Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №534/398/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 534/398/22

провадження № 61-4524св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання протиправним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» від 01 квітня 2022 року № 109-к «Про припинення трудового договору (контракту) начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу ОСОБА_1 »; поновити його на посаді з 02 квітня 2022 року; стягнути з ТОВ «Єристівський ГЗК» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2022 року до дня винесення судом рішення у справі, що станом на 03 травня 2023 року становить 498 411,90 грн.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 07 серпня 1989 року до 01 квітня 2022 року працював на різних посадах Полтавського ГЗК та на гірничо-транспортних підприємствах «Ferrexpo», у період з 02 лютого 2015 року до 01 квітня 2022 року - на посаді начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу ТОВ «Єристівський ГЗК».

Наказом ТОВ «Єристівський ГЗК» від 07 грудня 2020 року № 1698-ОД у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства прийнято рішення з 01 квітня 2021 року виключити зі штатного розпису підприємства та скоротити робочі місця, в тому числі посаду начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу (чотири штатні одиниці).

Наказом відповідача від 25 січня 2022 року № 120-ОД прийнято рішення з 01 квітня 2022 року скоротити відповідних працівників підприємства, в тому числі і позивача - начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу.

22 березня 2022 року та 31 березня 2022 року позивача повідомлено про відсутність вакантних робочих місць на ТОВ «Єристівський ГЗК» та запропоновано роботу на ПрАТ «Полтавський ГЗК», від якої станом на вказані дати він відмовився.

Наказом від 01 квітня 2022 року № 109-к позивача звільнено з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Позивач ознайомився із цими наказами 04 квітня 2022 року і до цього часу не знав про своє звільнення, оскільки в ніч з 02 на 03 квітня 2022 року він був допущений до роботи та виконував свої посадові обов`язки.

Відповідач порушив процедуру звільнення, не повідомив позивача про звільнення за два місяці, не запропонував усі наявні вакантні посади на підприємстві, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації; не врахував його переважне право на залишення на роботі, його безперервний трудовий стаж на підприємстві, досвід трудової діяльності і не провів аналізу його продуктивності і кваліфікації порівняно з іншими працівниками.

Короткий зміст судових рішень

Комсомольський міський суд Полтавської області рішенням від 28 червня 2023 рокупозов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» від 01 квітня 2022 року № 109-к «Про припинення трудового договору (контракту) начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу ТОВ «Єристівський ГЗК» з 02 квітня 2022 року. Стягнув із ТОВ «Єристівський ГЗК» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2022 року до 28 червня 2023 року в розмірі 538 047,66 грн. Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та присудження виплат на його користь заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив процедуру звільнення позивача. За період з 01 лютого до 01 квітня 2022 року на підприємстві були наявні вакансії: учень комірника, учень зливальника-розливальника, учень старшого комірника, які не були запропоновані позивачу.

У зв`язку з незаконним звільненням на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Полтавський апеляційний суд постановою від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Єристівський ГЗК» задовольнив. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 червня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ «Єристівський ГЗК» дотримало встановленого порядку звільнення позивача та належно виконало свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника.

Суд першої інстанції помилково врахував посади, які фактично не були вакантними та, відповідно, не могли бути запропоновані позивачу, оскільки були тимчасовими за строковим трудовим договором на час виконання певної роботи, на період відсутності основного працівника у зв`язку з загальною мобілізацією, за сімейними обставинами.

Позивачу було запропоновано посади, від яких він відмовився.

Верховний Суд постановою від 12 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутні відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 і його представника, та немає доказів щодо вирішення клопотання представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 20 листопада 2023 року, що позбавило сторону позивача бути присутньою у судовому засіданні.

Полтавський апеляційний суд постановою від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Єристівський ГЗК» задовольнив. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 червня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що усі наявні у ТОВ «Єристівський ГЗК» вакансії від дня попередження позивача про наступне вивільнення до дня розірвання трудового договору були йому запропоновані. Позивач письмових заяв про переведення на іншу роботу не подавав та свою згоду на працевлаштування не висловлював.

Тимчасові посади не є вакантними у розумінні КЗпП України, тому такі посади не могли пропонуватися позивачеві на виконання положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2026 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18, від 28 серпня 2024 року у справі № 641/1334/23, від 13 грудня 2023 року у справі № 534/625/22, від 23 липня 2025 року у справі № 759/13994/23.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ТОВ «Єристівський ГЗК» у період з 02 лютого до 01 квітня прийняло на роботу осіб на посади менеджера з персоналу, бізнес-партнера з управління персоналом, учня старшого комірника, учня зливальника-розливальника, учня комірника, слюсаря-ремонтника. Ці посади позивачу запропоновано не було.

Роботодавець є таким, що виконав обов`язок щодо працевлаштування, якщо запропонував працівникові всі наявні вакантні посади, в тому числі й тимчасові вакантні посади на період відсутності основного працівника.

Акт від 31 січня 2022 року № 1 не є належним доказом та засвідчує фіксацію подій в односторонньому порядку.

Відмова позивача від вакантних посад старшого комірника та зливальника-розливальника не звільняє роботодавця від обов`язку запропонувати всі наявні вакантні посади, в тому числі які передбачають виконання роботи більш низької кваліфікації та з нижчим рівнем оплати праці.

У квітні 2024 року до Верховного Суд надійшов відзив ТОВ «Єритівський гірничо-збагачувальний комбінат», мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.

Станом на 31 січня 2020 року на підприємстві не було вакансій, що відповідають професії та спеціалізації позивача, тому відповідач запропонував іншу роботу яку позивач міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. Позивач відмовився від запропонованих йому вакансій.

Тимчасова посада не є вакантною у розмінні КЗпП України, тому така посада не могла пропонуватись позивачу.

Посади менеджера з персоналу та бізнес-партнера з персоналу не пропонувались позивачу, оскільки ця робота є за сумісництвом, а не основним місцем роботи та є роботою з неповною тривалістю робочого дня (48 хв) і надавалась на виконання певної роботи на визначений час. Крім того, освіта, кваліфікація і досвід позивача не відповідали вимогам за цими посадами.

Посади учня-комірника, учня-старшого комірника, учня зливальника-розливальника не було запропоновано, оскільки такі посади є тимчасовими. При цьому позивач відмовився від посад старшого комірника, зливальника-розливальника. Крім того, відповідно до класифікатора професій похідне слово «учень» додають до професійних назв робіт середньої кваліфікації на час проходження первинної професійної підготовки особами, прийнятими на роботу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 травня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 1989 року працював у Полтавському ГЗК, з квітня 2011 року звільнений за переведенням на роботу у ТОВ «Єристівський ГЗК».

02 лютого 2015 року позивач переведений на посаду начальника зміни у кар`єрі у виробничій відділ ТОВ «Єристівський ГЗК».

Наказом керівника ТОВ «Єристівський ГЗК» від 07 грудня 2020 року № 1698-ОД у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства прийнято рішення з 01 квітня 2021 року виключити зі штатного розпису підприємства та скоротити відповідні робочі місця, в тому числі посаду начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу (чотири штатні одиниці).

Наказом ТОВ «Єристівський ГЗК» від 29 січня 2021 року № 131-ОД «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни в штатному розписі ТОВ «Єристівський ГЗК» уведено в дію з 01 лютого 2021 року зміни в організаційній структурі дирекції з розвитку гірничних робіт і дирекції з технічного обслуговування і забезпечення виробництва ТОВ «Єристівський ГЗК» та введено штатний розпис дирекції з розвитку гірничих робіт і дирекції з технічного обслуговування і забезпечення виробництва ТОВ «Єристівський ГЗК».

Наказом генерального директора ТОВ «Єристівський ГЗК» від 17 листопада 2021 року № 1802-ОД «Про зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК» із змінами, внесеними наказом від 24 січня 2022 року № 113-ОД, виключено з 01 квітня 2022 року з організаційної структури ТОВ «Єристівський ГЗК» певні підрозділи, зокрема, виробничий відділ, та виключено зі штатного розпису ТОВ «Єристівський ГЗК» і скоротено робочі місця, у тому числі посаду начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу ТОВ «Єристівський ГЗК».

25 січня 2022 року генеральний директор ТОВ «Єристівський ГЗК» видав наказ № 120-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК», яким передбачено скорочення з 01 квітня 2022 року працівників, зокрема, начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу ТОВ «Єристівський ГЗК» ОСОБА_1

31 січня 2022 року позивачу було запропоновано вакансії, наявні в ТОВ «Єристівський ГЗК», з якими він ознайомився, від запропонованих вакансій відмовився в усній формі. Засвідчити власним підписом факт відмови від вакансій відмовився. Акт зачитано у присутності ОСОБА_1 . Ознайомитися під підпис з актом ОСОБА_1 відмовився (акт від 31 січня 2022 року, складений заступником голови ради трудового колективу М. Кисилюком , головою цехового профспілкового комітету О. Нестеренком , начальником служби утримання інфраструктури УКБІ В. Лихожон).

22 березня 2022 року позивачу запропоновано наявні станом на цей день вакансії в ТОВ «Єристівський ГЗК» згідно з додатком № 1 до акта. ОСОБА_1 від запропонованих вакансій відмовився (акт пропозиції роботи від 22 березня 2022 року, складений головою постійно діючої комісії зі скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК» С. Валковим).

31 березня 2022 року ОСОБА_1 запропоновано наявні станом на той день вакансії на іншому підприємстві - ПрАТ «Полтавський ГЗК», перелік яких зазначено в додатку № 1. ОСОБА_1 від запропонованих вакансій станом на 31 березня 2022 року відмовився (акт пропозиції роботи від 31 березня 2022 року, складений головою постійно діючої комісії зі скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК»).

Наказом від 01 квітня 2022 року № 109-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника зміни в кар`єрі виробничого відділу ТОВ «Єристівський ГЗК» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

ОСОБА_1 з наказом про звільнення ознайомився 04 квітня 2022 року.

За період з 01 лютого 2022 року до 01 квітня 2022 року в ТОВ «Єристівський ГЗК» були наявні вакансії: учень комірника, учень зливальник-розливальник, учень старшого комірника, що підтверджується довідкою про прийнятих працівників в ТОВ «Єристівський ГЗК».

Позиція Верховного Суду

У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника в разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за цією підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Під час вирішення спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21 (провадження № 61-10117св23)).

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 534/625/22 зазначив, що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які існують на цьому підприємстві.

У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я.

З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). Водночас можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника; на час проходження військової служби іншим працівником, призваним під час мобілізації), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 759/13994/23, від 17 грудня 2025 року у справі № 760/18077/24, від 04 лютого 2026 року у справі № 759/13994/23.

У цій справі суди встановили, що в ТОВ «Єристівський ГЗК» відбулась реорганізація зі скороченням чисельності та штату працівників, в тому числі скорочено посаду начальника зміни у кар`єрі, яку обіймав позивач ОСОБА_1 .

Сторони не заперечують той факт, що за період з 02 лютого до 01 квітня 2022 року у ТОВ «Єристівський ГЗК» було працевлаштовано осіб на посади: менеджера з персоналу, бізнес-партнера з управління персоналом, учня старшого комірника, учня зливальника-розливальника, учня комірника, слюсаря-ремонтника. Працівники були працевлаштовані на ці посади тимчасово за строковим трудовим договором на час виконання певної роботи, на період відсутності основного працівника у зв`язку з загальною мобілізацією, за сімейними обставинами.

Водночас зазначені тимчасові посади позивачу запропоновано не було.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, помилково виходив із того, що тимчасові посади не є вакантними у розумінні чинного законодавства України, а тому вони не могли бути запропоновані роботодавцем на виконання положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Водночас роботодавець зобов`язаний запропоновувати усі наявні вакантні посади на підприємстві, яку працівник може виконувати, в тому числі на умовах неповного робочого часу або за строковим трудовим договором.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції обмежившись посиланням на тимчасовий характер вакантних посад, які не були запропоновані позивачу, не встановив, чи могли такі посади бути запропоновані позивачу з урахуванням його освіти, спеціальності, кваліфікації, професійного досвіду та інших професійних характеристик, чи відповідав позивач вимогам, необхідним для виконання відповідної роботи, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про дотримання відповідачем норм трудового законодавства та виконання ним обов`язку, передбаченого частиною третьої статті 49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування позивача.

Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Апеляційний суд не виконав вимог, передбачених процесуальним законодавством щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, тому постанова суду не є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун