Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №544/2169/26 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/2169/26

пров. № 2/544/1184/2026

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У обґрунтування позову посилається на те, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 290224-11 від 29.02.2024. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн. строком на 14 календарних днів. ТОВ «Споживчий Центр» виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. 29.02.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 290224-11. На виконання умов зазначеного Договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 13.04.2019-100004791 від 13.04.2019 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником ОСОБА_1 . Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 22.07.2026 утворилась заборгованість у розмірі 10 680,00 грн., яку позщивач просить сьягнути з відповідача, а також судові витрати.

17.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив, у якому останній зазначив, що строк кредитування сплив. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору. Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору кредиту й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачемі лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту. До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом. Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії. Оскільки в Договорі позики відсутні умови щодо нарахування відсотків після закінчення строку дії Договору, таке стягнення можливе лише в порядку ст. 625 ЦК України, проте така вимога позивачем не заявлялась. Примірник кредитного договору при вчиненні правочину, відповідач не отримував, з його змістом ознайомився отримавши його поштою від позивача. Вказана дія щодо ненадання договору з боку позивача є неправомірною. У кредитному договорі не зазначена інформація про одноразовий ідентифікатор, який був згенерований при оформеленню кредиту та не зазначений номер картки, на яку здійснювалося перерахування коштів при оформленні кредиту. Вважає вказані обставини суттєвими та такими, що не підтверджують факту переказу коштів та укладення кредитного договору. Вважає, що процентна ставку під час укладенні договору між ним та ТОВ «Споживчий центр» була незаконною не надано обгрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованими відсотками, а тому правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом немає. Також стягненню з відповідача не підлягає сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, оскільки на час укладення кредитного договору та під час його дії, ві проходив військову службу у складі ЗСУ тому, як військовослужбовець за контрактом, має статус учасника бойових дій та звільняєся під час дії особливого періоду від сплати нарахованих за договором процентів за користування кредитом. На підтвердження надання кредиту позивачем надало копію інформаційної довідки яка не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме - ОСОБА_1 . У кредитному договорі відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно перерахувати кредит. Звернув увагу суду, що позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обгрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Надані позивачем кредитні договори не містять ні електронного підпису кредитора, ні його, як позичальника. Позивач звернувся до суду поза межами строку встановленого законом для звернення до суду та не заявив клопотання про поновлення строків позовної давності на звернення до суду та при цьому не надав аргументованого підтвердження, щодо причинно-наслідкового зв`язку між пропуском звернення до суду та введенням воєнного стану в Україні.. Позивач у справі не зареєстрваний та не перебуває у зоні активних бойових дій, тобто перешкод для своєчасного звернення з позовом до суду не мав. Пирятинський районний суд Полтавської області, також не перебував у зоні активних бойових дій, свою діяльність не припиняв. Крім цього, інститут позовної давності у Цивільному Кодексі Україні не скасовано, що не позбавляло мене, як відповідача звертатися до суду з відповідною заявою. Враховуючи вищевикладене просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з його не доведеністю належними та допустимими доказами.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву у якій просив справу слухати у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі, також зазначив, що у разі неявки у судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи з винесенням заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений шляхом направлення повістки на встановлену судом та зазначену у позові адресу зареєстрованого місця проживання.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» знайшли своє підтвердження та підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом установлено, що 13 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Споживчий центр» погоджено заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції на укладення кредитного договору. Згідно заявки сума кредиту складає 6 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 14 календарних дні, проценти у розмірі 1 680 грн. 00 коп. сплачуються до 26 квітня 2019 року.

Отже між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 13.04.2019-100004791, відповідно умов якого кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 13.04.2019 № 141441159.

Відповідач підтверди, що вів ознайомився та прийняв умови кредитного договору, а також, що віна однозначно та безумовно прийняв пропозицію на укладення договору кредиту.

ОСОБА_1 також підписав пропозицію на укладення кредитного договору та паспорт споживчого кредиту.

В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується карточкою Субконто боржника (виписка) по Кредитному договору № 13.04.2019-100004791 від 13.04.2019, у зв`язку з чим станом на 22.07.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 10 680,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту- 6 000,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками – 1 680,00 грн. та прострочена заборгованість за штрафом- 3 000,00 грн.

Між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 290224-11 від 29.02.2024.

На виконання умов зазначеного договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 13.04.2019-100004791 від 13.04.2019 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру прав вимог №1 (перша та остання сторінка, а також сторінка з реквізитами, що стосуються відповідача, конфіденційну інформацію, в тому числі персональні дані інших осіб, заретушовано).

08.03.2024 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено повідомлення № 305 про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 290224-11 від 29.02.2024, а також вимогу № 305 про сплату заборгованості від 29.02.2024.

Отже, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 13.04.2019- 100004791 від 13.04.2019, укладеним між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 .

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

На підставі ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 10 680,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач умови договору не виконав.

Отже, відповідачем не виконано грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який на час розгляду справи триває.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення, в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.

А отже, пільги передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на всіх військовослужбовців без виключення, в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, з 18.03.2014 і до закінчення особливого періоду, тобто і на час ухвалення даного рішення суду.

ОСОБА_1 уклав кредитний договір від 13.04.2019 будучи військовослужбовцем ЗСУ з 19.08.2014, на підставі п.п. а п.2 ст. 5 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу останній 28.05.2019звільнений з військової служби у запас.

Таким чином, на час ухвалення судом даного рішення, відповідач має статус учасника бойових дій та на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

Оскільки ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору був військовослужбовцем штрафні санкції у розмірв 3000,00 грн. та проценти за користування кредитом у розмірі 1680,00 грн. стягненню не підлягають.

Таким чином з відповідача на користь позивача падлягає стягненню забогогованість за тілом кредиту у сумі 6000,00 грн.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Як встановлено судом, при зверненні до суду позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору (а.с. 5), проте, оскільки позов задоволено частково (на 56,17%), зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме у сумі 1495,47 грн.

Також судов встановлено, що при зверненні до суду позивачем було понесено витрати на відправлення копії позовної заяви з додатками вдповідачу у розмірі 210,00 грн., що підтверджується квитанцією № 2170616 від 22.07.2026, проте, оскільки позов задоволено частково (на 56,17%), зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме у сумі 117,95 грн.

Водночас, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи в наслідок війни (а.с. 98).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а відповідач ОСОБА_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5

Закону України "Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тому позивачу належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 1495,47 грн.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного , керуючись ст. 133, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 554, 625, 1049-1050, 1054-1055 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовільнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за Кредитним договором №13.04.2019-100004791 від 13.04.2019 у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

У частині позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 щодо стягнення простроченої заборгованості відсотками у розмірі 1680,00 грн. та простроченої заборгованості за штрафом у розмірі 3000,00 грн. – відмовити.

Компенсувати ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, ЄДРПОУ: 43170298, судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в сумі 1495,47 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» понесено витрати на відправлення копії позовної заяви з додатками вдповідачу у розмірі 117 (сто сімнадцять) гривень 95 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду безпосередньо подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, ЄДРПОУ: 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя Ю.О.Ощинська