Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №465/5329/13-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 465/5329/13

провадження № 61-3408св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2025 року під головуванням судді Величко О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М. у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, визнання спадкоємцем та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. 03 червня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», звернулось до суду з позовом в якому, з урахуванням зміни предмета позову просило:

2. стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року

№ BL3138/BL3138-K в сумі 99 236,21 доларів США, яка складається із заборгованості, в тому числі простроченої, по сумі кредиту - 77 930,20 доларів США, відсотків -

20 828,06 доларів США, підвищених відсотків - 477,95 доларів США;

3. стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року

№ BL3138/BL3144-KL у cумі 31 479,84 доларів США, яка складається із заборгованості, в тому числі простроченої, по сумі кредиту - 25 204,31 доларів США, відсотків - 5 827,89 доларів США, підвищених відсотків - 447 доларів США;

4. визнати ОСОБА_3 спадкоємцем після ОСОБА_2 , зокрема таким, що успадкував квартиру за адресою АДРЕСА_1 ;

5. в рахунок часткового погашення боргу перед АТ «Універсал Банк» за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3138-K в сумі

99 236, 21 доларів США та за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року

№ BL3138/BL3144-KL в сумі 31 479,84 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 61 кв. м, яка успадкована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

6. В обґрунтування позовної заяви покликалось на те, що 04 квітня 2008 року між АТ «Універсал Банк», яке є правонаступником ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № BL3138, а також додаткові угоди до нього від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3138-К та

№ BL3138/BL3144-KL.

7. Оскільки позичальник не дотримувався графіків та термінів погашення кредиту, у нього утворилася заборгованість на загальну суму 130 716,05 доларів США, що еквівалентно 1 044 813, 39 грн.

8. За невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3138-К станом на 15 квітня 2013 року заборгованість позичальника становить 99 236,21 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 793 195,03 грн, з них: заборгованість по сумі кредиту - 77 930,20 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку

622 896,09 грн, відсотки - 20 828,06 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 166 478,68 грн; підвищені відсотки - 477,95 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 3 820,25 грн.

9. Також за невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3144-КL станом на 15 квітня 2013 року, заборгованість відповідача становить 31 479,84 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 251 618,36 грн, з них: заборгованість по сумі кредиту - 25 204,31 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку

201 458,05 грн; відсотки - 5 827,89 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 46 582,32 грн; підвищені відсотки - 477,64 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 3 577,99 грн.

10. Крім вищенаведеного, одночасно з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача за кредитним договором був укладений між позивачем та ОСОБА_2 договір іпотеки від 04 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р.

11. За умовами договору іпотеки іпотекодавець забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов генерального договору про надання кредитних послуг від 04 квітня 2008 року № BL3138. Згідно з п.1.1. договору іпотеки, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_2 .

12. За таких обставин АТ «Універсал Банк» також має право звернутись до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Франківський районний суд м. Львова рішенням від 04 квітня 2025 року позовні вимоги задовольнив.

14. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року

№ BL3138/BL3138-K у сумі 99 236,21 доларів США, яка складається із заборгованості, в тому числі простроченої, по сумі кредиту - 77 930,20 доларів США, відсотків -

20 828,06 доларів США, підвищених відсотків - 477,95 доларів США.

15. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року

№ BL3138/BL3144-KL в cумі 31 479,84 доларів США, яка складається із заборгованості, в тому числі простроченої, по сумі кредиту - 25 204,31 доларів США, відсотків - 5 827,89 доларів США, підвищених відсотків - 447,64 доларів США.

16. Визнав ОСОБА_3 спадкоємцем після ОСОБА_2 , зокрема таким, що успадкував квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

17. В рахунок часткового погашення боргу перед АТ «Універсал Банк» за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3138-K у сумі

99 236,21 доларів США та за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року

№ BL3138/BL3144-KL в сумі 31 479,84 доларів США звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 61 кв. м, яка успадкована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

18. Стягнув у рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь

АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 3 555,70 грн.

19. Франківський районний суд м. Львова додатковим рішенням від 25 квітня

2025 року стягнув в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь

АТ «Універсал Банк» 2 684 грн у відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у зв`язку з поданням заяви про зміну предмета позову.

20. Львівський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Франківського районного суд м. Львова від 04 квітня 2025 року без змін.

21. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав їх доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

22. Суди вказували, що відповідачі на спростування позиції позивача щодо розміру заборгованості клопотання про призначення судової економічної експертизи не заявляли та не спростували наданий розрахунок заборгованості, надавши власний розрахунок заборгованості, тому такі доводи не заслуговують на увагу.

23. Відхиляючи доводи апеляційних скарг про те, що нарахування процентів за спірними договором не ґрунтуються на умовах договору суд зауважував, що оскільки проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до умов договору, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а поданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований відповідачами. Вказані умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачами у судовому порядку не оспорювались.

24. Вирішуючи питання дотримання позивачем строків давності місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначали, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № BL3138/BL3138-K та № BL3138/BL3144-KL останню сплату по кредиту відповідач здійснив 03 листопада 2010 року та 31 березня 2011 року.

25. З позовом АТ «Універсал Банк» звернулося до суду 03 червня 2013 року, тобто він поданий у межах строку давності, відтак підстав для застосування наслідків спливу позовної давності не має.

26. Також суди вважали обґрунтованими вимоги і в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та вказали, що ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими угодами, внаслідок чого виникла заборгованість в загальному розмірі 130 716,05 доларів США, яка була забезпечена іпотекою, а тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

27. Суди також врахували, що договір іпотеки був укладений між позивачем та

ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У матеріалах спадкової справи наявний договір про поділ спадщини від 02 липня 2018 року, відповідно до якого сторони домовилися, що ОСОБА_3 у власність переходить квартира АДРЕСА_3 .

28. Також апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про наявність підстав для визнання ОСОБА_3 спадкоємцем після ОСОБА_2 , зокрема таким, що успадкував квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

29. У березні 2026 року представник ОСОБА_1 адвокатка Кінаш О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду

м. Львова від 04 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 13 лютого 2026 року у якій просила змінити рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 13 лютого 2026 року. Не передаючи справи на новий розгляд, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , стягнути з нього заборгованість згідно генерального договору від 04 квітня 2008 року № BL3138 за період з 01 липня по 01 листопада

2010 року за додатковою угодою від 19 листопада 2009 року № 1 у сумі

3 021,16 доларів США, яка складається із заборгованості, в тому числі: поточні відсотки за користування кредитом 1 005,31 доларів США, сума основного боргу, що була прострочена на дату укладання додаткової угоди 594,20 доларів США, відсотки, прострочені на дату укладення додаткової угоди 1 421,65 доларів США; за додатковою угодою від 19 листопада 2009 року № 3 у сумі 1 183,09 доларів США, яка складається із заборгованості, в тому числі: відсотки за користування кредитом 1 183,09 доларів США.

30. Скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 квітня

2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61 кв. м, яка успадкована

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

31. У березні 2026 року представник ОСОБА_3 адвокатка Кінаш О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду

м. Львова від 04 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 13 лютого 2026 року у якій просила змінити рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 13 листопада 2026 року і, не передаючи справи на новий розгляд, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , стягнути з нього заборгованість згідно Генерального договору від 04 квітня 2008 року № BL3138 за період з 01 липня

по 01 листопада 2010 року за додатковою угодою від 19 листопада 2009 року № 1 - у сумі 3 021,16 доларів США, яка складається із заборгованості, в тому числі: поточні відсотки за користування кредитом 1 005,31 доларів США, сума основного боргу, що була прострочена на дату укладання додаткової угоди 594,20 доларів США, відсотки, прострочені на дату укладення додаткової угоди 1 421,65 доларів США; та за додатковою угодою від 19 листопада 2009 року № 3 - у сумі 1 183,09 доларів США, яка складається із заборгованості, в тому числі: відсотки за користування кредитом

1 183,09 доларів США.

32. Скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 травня

2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61 кв. м, яка успадкована

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

33. Наведені у касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

34. Здійснивши аналіз касаційних скарг Верховний Суд зазначає, що їх зміст є тотожним.

35. Представник заявників зазначає, що вказуючи у тексті оскарженої постанови про те, що апелянти не згодні з розрахунками позивача, однак відповідачі клопотання про призначення судової економічної експертизи не заявляли та не спростували наданий розрахунок заборгованості, надавши власний розрахунок заборгованості, тому такі доводи не заслуговують на увагу суд апеляційної інстанції припустився помилки. Апеляційний суд також не звернув уваги на відсутність у справі графіків погашення заборгованості після 01 листопада 2010 року, що вказує на відсутність погодження сторонами сплачувати борг після цієї дати.

36. Суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, які викладені Верховним Судом у постановах від 11 грудня 2024 року

№ 522/15577/13-ц, від 11 жовтня 2023 року у справі № 753/13820/16-ц.

37. Відповідачі також наполягали на тому, що стягнутий розмір заборгованості не підтверджений належними доказами, оскільки позивач не надав первинних бухгалтерських документів, а надані виписки не містять інформації про рух коштів, що узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постановах

від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21, від 07 грудня 2022 року у справі

№ 298/825/15-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, від 02 жовтня

2024 року у справі № 761/24252/14-ц, від 04 грудня 2024 року, у справі

№ 755/4205/14-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 16 вересня

2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі

№ 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

38. Представник заявників зазначає, що за період після 19 листопада 2009 року, тобто після укладення додаткових угод № 1 та № 3, у матеріалах справи відсутні банківські виписки щодо боржника, які могли б підтвердити надані банком розрахунки заборгованості за новими кредитними зобов`язаннями, однак, за цей період наявні лише розрахунки заборгованості, які не є первинним бухгалтерськими документами.

39. Касаційна скарга також містить довід про те, що представник позивача у письмових поясненнях (а. с. 139-141, том 1) посилався на п. 6.1 генерального договору № BL3138 та зазначав, що у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань 30 листопада 2012 року на його адресу були надіслані вимоги

від 27 листопада 2012 року. За твердженням Банку, вимоги були отримані 03 грудня 2012 року та 06 грудня 2012 року, а у разі їх невиконання строк повернення кредиту настав достроково з 03 січня 2013 року, однак у матеріалах справи відсутні копії вимог банку від 27 листопада 2012 року, а також докази їх отримання, а тому право вимоги у банку було відсутнє.

40. Суди не врахували правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

41. Арґументом касаційних скарг також є те, що отримані відповідачем

ОСОБА_1 кредити були споживчими, а тому за відсутності у справі доказів направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту, позов міг бути задоволений лише в частині заборгованості, строк сплати якої настав до 03 червня 2013 року, тоді як у частині стягнення за період з 04 червня 2013 року по 14 вересня 2015 року суд першої інстанції мав відмовити, оскільки банк не направив боржнику та іпотекодавцю вимогу про дострокове повернення кредиту.

42. Касаційні скарги також містять довід про те, що суд апеляційної інстанції встановив ту обставину, що платежі від 03 листопада 2010 року та 31 березня

2011 року здійснені саме відповідачем, і дійшов висновку про переривання позовної давності, виключно на підставі цих односторонніх розрахунків банку, які не є первинними бухгалтерськими документами.

43. У матеріалах справи відсутні квитанції, касові ордери та інші первинні документи, які могли б підтвердити, що платежі від 03 листопада 2010 року

та 31 березня 2011 року здійснені саме позичальником або іншою особою за його згодою, а тому наведені розрахунки не можуть розглядатися як докази визнання боргу позичальником.

44. У цій частині суди не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, а також правовий висновок, викладений у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 902/492/17.

45. У оскарженій постанові апеляційний суд вказав, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договорами № BL3138/BL3138-K та № BL3138/BL3144-KL останню сплату за кредитом відповідач здійснив 03 листопада 2010 року

та 31 березня 2011 року. Позов АТ «Універсал Банк» подано до суду 03 червня

2013, тобто він поданий в межах строку давності, відтак підстав для застосування наслідків спливу позовної давності не має.

46. Однак апеляційний суд не врахував те, що переривання позовної давності не може підтверджуватись лише розрахунком банку без первинних документів.

47. Водночас щодо платежів, строк сплати яких настав у період з 01 липня

2010 року по 01 листопада 2010 року, позовна давність не спливла, а тому позов міг бути задоволений лише частково: за додатковою угодою № 1 - у сумі

3 021,16 доларів США, а за додатковою угодою № 3 - у сумі 1 183,09 доларів США.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

48. У поданому у червні 2026 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник АТ «Універсал Банк» адвокат Задорожний А. Г. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

49. Представник позивача зауважує, що місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної діяльності, дослідивши всі зібрані у справі докази дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

50. В матеріалах справи, серед інших доказів наявний розширений розрахунок заборгованості, натомість доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором боржники не подали.

51. Представник позивача також зауважує, що станом на дату ухвалення судом оскарженого судового рішення строк кредитування за додатковими угодами закінчився, а тому звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не змінює визначений порядок, передбачений частиною десятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому звернув увагу, що з травня 2012 року нарахування відсотків припинилось, отже заборгованість позичальника не збільшувалась.

Рух справи в суді касаційної інстанції

52. Верховний Суд ухвалою від 04 травня 2026 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Франківського районного суду м. Львова.

53. Справа № 465/5329/13-ц надійшла до Верховного Суду 15 червня 2026 року.

54. Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2026 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

55. 04 квітня 2008 ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», а в подальшому АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали генеральний договір про надання кредитних послуг № BL3138.

56. Відповідно до п.1.1. договору, банк зобов`язався надати позичальнику кредитні послуги у валютах, визначених у договорі, що дорівнюють 130 000 доларів США.

57. Згідно умов додаткової угоди від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3138-К банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 84 500 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит.

58. Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди, позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

59. Згідно з п. 3.1. додаткової угоди, за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування встановлюється процентна ставка у розмірі 14,00 % річних.

60. Згідно з п. 3.2. додаткової угоди, за користування кредитними коштами понад встановлений строк процентна ставка встановлюється в розмірі 28,00 % річних.

61. Відповідно до додатку № 2 до додаткової угоди від 04 квітня 2008 року

№ BL3138/BL3138-К, банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується виконувати свої грошові зобов`язання за договором № BL3138.

62. Згідно умов додаткової угоди від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3144-KL, банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 25 500 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит.

63. Пунктом 5.1. зазначеної додаткової угоди визначено, що за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування встановлюється процентна ставка у розмірі 14,00 % річних.

64. За змістом п. 5.2. додаткової угоди, за користування кредитними коштами понад встановлений строк, та/або у разі прострочення термінів сплати процентів банк нараховує позичальнику пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

65. Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди від 04 квітня 2008 року

№ BL3138/BL3144-KL, ОСОБА_1 був відкритий позичковий рахунок та наданий кредит шляхом списання коштів із вказаного позичкового рахунку та перераховані кошти на рахунок позичальника.

66. 19 листопада 2009 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL3138.

67. Згідно умов даної додаткової угоди сторони домовилися, що позичальник зобов`язується виконувати свої зобов`язання за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3138-К з урахуванням наступного: «п. 1.3.2.1. За використання кредитних коштів у межах встановленого строку встановлюється наступна процентна ставка: а) з 19 листопада 2009 року по 31 жовтня 2010 року - у розмірі 3,04 % річних; б) з 01 листопада 2010 року по 31 жовтня 2015 року - у розмірі 17,69 % річних; в) починаючи з 01 листопада 2015 року - у розмірі 15,25 % річних;

п. 1.3.2.2. у разі виникнення у позичальника прострочення у період 01 грудня

2009 року по 01 листопада 2010 року, п. 1.3.2.1. цієї додаткової угоди втрачає чинність, а позичальник зобов`язується сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами у розмір 15,25 % річних; п. 1.3.2.3.1. За користування кредитним коштами понад встановлений строк, банк має право додатково нараховувати пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ; п. 1.3.2.3.2. З 01 грудня 2010 року за користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка у розмірі

30,50 % річних».

68. 19 листопада 2009 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 3 до генерального договору про надання кредитних послуг № BL3138.

69. Згідно умов цієї додаткової угоди сторони домовилися, що позичальник зобов`язується виконувати свої зобов`язання за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3144-КL з урахуванням наступного: «п. 1.3.3.1. За користування кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування встановлюється процентна ставка у наступному розмірі: а) з 19 листопада 2009 року по 31 жовтня 2010 року - у розмірі 11 % річних; б) з 01 листопада 2010 року

по 31 жовтня 2012 року - у розмірі 117,38 % річних; в) починаючи з 01 листопада

2012 року - у розмірі 115,25 % річних. п. 1.3.3.2.1. за користування кредитним коштами понад строк позичальник сплачує пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; п. 1.3.3.2.2. починаючи з 01 грудня 2010 року

п. 1.3.3.2.1. втрачає свою чинність, а за користування кредитними коштами понад встановлений строк встановлюється процентна ставка у розмірі: а) якщо прострочення виникло в період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2012 року -

34,76 % річних; б) якщо прострочення виникло після 01 листопада 2012 року -

30,5 % річних».

70. 04 квітня 2008 ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р. За умовами договору іпотеки іпотекодавець забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов Генерального договору про надання кредитних послуг від 04 квітня 2008 року № BL3138.

71. Згідно з п. 1.1. договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно квартиру

АДРЕСА_2 .

72. 19 листопада 2009 року АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 уклали договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 04 квітня 2008 року

Сиротяком М. Р. та зареєстрованим за № 1134, в якому з урахуванням укладених додаткових угод № 1, 2, 3 від 19 листопада 2009 року конкретизували кредитні зобов`язання ОСОБА_1 , забезпечені іпотекою.

73. Позивач АТ «Універсал Банк» надав виписку по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 07 квітня 2008 року до 10 квітня 2008 року, a також виписку по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_2 за період

з 07 квітня 2008 року до 01 жовтня 2008 року, якими підтверджуються операції з видачі позичальнику кредитних коштів згідно умов кредитних договорів.

74. Крім того, для підтвердження видачі та перерахування кредитних коштів надав меморіальні ордери від 07 квітня 2008 року, 18 квітня 2008 року та 11 червня

2008 року.

75. ОСОБА_1 свої зобов`язання перед банком не виконав, не дотримувався графіків та термінів погашення кредиту, внаслідок чого у нього станом на 14 вересня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 130 716,05 доларів США.

76. З приводу наявної заборгованості відповідач ОСОБА_1 звертався до позивача для її врегулювання, за наслідком чого рішенням головного кредитного комітету АТ «Універсал Банк» від 27 жовтня 2022 року № 20221027-78 були затверджені умови проведення врегулювання, зокрема, щодо мінімального розміру погашення, вивільнення нерухомого майна з-під іпотеки, надання позичальником згоди на укладення договору про відступлення права вимоги факторинговій компанії тощо.

77. Вказане рішення ОСОБА_1 не виконав, умов врегулювання не дотримався, заборгованості не погашав.

78. Суди встановили, що заборгованість ОСОБА_1 підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року

№ BL3138/BL3138-K, а також розрахунком заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3144-KL, здійсненими станом на 14 вересня

2015 року.

79. Зокрема, заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3138-K відповідача ОСОБА_1 становить 99 236,21 доларів США та складається із заборгованості, в тому числі простроченої, по сумі кредиту - 77 930,20 доларів США, відсотків - 20 828,06 доларів США, підвищених відсотків - 477,95 доларів США.

80. Окрім того, заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3144-KL відповідача ОСОБА_1 становить 31 479,84 доларів США, яка складається із заборгованості, в тому числі простроченої, по сумі кредиту - 25 204,31 доларів США, відсотків - 5 827,89 доларів США, підвищених відсотків - 447,64 доларів США.

81. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договорами

№ BL3138/BL3138-K та № BL3138/BL3144-KL суди встановили, що останню сплату за кредитом відповідач здійснив 03 листопада 2010 року та 31 березня 2011 року.

82. З приводу наявної заборгованості відповідач ОСОБА_1 звертався до позивача для її врегулювання, за наслідком чого рішенням головного кредитного комітету АТ «Універсал Банк» від 27 жовтня 2022 року № 20221027-78 були затверджені умови проведення врегулювання, зокрема, щодо мінімального розміру погашення, вивільнення нерухомого майна з-під іпотеки, надання позичальником згоди на укладення договору про відступлення права вимоги факторинговій компанії тощо. Однак, вказане рішення ОСОБА_1 не виконав, умов врегулювання не дотримався, заборгованості не погашав.

83. Суди також встановили, що договір іпотеки від 04 квітня 2008 року був укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть від 17 березня 2017 року серії НОМЕР_3 , видане Личаківським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області).

84. Після смерті ОСОБА_2 . Третя львівська державна нотаріальна контора завела спадкову справу від 04 липня 2017 року № 422/2017.

85. 04 липня 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулися до Третьої львівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом.

86. У матеріалах спадкової справи присутній договір про поділ спадщини

від 02 липня 2018 року, відповідно до якого сторони домовилися, що ОСОБА_3 у власність переходить квартира АДРЕСА_3 .

Позиція Верховного Суду

87. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

88. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

89. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

90. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

91. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

92. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

93. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

94. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

95. У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

96. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

97. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

98. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

99. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

100. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19)].

101. Належним чином дослідити поданий стороною доказ (у цьому випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду [див. постанову Верховного Суду

від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19)].

102. Суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19)».

103. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

104. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

105. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

106. У справі, що переглядається суди вказували, що заборгованість ОСОБА_1 підтверджується розрахунками заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3138-K, а також розрахунком заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3144-KL, здійсненими станом

на 14 вересня 2015 року. Зокрема, заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою № BL3138/BL3138-K відповідача ОСОБА_1 становить 99 236,21 доларів США, а заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальною угодою № BL3138/BL3144-KL становить 31 479,84 долари США.

107. Зі змісту оскарженого рішення суду першої інстанції та матеріалів справи відомо, що, оспорюючи суму заборгованості ОСОБА_1 26 січня 2021 року подав до суду відзив на позовну заяву.

108. Згідно поданого відзиву зазначав, що позивач не надав суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі йому кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому вважає, що розміри заборгованості, зазначені в розрахунках, є неправильними. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов`язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.

109. Окрім цього вказав, що при проведенні розрахунку заборгованості банк застосував процентні ставки, які не відповідають умовам додаткових угод, відповідно до чого неможливо встановити точну суму заборгованості відповідача.

110. Обґрунтовуючи свої висновки щодо розміру заборгованості суд першої інстанції в оскарженому рішенні вказував, що ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу, які б свідчили про неправильність розрахунків, наданих позивачем. В матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржник не надав.

111. Апеляційний суд підтримав означений висновок та у оскарженій постанові зазначив, що апелянти вказували на те, що вони незгодні з розрахунками позивача, однак відповідачі клопотання про призначення судової економічної експертизи не заявляли та не спростували наданий розрахунок заборгованості, надавши власний розрахунок заборгованості, тому такі доводи не заслуговують на увагу.

112. Доводи апеляційних скарг про те, що нарахування процентів за спірними договором не ґрунтуються на умовах договору відхилив, оскільки вважав, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до умов договору в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а поданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований відповідачами. Вказані умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачами у судовому порядку не оспорювались.

113. Оскільки місцевий суд не перевірив наданий позивачем розрахунок, не здійснив оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, попри заперечення відповідача не навів власного розрахунку, який узгоджується з нормами матеріального права та умовами укладених між сторонами правочинів, а суд апеляційної інстанції на наведене належної уваги не звернув, зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що, у свою чергу, призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у цій частині та стягнення боргу у повному розмірі.

114. За таких обставин колегія суддів вважає прийнятними доводи касаційної скарги.

115. З приводу доводів касаційних скарг відповідачів щодо пропуску позивачем строку давності, Верховний Суд зазначає наступне.

116. Суди встановили та вказували, що з наданих позивачем розрахунків заборгованості за договорами № BL3138/BL3138-K та № BL3138/BL3144-KL останню сплату за кредитом відповідач здійснив 03 листопада 2010 року та 31 березня

2011 року.

117. Позов АТ «Універсал Банк» подало до суду 03 червня 2013 року, тобто в межах позовної давності, відтак суди виснували, що підстав для застосування наслідків спливу строку давності немає.

118. Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними з огляду на таке.

119. З матеріалів справи відомо, що 19 листопада 2009 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до генерального договору про надання кредитних послуг № BL3138.

120. Згідно умов даної додаткової угоди сторони домовилися, що позичальник зобов`язується виконувати свої зобов`язання за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3138-К з урахуванням наступного: «п. 1.3.2.1. За використання кредитних коштів у межах встановленого строку встановлюється наступна процентна ставка: а) з 19 листопада 2009 року по 31 жовтня 2010 року - у розмірі 3,04 % річних; б) з 01 листопада 2010 року по 31 жовтня 2015 року - у розмірі 17,69 % річних; в) починаючи з 01 листопада 2015 року - у розмірі 15,25 % річних;

п. 1.3.2.2. у разі виникнення у позичальника прострочення у період 01 грудня

2009 року по 01 листопада 2010 року, п. 1.3.2.1. цієї додаткової угоди втрачає чинність, а позичальник зобов`язується сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами у розмір 15,25 % річних; п. 1.3.2.3.1. За користування кредитним коштами понад встановлений строк, банк має право додатково нараховувати пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ; п. 1.3.2.3.2. З 01 грудня 2010 року за користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка у розмірі 30,50% річних».

121. 19 листопада 2009 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 3 до генерального договору про надання кредитних послуг № BL3138.

122. Згідно умов цієї додаткової угоди сторони домовилися, що позичальник зобов`язується виконувати свої зобов`язання за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3144-КL з урахуванням наступного: «п. 1.3.3.1. За користування кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування встановлюється процентна ставка у наступному розмірі: а) з 19 листопада 2009 року по 31 жовтня 2010 року - у розмірі 11 % річних; б) з 01 листопада 2010 року

по 31 жовтня 2012 року - у розмірі 117,38 % річних; в) починаючи з 01 листопада

2012 року - у розмірі 115,25 % річних. п. 1.3.3.2.1. за користування кредитним коштами понад строк позичальник сплачує пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; п. 1.3.3.2.2. починаючи з 01 грудня 2010 року

п. 1.3.3.2.1. втрачає свою чинність, а за користування кредитними коштами понад встановлений строк встановлюється процентна ставка у розмірі: а) якщо прострочення виникло в період з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2012 року - 34,76% річних; б) якщо прострочення виникло після 01 листопада 2012 року - 30,5 % річних».

123. Означеною додатковою угодою № 1 до генерального договору № BL3138 сторони підтвердили, що станом на 19 листопада 2009 року фактична заборгованість позичальника становить 83 242,71 долара США, сторони також погодили графік погашення заборгованості (а. с. 30-36, том1).

124. Додатковою угодою № 3 до генерального договору про надання кредитних послуг № BL3138 за індивідуальною угодою від 04 квітня 2008 року № BL3138/BL3144-КL сторони погодили, що фактична заборгованість становить 25 306,57 доларів США, погашення здійснюється ануїтентними платежами згідно з графіком. В будь-якому випадку кінцевий строк погашення кредиту - 01 листопада 2019 року.

125. Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

126. Тобто поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

127. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

128. За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

129. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

130. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

131. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

132. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

133. Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

134. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

135. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

136. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

137. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

138. Оскільки в договорі встановлені окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання, зокрема прострочення виконання відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

139. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Не внесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

140. Враховуючи, що сторони погодили повернення кредитних коштів періодичними платежами Верховний Суд констатує, що місцевий суд наведеного вище не врахував також, а суд апеляційної інстанції в цій частині належним чином висновки його не перевірив, у зв`язку із чим колегія суддів вважає прийнятними доводи касаційної скарги в цій частині.

141. Також Верховний Суд звертає увагу на таке.

142. За змістом частин першої, третьої статті 264 ЦК України переривання перебігу строку позовної давності можливе лише у разі початку перебігу цього строку та виключно в його межах, а не до його початку чи після спливу позовної давності, оскільки при дослідженні обставин, пов`язаних з вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі

№ 910/16725/17, від 27 червня 2018 року у справі № 914/2026/17, від 11 жовтня

2018 року у справі № 908/1125/17, від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17.

143. Суди встановили та з матеріалів справи відомо, що з приводу наявної заборгованості відповідач ОСОБА_1 звертався до позивача для її врегулювання, за наслідком чого рішенням головного кредитного комітету АТ «Універсал Банк»

від 27 жовтня 2022 року № 20221027-78 були затверджені умови проведення врегулювання, зокрема, щодо мінімального розміру погашення, вивільнення нерухомого майна з-під іпотеки, надання позичальником згоди на укладення договору про відступлення права вимоги факторинговій компанії тощо.

144. Вказане рішення ОСОБА_1 не виконав, умов врегулювання не дотримався, заборгованості не погашав.

145. Суди не встановили юридичних наслідків такого звернення та не встановили коли (в межах чи поза строками давності) мала місце така обставина.

146. Арґумент касаційних скарг про те, що отримані відповідачем ОСОБА_1 кредити були споживчими, а тому за відсутності у справі доказів направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту, позов міг бути задоволений лише в частині заборгованості, строк сплати якої настав до 03 червня 2013 року, тоді як у частині стягнення за період з 04 червня 2013 року по 14 вересня 2015 року суд першої інстанції мав відмовити, оскільки банк не направив боржнику та іпотекодавцю вимогу про дострокове повернення кредиту колегія суддів вважає частково прийнятним з огляду на таке.

147. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

148. Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

149. Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

150. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

151. У поданих до суду першої інстанції 09 серпня 2022 року письмових поясненнях представник позивача зазначав, що 30 листопада 2012 року банк направив на адресу ОСОБА_1 вимоги від 27 листопада 2012 року щодо негайної сплати простроченої заборгованості. Вказані вимоги були отримані відповідачем особисто 03 та 06 грудня 2012 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (копії вимог та повідомлень надавались до суду разом із позовною заявою та містяться у матеріалах справи) (а. с. 139-141, том 2).

152. У матеріалах справи відсутні перелічені у письмових поясненнях представника позивача АТ «Універсал Банк» досудові вимоги.

153. Оскільки місцевий суд, з висновками якого передчасно погодився суд апеляційної інстанції на зазначене належної уваги не звернув, правової оцінки позиції сторін з цього питання не надав, як і не встановив кінцевих дат кредитування та строків, колегія суддів вважає цей арґумент касаційної скарги прийнятним також.

154. Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не перевірив правильність встановлення місцевим судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору, не з`ясував питання про обґрунтованість нарахування позивачем розміру заборгованості за кредитним договором, можливу зміну строку виконання основного зобов`язання, не встановив періоду нарахованих коштів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення рішення місцевого суду без змін.

155. Також суд апеляційної інстанції не спростував належним чином доводів відповідача щодо пропуску банком позовної давності щодо кожного періодичного платежу.

156. Не встановив і не зазначив в оскарженому судовому рішенні, коли розпочався перебіг позовної давності за вимогами банку, не перевірив, чи вчиняв боржник дії, внаслідок яких відбулося переривання позовної давності, чи дійсно було звернення із досудовими вимогами.

Висновок за результатами розгляду касаційних скарг

157. В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

158. Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

159. Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалена апеляційним судом постанова не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

160. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

161. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

162. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

163. Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

164. Верховний Суд ухвалою 16 червня2026 рокузаяву ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення задовольнив,зупинив виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2025 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року.

165. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг та скасування постанови апеляційного суду із направленням справи на новий апеляційний розгляд, відсутні підстави для поновлення виконання вказаного судового рішення.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

О. М. Ситнік