Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №379/1400/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1400/26

Провадження № 2/379/1019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючого судді – Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання – Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

У С ТА Н О В И В:

24.07.2026 позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гарбар М.Л. звернувся до суду із позовом до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області про визначення додаткового строку для про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є єдиним спадкоємцем за заповітом на майно після померлої матері ОСОБА_2 . Встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини вона пропустила через юридичну необізнаність, оскільки, маючи оригінали документів спадкодавця та користуючись спадковим майном вважала, що спадщину фактично прийняла. Крім того, перешкодою прийняття спадщини також була специфіка роботи позивача з повним робочим днем, довготривалий процес лікування чоловіка. Тому, просить суд встановити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини терміном три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Шабрацького Г.О.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.08.2026 підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник адвокат Гарбар М.Л. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивачки подала до суду заяву з проханням розглядати справу без участі позивачки та її, як представника, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника Таращанської міської ради. Не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотань сторін по справі про проведення судового розгляду за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки – ОСОБА_2 (а.с.10.). До дня смерті вона проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.11).

За життя мати позивачки склав заповіт, посвідчений 22.03.2018 секретарем Чернинської сільської ради Таращанського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 04, згідно з яким вона зробив заповітне розпорядження. А саме: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачці по справі (а.с.9).

Так, позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом на спадкове майно. Інші спадкоємці за законом та за заповітом відсутні.

Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) інформація щодо наявності спадкових справ після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 – відсутня.(а.с.58).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно (а.с.12,13,14,15,16).

В установлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини позивач не подала заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки через юридичну необізнаність не знала про необхідність звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини. Фактично прийнявши на зберігання спадкове майно та користуючись ним вона вважала, що спадщину фактично прийняла. Крім того, перешкодою для оформлення своїх спадкових справ була специфіка роботи позивача та довготривале лікування чоловіка.

Позивач звернулася до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Якименко Л.П. по питанню прийняття спадщини за заповітом після смерті матері, проте в зв`язку з пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини, їй було рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви для прийняття спадщини (а.с.21).

Через неможливість вирішення питання щодо визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини в позасудовому порядку, остання звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальним правилом положень про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з ст.1270ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Положеннями ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п.24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі»; п.32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п.32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя наприклад, коли усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Як роз`яснено у п. 24постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Суд визнає поважними наведені позивачем причини пропуску визначеного законом строку для прийняття спадщини, адже позивачка проживала із спадкодавцем за різними адресами, пропустила строк для прийняття спадщини в силу об`єктивних обставин, тому не змогла своєчасно подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 тривалістю 1 місяць з дня набрання законної сили рішенням суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.4, 5, 89, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю 1 (один) місяць з дня набрання законної сили рішенням суду, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судові витрати лишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Таращанська міська рада Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04054955, місцезнаходження: вул. Героїв Чорнобиля, буд. 1, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09 жовтня 2026 року.

Суддя Таращанського районного суду

Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ