Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №711/4761/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4761/26

Номер провадження2/711/2858/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2026 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 37 138,94 грн, заборгованість за інфляційну складову боргу, три відсотки річних та судові витрати (вхідний №19787, а.с.2-8).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в будинку АДРЕСА_1 здійснює ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».

Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то нарахування за послугу здійснювалися згідно п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, відповідно до якого, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири.

У квартирі АДРЕСА_2 не встановлено квартирний лічильник теплової енергії, тому згідно п.24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показів вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності – пропорційно опалювальній площі приміщення споживача відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.

У квартирі АДРЕСА_2 встановлено лічильник обліку теплової енергії, тому згідно пункту 20 вищевказаних правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, згаданої вище.

Також позивач у позові зазначає, що типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно постанов Кабінету Міністрів України №830 та 1182 опубліковані на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.

Фактом приєднання споживачів до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачами будь-яких дій, які свідчать про їх бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка на надання послуги, факт отримання послуги.

З огляду на викладене, позивач робить висновок, що з відповідачами укладено договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст.642 ЦК України.

Відповідачі своєчасно з липня 2020 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), внаслідок чого утворилась заборгованість, яка, станом на 01.04.2026, складає 37 138 грн 94 коп, що підтверджується листами-розрахунками по ОР №14444057.

Крім того позивач у мотивувальній частині позову зазначає про те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2022 у справі №711/6047/20 було задоволено вимоги щодо стягнення заборгованості станом на 01.07.2020 в сумі 41 976,67 грн.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), що сукупно складає 37 138 грн 94 коп.

Також позивач у позовній заяві просить суд солідарно стягнути з відповідачів інфляційну складову боргу, що відповідно до розрахунку становить 1572,74 грн, та 3% річних від простроченої суми, що відповідно до розрахунку становить 514,19 грн. Означені позовні вимоги обгрунтовує положеннями ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того, сплачений розмір судового збору позивач просить стягнути з відповідачів.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.32-33).

15 травня 2026 року від представника позивача за довіреністю Давиденка В.Ю. до суду надійшла заява про виконання ухвали про залишення позову без руху, до якої було додано копії банківських довідок, які підтверджують, що реквізити рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , на які посилається позивач у позовних вимогах, відкриті на ім`я позивача та підтверджують наявність у нього таких рахунків (а.с.35-36).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 12 год 00 хв 22 липня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.41-42).

17 липня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Хегаєм О.Б. подана до суду заява, в прохальній частині якої представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, поклавши судові витрати на позивача (вхідний №31449, а.с.77-82).

Заперечення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хегая О.Б. грунтуються на тому, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово зверталась до позивача з проханням здійснити взаєморозрахунки, щодо виниклої заборгованості з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання. Зокрема, відповідач ОСОБА_2 направляла відповідні листи до позивача, а саме: 14.11.2024, 30.04.2026, 14.05.2026, 21.05.2026. На листи та заяви позивачем, було надано лише відписки, зокрема 21.05.2026, позивачем було проігноровано відповідні листи та заяви відповідача ОСОБА_2 .

У цьому контексті адвокат Хегай О.Б. звертає увагу суду на те, що відповідно до платіжної інструкції № 3E9M-EM1K-7A99-4P66 від 12.04.2026 відповідач ОСОБА_1 сплатив 2000,00 грн за послуги опалення; згідно платіжної інструкції № 0.0.4884861892.1 від 15.05.2026 відповідач ОСОБА_1 сплатив 5000,00 грн за послуги гарячого водопостачання; згідно платіжної інструкції № 0.0.4884869655.1 від 16.05.2026, ОСОБА_1 сплатив 15000,00 грн. за послуги опалення; згідно платіжної інструкції №0.0.4894794487.1 від 20.05.2026 відповідач ОСОБА_1 сплатв позивачу 1200,00 грн за послуги опалення; відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4894797366.1 від 20.05.2026 відповідач ОСОБА_1 сплатив 300,00 грн за послуги гарячого водопостачання.

Отже, як зазначає адвокат Хегай О.Б., стороною відповідачів загалом було сплачено позивачу 23 500,00 грн, з яких: за послуги гарячого водопостачання - 5300,00 грн, та 18200 грн - за послуги опалення.

У зв`язку з цим, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хегай О.Б. підсумовує, що розмір фактичної заборгованості складає не більше 13 638,94 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за інфляційну складову боргу у розмірі 1 572,74 грн та трьох відсотків річних у розмірі 514,19 грн, а всього 2 086,93 грн, сторона відповідача вважає її такою, що не відповідає дійсності, з огляду на таке.

Нарахування 3% річних та індексу інфляції в розумінні ст. 625 ЦК України є штрафними санкціями, а тому до них має застосовуватися строк позовної давності в 1 рік.

Стосовно стягнення заборгованості за основною сумою боргу, то у відповідності до положень ст. 256-257 ЦК України застосовується строк позовної давності у три роки. Так як договір постачання комунальних послуг о/р НОМЕР_3 , який, на думку позивача, не виконаний з боку відповідачів був здійснений за період до січня 2022 року включно, тобто в період до введення воєнного стану в Україні, то і перебіг позовної давності по не виконанню фактично складає більше ніж три роки.

У зв`язку з цим, адвокат Хейгай О.Б. констатує, що трирічний строк, коли позивач мав право на звернення до суду з позовною заявою сплинув 31 січня 2025 року, а позивач звернувся до суду з позовною заявою лише у травні 2026 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, на переконання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хегія О.Б., враховуючі норми ЦК України, позивач пропустив строк позовної давності в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних відповідно ст. 625 ЦК України, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Судове засідання, що було призначене о 12.00 год 22 липня 2026 року, не відбулося у зв`язку з першою неявкою в судове засідання усіх учасників справи про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.97), а також у зв`язку з надходженням клопотання представника позивача за довіреністю Давиденка В.Ю. про відкладення розгляд справи (а.с.94). Розгляд справи відкладений до 14.10 год 18.08.2026.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2026 року прийнято до розгляду заяву приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», що подана представником за довіреністю Давиденком Віктором Юрійовичем, про зменшення позовних вимог у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг; розгляд цивільної справи за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг вирішено здійснювати з врахуванням заяви приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», що подана представником за довіреністю Давиденком Віктором Юрійовичем, про зменшення позовних вимог від 28.07.2026 (вхідний №33007); у розгляді цивільної справи №711/4761/26 оголошено перерву до 11 год 00 хв 23 вересня 2026 року (а.с.115-116).

У судовому засіданні, що відбулося 23.09.2026, представник позивача за довіреністю Давиденко В.Ю. позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення, підтримав з підстав, викладених як у позовній заяві, так і в заяві про зменшення позовних вимог. Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 13 638,94 грн, а також заборгованість за інфляційну складова боргу у розмірі 1 572,74 грн та три відсотки річних у розмірі 514,19 грн, а всього 2 086,93 грн, здійснивши розподіл судових витрат. Додатково повідомив суду, що позивач заперечує проти застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про що представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Хегаєм О.Б. заявлено в заяві від 17.07.2026, оскільки позивачем строк позовної давності не пропущений ані щодо основної суми боргу, ані щодо складових, передбачених ст.625 ЦК України. Крім того представник позивача заперечив щодо ототожнення представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Хегаєм О.Б. інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених положеннями ст.625 ЦК України, зі штрафними санкціями у виді неустойки (штрафу, пені).

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хегай О.Б. у судовому засіданні, що відбулося 23.09.2026, заперечив проти задоволення позову ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог з підстав, викладених у заяві від 17.07.2026. Додатково просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.09.2026 оголошено перерву в розгляді справи до 12.30 год 7 жовтня 2026 року (а.с.131).

Представник позивача за довіреністю Давиденко В.Ю., 06.10.2026 через підсистему «Електронний суд», подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги, викладені в заяві про зменшення позовних вимог від 27.07.2026, підтримав повністю (вхідний №42749/26, а.с.139-140).

У визначений судом день та час відповідач ОСОБА_2 та/або її представник адвокат Хегай О.Б. у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а саме: відповідач ОСОБА_2 - шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання на адресу місця реєстрації проживання, що повернулася до суду з підстав: адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомленням учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.135,136); представник позивача адвокат Хегай О.Б. – шляхом підписання розписки після судового засідання 23.09.2026 про повідомлення йому про те, що судове засідання у справі №711/4761/26 відбудеться 07.10.2026 о 12 год 30 хв (а.с.130).

Абзацом 2 ч.6 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Частиною 5 ст.130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Хегай О.Б. були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 7 жовтня 2026 року о 12 год 30 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив.

З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання з огляду на таке.

У вступній частині позовної заяви позивачем вказано адресою проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 (а.с.2).

Згідно довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №9347/13319-01-10 від 11.05.2026, що 12.05.2026 надійшла до суду і зареєстрована за вхідним № 20318, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , починаючи з 15.12.2004 і дотепер (а.с.30).

У зв`язку з цим суд 23.09.2026 здійснив направлення судової повістки про виклик у судове засідання на адресу реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_3 (а.с.133).

Однак 06.10.2026 (дата штемпеля: 04.10.2026) судова повістка, що направлялася на адресу відповідача ОСОБА_1 , була повернута до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.137,138).

Пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що саме 4 жовтня 2026 року проставлено оператором поштового зв`язку у поштовому повідомленні відмітку про відсутність відповідача ОСОБА_1 за адресою реєстрації місця проживання, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не повідомив суду іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату (7 жовтня 2026 року), час (12 год 30 хв) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.

Оскільки представник позивача Давиденко В.Ю. та відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представник останньої адвокат Хегай О.Б. були повідомлені про проведення судового засідання належними чином, суд, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, вирішив продовжити розгляд справи по суті у відсутність сторін та їх представників.

7 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 00 хв 12 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хегая О.Б., врахувавши процесуальні позиції представника позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хегая О.Б., висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії №374 від 30.11.2012, що видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.24), та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000 (а.с.19-20), «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007 (а.с.21), забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2018 судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» є виробництво електроенергії (а.с.22).

На підставі витягу з Положення про Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» (далі - Положення) суд встановив, що Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» заснований на приватній власності ПрАТ «Черкаське хімволокно» (а.с.25). Крім того, відповідно до п.2.6 Положення, суд встановив, що Відокремлений підрозділ має право бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судових органах, від імені засновника вступати у встановлені законом правовідносини з іншими юридичними та фізичними особами.

Із розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги (постачання теплової енергії) по житловому приміщенню (квартирі), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , абонентський номер споживача: № НОМЕР_3 , за період липень 2020 року – березень 2026 року, суд встановив, що за період із липня 2020 року до березня 2026 року включно відповідачі мають заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за надану їм комунальну послугу з централізованого опалення в загальному розмірі 12 714 грн 81 коп, оскільки оплата послуг відповідачами проводилася частково (а.с.107).

Крім того з розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги (постачання гарячої води) по житловому приміщенню (квартирі), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , абонентський номер споживача: № НОМЕР_3 , за період липень 2020 року – березень 2026 року, суд встановив, що за період із липня 2020 року – березня 2026 року включно відповідачі мають заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за надану їм комунальну послугу з гарячого водопостачання в загальному розмірі 924 грн 13 коп, оскільки оплата послуг відповідачами проводилася частково (а.с.106).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №15262/22387-01-10 від 28.07.2025 за адресою: квартира АДРЕСА_2 , за якою рахується заборгованість перед позивачем, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані відповідно з 15.12.2004 та 16.05.2001 і дотепер (а.с.13).

Вказаний юридичний факт також підтверджується і довідками Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №9375/13320-01-10 та 9347/13319-01-10 від 11.05.2026, що витребувані судом (а.с.30,31).

Таким чином, із досліджених у судовому засідання матеріалів справи, суд встановив, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які їм надає приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».

Крім того з розрахунків 3% річних та інфляційних втрат по о/р НОМЕР_3 суд встановив, що позивачем нараховано відповідачам, за період з 21.08.2020 до 31.01.2022, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, що складає 514,19 грн (а.с.12), та інфляційних втрат за період із липня 2020 року до січня 2022 року, що становить 1572,74 грн (а.с.11).

Із платіжних інструкції № 3E9M-EM1K-7A99-4P66 від 12.04.2026, №0.0.4884861892.1 від 15.05.2026, № 0.0.4884869655.1 від 16.05.2026, №0.0.4894794487.1 від 20.05.2026 та № 0.0.4894797366.1 від 20.05.2026 суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 сплатив позивачу відповідно 2000,00 грн за послугу з опалення, 5000,00 грн за послугу з гарячого водопостачання, 15000,00 грн за послугу з опалення, 1200,00 грн за послугу з опалення та 300,00 грн за послугу з гарячого водопостачання (а.с.85,86,87,88,89).

Також судом встановлено, що означені вище сплати відповідачем ОСОБА_1 знайшли своє відображення в розрахунках заборгованості за житлово-комунальні послуги (постачання теплової енергії та гарячого водопостачання) по житловому приміщенню (квартирі), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , абонентський номер споживача: № НОМЕР_3 , за період липень 2020 року – березень 2026 року, що долучені позивачем до заяви про зменшення позовних вимог (а.с.106,107).

Крім того суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 14.11.2024, 14.05.2026, 21.05.2026 та 26.05.2026 зверталася до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» із заявами про надання акту звірки взаємних розрахунків по заборгованості згідно особового рахунку № НОМЕР_3 (а.с.83,84, 90, 91).

У судовому засіданні також встановлено, що договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався, однак, не укладення договору не виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості фактично отриманих послуг і не може бути підставою для звільнення споживачів (відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) від оплати таких послуг.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 в справі №401/710/15-ц.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі – Закон №2189), до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Серед основних зобов`язань споживача Закон №2189 визначає оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189).

Частиною 3 ст.9 Закону №2189 встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Означеним положенням Закону №2189 кореспондуються положення кодифікованого закону, а саме ст. 67, 68 ЖК України в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, якими передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Таким чином, відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розумінні положень Закону №2189 та ЖК України, що їм надає ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» за вказаною вище адресою.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 1 ст.543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які, станом на момент виникнення заборгованості, були і продовжують бути зареєстрованими, станом на день розгляду справи, за адресою: АДРЕСА_3 , мали право на проживання у цьому об`єкті нерухомості, були споживачами послуг, що надаються позивачем до вказаної квартири, проте своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання тому, згідно з розрахунками ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» зобов`язані сплатити заборгованість по оплаті вказаних послуг сукупно в розмірі 13 638,94 грн (а.с.106,107).

Вказані розрахунки є зрозумілим, чітким та об`єктивним, а тому суд вважає їх належними та допустимими доказами існування заборгованості відповідачів перед позивачем у розмірі, що заявлений до стягнення.

Водночас суд звертає увагу учасників цивільного процесу на той факт, що відповідачами не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також доказів про повне погашення заборгованості, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням ними зобов`язань з оплати за отримані послуги. Крім того, відповідачами не доведено наявності розбіжності між здійсненими сплатами та тими сплатами, що відображені позивачем у розрахунках заборгованості за житлово-комунальні послуги (постачання теплової енергії та гарячого водопостачання) по житловому приміщенню (квартирі), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , абонентський номер споживача: № НОМЕР_3 , за період липень 2020 року – березень 2026 року. Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач неналежно надавав послуги, або відповідачі відмовилися, у встановленому законом порядку, від отримання вказаних послуг.

З огляду на встановлені факти і безпосередньо досліджені докази, що їх підтверджують, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», що викладені в заяві про зменшення позовних вимог, є доведеними та обгрунтованими, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, ним надані відповідні послуги відповідачам як споживачам таких послуг, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради (а.с.18), а відповідно і не спростовані відповідачами.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, то суд зазначає про таке.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 1572,74 грн та 3% річних в сумі 514,19 грн у зв`язку з простроченням відповідачами оплати комунальних послуг.

Суд перевірив означені розрахунки на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст.625 ЦК України та встановив, що позивачем вони виконані у чіткій відповідності до означеної норми матеріального права, а також з врахуванням суми боргу відповідачів за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що і позовна вимога про стягнення з відповідачів солідарно 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання є доведеною та обгрунтованою.

Водночас, згідно правового висновку щодо застосування судом позовної давності, що викладений у п.7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Як зазначалось судом в описовій частині судового рішення, представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Хегаєм О.Б. у заяві від 17.07.2026 (а.с.77-82), наведено обгрунтування щодо необхідності застосування до спірних правовідносин (як щодо стягнення заборгованості зі сплати вартості теплової енергії і гарячого водопостачання, так і щодо стягнення інфляційної складової боргу та трьох процентів річних) строку позовної давності. Також і представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хегай О.Б. у судовому засіданні 23.09.2026 наполягав на застосуванні до спірних правовідносин строку позовної давності, зокрема до заборгованості за житлово-комунальні послуги та інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Оскільки позовні вимоги позивача судом визнані як такі, що доведені та обгрунтовані, тому суд дійшов висновку про необхідність розгляду по суті заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хегая О.Б. про застосування строку позовної давності.

Вирішуючи по суті заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хегая О.Б. про застосування позовної давності, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3,4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а із 30 січня 2024 року перебіг такого строку було зупинено по 03 вересня 2025 року включно.

Отже, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, далі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинено по 03 вересня 2025 року включно.

Такий висновок суду щодо застосування Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України узгоджується з правовим висновком їх застосування, що викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2026 року в справі №334/4421/24 (провадження № 61-1981св26), що застосовується судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з 12.03.2020 на всій території України запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 07.05.2026 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, позивач звернувся з вимогами до суду з дотримання загального строку позовної давності як щодо основної вимоги, так і щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, адже нарахування позивачем означених складових заборгованості зі сплати відповідачами вартості житлово-комунальних послуг було здійснено відповідно за період з липня 2020 року до березня 2026 року та з вересня 2020 року до січня 2022 року (інфляційні втрати) і з 21.08.2020 до 31.01.2022 (три проценти річних). У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що з 04.09.2025 і до часу звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами минуло лише 246 днів або 8 місяців і 4 дні при загальному строку позовної давності три роки.

Також суд відхиляє твердження представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хегая О.Б. про необхідність застосування до позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних спеціального строку позовної давності в один рік на підставі положень п.1 ч.2 ст.258 ЦК України з призми того, що означені складові заборгованості є неустойкою, з огляду на таке.

Як встановлено судом, правовою підставою для пред`явлення позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідачів у солідарному порядку інфляційних втрат та трьох процентів річних стали положення ч.2 ст.625 ЦК України, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У той же час диспозицією п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, на яку посилається представник відповідача як на правову підставу для застосування до спірних правовідносин спеціального строку позовної давності, передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 1-3 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз означених норм матеріального права дає підстави для висновку, що індекс інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми не є неустойкою в розумінні ч.1-3 ст.549 ЦК України, а є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт чи рішення суду). Тобто, приписи цієї норми матеріального права поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), а також у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №589/3683/16-ц (провадження № 61-35653св18) та у постанові від 29 липня 2019 року у справі № 712/13964/15-ц (провадження № 61-31755св18).

Отже, до позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних застосуванню підлягає не спеціальний, а загальний строк позовної давності, що становить три роки.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що твердження представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хегая О.Б. про звернення позивача до суду з відповідним позовом з пропущенням строку позовної давності є помилковим, а тому відхиляється судом.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Із дослідженої платіжної інструкції №271 від 24.04.2026 (а.с.1) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3328 грн.

Оскільки суд позовні вимоги до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» визнав обгрунтованими, тому з відповідачів на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, в рівних частках підлягає стягненню судовий збір в сумі 3328 грн, тобто з кожного по 1664 грн.

Суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 та/або відповідач ОСОБА_1 звільнені від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 256, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 541, 543, 610, 625 ЦК України, п.12, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.67,68 ЖК України, ст.5,7,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 244, 247, 258, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), за період з 01.07.2020 до 01.04.2026, у розмірі 13 638 (тринадцять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 1572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) гривні 74 (сімдесят чотири) копійки та три відсотки річних у розмірі 514 (п`ятсот чотирнадцять) гривень 19 (дев`ятнадцять) копійок, а всього 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) гривень 93 (дев`яносто три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» в рівних частках судовий збір у сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень, тобто з кожного по 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 12 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», код ЄДРПУО: 00204033: місцезнаходження: м.Черкаси, проспект Хіміків, 76.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий: О. В. Петренко