Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №501/3951/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 501/3951/25

провадження № 61-10039св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Лук`ян Сергій Григорович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 липня 2026 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Сєвєрової Є. С., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача на його користь грошову суму боргу за договором позики у розмірі 415 618,12 грн, з яких: 387845,88 грн- основний борг, 24 772,24 грн - 3 % річних, 3 000,00 грн - моральна шкода.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 412 618,12 грн. В задоволенні решти позову - відмовлено.

У травні 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Лук?ян С.Г. звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 24 березня 2026 року, в якій просив суд: поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, пропущений з поважних причин; заочнерішення скасувати; цивільну справу призначити до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 червня 2026 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Лук?яна С. Г. про поновлення строку для подачі заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24березня 2026 рокувідмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави для поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення суду відсутні.

Разом із тим, суд зазначив, що як на підставу скасуваннязаочногорішення суду та про незгоду з позовом відповідач посилається на неправомірне нарахування судом до суми боргу 3 % річних у розмірі 24772,24 грн з простроченої суми з огляду на мораторій, якій діє з 2022 року, а також посилається на нібито аналогічний спір, що розглядається в Овідіопольському райсуді Одеської області за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою, вважаючи, що сума боргу у розмірі 12 000 доларів США є предметом розгляду у двох аналогічних справах.

Водночас суд першої інстанції зауважив, що спірні відносини між сторонами за борговою розпискою виникли 18 липня 2022 року, а відповідно до умов боргової розписки,написаноївідповідачем власноруч, останній позичив у позивача в борг 9400 доларів США терміном до 18липня 2023 року, однак до вказаного строку гроші не повернув, а тому докази, на які посилається представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лук?ян С.Г., не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Оскільки жодні підстави для поновлення строків на подання заяви та перегляду заочного рішення суду відсутні і відповідачем не надані, а у діях останнього щодо подання заяви про перегляд заочного рішення вбачається намагання затягнути ним як боржником виконання рішення суду щодо стягнення з нього на користь позивача суми боргу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для подачі заяви та про перегляд заочного рішення.

У червні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Лук?ян С. Г., подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2026 року.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Лук`ян С. Г., на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2026 року повернуто заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції заочне рішення не переглядалося у порядку, встановленому статтями 284-287 ЦПК України, що є обов`язковою умовою для подальшого його оскарження в апеляційному суді. ОСОБА_3 оскаржив дане рішення в загальному порядку. Таким чином, відповідачем порушено порядок оскарження заочного рішення, встановлений статтею 288 ЦПК України, тому апеляційна скарга підлягає поверненню.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27 липня 2026 року ОСОБА_3 в особі свого представника - адвокатаЛук`яна С. Г. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 липня

2026 року та направити справу до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

31 серпня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 рокуу справі №756/11081/20(провадження № 14-25цс24) зазначила, що частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зауважила, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.

Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у пункті 76 постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20(провадження № 14-25цс24) зробила правовий висновок, що у разі постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення об`єктом оскарження в суді апеляційної інстанції є не ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, а безпосередньо заочне рішення, перегляд якого буде здійснюватися саме за апеляційною скаргою відповідача.

Межі розгляду справи апеляційним судом окреслені в частині першій статті 367 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, процесуальним законом чітко визначені як межі розгляду справи апеляційним судом, так і його повноваження щодо скасування, зміни та ухвалення нового рішення по суті спору, підставою для чого не може бути сам по собі пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Із цих же підстав не може бути і залишено без змін заочне рішення суду, оскільки апеляційний суд в силу статті 375 ЦПК України зобов`язаний перевірити додержання норм матеріального права.

Так само суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (відповідача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв`язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача загальної грошової суми боргу у розмірі 415 618,12 грн та 3 000,00 грн моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 412 618,12 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

У травні 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Лук?ян С.Г. звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 24 березня 2026 року, в якій просив:поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, пропущений з поважних причин; заочне рішення скасувати; цивільну справу призначити до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 червня 2026 рокув задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Лук?яна С.Г. про поновлення строку для подачі заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 24березня 2026 року відмовлено.

Зазначене судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

Разом із тим, при постановленні вказаної ухвали суд першої інстанції, крім оцінки доводів відповідача щодо наявності підстав для поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, надав оцінку доводам заявника і щодо підстав скасування заочного рішення суду та щодо його незгоди з позовом, а також доказам, на які він посилається, після чого дійшов висновку, зокрема, про відмову у задоволенні саме заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

При таких обставинах, оскільки Овідіопольський районний суд Одеської області, здійснивши зазначений вище аналіз, своєю ухвалою від 03 червня 2026 року, відмовивши у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 24березня 2026 року, не повернув вказану заяву без розгляду, а надав їй правову оцінкута відмовив у її задоволенні, колегія судів Верховного Суду вважає, що у цій конкретній справі відповідач набув право на перегляд заочного рішення, що буде відповідати таким основним засадам (принципам) цивільного судочинства як верховенство права та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. При таких обставинах оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

При таких обставинах оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Лук`ян Сергій Григорович, задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 липня 2026 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун