Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №367/3523/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №367/3523/18

Суддя: Зайцев Андрій Юрійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 367/3523/18

провадження № 61-980св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А, Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними та скасування рішень, скасування державної реєстрації, припинення права власності

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Майорова Василя Олександровича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 квітня 2025 року у складі судді Мерзлого Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Журби С.О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахування змін до позовної заяви від 02 лютого 2021 року, просила визнати недійсним та скасувати рішення Гостомельської селищної ради від 18 травня 2017 року № 410-23-VII про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати рішення Гостомельської селищної ради від 18 січня 2018 року № 563-33-VII про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1160 га, кадастровий номер 321094500:01:040:4638 у Державному земельному кадастрі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1160 га, кадастровий номер 321094500:01:040:4638.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21 серпня 2009 року № 1136-43-V їй надано дозвіл на збір матеріалів вибору земельної ділянки площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 . Пунктом 2 цього рішення визначено, що матеріали вибору земельної ділянки площею 0,0700 га на АДРЕСА_2 мають бути подані на затвердження до Гостомельської селищної ради протягом 1 (одного) року. Тобто, готові матеріали вибору земельної ділянки мають бути подані до Гостомельської селищної ради протягом одного року з дня їх виготовлення.

Рішенням Гостомельської селищної ради від 19 червня 2014 року № 855-44-VI внесено зміни до рішення Гостомельської селищної ради від 21 серпня 2009 року № 1136-43-V та викладено його в новій редакції. Надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 .

Рішенням Гостомельської селищної ради від 29 січня 2015 року № 972-52-VI внесено зміни до рішення Гостомельської селищної ради від 19 червня 2014 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1180 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 .

Під час розроблення проекту землеустрою Комунальне підприємство «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» встановило, що земельна ділянка, на яку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на підставі рішення Гостомельської селищної ради від 29 січня 2015 року, вже є сформованою та зареєстрована в Державному земельному кадастрі і має кадастровий номер 3210945900:01:040:4638.

Так, за координатами місця розташування земельної ділянки АДРЕСА_2 зареєстрована земельна ділянка за АДРЕСА_3 , загальною площею 0,1160 га, з іншим цільовим призначенням.

На звернення щодо роз`яснень цієї ситуації Гостомельська селищна рада повідомила позивачці ппро те, що оскільки вона не оформила своє право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га на АДРЕСА_2 на підставі рішення Гостомельської селищної ради від 21 серпня 2009 року № 855-44-VI, селищна рада на підставі рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та рішення про затвердження проекту землеустрою передала земельну ділянку у власність ОСОБА_3 .

На думку позивачки, такі дії селищної ради є незаконними, оскільки вона першою подала клопотання про отримання земельної ділянки у власність та отримала від відповідача дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Тобто, після надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на підставі рішення Гостомельської селищної ради від 19 червня 2014 року та рішення Гостомельської селищної ради від 29 січня 2015 року у позивачки вже виникло право на земельну ділянку.

Оскільки рішення Гостомельської селищної ради від 19 червня 2014 року та рішення Гостомельської селищної ради від 29 січня 2015 року не скасовані, сільська рада незаконно прийняла рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки та рішення про затвердження проекту землеустрою. Знаючи, що позивачка займається збором документів, замовленням проекту землеустрою на земельну ділянку, відповідач ухвалив рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_3 .

Незаконність рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_5 та рішення про затвердження проекту землеустрою полягає ще й в тому, що відповідач надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, який у подальшому затверджений, на ту саму земельну ділянку, що і позивачці, але під іншим номером.

Також рішення про надання ОСОБА_5 дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку та рішення про затвердження проекту землеустрою порушує права ОСОБА_2 . Земельна ділянка площею 0,1180 га виділена позивачці із земельної ділянки на АДРЕСА_3 , яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 . Позивачка є родичкою ОСОБА_2 і проживає разом з нею у її будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі рішення виконавчого комітету Гостомельської селищної ради народних депутатів від 13 жовтня 1993 року № 107 за ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_4 , додатково закріплена земельна ділянка площею 700 кв. м біля її садиби. Загальна площа земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , становить 0,2120 га, з них: постійне користування - 0,1420 га, тимчасове користування (город) - 0,07 га.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Гостомельської селищної ради від 14 червня 2002 року № 72 «Про впорядкування житлових будинків на вилиці АДРЕСА_5.

Для поліпшення житлових умов ОСОБА_2 погодилась відмовитись від земельної ділянки загальною площею 0,07 га на користь позивачки для будівництва нею житлового будинку.

Рішеннями про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою, припинено право ОСОБА_2 постійного користування на більшу частину її земельної ділянки без її згоди та судового рішення, чим порушено її права постійного користування землею.

Ухвалюючи рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою та рішення про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку, відповідач протиправно позбавив позивачку права, яке не скасовано, на земельну ділянку.

Враховуючи наведене, рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та рішення про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 порушують права та законні інтереси позивачки, оскільки прийняті з порушенням норм земельного законодавства, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 08 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. При цьому суд зазначив, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до статей 116, 118 ЗК України не є правовстановлювальними документами та не породжує права власності або користування земельною ділянкою, а тому не створює для позивачки пріоритету перед іншими заявниками. Вимога позову про визнання недійсним та скасування рішення Гостомельської селищної ради від 18 травня 2017 року № 410-23-VII не підлягає задоволенню, оскільки це рішення є ненормативним актом одноразової дії, який вичерпав свою дію внаслідок виконання, а його скасування не породжує правових наслідків для власника земельної ділянки, право якого виникло з моменту державної реєстрації.

Крім того суд зазначив, що спірна земельна ділянка, яка відведена на підставі оспорюваного рішення від 18 січня 2018 року у власність ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 2018 року відчужена ОСОБА_4 .

Разом з тим позивачка не пред`явила позовних вимог до ОСОБА_6 , клопотань про залучення її до участі у справі як співвідповідача не заявляла, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішення Гостомельської селищної ради від 18 січня 2018 року № 563-33-VII, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі через неналежний склад співвідповідачів. Відповідно, в задоволенні позовної вимоги про припинення права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку слід відмовити внаслідок того, що вона є похідною.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 13 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 квітня 2025 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У січні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Майоров В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, відмовляючи в задоволенні позову, застосували застарілу й неактуальну судову практику та проігнорували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких неконкурентне надання однієї земельної ділянки кільком особам суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, створює передумови для використання інсайдерської інформації та розвитку корупційних ризиків, а також згідно з якими орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не має правових підстав надавати дозвіл на розроблення документації із землеустрою двом різним особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із суду першої інстанції.

03 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що в листі за підписом першого заступника селищного голови Гостомельської селищної ради від 14 березня 2018 року № 301782 зазначено про те, що рішенням від 21 серпня 2009 року № 1136-43-V ОСОБА_1 надано дозвіл на збір матеріалів вибору земельної ділянки площею 0,0700 га на АДРЕСА_2 , термін дії якого становив 1 рік. Зазначено також про те, що рішення про надання дозволу не є підставою для виникнення права власності на земельну ділянку. Виходячи з наведеного, на вказану земельну ділянку не було оформлено право власності відповідно до чинного на той час законодавства, тобто земельна ділянка залишалась в комунальній власності територіальної громади.

Рішенням Гостомельської селищної ради від 19 червня 2014 року № 855-44-VI внесено зміни до рішення Гостомельської селищної ради від 21 серпня 2009 року № 1136-43-V та викладено його в новій редакції. Надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 .

Рішенням Гостомельської селищної ради від 29 січня 2015 року № 972-52-VI внесено зміни до рішення Гостомельської селищної ради від 19 червня 2014 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1180 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 .

Рішенням Гостомельської селищної ради від 11 червня 2015 року № 1056-55-VI «Про перейменування вилиць та провулків у селищі Гостомель», вул. Ворошилова перейменовано на вул. Степову .

17 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Гостомельської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1160 га у власність для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_3 .

Рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 18 травня 2017 року № 410-23-VII надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,1160 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_3 . Після погодження проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, проект землеустрою необхідно подати до Гостомельської селищної ради для його затвердження та передання земельної ділянки у власність.

З витягу з Державного земельного кадастру від 10 листопада 2017 року відомо, що земельна ділянка площею 0,1160 га, кадастровий номер 3210945900:01:040:4638, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , є комунальною власністю.

01 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Гостомельської селищної ради із заявою про затвердження проекту відведення земельної ділянки площею 0,1160 га у власність для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_3 .

Комісія виконавчого комітету Гостомельської селищної ради встановила відсутність зелених насаджень на вказаній ділянці, що підтверджується актом обстеження від 05 грудня 2017 року.

Рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 18 січня 2018 року № 563-33-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1160 га, кадастровий номер 3210945900:01:040:4638, для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_3 . Надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,1160 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_3 .

З листа Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» від 16 квітня 2018 року № 22/18 відомо, що воно не може виконати умови укладеного між підприємством і ОСОБА_1 договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки земельна ділянка, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на підставі рішення Гостомельської селищної ради від 29 січня 2015 року, вже є сформованою та зареєстрована в Державному земельному кадастрі і має кадастровий номер 3210945900:01:040:4638.

Як відомо з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 листопада 2018 року, власником земельної ділянки, кадастровий номер 321094500:01:040:4638 є ОСОБА_4 , право власності якого зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М. С.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У частині першій статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто на належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади (органу місцевого самоврядування), які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Належними відповідачами у справах щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування є: особа (особи), якої (яких) стосується рішення, та орган місцевого самоврядування, рішення якого оскаржується (див. висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 лютого 2019 року у справі № 749/376/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 640/12437/16-ц та ін.).

Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року у справах № 362/884/16 та № 758/3921/15 дійшов висновку, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку, та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

Висновки суду по суті спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.

У цій справі позивачка заявила вимоги, зокрема, про визнання недійсним та скасування рішення Гостомельської селищної ради від 18 травня 2017 року № 410-23-VII, визнання недійсним та скасування рішення Гостомельської селищної ради від 18 січня 2018 року № 563-33-VII.

Отже, особами, яких безпосередньо стосуються оспорювані рішення ради, є відповідна рада та фізична особа, якій земельні ділянки передано у власність.

Разом з цим, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд, з яким погодився і апеляційний суд, фактично розглянув першу вимогу позову про визнання недійсним та скасування рішення Гостомельської селищної ради від 18 травня 2017 року № 410-23-VII по суті заявленого позову з посиланням на відповідні норми матеріального права, вважаючи, що задоволення позову в цій частині не є необхідним, оскільки вказане рішення індивідуального характеру вичерпало свою дію.

Водночас у задоволенні вказаної вимоги позову необхідно було відмовити через неналежний суб`єктний склад, не вирішуючи її по суті.

При цьому Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення Гостомельської селищної ради від 18 січня 2018 року № 563-33-VII, скасування державної реєстрації земельної ділянки, а також припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1160 га, кадастровий номер 321094500:01:040:4638, адже вони також пред`явленні не до всіх осіб, які повинні відповідати за вказаними вимогами.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на зазначене Верховний Суд вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Майорова Василя Олександровича задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua