Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №742/2435/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 742/2435/25

провадження № 61-1752св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Чернігівобленерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою адвоката Чередніченка Олександра Миколайовича як представника ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року, додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 вересня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Ільченка О. І., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 січня 2026 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Чернігівобленерго» від 02 квітня 2025 року № 336-к в частині звільнення з роботи 02 квітня 2025 року начальника Прилуцької дільниці служби транспорту і логістики ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП; поновити його на посаді; стягнути з АТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 квітня 2025 року до дня ухвалення судового рішення; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він працював на посаді начальника Прилуцької дільниці служби транспорту і логістики АТ «Чернігівобленерго» (далі - начальник дільниці СТіЛ). Наказом від 02 квітня 2025 року № 336-к його звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. При звільненні відповідач врахував неодноразові порушення, виявлені під час перевірок, а саме: перебування підлеглого персоналу на роботі в нетверезому стані, що свідчить про відсутність контролю за дотриманням підлеглим персоналом вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що є порушенням пункту 3.4. посадової інструкції начальника дільниці служби транспорту і логістики, та невиконання пункту 1 наказу АТ «Чернігівобленерго» від 12 грудня 2024 року № 435/01-03 «Стосовно підсумків перевірки фінансово-господарської діяльності Прилуцької дільниці служби транспорту і логістики».

Також у наказі про застосування заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи ОСОБА_1 , відповідач врахував попередні заходи дисциплінарного впливу, згідно з якими ОСОБА_1 не нараховувалася премія, а також оголошувалися догани.

Позивач зазначав про відсутність підстав для звільнення, оскільки немає його вини у перебуванні працівника 19 лютого 2025 року на робочому місці в нетверезому стані.

При допуску ОСОБА_2 до роботи працівник не перебував у нетверезому стані, а виявлення факту його перебування у нетверезому стані о 09:30 може свідчити, що ОСОБА_2 вжив спиртні напої, користуючись відсутністю позивача на робочому місці.

ОСОБА_1 належним чином здійснював контроль за дотриманням підпорядкованими працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці щодо недопускання випадків перебування на робочому місці працівників у нетверезому стані. Факт перебування працівника ОСОБА_2 в нетверезому стані не пов`язаний з відсутністю контролю з боку позивача.

ОСОБА_1 не може відповідати за сам факт появи працівника на роботі в нетверезому стані, а може нести відповідальність виключно за допуск до роботи та перебування працівника на робочому місці в нетверезому стані.

Крім того, сплив місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення на момент прийняття оскаржуваного наказу; раніше застосовані заходи дисциплінарного стягнення є незаконними, необґрунтованими і не підтверджують невиконання чи неналежне виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 , а відповідно, немає ознаки систематичності невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 05 вересня 2025 рокув задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів обставин незаконності його звільнення. Доведеним є систематичне невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків. Строк для застосування дисциплінарного стягнення на момент прийняття оскаржуваного наказу не сплив.

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області додатковим рішенням від 26 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чередніченка О. М. про стягнення витрат на правничу допомогу відмовив.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстав для стягнення витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 немає, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційного суду

Чернігівський апеляційний суд постановою від 07 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 26 вересня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

До звільнення позивач двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, а саме: за неналежне виконання пункту 3.4 посадової інструкції (контролювати дотримання робітниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці та правил пожежної безпеки, вживати заходів з усунення виявлених порушень) та за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (прогул) .

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Чередніченко О. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року, додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 вересня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 січня 2026 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказано те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 та постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 487/1491/21, від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, від 17 березня 2021 року у справі № 742/4121/18, від 08 квітня 2024 року у справі № 632/822/20, від 19 січня 2019 року у справі № 499/78/17-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди мали перевірити та встановити факти порушень позивачем трудової дисципліни, їх систематичність, надати оцінку наявності вини позивача та законності притягнення до дисциплінарної відповідальності по кожному з випадків, незалежно від того чи оспорює такі накази позивач.

Апеляційний суд надав оцінку притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності згідно з наказами відповідача від 26 листопада 2024 року з порушенням норм права та помилково дійшов висновку про його законність.

Позивач не може нести відповідальність за сам факт появи працівника на роботу у нетверезому стані, позивач може нести відповідальність тільки за допуск працівника до роботи в нетверезому стані. У разі встановлення обставин прибуття працівника на роботу і нетверезому стані позивач має право недопустити його до роботи, і тільки в разі невчинення таких дій позивач може нести дисциплінарну відповідальність.

12 листопада 2024 року на момент перевірки ОСОБА_2 не перебував на робочому місці, а прибув до роботи, що виключає можливість застосування дисциплінарного стягнення до позивача, а тому наказ від 26 листопада 2024 року № 408/01-03 є незаконним.

Оскільки 19 лютого 2025 року автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , був на ремонті, шляховий лист не формувався, автомобіль не виїжджав, не було підстав для проведення медичного огляду водія. Із зовнішнього вигляду ОСОБА_2 не видно було ознак алкогольного сп`яніння. При допуску до роботи ОСОБА_2 не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

19 лютого 2025 року позивач був присутній на роботі з 7:20 до 08:30, і після повернення на роботу вже був виявлений факт перебування ОСОБА_2 у нетверезому стані. Вини позивача у цьому немає.

Суди не врахували попередню роботу позивача.

За наслідком виявлення проступку було складено акт про перебування на роботі в нетверезому стані, та відібрано пояснення у працівника і позивача. Жодних інших дій, додаткових службових розслідувань, перевірок, складання документів, відібрання пояснень не було.

Строк притягнення до відповідальності розпочинається не з моменту закінчення службової перевірки, а з моменту, коли працівник повідомив про факти, надав пояснення і документи. Суди дійшли помилкового висновку, що відповідач не пропустив строк застосування дисциплінарного стягнення, який розпочався з дати складення акта від 06 березня 2025 року, не врахувавши, що факт перебування підлеглого працівника в нетверезому стані встановлено 19 лютого 2025 року.

У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Чернігівобленерго», який мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

25 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 28 січня 2022 року працював на посаді начальника Прилуцької дільниці служби транспорту і логістики АТ «Чернігівобленерго».

03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 був ознайомлений з положенням про службу транспорту і логістики та посадовою інструкцією начальника дільниці служби транспорту і логістики.

Відповідно до пункту 3.4 посадової інструкції начальника дільниці служби транспорту і логістики, передбачено, що начальник дільниці СТіЛ повинен, зокрема, контролювати дотримання робітниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці та правил пожежної безпеки, вживати заходи по усуненню виявлених порушень.

12 листопада 2024 року складено акт про те, що водій автотранспортних засобів СТіЛ ОСОБА_2 перебував на своєму робочому місці у робочий час у нетверезому стані, про що свідчили такі ознаки: різкий запах алкоголю з рота під час видихання повітря, порушення координації рухів, нестійка хода, нечітке та незв`язне мовлення, виражене тремтіння пальців рук, зміна забарвлення шкіри обличчя, зниження відчуття свідомості, швидкості реакції і концентрації уваги, втрата послідовності мислення.

Відповідно до копії пояснювальної записки ОСОБА_2 повідомив, що при перевірці стану алкотестер показав результат 0,24 проміле. Пояснити може тим, що вживав ліки, назву не пам`ятає.

Наказом АТ «Чернігівобленерго» від 26 листопада 2024 року № 408/01-03 за неналежне виконання пункту 3.4 посадової інструкції начальника дільниці СТІЛ, начальнику Прилуцької дільниці СТІЛ ОСОБА_1 оголошено догану та наказано не нараховувати премію за результатами фінансово-господарської діяльності за жовтень 2024 року.

Відповідно до акта від 13 листопада 2024 року начальник Прилуцької дільниці СТіЛ ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, тобто зранку на роботу не з`явився.

У пояснювальній записці від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнав, що допустив порушення у вигляді несанкціонованого залишення робочого місця без погодження та дозволу керівництва у цей день.

Відповідно до копії службової записки директора із захисту активів, він вважає за доцільне за прогул 13 листопада 2024 року та самовільні дії з облаштування камерами відеоспостереження виробничої території підприємства, а також постійне перебування на території підприємства, без погодження, власного автомобіля, начальнику Прилуцької дільниці служби транспорту і логістики ОСОБА_1 оголосити догану і не виплачувати премію за листопад 2024 року.

Наказом АТ «Чернігівобленерго» від 04 грудня 2024 року № 1213-к за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку (відсутність на робочому місці) начальнику Прилуцької дільниці служби транспорту і логістики ОСОБА_1 оголошено догану та наказано не нараховувати премію за результатами фінансово-господарської діяльності за листопад 2024 року.

Наказом АТ «Чернігівобленерго» від 12 грудня 2024 року № 435/01-03 наказано начальнику Прилуцької дільниці служби транспорту і логістики ОСОБА_1 , зокрема, посилити контроль за дотриманням підпорядкованими працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці та не допускати випадків перебування на робочому місці працівників у нетверезому стані.

19 лютого 2025 року складено акт про те, що водій автотранспортних засобів СТіЛ ОСОБА_2 19 лютого 2025 року о 09:30 перебував на своєму робочому місці у нетверезому стані, про що свідчили такі ознаки: різкий запах алкоголю з рота під час видихання повітря, порушення координації рухів, нестійка хода, нечітке та незв`язне мовлення, виражене тремтіння пальців рук, зміна забарвлення шкіри обличчя, зниження відчуття свідомості, швидкості реакції і концентрації уваги, втрата послідовності мислення.

У пояснювальній записці ОСОБА_2 повідомив, що ввечері 18 лютого 2025 року вживав алкоголь. 19 лютого 2025 року прийшов на роботу і, оскільки автомобіль був на ремонті, він медичний огляд не проходив. При перевірці стану алкотестер показав результат 0,52 проміле. Зранку 19 лютого алкоголь не вживав.

Згідно з копією пояснювальної записки начальника Прилуцької дільниці СТіЛ ОСОБА_1 19 лютого 2025 року він перебував на робочому місці з 07:20 до 08:30. В період часу з 08:30 до 09:30 ОСОБА_1 на виконання своїх посадових обов`язків перебував на СТО для переоформлення невірно складених документів, за дорученням начальника. Автомобіль ГАЗ-3307 АП під час робіт 18 лютого 2025 року був поламаний і ОСОБА_1 надав розпорядження водію ОСОБА_2 ремонтувати автомобіль. 19 лютого 2025 року за зовнішнім виглядом ОСОБА_2 ознак перебування його у нетверезому стані виявлено не було. При допуску до роботи ОСОБА_2 не перебував у нетверезому стані.

За результатам перевірки фінансово-господарської діяльності Прилуцької дільниці служби транспорту і логістики складено акт від 06 березня 2025 року.

В акті від 06 березня 2025 року зазначено, що інженер 2 категорії Прилуцької дільниці СТіЛ ОСОБА_3 був відсутній на роботі 13 лютого 2025 року з 12:45 до 16:10. Цей факт свідчить про те, що начальник Прилуцької дільниці СТіЛ ОСОБА_1 не забезпечує належний контроль за дотриманням підлеглими працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, чим порушує вимоги пункт 3.4 посадової інструкції начальника дільниці СТіЛ.

В пояснювальній записці від 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 зазначив, що ніяких вказівок з приводу відлучення з робочого місця ОСОБА_3 він не надавав, і не був повідомлений підлеглим про відсутність на робочому місці.

Також з акта перевірки відомо, що 19 лютого 2025 року о 09:30 водій автотранспортних засобів ОСОБА_2 перебував на робочому місці у нетверезому стані, чим порушив трудову дисципліну. Подібний випадок був зафіксований 12 листопада 2024 року тоді ОСОБА_2 також перебував на роботі у нетверезому стані. Згадані випадки перебування підлеглого персоналу на робочому місці у нетверезому стані свідчать про те, що начальник Прилуцької дільниці СТіЛ ОСОБА_1 не забезпечує належний контроль за дотриманням підлеглими працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, чим порушує норми пункту 3.4 посадової інструкції начальника дільниці СТіЛ.

Крім того, виявлено, що електрозварювальник Прилуцької дільниці СТіЛ ОСОБА_4 був відсутній на роботі 19 лютого 2025 року, станом на 10:00. безпосередній керівник ОСОБА_4 - начальник Прилуцької дільниці СТіЛ ОСОБА_1 не знав про відсутність ОСОБА_4 на роботі та його місцезнаходження в робочий час, що свідчить про незабезпечення належного контролю за дотриманням підлеглими працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці та є порушенням вимоги пункту 3.4 посадової інструкції начальника дільниці СТіЛ.

Наказом від 02 квітня 2025 року № 336-к, враховуючи неодноразові порушення, виявлені під час перевірок, а саме перебування підлеглого персоналу на роботі в нетверезому стані, що свідчить про відсутність контролю за дотриманням підлеглим персоналом вимог нормативно-правових актів з охорони праці, ОСОБА_1 було звільнено з роботи 02 квітня 2025 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України)

27 березня 2025 року працівники служби СТіЛ Прилуцької дільниці АТ «Чернігівобленерго» звернулися до голови правління АТ «Чернігівобленерго» з колективним проханням не звільняти начальника Прилуцької дільниці СТіЛ ОСОБА_1 з посади.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, може бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Суди встановили, що позивач вже притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган відповідно до наказів роботодавця від 26 листопада 2024 року № 408/01-03 за неналежне виконання пункту 3.4 Посадової інструкції начальника дільниці служби транспорту і логістики (незабезпечення належного контролю за дотриманням підлеглими працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці), та від 04 грудня 2024 року № 1213-к за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (відсутність на робочому місці).

В подальшому ОСОБА_1 знову вчинив правопорушення, які зафіксовані в акті про результати перевірки фінансово-господарської діяльності Прилуцької дільниці служби транспорту і логістики від 06 березня 2025 року, а саме пункту 3.4 Посадової інструкції, тобто не забезпечення контролю за дотриманням підлеглим персоналом вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Із вказаним актом ОСОБА_5 ознайомлений та зазначив про незгоду з висновками перевірки, додав пояснення на окремому аркуші.

Ураховуючи наведене та встановивши, що виявлені під час перевірки порушення стосуються обов`язків позивача, які є складовими його трудової функції як начальника дільниці, і позивач раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про систематичне невиконання ним своїх обов`язків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Встановивши правомірність проведеного звільнення і відсутність правових підстав для поновлення позивача на роботі, суди правильно відмовили у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними від вимоги про поновлення на роботі.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача є безпідставними, оскільки факт виявлення порушень, здійснених саме ОСОБА_5 , встановлено в акті від 06 березня 2025 року. Дисциплінарне стягнення застосовано в межах установленого законом місячного строку з дня виявлення проступку та шестимісячного строку з дня його вчинення, що відповідає статті 148 КЗпП України.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні суд апеляційної інстанції дотримав норми матеріального та процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у стягненні витрат на правничу допомогу на користь позивача, немає.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Чередніченка Олександра Миколайовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року, додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 вересня 2025 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун