Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №761/8958/14-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 761/8958/14-ц

провадження № 61-7339св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Шиповича В. В. (суддя-доповідач)

суддів: Луспеника Д. Д., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Герич Тетяна Василівна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді Левицька Т. В., від 20 травня 2025 року і постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., від 29 квітня 2026 року, та касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, в інтересах якого діє адвокат Кусий Андрій Васильович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги на постанову приватного виконавця

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив суд скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області (далі - приватний виконавець) Сидія О. В. від 10 січня

2024 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2011 року № 2-8132/2010.

2. Скарга обґрунтована тим, що 12 травня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-8132/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості по кредитному договору у розмірі 80 415,96 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 623 651,04 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього 625 471,49 грн.

3. Заявник зазначає, що 24 червня 2024 року він отримав від приватного виконавця Білецького І. М. поштове відправлення № 0503883839660, в якому містилися відомості про виконавче провадження № НОМЕР_1 із зазначенням ідентифікатора доступу до інформації про виконавче провадження.

4. 24 червня 2024 року він ознайомився з постановою приватного виконавця від 10 січня 2024 року та з матеріалами виконавчого провадження в електронній формі.

5. На зворотній стороні виконавчого листа № 2-8132/2010, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 12 травня 2011 року, наявні відмітки виконавців, зокрема:

- 21 вересня 2015 року, пункт 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», що означає, що 21 вересня 2015 року державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

- 21 листопада 2023 року, пункт 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», що означає, що 21 листопада 2023 року виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з поданням останнім письмової заяви про повернення виконавчого документа.

6. Також згідно з інформацією Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 02 березня 2016 року відносно ОСОБА_1 Франківським ВДВС у м. Львові відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, стягувачем у якому зазначено ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», стан виконавчого провадження: «завершено». Після цього, 10 січня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі заяви ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» про примусове виконання виконавчого листа від 12 травня 2011 року

№ 2-8132/2010, виданого Шевченківським районним судом м. Києва.

7. Заявник вважає, що оскільки 02 березня 2016 року Франківським ВДВС у м. Львові було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 на підставі виконавчого документа, а строк пред`явлення виконавчого документа розпочався заново з 03 березня 2016 року і закінчився - 02 березня 2019 року, отже, при зверненні до приватного виконавця Білецького І. М. із заявою

від 26 грудня 2023 року стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є незаконною.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

8. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня

2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду

від 29 квітня 2026 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

9. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у задоволенні заяви приватного виконавця Білецького І. М. про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, відмовлено.

10. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що стягувач не пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а наведені ОСОБА_1 підстави для скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження відсутні.

11. Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вказав, що ці витрати приватного виконавця не підтвердженні достатніми доказами, зокрема, не надано детальний опис виконаних адвокатом доручень клієнта та/або акт прийому-передачі виконаних робіт.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Герич Т. В., просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду

м. Києва від 20 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення скарги на постанову приватного виконавця.

13. У касаційній скарзі приватний виконавець Білецький І. М., в інтересах якого діє адвокат Кусий А. В., просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

14. 30 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Герич Т. В., подав касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року.

15. 01 червня 2026 року приватний виконавець Білецький І. М., в інтересах якого діє адвокат Кусий А. В., подав касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року.

16. Ухвалами Верховного Суду від 17 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами,витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 761/8958/14, які надійшли до Верховного Суду у червні 2026 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Герич Т. В., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час вирішення скарги на постанову приватного виконавця.

19. Вказує, що апеляційний суд самоусунувся від розгляду питання дефекту повноважень приватного виконавця Сидія О. В., пославшись на те, що скарга не була обґрунтована цими доводами. Однак відповідні доводи були викладені у заяві про доповнення скарги, зокрема про те, що діяльність приватного виконавця Білецького І. М. була зупинена з 25 травня 2023 року до 23 січня 2024 року, а заміщення приватного виконавця допускається виключно у відкритих виконавчих провадженнях. Таким чином приватний виконавець Сидій О. В. протиправно виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 487,64 грн, призначивши її одержувачем Білецького І. М. , діяльність якого на той момент була зупинена.

20. Додатково зауважує, що рішення про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа має прийматися виключно приватним виконавцем, обраним стягувачем, яким приватний виконавець Сидій О. В. не є.

21. Заява стягувача про примусове виконання була адресована приватному виконавцю Білецькому І. М. Згода стягувача на введення ведення приватним виконавцем Сидієм О. В. виконавчого провадження відсутня. При цьому зупинення діяльності приватного виконавця Білецького І. М. унеможливило введення книги обліку та реєстрацію документів цим приватним виконавцем або від його імені.

22. Стверджує, що строки пред`явлення виконавчого листа до виконання не перериваються у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його добровільною заявою про відмову від виконання рішення.

23. Наголошує, що пред`явлення виконавчого листа до виконання у 2016 році дійсно перервало строк його пред`явлення (до 02 березня 2019 року), проте цей строк був вичерпаним під час примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, яке тривало понад 7 років і 8 місяців (з 02 березня 2016 року по 21 листопада 2023 року).

24. Посилається на те, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, право повторно пред`явити виконавчий документ зберігається у межах залишку строку, визначеного для такого пред`явлення.

25. Підставою касаційного оскарження судового рішення приватний виконавець Білецький І. М., в інтересах якого діє адвокат Кусий А. В., зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 28 вересня 2023 року у справі

№ 686/31892/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Звертає увагу, що між приватним виконавцем та адвокатом був погоджений фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, який він і просив стягнути, а ОСОБА_1. не подавав заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

27. У липні 2026 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», в інтересах якого діє адвокат Правник О. П., подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених ним судових рішень, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

28. Зазначає, що заявником пропущений строк подання скарги на постанову приватного виконавця, а ЦПК України не передбачає можливості подання доповнень до такої скарги. При цьому строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплинув, а стягувач надав згоду на заміщення приватного виконавця.

Обставини справи, встановлені судами

29. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня

2010 року задоволено позов ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості по кредитному договору у розмірі 80 415,96 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют НБУ становить 623 651,04 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі

120 грн, а всього 625 471,49 грн.

30. Вказане рішення суду набрало законної сили, а 12 травня 2011 року з метою його примусового виконання Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-8132/2010.

31. Згідно з даними, що містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та листах Франківського відділу ДВС м. Львова, вперше виконавчий лист № 2-8132/2010 був пред`явлений до виконання 26 липня

2011 року та в цей день відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

17 вересня 2013 року державним виконавцем Сарвас Р. І. на підставі пункту 3 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

32. 04 листопада 2013 року виконавчий лист № 2-8132/2010 щодо ОСОБА_1 вдруге пред`явлений на виконання до Франківського ВДВС

м. Львова та 07 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження

№ 40557018.

26 грудня 2014 року державним виконавцем Протченко Б. О. на підставі

пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

33. 18 серпня 2015 року виконавчий лист № 2-8132/2010 щодо

ОСОБА_1 втретє пред`явлений на виконання до Франківського ВДВС

м. Львова та 21 вересня 2015 року державним виконавцем Протченко Б. О., на підставі пункту 6 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № НОМЕР_4 з посиланням на невідповідність виконавчого документа вимогам закону.

34. 01 березня 2016 року виконавчий лист № 2-8132/2010 щодо

ОСОБА_1 вчетверте пред`явлений на виконання до Франківського ВДВС м. Львова та 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження

№ НОМЕР_3.

35. Із 01 березня 2016 року до 21 листопада 2023 року виконавчий лист

№ 2-8132/2010 щодо ОСОБА_1 перебував на виконанні в Франківському ВДВС м. Львова, головний державний виконавець якого 21 листопада

2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою.

36. 10 січня 2024 року виконавчий лист № 2-8132/2010 щодо

ОСОБА_1 пред`явлений на виконання приватному виконавцю Білецького І. М. та 10 січня 2024 року відкрито виконавче провадження

№ НОМЕР_1, оспорюваною у цій справі постановою приватного виконавця.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

39. За змістом статті 4471 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

40. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

41. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі судом виконавчого листа у розглядуваній справі та його пред`явлення вперше до виконання були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність

05 жовтня 2016 року.

42. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

43. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (пункт 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV).

44. Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

45. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.

46. Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

47. За змістом статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно

боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

48. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

49. Положення частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають право стягувача повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, якщо він був повернутий з підстав, зазначених у цій статті, у строки, встановлені у статті 12 цього закону.

50. У справі, яка переглядається, судами встановлено, щовиконавчий лист № 2-8132/2010, виданий 12 травня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва, неодноразово перебував на примусовому виконанні.

51. При цьому пред`явлення виконавчого документу до виконання, результатом якого є рішення державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження № НОМЕР_4 у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, не перериває строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.

52. Отже, строк для пред`явлення даного виконавчого листа до виконання має обліковуватись з дня попереднього повернення його стягувачу, тобто з

26 грудня 2014 року.

53. 26 грудня 2014 року виконавчий лист було повернуто у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а відтак строк після такого повернення розпочинає свій відлік з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

54. Матеріали справи не містять доказів, що на момент чергового пред`явлення виконавчого листа до виконання, а саме 01 березня 2016 року була скасована встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

55. 01 березня 2016 року виконавчий лист № 2-8132/2010 щодо

ОСОБА_1 пред`явлений на виконання до Франківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області та 02 березня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

56. Із 01 березня 2016 року до 21 листопада 2023 року виконавчий лист

№ 2-8132/2010 щодо ОСОБА_1 перебував на виконанні у Франківському ВДВС м. Львова, головний державний виконавець якого 21 листопада

2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою.

57. 10 січня 2024 року оспорюваною постановою приватного виконавця було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

58. 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня

2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

59. Воєнний стан запроваджений в Україні 24 лютого 2022 року наразі не припинено та не скасовано.

60. З огляду на сукупність вказаних обставин, суди дійшли правильного по суті висновку, що заява ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» про примусове виконання від 10 січня 2024 року подана у межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

61. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що пред`явлення виконавчого листа до виконання у 2016 році перервало строк його пред`явлення (до 02 березня 2019 року), проте цей строк був вичерпаним під час примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_3, яке тривало понад 7 років і 8 місяців (з 02 березня 2016

по 21 листопада 2023 року), зводяться до помилкового тлумачення норм права, оскільки боржник помилково ототожнює строк здійснення виконавчих дій зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

62. Зупинення діяльності приватного виконавця Білецького І. М. не позбавляє стягувача права на примусове виконання судового рішення.

63. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 січня

2024 року винесена приватним виконавцем Сидій О. В. на підставі договору

від 04 січня 2024 року про заміщення приватного виконавця Білецького І. М.

64. Таке заміщення не порушує прав боржника, а стягувач фактично погодився із цим заміщенням.

65. В межах доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

66. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо касаційної скарги приватного виконавця Білецького І. М.

67. Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

68. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

69. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

70. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

71. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (частина четверта статті 141 ЦПК України).

72. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

73. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

74. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

75. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

76. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 168-169 зазначеної постанови).

77. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

78. У справі, що переглядається, приватний виконавець Білецький І. М., в інтересах якого діє адвокат Кусий А. В., у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути із ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

79. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу до матеріалів справи було додано договір № 01/27/03/2026 про надання правової допомоги від 27 березня 2026 року, зі змісту якого вбачається, що вартість надання приватному виконавцю правової допомоги у цій справі в апеляційному суді є фіксованою і її розмір становить 20 000 грн.

80. З матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного перегляду справи адвокат Кусий А. В., як представник приватного виконавця, подав відзив на апеляційну скаргу та 29 квітня 2026 року в режимі відеоконференції брав участь у судовому засіданні.

81. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

82. За цих обставин є помилковим висновок апеляційного суду про повну відмову у відшкодуванні витрат приватного виконавця на професійну правничу допомогу.

83. За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

84. Враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом, принципи розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що заява приватного виконавця Білецького І. М. про стягнення витрат на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, підлягає частковому задоволенню в розмірі 10 000 грн, шляхом їх стягнення із ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М.

85. Також приватний виконавець Білецький І. М. у касаційній скарзі, поданій в його інтересах адвокатом Кусим А. В., просить Верховний Суд стягнути із ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн в суді касаційної інстанції.

86. До касаційної скарги долучено договір № 01/29/05/2026 про надання правової допомоги від 29 травня 2026 року, зі змісту якого вбачається, що вартість надання приватному виконавцю правової допомоги у Верховному Суді в межах цієї справи є фіксованою і її розмір становить 10 000 грн.

87. Враховуючи задоволення касаційної скарги приватного виконавця Білецького І. М., в інтересах якого діє адвокат Кусий А. В., та з огляду на співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 5 000 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Герич Тетяна Василівна, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня

2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року залишити без задоволення.

3. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, в інтересах якого діє адвокат Кусий Андрій Васильович, задовольнити частково.

4. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 28 травня

2026 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про стягнення витрат на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 грн.

6. В іншій частині у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, - відмовити.

7. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. В. Шипович Д. Д. Луспеник О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк