Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №523/21709/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/21709/26

Провадження №1-кп/523/1994/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

12.10.2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження №12026162490001210 від 16 липня 2026 року із звинувачення,

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Катлабуг (колишня назва – Суворове), Ізмаїльського р-ну, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, утримуючого малолітню дитину, пенсіонера, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

Близько 13 години 30 хвилин 15 липня 2026 року ОСОБА_6 , керуючи технічно справним вантажним фургоном марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», н/з НОМЕР_1 , рухався у денний час доби, при необмеженій видимості, по сухій, асфальтованій проїзній частині автодороги М-28 Південне – Одеса - /М-14/ (Об`їзд м. Одеси), з боку м. Одеси, в напрямку с. Усатове Одеського району Одеської області, на якій організований двосторонній рух, по одній смузі руху в кожному напрямку, розділений відповідною дорожньою розміткою, у смузі свого напрямку руху.

В цей же час, у попутному напрямку руху, попереду зазначеного вантажного фургону по проїзній частині вказаної автодороги, у смузі свого напрямку руху, рухався технічно справний автомобіль марки «Chevrolet Evanda», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у зустрічному напрямку руху, по проїзній частині цієї ж автодороги, з боку с. Усатове Одеського району Одеської області, в напрямку м. Одеси, у смузі свого напрямку руху, рухався технічно справний автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «DAF», н/з НОМЕР_3 , у зчепленні з спеціалізованим напівпричепом – цистерною «ОМТ 3SC», н/з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водій ОСОБА_6 , діючи необережно, в порушення вимог пунктів 2.3«б», 10.1, 12.6«ґ», 12.9«б», 13.1, 13.3, дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР), проявив особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змінам, хоча зобов`язаний був постійно її контролювати і мав таку можливість, рухаючись з перевищенням встановленої поза населеними пунктами швидкістю, почав здійснювати маневр обгону, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 ПДР, яку перетинати заборонено, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, не впевнився в безпеці зазначеного маневру, не дотримався безпечного інтервалу і дистанції, в результаті чого допустив зіткнення передньою правою боковою частиною кузову керованого ним вантажного фургону з задньою лівою боковою частиною автомобіля «Chevrolet Evanda», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду, у попутному напрямку руху.

В подальшому, водій ОСОБА_6 продовжуючи здійснення маневру обгону, рухаючись у зустрічній смузі руху вищевказаної автодороги, допустив зіткнення передньою лівою боковою частиною кузову керованого ним вантажного фургону з лівою боковою частиною автопоїзду у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «DAF», н/з НОМЕР_3 , у зчепленні з спеціалізованим напівпричепом – цистерною «ОМТ 3SC», н/з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку, у своїй смузі руху.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми хребта у вигляді перелому верхньої пластинки тіла 4-го поперекового хребця, забою грудного відділу хребта, які спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно пунктами 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

В умовах даної ДТП дії водія ОСОБА_6 регламентувалися вимогами дорожньої розмітки 1.1 та пунктів 10.1, 12.6«ґ», 12.9«б», 13.1, 13.3 ПДР, відповідно до яких зазначеному водію на вказаній ділянці автодороги заборонялось рухатись зі швидкістю більшою ніж 90 км/год, перетинати вузьку суцільну лінію та виконувати маневр обгону, а також дотримуватися безпечного інтервалу і дистанції до попутного та зустрічного транспортних засобів.

Належним виконанням вищевказаних вимог ПДР, водій вантажного фургону марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем марки «Chevrolet Evanda», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 та з автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «DAF», н/з НОМЕР_3 , у зчепленні з спеціалізованим напівпричепом – цистерною «ОМТ 3SC», н/з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , а тому його дії знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної пригоди.

Обвинувачений вину у вчиненому діянні визнав повністю та показав, що у вищезазначені дату, час і місці він, будучи втомленим, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», рухався із швидкістю близько 90 км/год позаду від автомобіля потерпілого, наздогнав того та вирішив обігнати, не пересвідчившись в безпечності такого маневру, у зв`язку із чим, значно прискорився, пересік суцільну лінію горизонтальної розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, де виявив автопоїзд, який їхав йому назустріч. В наступний момент відбулось зіткнення усіх трьох транспортних засобів. Про вчинену необережність жалкує, щиро кається.

Отримавши показання обвинуваченого, що повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з`ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши правові наслідки застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, за клопотанням прокурора, підтриманим обвинуваченим та представником потерпілого, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів на доведення вини ОСОБА_6 у вміненому тому діянні.

Таким чином суд визнає доведеним вчинення ОСОБА_6 дій, які полягали в тому, що він, близько 13 години 30 хвилин 15 липня 2026 року, керуючи технічно справним вантажним фургоном марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», н/з НОМЕР_1 , рухався у денний час доби, при необмеженій видимості, по сухій, асфальтованій проїзній частині автодороги М-28 Південне – Одеса - /М-14/ (Об`їзд м. Одеси), з боку м. Одеси, в напрямку с. Усатове Одеського району Одеської області, на якій організований двосторонній рух, по одній смузі руху в кожному напрямку, розділений відповідною дорожньою розміткою, у смузі свого напрямку руху.

В цей же час, у попутному напрямку руху, попереду зазначеного вантажного фургону по проїзній частині вказаної автодороги, у смузі свого напрямку руху, рухався технічно справний автомобіль марки «Chevrolet Evanda», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , а у зустрічному напрямку руху, по проїзній частині цієї ж автодороги, з боку с. Усатове Одеського району Одеської області, в напрямку м. Одеси, у смузі свого напрямку руху, рухався технічно справний автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «DAF», н/з НОМЕР_3 , у зчепленні з спеціалізованим напівпричепом – цистерною «ОМТ 3SC», н/з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 .

Водій ОСОБА_6 , діючи необережно, в порушення вимог пунктів 2.3«б», 10.1, 12.6«ґ», 12.9«б», 13.1, 13.3, дорожньої розмітки 1.1 ПДР, проявив особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змінам, хоча зобов`язаний був постійно її контролювати і мав таку можливість, рухаючись з перевищенням встановленої поза населеними пунктами швидкістю, почав здійснювати маневр обгону, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 ПДР, яку перетинати заборонено, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, не впевнився в безпеці зазначеного маневру, не дотримався безпечного інтервалу і дистанції, в результаті чого допустив зіткнення передньою правою боковою частиною кузову керованого ним вантажного фургону з задньою лівою боковою частиною автомобіля «Chevrolet Evanda», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду, у попутному напрямку руху.

В подальшому, водій ОСОБА_6 продовжуючи здійснення маневру обгону, рухаючись у зустрічній смузі руху вищевказаної автодороги, допустив зіткнення передньою лівою боковою частиною кузову керованого ним вантажного фургону з лівою боковою частиною автопоїзду у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «DAF», н/з НОМЕР_3 , у зчепленні з спеціалізованим напівпричепом – цистерною «ОМТ 3SC», н/з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку, у своїй смузі руху.

Внаслідок зазначеної ДТП потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми хребта у вигляді перелому верхньої пластинки тіла 4-го поперекового хребця, забою грудного відділу хребта, які спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно пунктами 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

В умовах даної ДТП дії водія ОСОБА_6 регламентувалися вимогами дорожньої розмітки 1.1 та пунктів 10.1, 12.6«ґ», 12.9«б», 13.1, 13.3 ПДР, відповідно до яких зазначеному водію на вказаній ділянці автодороги заборонялось рухатись зі швидкістю більшою ніж 90 км/год, перетинати вузьку суцільну лінію та виконувати маневр обгону, а також дотримуватися безпечного інтервалу і дистанції до попутного та зустрічного транспортних засобів.

Належним виконанням вищевказаних вимог ПДР, водій вантажного фургону марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем марки «Chevrolet Evanda», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 та з автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «DAF», н/з НОМЕР_3 , у зчепленні з спеціалізованим напівпричепом – цистерною «ОМТ 3SC», н/з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , а тому його дії знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної пригоди.

Вчинені ОСОБА_6 дії суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ст.50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно з ст.65 цього ж Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого, які підлягають обов`язковому врахуванню.

При призначенні покарання обвинуваченому суд визнає в якості обставини, яка пом`якшує покарання щире каяття, а також констатує про відсутність обставин, які б обтяжували покарання.

Суд також враховує наступні дані про ОСОБА_6 : похилий вік, перше притягнення до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику за місцем проживання, утримання малолітньої дитини, статус пенсіонера, низькі рівні ризиків повторного вчинення кримінальних правопорушень, небезпеки для суспільства і окремих осіб, не перебування на спеціалізованих обліках в медичних установах, а також відсутність до нього позовних вимог від потерпілого.

На підставі викладеного, з урахуванням особи винуватого, суд вважає можливим призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.286 КК України.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_6 грубо порушив правила безпеки дорожнього руху з використанням джерела підвищеної небезпеки – автомобіля, а також те, що від вказаних дій потерпілим спричинено середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.286 КК України, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке є обов`язковим.

Суд звертає увагу на те, що кримінальне правопорушення, яке вчинене ОСОБА_6 , посягає на суспільну складову безпечного життя, оскільки формує думку суспільства про незахищеність та уразливість до вчинення відносно них злочинних дій у сфері безпеки дорожнього руху. Разом з цим, належна правова охорона будь-яких соціальних цінностей, у тому числі й таких найбільш соціально значимих, як життя та здоров`я людини, забезпечується лише тоді, коли застосовується ефективний кримінально-правовий засіб, яким є кримінальна відповідальність. Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Також необхідно зазначити, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням права керування транспортними засобами є джерелом доходу, необхідністю забезпечувати сім`ю та утримувати дітей.

При цьому, ПДР регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із загальною вартістю проведених експертиз, в розмірі 42359,68 грн, відповідно до положення ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року (ч.4 ст.53 КК України).

Суд, враховуючи майновий стан особи обвинуваченого, за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк (ч.1 ст.119 КПК України).

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений є особою похилого віку, пенсіонером, який утримує малолітню дитину, вимушений був неофіційно працювати водієм автомобіля, який належав суб`єкту господарської діяльності, а відтак обов`язок одномоментно сплатити вищевикладені штраф та процесуальні витрати може спричинити для його родини значне погіршення фінансового становища. Суд вважає можливим розстрочити виконання вироку в частині сплати штрафу та процесуальних витрат, строком на 12 місяців, із щомісячною виплатою сум, починаючи з наступного місяця після дати набрання вироком законної сили.

Долю долучених до матеріалів кримінального провадження речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України, із скасуванням накладеного на транспортні засоби арешту.

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51000 (п`ятдесят одну тисячу) грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Розстрочити ОСОБА_6 виконання вироку в частині сплати штрафу в сумі 51000 грн, строком на 12 місяців, із щомісячною виплатою 4250 грн, починаючи з наступного місяця після дати набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави процесуальні витрати на суму 42359 (сорок дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн 68 коп.

Розстрочити ОСОБА_6 виконання вироку в частині сплати процесуальних витрат в сумі 42359,68 грн, строком на 12 місяців, із щомісячною виплатою 3429,97 грн, починаючи з наступного місяця після дати набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів:

- автомобіль марки «Chevrolet Evanda», н/з НОМЕР_2 , - повернути ОСОБА_4 ;

- автомобіль марки «DAF», н/з НОМЕР_3 , у зчепленні з спеціалізованим напівпричепом – цистерною «ОМТ 3SC», н/з НОМЕР_4 , – повернути ОСОБА_7 ;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI», н/з НОМЕР_1 , - повернути власнику.

- носій інформації з відеозаписом ДТП – зберігати в матеріалах досудового розслідування.

Арешт, накладений на вищезазначені транспортні засоби – скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси впродовж 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий ОСОБА_1