Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №711/7869/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7869/26

Номер провадження2/711/4093/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №6878562 у розмірі 12111 грн, витрати на сплату судового збору і витрати на професійну правничу допомогу (вхідний №32855, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 11.01.2026 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №6878562 (далі - Договір кредиту), за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, строк кредиту - 360 днів (з 11.01.2026 до 05.01.2027), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 517,5 грн). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 150 грн за кожен день.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 727536, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 )) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 персональні дані останньої, в тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори, та встановив, що остання використала/наклала наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме: підпис 727536 - 11.01.2026 14:44:46, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов кредитного договору №6878562 від 11.01.2026, виконало свої зобов`язання, зокрема передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «Європейська платіжна система»). Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією від 11.01.2026, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі

Згідно довідки № КД-000096421 від 03.06.2026 ТОВ «Європейська платіжна система» (платіжна установа), підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ: 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020, укладеного між ТОВ «Європейська платіжна система» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 11.01.2026, сума 3000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 .

Ураховуючи викладені вище умови Договору кредиту та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту, заборгованість відповідача за Договором кредиту складає 12 111 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2593,50 грн - сума заборгованості за процентами, 517,5 грн - сума заборгованості за комісією, та 6000 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Договором кредиту до відповідача, то ТОВ «Фінпром Маркет» як позивач обгрунтовує це тим, що 25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6888252 від 24.01.2026.

Відповідно до Реєстру прав вимог №7 від 20.05.2026 до договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12 614,40 грн, з яких: 3200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2462,40 грн - сума заборгованості за процентами, 552 грн - сума заборгованості за комісією, та 6400 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Саме вказану суму заборгованості за Договором кредиту позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 30 хв 10 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.49-50).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2026 року розгляд справи відкладений до 11 год 00 хв 9 жовтня 2026 року.

17 вересня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Брадарською Н.В. до суду поданий відзив на позовну заяву (вхідний №40181, а.с.84-87). У цій заяві по суті справи сторона відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме в частині розміру тіла кредиту, що становить 3000 грн; у решті позовні вимоги сторона відповідача просить суд залишити без задоволення, зменшивши розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до розумного розміру у зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи та ціною позову, а судовий збір розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, представник відповідача в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву зазначає про те, що відповідач підтверджує факт укладення 11.01.2026 договору про надання коштів у кредит № 6878562 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісним кредитором) та отримання кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн. Ураховуючи те, що вказана сума була фактично отримана відповідачем та не повернута, станом на дату подання позову, відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 3 000,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 2 593,50 грн, то представник відповідача вважає такі вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на не відповідність означеного розміру положенням п. 5 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки він є несправедливим. У цьому контексті представник відповідача звертає увагу суду на правовий висновок, що викладений в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

Підсумовуючи викладене, представник відповідача констатує, що нарахування відсотків у сумі 2 593,50 грн на тіло кредиту 3 000,00 грн за умовами, які є несправедливими по відношенню до споживача, суперечить чинному законодавству, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Що стосується стягнення з відповідача комісії в розмірі 17,25%, то представник відповідача, заперечуючи проти задоволення означеної позовної вимоги, зазначає у відзиві, що пункт 2.2.8 кредитного договору № 6878562 від 11.01.2026, яким встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 17.25%, є нікчемною та одночасно несправедливою умовою договору, що порушує вимоги чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів, а тому позовна вимога про її стягнення не підлягає задоволенню.

Також представник відповідача, заперечуючи проти обгрунтованості позовної вимоги про стягнення неустойки в сумі 6000 грн, зазначає про те, що нарахування останньої позивачем здійснено всупереч положенням п 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому означена позовна вимога задоволенню не підлягає.

І на сам кінець, представник відповідача у відзиві зазначає про те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу (6 500,00 грн) є неспівмірним складності справи та ціні позову і підлягає зменшенню відповідно до ст. 141 ЦПК України.

24 вересня 2026 року представником позивача за довіреністю Ткаченко Ю.О. подана відповідь на відзив, у прохальній частині якої представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити повністю (вхідний 41148, а.с.102-103).

Наводячи спростування заперечень сторони відповідача щодо позовних вимог, що викладені у відзиві на позовну заяву, представник позивача зазначає про те, що умовами договору про надання коштів у кредит №6878562 від 11.01.2026 встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 3 000,00 грн., строком кредитування на 360 днів, із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 517,50 грн.).

У відповідності до п. 6.1. договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. договору.

Згідно п.п. 10.1.2. договору позичальник до моменту підписання договору вивчив умови договору та правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», що розміщені на вебсайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі - Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.

Позичальник отримав від кредитодавця та ознайомився з детальним розписом орієнтовної загальної вартості кредиту, з урахуванням процентної ставки, п.п. 10.1.9. договору.

Окрім викладеного вище, частинами першою - третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

У зв`язку з викладеним, представник позивача констатує, що розмір відсотків, що нараховані кредитодавцем позичальнику з метою виконання умов кредитного договору, у повній мірі відповідає умова останнього.

Що стосується заперечень представника відповідача щодо правомірності нарахування позивачем комісії, то представник позивача у відповіді на відзив зазначає про те, що відповідно до пункту 2.2.8. кредитного договору від 11.01.2026 встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 517.50 грн.)

Згідно п. 6.2. кредитного договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п. 2.2. договору.

Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. договору. Розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заявки та укладення договору. Послуга для позичальника полягає в аналізі заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту.

Підсумовуючи викладене, представник позивача констатує, що нарахування комісії за надання кредиту є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Вказана комісія прямо передбачена положеннями договору кредиту, з якими позичальник була належним чином ознайомлена, погодилася при його укладенні та прийняла на себе обов`язок їх виконання.

Щодо розміру неустойки, то разом із відповіддю на відзив представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» за довіреністю Ткаченко Ю.О. подала заяву про зменшення позовних вимог (вхідний №41149 від 24.09.2026, а.с.96), в мотивувальній частині якої зазначає про те, що, беручи до уваги заперечення представника відповідача проти нарахування пені/неустойки, а також з метою забезпечення ефективного, швидкого та справедливого розгляду справи, представник позивача просить суд прийняти заяву про зменшення позовних вимог в частині позовної вимоги про стягнення пені.

Заперечення на відповідь на відзив, станом на день ухвалення судом рішення, відповідачем до суду не подане.

Представники позивача ОСОБА_2 та/або адвокат Ткаченко Ю.О. в судове засідання, що призначене о 11 год 00 хв 09.10.2026, не з`явилися, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету як безпосередньо позивача, так його представників: адвоката Ткаченко Ю.О. та ОСОБА_2 , що були отримані цими учасниками справи 14.09.2026 (а.с.78 зворот, 79 зворот, 80 зворот). Водночас, у п.2 прохальної частини позовної заяви представник позивача Ґедзь О.В. виявила волю на розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 9 жовтня 2026 року о 11 год 00 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №R067281809765) (а.с.95).

Водночас, 05.10.2026 через підсистему «Електронний суд», до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Брадарської Н.В. про розгляд справи у відсутність як відповідача, так і її представника за наявними в матеріалах справи документами (а.с.109-110).

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про наявність процесуальної можливості провести судовий розгляд справи у відсутність сторін та їх представників, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.10.2026 залишено без розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 24 вересня 2026 року в справі №711/7869/25, подану представником позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» Ткаченко Юлією Олегівною (а.с.115-116).

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції як представника позивача, так і представника відповідача, висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11 січня 2026 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №6878562 (Надійний) (далі - Кредитний договір).

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник забов`язується повернути кредитодавцю таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.2.1.1 Кредитного договору).

У п. 2.2.1-2.2.3, 2.2.8 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту. Зокрема, сума кредиту становить 3000,00 грн; строк кредитування (строк договору) - 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу 898,13 грн; процентна ставка/день - 0,95 % (фіксована); комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 517.5 грн; дата надання кредиту - 11.01.2026; дата повернення кредиту (останній день) - 05.01.2027; неустойка - 150 грн в день; орієнтовна загальна вартість кредиту - 10 777,50 грн.

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. договору (п.6.1 Кредитного договору).

Також зі змісту п.10.3 Кредитного договору суд встановив, що цей договір укладено із використанням мобільного застосунку «СlickСredit-онлайн кредит».

Із розділу 11 Кредитного договору суд встановив, що у графі «Позичальник», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: 727536, а також номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 (а.с.14 зворот-21).

Крім того із довідки про ідентифікацію, яка підготовлена ТОВ «1 Безпечне агентство безпечних кредитів», суд встановив, що цим документом підтверджується, що ОСОБА_1 ідентифікована цим товариством шляхом акцептування договору позичальником у спосіб підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 727536, що мало місце 11.01.2026 о 14 год 44 хв 46 сек (а.с.23).

Із довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система» №КД-000096421 від 03.06.2026 (а.с.24) суд встановив, що цим товариством, відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020, що укладений із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», підтверджено прийняття до виконання та завершення наступної платіжної операції: дата - 11.01.2026; сума - 3000,00 грн; отримувач - ОСОБА_3 , номер платежу: 17816af7-ebb9-459b-a2c2-fff38966afcb, ЕПЗ № НОМЕР_1 .

Згідно платіжної інструкції № 17816af7-ebb9-459b-a2c2-fff38966afcb від 11.01.2026, яка безпосередньо досліджена судом, встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як відправник через ТОВ «Європейська платіжна система» здійснило 11.01.2026 перерахунок 3000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що відповідає номеру рахунку, який зазначений позичальником у п.11 Кредитного договору (а.с.25). Означена обставина також підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260831/49191-БТ від 06.09.2026, що надійшла до суду 11.09.2026 на виконання ухвали суду від 04.08.2026 (а.с.81-82).

Згідно розрахунку заборгованості, що підготовлений первинним кредитодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», суд встановив, що, станом на 25.05.2026, сукупна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Кредитного договору становить 12 111 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2593,50 грн - сума заборгованості за процентами, 517,50 грн - сума заборгованості за комісією, та 6000 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Водночас із цього письмового доказу суд встановив наступні факти: 1) первинним кредитодавцем проценти за користування кредитом в розмірі 2593,5 грн були нараховані відповідачу за період з 11.01.2026 до 11.04.2026; 2) за період з 10.02.2026 до 21.03.2026 розмір неустойки, що нарахований позичальнику первинним кредитодавцем, становить 6000 грн; 3) позичальник ОСОБА_1 не сплачувала первинному кредитодавцю в рахунок виконання умов Кредитного договору грошові кошти (а.с.13).

Також суд встановив, що 25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) зобов`язується відступити фактору (ТОВ «Фінпром Маркет») права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (п.1.1 Договору факторингу) (а.с.26 зворот - 30).

Факт оплати ТОВ «Фінпром Маркет» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 судом встановлено на підставі безпосередньо дослідженої платіжної інструкції кредитового переказу коштів №850021651.1 від 26.05.2026, зі змісту якої суд встановив, що означеного дня ТОВ «Фінпром Маркет» перерахувало ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти в сумі 2 018 718,30 грн, зазначивши призначення платежу: оплата за договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 та згідно з реєстром прав вимог №5 від 20.05.2026 (а.с.32 зворот).

Крім того з Реєстру прав вимог №5 від 20.05.2026 до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №6878562 від 11.01.2026 (№1393) в сумі 12 111 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2593,5 грн - сума заборгованості за процентами, 517,5 грн - сума заборгованості за комісією, та 6000 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Водночас, із означеного засобу доказування суд встановив, що сума заборгованості за неустойкою первинним позикодавцем нараховано позичальнику ОСОБА_1 з призми прострочення виконання грошового зобов`язання в кількості 100 днів (а.с.30 зворот-32).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу у взаємозв`язку з Реєстром прав вимог №5 від 20.05.2026 до Договору факторингу.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили суму кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: 727536.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У судовому засіданні, що відбулося 09.10.2026, суд встановив, що представник відповідача адвокат Брадарська Н.В., повноваження якої не обмежуються згідно ордера серії ВН №1604125 (а.с.88), у відзиві на позовну заяву визнала той юридичний факт, що відповідач ОСОБА_1 11.01.2026 уклала з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» Кредитний договір та отримала на виконання означеного правочину 3000 грн. У суду не виникло обгрунтованих сумнівів щодо добровільності визнання представником відповідача означених юридичних фактів.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання за Кредитним договором, в частині сплати заборгованості за кредитом у розмірі 3200 грн, яка є предметом позову, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту згідно умов Кредитного договору в розмірі 3000 грн.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 2593,50 грн, що нараховані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за період з 11.01.2026 до 11.04.2026 (а.с.12), то суд зазначає наступне.

У п. 2.2.1-2.2.3, 2.2.8 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту. Зокрема, сума кредиту становить 3000,00 грн; строк кредитування (строк договору) - 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу 898,13 грн; процентна ставка/день - 0,95 % (фіксована); комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 517.5 грн; дата надання кредиту - 11.01.2026; дата повернення кредиту (останній день) - 05.01.2027; неустойка - 150 грн в день; орієнтовна загальна вартість кредиту - 10 777,50 грн.

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. договору (п.6.1 Кредитного договору).

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору та Додаткової угоди, встановив, що їх розмір визначений правильно.

Так, за період строку кредиту, в межах якого первісний кредитодавець здійснив нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами, тобто в період з 11.01.2026 до 11.04.2026 (а.с.13), які правом вимоги перейшли до позивача згідно умов Договору факторингу, становить 2593,5 грн, який розраховується наступним чином: 3000 грн х 0,0095 = 28,5 грн (відсотки за 1 день користування кредитом); 28,5 грн х 91 день (кількість днів між 11.01.2026 та 11.04.2026) = 2593,5 грн)).

У зв`язку з цим, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2593,5 грн в рахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за період кредитування, а саме: з 11.01.2026 до 11.04.2026, є обгрунтованою і вмотивованою, а відповідно такою, що підлягає до задоволення.

Водночас, відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема за відсотками.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача адвоката Брадарської Н.В., що викладені у відзиві на позовну заяву, з призми того, що розмір відсотків є надмірним та несправедливим та таким, що суперечить положенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на таке.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Оскільки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснювало нарахування позичальнику відсотків за користування кредитними коштами з призми максимальної відсоткової ставки 0,95% в день, тому первісний кредитодавець в повній мірі дотримався положень Закону України «Про споживче кредитування».

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування», означений Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит. Отже, положення Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальними нормами права щодо положень Закону України «Про захист прав споживачів», що регулюють спірні правовідносини.

Що стосується твердження представника відповідача адвоката Брадарської Н.В. про необхідність застосування до спірних правовідносин висновку, що викладений в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1103/23, то суд зазначає про таке.

Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 12.02.2025 в справі №679/1103/23, на яку посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву, слід констатувати, що цим судовим рішенням Верховний Суд скасував постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року а, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Водночас, згідно усталеної практики Верховного Суду, будь-який висновок, викладений у постанові суду касаційної інстанції, якою направлено справу на новий розгляд, не є висновком в розумінні ч.4 ст.263 ЦПК України щодо застосування конкретної норми права, оскільки направлення справи на новий розгляд ще не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами доказів у справі та неповного встановлення на їх підставі обставин, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 червня 2023 року в справі № 521/4328/16 (провадження № 61-4268св23), від 15 листопада 2023 року в справі №757/43585/17-ц (провадження № 61-1008св23) та від 22 листопада 2023 року в справі №619/1384/21 (провадження № 61-8064св23).

Отже, посилання представника відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 в справі №679/1103/23, є помилковим.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії в розмірі 517,50 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 2.2.8 Кредитного договору сторони обумовили, що комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту (у грошовому виразі складає 517,50 грн).

Водночас п. 2.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на, погоджений умовами договору, строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Отже, підписанням Кредитного договору без будь-яких застережень відповідач підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Кредитного договору дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін цього правочину зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язана повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісією, в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Частинами 1,2,3 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язалася повернути кредит, а також сплатити проценти та комісію.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу комісії за надання кредиту; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем комісії в розмірі 517,50 грн за надання кредиту.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що сума несплаченої відповідачем комісії за Кредитним договором складає 517,50 грн.

Крім того відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати нею позивачу комісії в розмірі 517,50 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 517,50 грн, в рахунок заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту, підлягає задоволенню.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача адвоката Брадарської Н.В. про безпідставне нарахування позивачем комісії за надання кредиту з призми положень Закону України «Про споживче кредитування» та правових позицій, викладених у постановах як Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, так і Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, з огляду на наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі такі види комісії як: комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування і повернення кредиту тощо.

Таким чином, комісія за надання (видачу) кредиту, з врахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», відноситься до платежів, передбачених договорами про споживчий кредит, а тому нарахування означеного виду комісії кредитодавцем є правомірним.

Водночас, у постановах як Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, так і Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зроблено правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» в контексті нарахування кредитодавцями комісії не за видачу кредиту, а комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Проте комісія за видачу кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є тотожними поняттями в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». У цьому контексті, суд звертає увагу учасників справи, що позовної вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості позивачем не пред`явлено, а відповідно суд і не здійснює її розгляд з метою дотримання положень ч.1 ст.13 ЦПК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 6000 грн, то суд зазначає про таке.

Згідно п.1.20 Кредитного договору сторони обумовили, що неустойка - грошові кошти, що встановлені договором у фіксованій грошовій сумі та нараховуються у випадку порушення позичальником зобов`язань за договором. Неустойка нараховується щоденно, починаючи з першого дня порушення позичальником зобов`язань за договором (з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством). Пунктом 2.2.8 Кредитного договору обумовлено, що розмір неустойки становить 150 грн в день.

Крім того, з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, складеного позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» (а.с.13), суд встановив, що первинний кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику неустойки на загальну суму 6000 грн за період з 10.02.2026 до 21.03.2026.

Частинами 1,3 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки в розмірі, передбаченому п.2.2.8 Кредитного договору, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника неустойки у виді пені в період воєнного стану, а тому дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 6000 грн слід відмовити. Тому заперечення представника відповідача щодо необгрунтованості пред`явлення позивачем до стягнення розміру заборгованості зі сплати неустойки знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті, а тому підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.5 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6500 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року, укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с.33-35); 2) акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги як Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року (а.с.37 зворот-38); 3) витягу з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги як Додаток №2 до договору про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року (а.с.37), згідно якого вартість наданої послуги адвокатом Ткаченко Ю.О. ТОВ «Фінпром Маркет» складає 4500 грн; 4) платіжної інструкції кредитового переказу коштів №850022335.1 від 12.06.2026 (а.с.39); 7) ордеру серії АХ №1363629 від 11.05.2026 (а.с.39 зворот); 8) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099, яким документована адвокат Ткаченко Ю.О. (а.с.40).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О. у конкретній цивільній справі, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження як факту надання відповідного виду правничої допомоги, так і оплати вартості такої допомоги.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що матеріали справи не містять належних і допустимих засобів доказування щодо вартості правничої допомоги, що надана позивачу адвокатом Ткаченко Ю.О., в сумі 6500 грн. У зв`язку з цим розподіл витрат позивача на правничу допомогу суд буде здійснювати з призми її розміру в сумі 4500 грн, що узгоджується з даними витягу з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги як Додаток №2 до договору про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року (а.с.37).

Суд також погоджується з позивачем, що вартість правничої допомоги в розмірі 4500 грн є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (підготовкою позовної заяви), часом, витраченим адвокатом на виконання такої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.

Щодо заперечень представника відповідача адвоката Брадарської Н.В. щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу з призми того, що такі витрати є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову, то суд зазначає про таке.

Частиною 6 ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз диспозиції ч.6 ст.137 ЦПК України дає підгрунтя для висновку, що підставою для зменшення судом витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, є не сам факт подачі клопотання (заяви, заперечення) про зменшення означених витрат, а саме доведення неспівмірності таких витрат. Ба більше, доведення неспівмірності є обов`язком саме того учасника справи, який подав відповідне клопотання/заяву.

Із безпосередньо досліджених заперечень представника відповідача адвоката Брадарської Н.В. щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу суд встановив, що їх зміст фактично зводиться до цитування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Водночас жодного аналізу такого висновку Верховного Суду з призми обсягу правничої допомоги та її вартості щодо конкретної цивільної справи, зміст заперечень не містить.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що сам по собі факт віднесення судом даної справи до малозначних справ і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін безумовно не свідчить про неспівмірність наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. Водночас, суд відзначає той факт, що надані адвокатом Ткаченко Ю.О. послуги та виконані роботи стосувалися виключно надання правничої допомоги позивачу ТОВ «Фінпром Маркет» саме у межах цивільної справи №711/7869/26.

Водночас, положеннями п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у загальному розмірі 12111 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково, в розмірі 6111 грн, що складає 50,46% від ціни позову (6111/12111), тому з відповідача на користь позивача, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2 270,70 грн (4500 грн х 0,5046).

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої судом платіжної інструкції кредитового переказу коштів №850023855.1 від 24.07.2026 встановлено, що позивачем сплачено 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8) в рахунок оплати судового збору за подачу позовної заяви (а.с.6).

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у загальному розмірі 12111 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково, в розмірі 6111 грн, що складає 50,46% від ціни позову (6111/12111), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 343,45 грн, тобто 50,46% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,5046).

Суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 6111 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2593,50 грн - заборгованість зі сплати відсотків, та 517,50 грн - сума заборгованості за комісією за надання кредиту. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2270,70 грн - витрат на професійну правничу допомогу, та 1343,45 грн - судового збору, що визначені пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 1048-1049, 1054, 1077, 1078, 1082, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредитної лінії №6878562 від 11 січня 2026 року в розмірі 6 111 (шість тисяч сто одинадцять) гривень, з яких: 3000 (три тисячі) гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 2593 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто три) гривні 50 (п`ятдесят) копійок - заборгованість зі сплати відсотків, та 517 (п`ятсот сімнадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок - сума заборгованості за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1343 (одна тисяча триста сорок три) гривні 45 (сорок п`ять) копійок та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 70 (сімдесят) копійок витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 3614 (три тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 9 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПУО: 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Головуючий: О. В. Петренко