовтня 2021 року. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з пунктом 6.1 договору про споживчий кредит цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений

в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або мобільний додаток чи інші засоби.

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункт 6.5 договору).

Згідно з відомостями анкети-заяви на кредит і пункту 10 договору

ОСОБА_1 надав кредитодавцю такі реквізити: ідентифікаційний номер, номер паспорта, адресу місця проживання, номер мобільного телефону НОМЕР_3 та адресу електронної пошти. Договір підписано одноразовим ідентифікатором W42080 10 вересня 2021 року об 11 год 07 хв.

Аналогічна інформація міститься в довідці ТОВ «Мілоан» щодо заяви на кредит

№ 3329413, згідно з якою пройдено перевірку відомостей про позивача у бюро кредитних історій.

Особу ОСОБА_1 перевірено за системою BankID НБУ, що підтверджується інформацією від 10 вересня 2021 року.

Зі скріншота із сайту ТОВ «Ммілоан» відомо, що 10 вересня 2021 року

об 11 год 07 хв направлялось повідомлення на номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Згідно із скріншотом з інтернет-картки НОМЕР_1 , 10 вересня 2021 року на картку було зараховано кошти в розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується

і платіжним дорученням № 55976849, того ж дня переведено з картки

11 654,99 грн.

Із довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 25 листопада 2024 року відомо, що на ім`я ОСОБА_1 в банку імітовано картку № НОМЕР_4 . Відповідно до виписки з рахунка ОСОБА_1 10 вересня 2021 року зараховано кошти у сумі 8 000,00 грн з призначенням: виплата займа Мілоан.

14 вересня 2021 року за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, номер кримінального провадження 12021242260000172. Як відомо

з витягу з ЄРДР, 07 вересня 2021 року невідома особа під приводом онлайн заробітку, шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, випитала реквізити банківської картки ОСОБА_1 , звідки здійснила переказ грошових коштів у сумі 21 800,00 грн, чим спричинила збитки на вказану суму.

Відповідно до договору факторингу від 28 грудня 2021 року № 28-12/2021-72 ТОВ «Мілоан» право вимоги за договором № 3329413 відступило ТОВ «Вердикт Капітал».

10 березня 2023 року право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору від

10 березня 2023 року № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що у провадженні Дунаєвецького районного суду Хмельницької області перебуває справа

№ 674/1204/24 за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним правочину, який обґрунтовано тим, що він не підписував із товариством в електронній формі відповідний кредитний договір.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави

і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,

а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які

є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони

в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися

з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані

в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У цій справі договір між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 про споживчий кредит від 10 вересня 2021 року № 3329413 укладено у електронній формі, що відповідає статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

У пункті 6.1 договору зазначено, що цей кредитний договір укладається

в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений

в інформаційно-телекомунікаційні системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з пунктом 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору, позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтвердив, що вій ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, у якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від

12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі

№ 234/7159/20.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що

10 вересня 2021 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Мілоан» в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 3329413, який позивач підписав одноразовим електронним ідентифікатором W42080.

У договорі ОСОБА_1 зазначив усі необхідні свої дані, зокрема, персональні дані, номер телефону НОМЕР_3 , паспортні дані, ідентифікаційний номер, електронну пошту, адресу проживання та номер банківського рахунка, на який необхідно перерахувати кошти.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про споживчий кредит підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від

10 липня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 липня

2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун