Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №346/5409/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 346/5409/19

провадження № 61-8955св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

скаржник (боржник) - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - державний виконавець Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атаманов Сергій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у складі колегії суддів Томин О. О., Девляшевського В. А., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атаманова С. М. (далі - державний виконавець Коломийського ВДВС).

На обґрунтування скарги зазначила, що Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 07 серпня 2020 року у справі № 346/5409/19 стягнув з неї на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») кошти за кредитним договором у сумі 44 578,44 грн.

На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист, який прийняв до виконання Коломийський ВДВС, 21 березня 2023 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 (далі - ВП), наклав арешт на всі її рахунки.

Зазначала, що на її утриманні перебувають четверо дітей 2011, 2015, 2016 та 2022 років народження, сім`я належить до категорій багатодітних та малозабезпечених, всі доходи сім`ї становлять соціальні виплати.

Позивачка оформила допомогу від держави «Зимова підтримка» для дітей з малозабезпечених сімей та 12 грудня 2025 року отримала на спеціальний рахунок у банку кошти в сумі 26 000,00 грн, з яких використала лише 1 313,00 грн.

Решту коштів 17 грудня 2025 року державний виконавець стягнув у рахунок погашення боргу перед АТ КБ «ПриватБанк».

Вважала, що звернення стягнення на соціальні виплати заборонено. Державний виконавець зобов`язаний був пересвідчитися у відсутності спеціального режиму використання рахунку або відсутності заборон щодо списання коштів, які перебували на цьому рахунку, однак цього не зробив.

Після списання коштів позивачка звернулася до державного виконавця з вимогою повернути їх, однак їй відмовлено у вирішенні цього питання.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

визнати неправомірними дії державного виконавця Коломийського ВДВС Атаманова С. М. у частині накладення арешту на кошти соціальних допомог для дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей;

визнати неправомірними дії державного виконавця Коломийського ВДВС Атаманова С. М. у частині списання коштів зі спеціального рахунку, призначеного для допомоги дітям з малозабезпечених сімей, у сумі 24 687,00 грн;

зобов`язати державного виконавця Коломийського ВДВС Атаманова С. М. повернути кошти, стягнуті зі спеціального рахунку, призначеного для допомоги дітям з малозабезпечених сімей, у повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалою від 13 лютого 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.

Місцевий суд керувався тим, що арешт на грошові кошти заявниці накладено відповідно до вимог чинного законодавства і підстав для повернення стягнутих коштів немає.

Заявниця не довела і матеріалами справи не підтверджено, що до відділу державної виконавчої служби від банківських установ надходили документи про те, що рахунок ОСОБА_1 має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Таких відомостей не надала заявниця ні державному виконавцю, ні суду під час розгляду справи.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила ухвалу місцевого суду скасувати та хвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

У апеляційній скарзі посилалася на порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на грошову допомогу дітям від держави та накладення арешту на грошові кошти.

Зазначала, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності відповідальності виконавця та можливості стягнення коштів через відсутність інформації від банку про цільове призначення коштів та спеціальний режим використання рахунку, оскільки виконавець був обізнаний щодо вказаних обставин.

Також посилалась на те, що не була належним чином повідомлена про судове засідання, оскільки повідомлення про засідання надійшло після його проведення, що позбавило її можливості бути присутньою, надати пояснення та подати докази у справі, що є істотним порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судового рішення.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 03 червня 2026 року ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2026 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовив.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена в суді першої інстанції про розгляд справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки накладення державним виконавцем арешту на зазначений рахунок ОСОБА_1 здійснене з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», ознак неправомірності під час прийняття таких постанов у діях державного виконавця немає.

Апеляційний суд відхилив як безпідставні доводи заявниці про те, що державний виконавець мав пересвідчитися у відсутності спеціального режиму використання рахунку або відсутності заборон щодо списання коштів, які перебували на цьому рахунку, оскільки відсутні відомості про спеціальний режим використання рахунку скаржниці № НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро»), а доказів повідомлення виконавця банком чи боржником щодо заборони списання коштів до їх фактичного списання матеріали справи не містять.

Не підтвердилися твердження ОСОБА_1 про те, що арешт на вказаний рахунок не накладався до об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження у січні 2026 року та що постанова про арешт не містить правових підстав для блокування, алгоритму дій банку, переліку винятків, оскільки у постановах державного виконавця Коломийського ВДВС від 21 березня 2023 року, від 05 вересня 2023 року, від 04 квітня 2025 року в межах ВП № НОМЕР_3, від 09 травня 2025 року в межах ВП № НОМЕР_5 та від 12 травня 2025 року в межах ВП № НОМЕР_4 містяться застереження, що арешт накладається на грошові кошти, крім тих, які містяться на рахунках зі спеціальним режимом використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Також апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги про блокування рахунків, на які зараховуються аліменти на дитину, та вимоги зобов`язати зняти арешти з таких рахунків не є предметом розгляду цієї справи, у скарзі не заявлялися.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2026 року, ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявниця скаргу мотивує порушенням норм процесуального права під час примусового виконання судового рішення про стягнення з нею боргу.

Посилається на порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на грошову допомогу дітям від держави та накладення арешту на грошові кошти.

Мотивує тим, що державний виконавець був обізнаний про цільове призначення коштів, проте, незважаючи на те, що банк зазначені кошти на рахунку не заблокував, виконавець видав платіжну інструкцію на їх списання.

Вважає, що апеляційний суд переклав на заявницю тягар доказування неправомірності дій державного виконавця, проте останній не спростував того, що його дії зі списання грошових коштів на дітей є правомірними.

Посилається на те, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи, не перевірив законність конкретної виконавчої дії - звернення стягнення на одноразову грошову допомогу дітям із малозабезпеченої сім`ї.

Крім того, заявниця зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» у контексті правомірності накладення арешту на рахунки, на які нараховується грошова допомога малозабезпеченим сім`ям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2025 року № 1433.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2026 року Коломийський ВДВС подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на необґрунтованість доводів заявниці, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зазначає, що банківський рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро», не є рахунком зі спеціальним чи обмеженим режимом використання.

У серпні 2026 року ОСОБА_1 надіслала відповідь на відзив, в якому зазначає про безпідставність аргументів Коломийського ВДВС.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У липні 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скаргаОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2026 року.

Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2026 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи.

У серпні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 02 вересня 2026 року призначив справу до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, що встановили суди

Суди встановили, що Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області заочним рішенням від 05 травня 2020 року у справі № 346/5409/19 стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2010 року в загальному розмірі 63 796,07 грн та судові витрати в розмірі 1 921,00 грн.

На виконання вказаного судового рішення 07 серпня 2020 року видано два виконавчі листи, які звернуто до примусового виконання до Коломийського ВДВС.

У межах ВП № НОМЕР_3, відкритого на підставі виконавчого листа № 346/5409/19, державний виконавець Коломийського ВДВС Атаманов С. М. прийняв постанови від 21 березня 2023 року, від 05 вересня 2023 року та від 04 квітня 2025 року про накладення арешту на грошові кошти / електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках / електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках / електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів / електронних грошей, що містяться на рахунках / електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та / або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Згідно з постановами державного виконавця Коломийського ВДВС про арешт коштів боржника, прийнятими 09 травня 2025 року в межах ВП № НОМЕР_5 та 12 травня 2025 року в межах ВП № НОМЕР_4, відкритих на підставі постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2025 року у справі № 346/1109/25 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за вчинення адміністративного правопорушення в сумі 3 400,00 грн та стягнення на користь держави судового збору в сумі 605,60 грн, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови державного виконавця Коломийського ВДВС про арешт коштів боржника від 07 січня 2026 року у ВП № НОМЕР_3, відкритому на підставі виконавчого листа № 346/5409/19 та на підставі постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2025 року у справі № 346/1109/25 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за вчинення адміністративного правопорушення в сумі 3 400,00 грн та стягнення на користь держави судового збору в сумі 605,60 грн, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Згідно з наданими заявницею фотокопіями виписки з рахунку з 01 грудня 2025 року до 31 грудня 2025 року АТ «Банк Кредит Дніпро» на її банківський рахунок 12 грудня 2025 року перераховано одноразову грошову допомогу в загальному розмірі 26 000,00 грн у межах програми «Зимова підтримка», яка передбачена для малозабезпечених сімей.

17 грудня 2025 року із рахунка заявниці кошти у сумі 24 687,00 грн перераховано філії Івано-Франківське обласне управління АТ «Ощадбанк» як стягнення у межах ВП № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 346/5409/19, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 07 вересня 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язковість судового рішення належить до основних засада судочинства (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення конкретизовано у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За змістом абзацу 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Предметом справи, яка переглядається, є скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Коломийського ВДВС Атаманова С. М. у ВП № НОМЕР_3 щодо накладення арешту на кошти соціальної допомоги для дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей, а також щодо списання коштів зі спеціального рахунку боржниці у сумі 24 687,00 грн.

У межах ВП № НОМЕР_3 державний виконавець постановами від 21 березня 2023 року, від 05 вересня 2023 року та від 04 квітня 2025 року наклав арешти на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Установлено, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають четверо дітей 2011, 2015, 2016 та 2022 років народження, сім`я належить до категорій багатодітних та малозабезпечених, всі доходи сім`ї становлять соціальні виплати.

06 грудня 2025 року ОСОБА_1 оформила заявку на отримання одноразової грошової допомоги в межах програми підтримки окремих категорій осіб для проходження зимового періоду 2025/26 року «Зимова підтримка», передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2025 року № 1433, яка зарахована на її «Дія.Картку» 12 грудня 2025 року в загальному розмірі 26 000,00 грн (6 500,00 грн на кожну дитину).

Із вказаної суми коштів ОСОБА_1 15 грудня 2025 року використала 1 313,00 грн (одяг та взуття), після чого 17 грудня 2025 року з рахунку списано залишок коштів у сумі 24 687,00 грн на рахунок АТ «Ощадбанк» на виконання виконавчого листа № 346/5409/19, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 07 вересня 2020 року, у межах ВП № НОМЕР_3.

Після списання вказаної суми коштів ОСОБА_1 зверталась до виконавця щодо їх повернення, посилаючись на цільове призначення коштів, проте виконавець відмовив, оскільки кошти перераховані стягувачу.

Заявниця зазначала, що з огляду на цільове призначення коштів, а саме виплата одноразової грошової допомоги на дітей з малозабезпечених сімей для проходження зимового періоду 2025/26 року, дії державного виконавця щодо звернення стягнення на вказані кошти суперечать пункту 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження», тому є неправомірними.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції вважав, що накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти ОСОБА_1 здійснене з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», ознак неправомірності під час прийняття таких постанов у діях державного виконавця немає.

Встановивши, що надана боржником виписка АТ «Банк Кредит Дніпро» з її рахунку відомостей про спеціальний режим використання рахунку не містить, дійшов висновку про недоведеність заявницею неправомірності в діях державного виконавця Коломийського ВДВС Атаманова С. М. під час накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 .

Апеляційний суд посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), відповідно до якої саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 цього Закону повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони розміщені, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 цього Закону.

Вважав, що оскільки банк постанову виконавця про арешт коштів не повернув та виконав платіжну інструкцію на списання коштів з рахунку ОСОБА_1 , то відсутні підстави для визнання дій виконавця неправомірними.

Верховний Суд вважає висновки апеляційного суду в цій частині передчасними з огляду на таке.

Щодо вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо списання коштів з рахунку ОСОБА_1 у сумі 24 687,00 грн та накладення арешту на грошові кошти, які розміщені на рахунку боржниці

Відповідно до статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2025 року № 1433 «Деякі питання підтримки окремих категорій осіб для проходження зимового періоду 2025/26 року «Зимова підтримка», зокрема, затверджено Порядок виплати одноразової грошової допомоги на дітей з малозабезпечених сімей для проходження зимового періоду 2025/26 року (далі - Порядок).

У пункті 4 Порядку зазначено, що одноразова грошова допомога надається отримувачам у безготівковій формі виключно для придбання одягу, взуття та лікарських засобів у юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пункту 7 Порядку виплата одноразової грошової допомоги отримувачу здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання в рамках програми підтримки окремих категорій осіб для проходження зимового періоду 2025/26 року «Зимова підтримка», до якого емітовано електронний платіжний засіб «Дія.Картка», відкритий в одному з банків, з яким Мінцифри укладено договір електронної інформаційної взаємодії, або інший рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спеціальний рахунок), відкритий в уповноваженому банку, через який здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ (далі - уповноважений банк), за вибором отримувача, зазначений у заяві про надання одноразової грошової допомоги, за формою згідно з додатком 2.

АТ «Ощадбанк» на підставі платіжної інструкції Пенсійного фонду України та зведеного списку отримувачів протягом трьох операційних днів з дня отримання коштів перераховує кошти одноразової грошової допомоги на спеціальні рахунки, відкриті в уповноважених банках (пункт 13 Порядку).

Зняття готівки або перерахування коштів одноразової грошової допомоги із спеціального рахунку на інший рахунок, крім рахунків закладів торгівлі / аптек, забороняється (пункт 14 Порядку).

З системного аналізу статті 73 Закону України «Про виконавче провадження», положень Порядку виплати одноразової грошової допомоги на дітей з малозабезпечених сімей для проходження зимового періоду 2025/26 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2025 року № 1433, можна зробити висновок, що така грошова допомога перераховується лише на рахунок із спеціальним режимом використання та що вказані кошти є соціальною допомогою на дітей, мають цільове призначення - придбання одягу, взуття та лікарських засобів.

У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Колегія суддів зазначає, що накладення арешту на рахунок не є тотожним зверненню стягнення на кошти, що на ньому перебувають. Наявність арешту лише блокує розпорядження коштами, однак не передбачає автоматичного списання коштів (соціальних виплат), що охороняються законом(постанова Верховного Суду від 19 січня 2026 року у справі № 204/9551/18).

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення стягнення на кошти боржника) під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг під час примусового виконання рішень.

Згідно з пунктом 1 Порядку автоматизованого арешту коштів / електронних грошей боржників на рахунках / електронних гаманцях, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, емітентами електронних грошей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1203/5 (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення стягнення на кошти боржника), цей Порядок розроблено відповідно до законів України «Про виконавче провадження», «Про банки і банківську діяльність» та інших законодавчих актів України.

Порядок визначає процедуру автоматизованого арешту коштів / електронних грошей боржників на рахунках, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків (далі - надавачі платіжних послуг), за виконавчими провадженнями, у тому числі про стягнення аліментів, за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) шляхом інформаційної взаємодії державних або приватних виконавців (далі - виконавці) та надавачів платіжних послуг.

Відповідно до пунктів 1, 4 розділу ІІ Порядку виконавець за допомогою АСВП створює запит на отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків / електронних гаманців боржника.

Не пізніше ніж за годину робочого часу після отримання запиту в Інформаційній системі надавачів платіжних послуг (далі - ІСНПП) формується повідомлення, у якому зазначається інформація про наявність рахунків / електронних гаманців у боржника, а в разі їх наявності - номери рахунків / електронних гаманців і залишок коштів / електронних грошей на них. Зазначене повідомлення негайно відправляється до АСВП.

Відповідно до пунктів 1, 4 розділу ІІІ Порядку виконавець за допомогою АСВП приймає постанову про арешт коштів та накладає на неї кваліфікований електронний підпис. Про результат виконання постанови про арешт коштів та наявність / відсутність коштів / електронних грошей на рахунку / електронному гаманці боржника для її виконання в ІСНПП формується повідомлення, яке відправляється до АСВП.

У разі відмови в арешті коштів в ІСНПП формується повідомлення, де обґрунтовуються причини такої відмови, яке відправляється до АСВП.

Таким чином, за допомогою АСВП державний виконавець дізнається про наявність номерів рахунків / електронних гаманців боржника, залишок коштів / електронних грошей на них, стан рахунків.

У Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (далі - Інструкція № 163), визначено, зокрема, порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів без згоди платника.

Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди (примусове списання (стягнення) коштів) є орган державної виконавчої служби (державні виконавці) / приватні виконавці та контролюючий орган (стягувач) (пункт 60 Інструкції № 163).

Відповідно до положень пунктів 61-63 Інструкції № 163 примусове списання (стягнення) коштів відбувається на підставі платіжної інструкції, оформленої стягувачем (органом державної виконавчої служби / приватним виконавцем) в електронній або паперовій формі.

З огляду на наведені положення державний виконавець, з`ясувавши стан рахунку боржника та залишок коштів на ньому, ініціює платіжну операцію з примусового списання (стягнення) коштів шляхом оформлення відповідної платіжної інструкції та її надсилання надавачу платіжних послуг.

Верховний Суд у постанові від 19 січня 2026 року у справі № 204/9551/18 зазначав, що надання боржником державному виконавцю підтверджуючих документів про те, що рахунок має спеціальний режим використання та що арештовані кошти належать до соціальних виплат, є процесуальною можливістю для боржника відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

У справі, яка переглядається:

ОСОБА_1 у скарзі та апеляційній скарзі звертала увагу суду на те, що виконавчий лист з примусового виконання рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2020 року у справі № 346/5409/19 перебуває на виконанні у Коломийському ВДВС з 21 березня 2023 року;

боржниця повідомляла виконавця про те, що фактично весь її дохід становлять соціальні виплати, зокрема, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям, інші соціальні виплати, аліменти; зазначала, що державний виконавець Коломийського ВДВС Атаманов С. М. був обізнаний щодо характеру списаних грошових коштів у сумі 24 687,00 грн;

у запереченнях на скаргу та відзиві на апеляційну скаргу Коломийський ВДВС посилався на те, що виконавець не несе відповідальності за дії банку, який виконав платіжну інструкцію виконавця, а грошові кошти на рахунку ОСОБА_1 не визнав такими, на які законом заборонено звертати стягнення;

виконавець не спростував жодним чином наданої заявницею банківської виписки з рахунку, згідно з якою списані грошові кошти у сумі 24 687,00 грн є соціальною допомогою від держави на дітей, на які заборонено звертати стягнення;

убачається, що грошові кошти на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 станом на час їх списання виконавцем 17 грудня 2025 року не були арештовані (заблоковані банком), оскільки заявниця 15 грудня 2025 року здійснила покупку дитячих речей на суму 1 313,00 грн;

також з матеріалів справи убачається, що державний виконавець у ВП № НОМЕР_3 наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_1 , постановою від 07 січня 2026 року, тобто після списання коштів у сумі 24 687,00 грн.

Апеляційний суд посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, в якій банк на підставі статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконав постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку.

Однак, на відміну від вказаної справи № 905/361/19, у справі, яка переглядається, відомостей про виконання банком постанови виконавця про арешт коштів на рахунку немає, натомість згідно з випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , кошти на рахунку банком заблоковано не було.

Водночас апеляційний суд не врахував наведені вище положення нормативно-правових актів, відповідно до яких грошова допомога на дітей з малозабезпечених сімей для проходження зимового періоду 2025/26 року перераховується лише на рахунок із спеціальним режимом використання та що вказані кошти є соціальною допомогою на дітей.

Посилання апеляційного суду на те, що банк не повідомив виконавця про цільове призначення коштів на рахунку боржниці та виконав платіжне доручення не свідчить про дотримання виконавцем порядку звернення стягнення на кошти заявниці, оскільки за приписами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» інформація банківської установи є одним, але не єдиним джерелом інформації, яку повинен аналізувати та оцінювати виконавець під час вчинення виконавчих дій щодо грошових коштів, які перебувають на банківському рахунку, відкритому на ім`я боржника.

Виконавець не повинен чекати повідомлення банківської установи, а за наявною у нього документально підтвердженою інформацією про цільове призначення грошових коштів, зобов`язаний вчиняти дії, передбачені законом, щодо зняття арешту із рахунку боржника або недопущення звернення стягнення на них.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 , наведеним у апеляційній скарзі, запереченнях на відзив, та наявним у матеріалах справи доказам у контексті обізнаності державного виконавця Коломийського ВДВС Атаманова С. М. про характер та цільове призначення списаних коштів, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про правомірність дій державного виконавця щодо звернення стягнення на кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_1 , у сумі 24 687,00 грн, та щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , на які законом заборонено звертати стягнення.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги частково підтвердилися, тому постанова апеляційного суду у вказаній частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо вимоги скарги про зобов`язання державного виконавця Коломийського ВДВС Атаманова С. М. повернути списані кошти

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії державного виконавця Коломийського ВДВС Атаманова С. М., в якій, зокрема, зазначала, що їй завдано шкоди неправомірними діями державного виконавця та просила повернути на її спеціальний рахунок списані кошти у сумі 24 687,00 грн.

Коломийський ВДВС у скарзі заперечував щодо повернення вказаної суми коштів, посилаючись, зокрема, на те, що вони перераховані стягувачу на виконання виконавчого листа № 346/5409/19.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 липня 2023 року у справі № 216/5508/20 зазначив, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановлену за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні.

У разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК України).

Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, у державного виконавця.

З огляду на те, що законодавець не наділив суд повноваженнями відшкодовувати моральну шкоду чи збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, скаргу в частині вимог про відшкодування моральної шкоди (або будь-яких вимог, які розглядаються в порядку позовного провадження) суд залишає без розгляду і роз`яснює заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.

Колегія суддів виснує, що питання про повернення заявниці коштів у сумі 24 687,00 грн є у розумінні статті 22 ЦК України збитками від неналежного стягнення вказаних коштів державним виконавцем на підставі оскаржуваних дій останнього, свідчить про наявність спору про право (з визначенням належного складу учасників цього спору), тому таку вимогу скарги суд не може розглянути по суті у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

З огляду на викладене ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення вимог скарги про повернення списаних коштів у сумі 24 687,00 грн підлягають скасуванню, а скарга в цій частині - залишенню без розгляду.

Верховний Суд роз`яснює заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

З огляду на викладене наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо звернення стягнення на кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_1 , у сумі 24 687,00 грн, та щодо накладення арешту на грошові кошти, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Оскільки скарга в частині вимог про повернення коштів у сумі 24 687,00 грн підлягає розгляду у позовному провадженні, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в цій частині підлягають скасуванню, а скарга - залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 257, 400, 409, 411, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2026 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Атаманова Сергія Миколайовича щодо накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 та щодо списання коштів у сумі 24 687,00 грн скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2026 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про повернення коштів у сумі 24 687,00 грн скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 в частині повернення коштів у сумі 24 687,00 грн залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

В. М. Ігнатенко

А. А. Калараш

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв