Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №522/10420/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 522/10420/23

провадження № 61-1556св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , - адвоката Чекалова Андрія Володимировича, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2024 року під головуванням судді Бондар В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Коновалової В. А., у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про витребування об`єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовної заяви

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати у відповідачки квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння.

2. Позов обґрунтував тим, що 29 вересня 1990 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, в результаті чого остання змінила прізвище на ОСОБА_5 . 12 жовтня 2000 року рішенням Ленінградського районного суду міста Києва ОСОБА_2 визнана недієздатною, а ОСОБА_1 є її представником. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та 05 червня 2000 року відкрито спадкову справу. Однак незадовго до смерті ОСОБА_7 внаслідок протиправних дій квартира вибула з власності і ОСОБА_2 не може отримати свідоцтво про право на спадщину. Відтак 22 травня 2000 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-1246 встановлений факт укладення угоди між ОСОБА_8 та померлою ОСОБА_7 , а також за ОСОБА_8 визнано право власності на квартиру. 22 січня 2008 року на підставі договору дарування ОСОБА_9 придбав квартиру у ОСОБА_8 27 травня 2008 року вищевказане рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-1246 скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси в порядку перегляду за нововиявленими обставинами. Проте, 23 листопада 2013 року ОСОБА_9 продав квартиру ОСОБА_3 , тож відбулося вибуття квартири з володіння законного власника ОСОБА_2 (спадкоємця, який прийняв спадщину) на користь ОСОБА_3 . 16 березня 2015 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до Приморського районного суду м. Одеса (справа № 522/5315/15-ц) з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_10 про встановлення факту родинних стосунків, визнання права власності на квартиру, визнання правочину недійсним, виселення, але Верховний Суд відмовив у позові у зв`язку з обранням позивачем неправильного способу захисту порушеного права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 26 січня 2024 року у задоволенні позову відмовив.

4. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що право позивача є порушеним, але пропущена позовна давність. При цьому обчислювати строк необхідно з моменту призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , тому строк сплив 10 січня 2004 року. Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження поважності причин відсутності дій щодо захисту порушених майнових прав ОСОБА_2 з 2004 року до 2015 року.

5. Одеський апеляційний суд постановою від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діяв в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , задовольнив частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2024 року змінив шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишив без змін.

6. Апеляційний суд керувався тим, що висновок суду про сплив позовної давності є правильним, однак строк необхідно обчислювати з моменту, коли ОСОБА_3 стала власником спірної квартири, тобто 23 листопада 2013 року. Більш того, вимоги про визнання недійсним договору були предметом розгляду (справа № 522/5315/15), позивач звернувся із позовом у березні 2015 року, та вже на той час зазначив ОСОБА_3 відповідачем, тому обставини набуття нею квартири позивачу були відомі.

7. Заяви про поновлення строку протягом розгляду справи не подано, а суд в силу принципу диспозитивності не поновлює строк з власної ініціативи.

8. Доводи апеляційної скарги про те, що тривалий розгляд справи, в якій відмовлено позивачу у відновленні прав через обрання неправильного способу захисту є ознакою не пропуску строку суд до уваги не брав, оскільки обрання способу захисту порушеного права є суб`єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за неправильно обраний спосіб захисту і за всі наслідки пов`язані з цим.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

9. У березні 2025 року представник ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , - адвокат Чекалов А. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

10. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

11. Представник заявника зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, від 07 жовтня 2022 року у справі № 910/10569/21, від 21 грудня 2022 року у справі № 918/569/20, постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 924/88/22, від 29 грудня 2020 року у справі № 909/1165/19, від 02 квітня 2019 року у справі № 902/326/16, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 08 липня 2020 року у справі № 314/5407/16-ц.

12. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 264 ЦК України в подібних правовідносинах.

13. Також, суд апеляційної інстанції необгрунтовано відхилив позицію позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності та клопотання про поновлення строку.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

14. У квітні 2025 року від ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

15. Верховний Суд ухвалою від 05 березня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Приморського районного суду м. Одеси.

16. 19 березня 2025 року цивільна справа № 522/10420/23 надійшла до Верховного Суду.

17. Верховний Суд ухвалою від 03 вересня 2026 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

18. 30 лютого 1968 року ОСОБА_7 уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

19. ОСОБА_13 є донькою ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

20. 29 травня 1980 року шлюб розірвано, та ОСОБА_14 змінила прізвище на « ОСОБА_14 ».

21. 18 вересня 1997 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_1 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

22. 11 квітня 1981 року ОСОБА_7 одружилась та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

23. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була матір`ю недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

24. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 квітня 1999 року, ОСОБА_7 була власницею квартири АДРЕСА_1 .

25. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

26. На підставі заяви ОСОБА_2 05 червня 2000 року відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_7 .

27. Рішенням Ленінградського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2000 року ОСОБА_2 визнана недієздатною.

28. Розпорядженням Ленінградської районної адміністрації м. Києва від 19 січня 2001 року № 2 ОСОБА_1 призначений опікуном ОСОБА_2 .

29. 22 травня 2000 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-1246 встановлений факт укладання угоди між ОСОБА_8 та померлою ОСОБА_7 , а також за ОСОБА_8 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

30. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2008 року заяву заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_2 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси 22 травня 2000 року за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано вказане судове рішення, справу призначено до судового розгляду.

31. 24 лютого 2009 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заяву ОСОБА_8 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , залишено без розгляду у зв`язку із наявністю спору про право цивільне щодо квартири АДРЕСА_1 .

32. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2013 року у справі № 522/2099/13-ц у задоволенні позову ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до ОСОБА_2 , про визнання дійсним усного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного ОСОБА_8 та ОСОБА_7 18 квітня 1999 року, та у визнанні за ОСОБА_9 , ОСОБА_10 права власності у рівних долях на квартиру АДРЕСА_1 , відмовлено. Рішення у цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2014 року.

33. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2014 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2013 року в частині визнання родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

34. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України від 18 грудня 2014 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2014 року залишено без змін.

35. 22 січня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_9 , який діяв в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_10 , придбав у ОСОБА_8 спірну квартиру.

36. ОСОБА_9 , який діяв від свого імені та від імені свого малолітнього сина ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , яка діяла від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_10 , та ОСОБА_3 23 листопада 2013 року уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

37. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2016 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

38. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав ОСОБА_3 23 листопада 2013 року стала власником спірної квартири.

Позиція Верховного Суду

39. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

41. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

43. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

44. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Суди встановили незаконність вибуття квартири з власності померлої ОСОБА_7 на підставі скасованого судового рішення, що було підставою для задоволення позовних вимог.

46. Однак, відповідачка під час розгляду справи в суді першої інстанції подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

47. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

48. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

49. Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

50. Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

51. Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

52. При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц).

53. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Це ж стосується й особи, яка його порушила.

54. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

55. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

56. Зазначений висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16.

57. При цьому початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України має обчислюватися з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

58. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

59. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07 вересня 2021 року у справі № 906/730/18 та від 30 листопада 2021 року у справі № 910/256/20 наголошував, що позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Тому на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було дотримано або пропущено з поважних причин. При цьому суд повинен встановити початок перебігу позовної давності, його переривання чи зупинення, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин дотримання/недотримання строків позовної давності, має зробити висновок про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. При цьому саме об`єктивні причини повинні бути враховані судом, які вказують на об`єктивні перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

60. Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд з огляду на положення статті 13 ЦК України має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

61. Колегія суддів звертає увагу на те, що коли позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або захистити порушене право у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

62. Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

63. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц та від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17.

64. Суд вкотре звертає увагу, що закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.

65. Водночас очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подання інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, який узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19).

66. Суди встановили, що позивач у березні 2015 року звертався до суду з позовом до ОСОБА_9 , який діяв в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності, визнання правочину недійсним та виселення, за результатом розгляду якого Верховний Суд ухвалив постанову від 15 грудня 2021 року у справі № 522/5315/15-ц. Верховний Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на спірну квартиру, з огляду на обраний неефективний спосіб захисту порушених прав. Касаційний суд зазначив, що особа, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, може захищати свої права шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.

67. Приймаючи до уваги правові висновки, викладені у постанові касаційної інстанції від 15 грудня 2021 року у справі № 522/5315/15-ц, позивач у травні 2023 року звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 з вимогою про витребування об`єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

68. Проте, суд апеляційної інстанції при встановлені обставин наявності/відсутності пропуску позивачем позовної давності взяв до уваги, що право власності на спірний об`єкт нерухомого майна зареєстроване за відповідачкою 23 листопада 2013 року, а тому позивач мав дізнатися про порушення прав з моменту набуття квартири останнім набувачем.

69. Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком апеляційного суду.

70. Як зазначено вище, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України має обчислюватися з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

71. Отже, апеляційний суд помилково обчислив строк звернення до суду з моменту набуття квартири останнім набувачем - ОСОБА_3 .

72. У разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

73. Крім того, позивач у відповіді на відзив надав пояснення щодо причин пропуску позовної давності, їх поважності та наявності підстав для поновлення строку для звернення з цим позовом, а також просив визнати поважними причини пропуску строку та поновити цей строк. При цьому, зазначив, що перший раз звернувся з позовом у березні 2015 року (справа № 522/5315/15-ц). Верховний Суд постановою від 15 грудня 2021 року, зокрема, відмовив у задоволенні позову про визнання права власності на спірну квартиру у зв`язку з неефективним способом захисту. У травні 2023 року позивач звернувся з цим позовом (т. 1 а. с. 102-104).

74. У той же час, суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що заяви про поновлення строку протягом розгляду справи не подано, а суд в силу принципу диспозитивності з власної ініціативи поновити строк не може.

75. З огляду на зазначене, апеляційний суд не надав оцінку доводам позивача, які викладені ним у відповіді на відзив щодо причин пропуску позовної давності, їх поважності та наявності підстав для поновлення строку. Також, суд не встановив, коли саме позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

76. При цьому, причини пропуску позовної давності у даному випадку пов`язані з обставинами, що залежать не тільки і не стільки від позивача, а й від обставин, які знаходяться поза межами його контролю, зокрема, з фактом ухвалення Верховним Судом постанови від 15 грудня 2021 року у справі № 522/5315/15-ц з вказівкою про неефективність обраного позивачем способу захисту.

77. Таким чином, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про сплив позовної давності, фактично не надавши оцінку доводам позивача щодо поважності пропуску такого строку, у зв`язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

78. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

79. Згідно з пунктом 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

80. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

81. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

82. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційноїінстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , - адвоката Чекалова Андрія Володимировича,задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. М. Ситнік