Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №948/738/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Суд: Машівський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 08 жовтня 2026 р.

Справа: №948/738/26

Суддя: Тимофєєва Г. Л.

Справа № 948/738/26

Номер провадження 2/948/664/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026

Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Тимофєєвої Г.Л.,

за участю секретаря

судового засідання – Порохні І.І.,

представника позивача – Володарської А.В.,

прокурора - Одинець А.М.

третьої особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в селищі Машівка цивільну справу за позовом виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в інтересах малолітньої (на день подачі позову до суду) дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року представник позивача звернувся до Машівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов мотивований тим, що батьками ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері дитина залишилася проживати з батьком. Проте відповідач повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання, навчання та матеріального утримання доньки, вчиняє відносно неї психологічне насильство та перебуває у складних життєвих обставинах через безробіття та хронічну алкогольну залежність. З 12.06.2025 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в службі у справах дітей як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах у зв`язку з невиконанням батьком своїх обов`язків з виховання дитини. Постановою Машівського районного суду Полтавської області від 03 липня 2026 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні домашнього насильства стосовно своєї неповнолітньої доньки (ст. 173-2 КУпАП). На підставі наказу Служби у справах дітей № 19 від 01.07.2026 ОСОБА_5 було влаштовано в родину її брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За весь період проживання дитини поза межами рідного дому відповідач жодного разу не спробував налагодити з нею контакт та взагалі не утримував її матеріально. 14.05.2026 року неповнолітня ОСОБА_2 особисто надала письмову заяву, в якій не заперечує проти позбавлення батька батьківських прав (а.с. 1-5).

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 29.07.206 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження (а.с.55-56).

10.08.2026 до участі у справі залучено прокурора (а.с.65).

20.08.2026 та 07.09.2026 проведення підготовчого судового засідання було відкладено у зв`язку з надходженням клопотання прокурора (а.с.81, 97).

14.09.2026 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначеного справу до судового розгляду по суті на 28.09.2026 на 15.30 год.(а.с.112).

28.09.2026 розгляд справи відкладено для з`ясування думки дитини ОСОБА_2 та залучення психолога (а.с.136).

У судовому засіданні 09.10.2026 представник позивача підтримала вимоги позовної заяви та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 , 2012 р.н., є його рідною сестрою по матері. Після смерті матері, дівчина лишилась проживати зі своїм батьком, ОСОБА_3 в с. Михайлівці. Вони з сестрою завжди підтримували зв`язок. В травні місяці 2026 року ОСОБА_5 зателефонувала по попросила, щоб він її забрав до себе, оскільки вона вже не може проживати з батьком, який постійно зловживає алкоголем та її ображає. З травня 2026 року ОСОБА_5 проживає в його родині в м. Карлівці, ходить до школи та їй забезпечені належні умови проживання.

Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала позов виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 . Зазначила, що це буде відповідати якнайкращим інтересам дитини. Вказала, що протягом 2 років проживання ОСОБА_5 з батьком, останній не належним чином виконував свої батьківські обов`язки, поводився з порушенням норм поведінки, зловживає алкоголем, неодноразово висловлював погрози, що відмовиться від дитини, чим завдавав психологічних травм дівчині.

Відповідач, у судове засідання 28.09.2026, 09.10.2010 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою «Адресат відсутній» (а.с.127-128, 144).

Судом також враховано, що повістки про виклик до суду на 20.08.2026, 07.09.2026 не були вручені відповідачеві через «відмову» від отримання повістки (а.с.69,70,92,93). На думку суду, це свідчить про умисне ухилення відповідача ОСОБА_3 від явки до суду.

За приписами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, судова повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, думку прокурора, психолога, думку дитини, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що батьками ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 20.05.2026 Карлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Повним витягом з Державного реєстру актців цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00045683572 (а.с.43-44).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Полтавської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис 43 від 24.06.2024 (а.с.30).

Відповідно до Наказу №2 від 12.06.2025 Служби у справах дітей виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухилянням батьками або особами, що їх заміняють, від виконаннях своїх обов`язків з виховання дитини (а.с.47).

Відповідно до Актів обстеження умов проживання №50 від 06.05.2026, № 53 від 07.05.2026 та №54 від 11.05.2026, проведеного за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_3 , останній не був вдома, на телефонні дзвінки не відповідав, донька ОСОБА_3 – ОСОБА_2 була у тітки (а.с.10,11,12).

07.05.2026 до Служби у справах дітей виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області надійшла заява ОСОБА_8 , яка являється тіткою ОСОБА_2 , у якій повідомлено, що 05.05.2026 ОСОБА_9 зателефонувала до неї, була налякана, плакала та попросила забрати її від батька, який був у стані алкогольного сп`яніння, поводився до неї агресивно, розбив її телефон (а.с.13).

За повідомленням Центру надання соціальних послуг Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №01-37/122 від 13.05.2026, соціальний супровід сім`ї ОСОБА_3 розпочався 13.06.2025. Було встановлено, що ОСОБА_3 перебував у складних життєвих обставинах у зв`язку з безробіттям та періодичним вживанням спиртних напоїв, надавалися консультативні та соціально-психологічні послуги, зокрема послуги психолога. ОСОБА_3 недовгий час працював у Михайлівському ліцеї. Під час перевірки умов проживання продукти харчування завжди були у наявності, їжа була приготовлена, у дитини була окрема кімната, одяг та постільна білизна чисті, дитина охайна, чиста, школу відвідує, ОСОБА_3 переважно перебував у тверезому стані, на час перевірки конфліктних ситуацій не виявлено. Під час повторних відвідувань виявлено неналежний санітарний стан окремих кімнат будинку та подвір`я. останнім часом батько був відсутній, на телефонні дзвінки не відповідав, 12.05.2026 вийшов на зв`язок та повідомив, що в АДРЕСА_1 не проживає, дитина проживає у тітки ОСОБА_10 в с.Гуляй Степ (а.с.14).

З Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 від 22.07.2026 вбачається, що вона повідомляє про небезпеку та просить про допомогу, ознаки жорстокого поводження з дитиною відсутні, ОСОБА_2 вказує, що боїться повернутися до батька, коли батько вип`є, іноді агресивно поводиться (а.с.15-19).

За результатами психодіагностичного обстеження дитини, проведеного 07.05.2026, у ОСОБА_2 виражена тривожність, пригніченість, спостерігається психомоторне збудження, тремтіння рук, скарги на часті головні болі та підвищення артеріального тиску, що є прямою психосоматичною реакцією на пережитий травматичний досвід, дитина відчуває стійкий страх перед батьком, категорично відмовляється від повернення до попереднього місця проживання (а.с.22).

Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , складеної 07.05.2026 Михайлівським ліцеєм Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_11 працював на посаді робітника комплексного обслуговування й ремонту будинків у період з 02.03.2026 по 31.03.2026, за час роботи зарекомендував себе як недисциплінований працівник, порушував установлений графік роботи, до завдань відносився формально, на зауваження не реагував (а.с.23).

У характеристиці Михайлівського ліцею Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №52 від 17.02.2026, зазначено, що ОСОБА_2 , навчається у 8 класі, за період навчання двічі вибувала до інших закладів, у зв`язку зі зміною місця проживання, має охайний зовнішній вигляд, , дотримується прави поведінки в закладі, охоче виконує постановлені завдання, має навчальні досягнення на середньому рівні, через неповне опрацювання матеріалу вдома спостерігаються прогалини в знаннях, проте її можливості значно перевищують поточні оцінки, на уроках активна, демонструє зацікавленість навчальним процесом. Проживає з батьком, мати померла, батько підтримує зв`язок з класним керівником, у сім`ї виникають складні ситуації пов`язані з вживанням батьком алкоголю, що негативно впливає на емоційний стан дитини (а.с.24).

07.05.2026 до Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №3 Полтавського РУП ГНУП в Полтавській області начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Михайлівської сільської ради повідомлено про виявлений факт, що може свідчити про вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 (а.с.25).

Постановою Машівського районного суду Полдтавської області від 03.07.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2КУпАП та застосовано до нього адміністративне проавопорушення у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн. Постанова набрала законної сили 14.07.2026 (а.с.39-41).

Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Михайлівської сільської ради № 17 від 15.05.2026 ОСОБА_2 тимчасово було влаштовано в родину тітки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 (а.с. 26).

14.05.2026 року ОСОБА_2 написала заяву до Служби у справах дітей виконавчого комітету Михайлівської сільської ради у якій не заперечує проти позбавлення батьківських прав свого батька ОСОБА_3 (а.с.27).

Згідно з Протоколом індивідуальної психологічної консультації проведеної 11.05.2026 з ОСОБА_2 , дитина перебуває у стані гострого стресу та переживає тривалу психотравматичну ситуацію, потреба у безпеці є першочерговою (а.с.28).

10.06.2026 Служби у справах дітей виконавчого комітету Михайлівської сільської звернувся ОСОБА_1 , з заявою про тимчасове влаштування дитини, залишеної без батьківської опіки, його сестру ОСОБА_2 на спільне проживання за адресою АДРЕСА_3 (а.с.31) та на підставі наказу Служби у справах дітей № 19 від 01.07.2026 р. ОСОБА_5 було влаштовано в родину її брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.33-35).

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету

Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 14 липня 2026 року комісія вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно дитини ОСОБА_2 (а.с.36-41).

У судовому засіданні за участі психолога ОСОБА_12 була вислухана думка дитини, ОСОБА_2 . Так, дівчина пояснила, що після смерті матері, протягом останніх двох років проживала разом з батьком, ОСОБА_13 в с. Михайлівка. Дитина зазначила, що батько систематично вживає алкоголь, попри словесні обіцянки, лікуватися від залежності не намагався. Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, батько поводився відносно неї агресивно, підвищував голос, погрожував відмовитись від неї. Залякував, що вона нікому, крім нього не потрібна і її заберуть до дитячого будинку. Маніпулював тим, що якщо дитина піде від нього, його заберуть до лав ЗСУ. Траплялись випадки, коли батько лишав її вдома саму. Протягом останнього року через постійні сварки з батьком, вона була вимушена їхати та шукати прихисток у родичів, де відчувала комфорт, затишок, спокій та психоемоційну стабільність. Повідомила, що під час останнього конфлікту навесні 2026 року батько розбив її телефон, кричав не неї, через що вона попросила тітку забрати її до себе. Батька за це притягли до відповідальності. Після цього випадку, вона остаточно вирішила, що не зможе більше проживати з батьком, і її забрав до себе жити рідний брат по материній лінії, ОСОБА_1 , де наразі з травня 2026 року вона і проживає. Зазначила, що в родині брата їх безпечно та спокійно, вона ходить до нової школи та бажає і надалі проживати з ним. Пояснила, що коли батько не пив, він поводився адекватно. Проте в алкогольному сп`янінні він перебуває постійно. Вона не відчуває батьківського піклування, він не допомагає їй матеріально. Оскільки разом з батьком ОСОБА_5 відчуває стрес, боїться його, вона наполягала на позбавленні його батьківських прав.

Психолог ОСОБА_12 пояснила, що проводила з ОСОБА_5 психологічні консультації та підтвердила, що дівчина після кризової ситуації, конфлікту з батьком перебувала у стані гострого стресу, зазнала психотравмуючої ситуації. Спостерігалась низька самооцінка. Наявна потреба у безпеці.

Пояснення дитини ОСОБА_2 , психолога повністю узгоджуються з письмовими матеріалами справи, які були дослідженні в судовому засіданні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Статтею 51 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 5 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. ч. 910 ст. 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2, п.3 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані у справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що в матеріалах справи містяться достовірні відомості, які свідчать про навмисне та злісне невиконання відповідачем своїх обов`язків по вихованню своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , оскільки відповідач не проявляє відносно неї належної турботи та уваги, не піклується про стан її здоров`я та розвиток. Крім того, в результаті жорстокого ставлення та неправомірних умисних дій ОСОБА_3 дитина зазнала шкоди психологічному здоров`ю, що свідчить про те, що знаходячись разом з батьком, дитині загрожує небезпека та перебування дівчини з біологічним батьком не в найкращих інтересах дитини. Батьківського потенціалу ОСОБА_3 не достатньо для виховання ним неповнолітньої дитини.

Дослідженими матеріалами справи достеменно підтверджено нездатність ОСОБА_3 здійснювати належний догляд за донькою, необхідний для її нормального розвитку, оскільки останній зловживає алкоголем, не створив необхідних умов для повернення дитини в родину та не створив усіх умов для її життя, розвитку та виховання, хоча відповідач зобов`язаний це робити та мав таку можливість.

Відповідачем не спростовано заявлені представником позивача вимоги, не надано суду обґрунтувань щодо належного виконання ним своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки ОСОБА_5 .

Отже, ОСОБА_3 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про його винну поведінку відносно своєї дитини, та необхідність застосування до нього, як батька дитини, такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Враховуючі викладені обставини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав, у найкращих інтересах дитини, для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав стосовно його неповнолітньої (на день розгляду справи в суді) доньки ОСОБА_5 , оскільки таке позбавлення спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з положеннями ст.181 СК України способами виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі

Згідно ч.4 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу батька (матері) та/чи в твердій грошовій сумі.

Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" стягнення не повинне перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно з положеннями ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною другою ст.182 СК України регламентовано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 СК України унормовано, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Таким чином, вказана позовна вимога підлягає до задоволення, у зв`язку з чим з ОСОБА_3 необхідно стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави, згідно ст. 141 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Частина 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

За приписами ч. 6 ст. 141 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки позивач відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що судовий збір, який би мав понести позивач в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав (немайнового характеру) та стягнення аліментів (майновий характер) у сумі 6656,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 150, 164-169, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 81, 89, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 24 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь особи, опікуна, піклувальника чи установи, яка буде виконувати обов`язки законного представника, під опікою якої буде перебувати дитина.

Рішення підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 6656,00 грн

Роз`яснити відповідачці, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - виконавчий комітет Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, адреса: вул. Молодіжна, буд. 17, с. Михайлівка, Полтавського району Полтавської області;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Г.Л. Тимофєєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua