Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №295/1186/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1186/25

Категорія 60

2/295/456/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.

представників позивача – адвокатів Нагорного Д.В., Бивалькевича В.П.

відповідача ОСОБА_1

представників відповідача – адвокатів Демчик Н.О., Горячих В.В.

розглянувши y відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть заяви

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати заповіт, складений ОСОБА_3 , посвідчений 01.03.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Рогальською Р.І., таким, що не відповідає загальним вимогами до форми заповіту, та просить визнати його недійсним.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_3 не мав волі на укладення заповіту, тому не підписав його власноручно, хоча мав таку фізичну можливість, що є підставою для визнання такого заповіту недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

У позовній заяві позивачка посилалась на те, що про наявність обставин, які є підставами цього позову, вона дізналась з постанови Житомирського апеляційного суду, ухваленої у справі № 295/11526/22, а тому просила поновити строк позовної давності.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно з ухвалою судді від 28.01.2025 позовну заяву було залишено без руху.

Відповідно до ухвали суду від 13.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання; витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Пріми Н.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.03.2026 на виконання вимог ухвали суду від приватного нотаріуса Пріми Н.В. надійшли належним чином засвідчені копії з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 (том №1 а. с. 46-79).

28.03.2025 відповідач направила відзив на позовну заяву (том №1 а.с. 103-110), в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову обгрунтовані тим, що 01.03.2021 її батько ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів їй. Заповіт був складений та підписаний у присутності свідків за бажанням заповідача, тобто заповіт відповідає внутрішній волі її батька, за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.

У відзиві вказано, що її рідна сестра ОСОБА_2 разом матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже зверталась до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою про визнання заповіту, складеного ОСОБА_3 01.03.2021, недійсним. Постановою апеляційного суду Житомирської області від 08.05.2024, яка залишена без змін на підставі постанови Верховного Суду від 10.09.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки судом встановлено що заповіт відповідає волевиявленню заповідача, його внутрішній волі, позивачами не доведено, що хвороба позбавила можливості заповідача розуміти значення своїх дій.

Разом з тим, після ухвалення рішення у справі про визнання заповіту недійсним, яке, на думку відповідача, має преюдиційне значення, ОСОБА_2 ще п`ять разів зверталась до суду з позовними заявами про визнання заповіту недійсним, що свідчить про зловживання нею процесуальним правами, є грубим порушенням принципу справедливості, добросовісності, розумності, а також є свідомою маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями.

Крім того, відповідач просила поновити строк для подачі відзиву (том №1 а. с. 103-104).

Відповідно до ухвали суду від 09.04.2025, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, визнані поважними причини пропуску для подання відзиву на позов та поновлений відповідачу строк для його подачі (том №1 а. с.127-129).

21.04.2025 від позивачки надійшла відповідь на відзив (том №1 а. с. 133-137), в якій зазначено, що підставою для подання позову є те, що на час складення заповіту 01.03.2021 ОСОБА_3 перебував у задовільному стані здоров`я, був дієздатним та міг усвідомлювати свої дії, що встановлено у постанові Житомирського апеляційного суду від 08.05.2024. У момент складання заповіту заповідач фізично міг підписати заповіт особисто як правою, так і лівою рукою, що ним зроблено не було. Від його імені заповіт підписаний іншою особою, що, на думку позивача, свідчить про те, що заповідач не бажав його підписувати, тобто у нього була відсутня воля на укладення такого правочину.

Вважає, що посилання відповідачки на преюдиційність постанови Житомирського апеляційного суду є безпідставним, оскільки в позові, який є предметом цього провадження, вказані інші підстави для визнання заповіту недійсним - недотримання загальної вимоги до форми заповіту, а саме - відсутність особистого підпису заповідача, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 1247 ЦК України та абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦК України.

Зазначила, що в її діях відсутні будь-які ознаки зловживання правами, обраний нею спосіб захисту її прав відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ухвали суду від 17.06.2025 задоволено клопотання позивача, витребувано з КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Житомирської міської ради амбулаторну карту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

01.07.2025 на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2025 з КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» надійшли документи, які витребовував суд (том №1 а. с.149).

Відповідно до ухвали суду від 29.09.2025 провадження у справі було зупинено у зв`язку з призначенням у справі посмертної судово-медичної експертизи, виконання якої було доручено судовим експертам Державної спеціалізованої установи "Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи".

19.12.2025 з експертної установи повернуті до суду матеріали цивільної справи та наданий висновок комісійної судово-медичної експертизи №141 від 19.12.2025 (том№1 а. с. 178-181).

Згідно з ухвалою суду від 22.12.2025 поновлено провадження у цивільній справі.

03.03.2026 від відповідачки надійшла заява про закриття провадження у справі (том №1 а. с. 205-209), в якій вона просила закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що позивач вже зверталась з подібним позовом до Богунського районного суду м. Житомира про визнання заповіту недійсним, справа №295/11526/22, у задоволенні якого було відмовлено за недоведеністю, при зверненні з цим позовом позивач повторно посилається на аналогічні норми права - ст. 1247, 1248, 203 ,1241, 1253, 1307 ЦК України.

Відповідач зазначає, що на підставі постанови Житомирського апеляційного суду від 08.05.2024 у справі №295/11526/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, отже є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Також відповідач посилається на те, що позивачка зловживає процесуальними правами, після ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог вона неодноразово продовжувала звертатися до суду з різними позовними заяви, які сама ж залишала без розгляду з незрозумілих причин, що вказує на недобросовісність її поведінки.

Відповідно до ухвали суду від 10.03.2026, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі (том №1 а. с. 242-245), оскільки судом не встановлено, що між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав постановлено інше судове рішення.

Предметом позову у цивільній справі №295/11526/22 було те, що ОСОБА_3 не міг скласти оспорюваний заповіт, оскільки він не усвідомлював значення своїх дій внаслідок захворювання і не міг керувати ними. Зі змісту судових рішень, ухвалених у тій справі, вбачається, що судом не було встановлено, що на момент укладення спірного правочину заповідач мав такий стан здоров`я, який не дозволяв йому усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Підставами цього позову, з огляду на зміст позовної заяви є те, що ОСОБА_3 цілком усвіомлював свої дії, міг керувати ними, мав фізичну можливість підписати заповіт, оскільки верхні кінцівки були здоровими, але не підписав його, що свідчить про відсутність його волі на укладення спірного правочину.

Проаналізувавши підстави обох позовів суд дійшов висновку, що підстави позовів є відмінними, що виключає можливість закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Також суд зробив висновок, що не заслуговують на увагу посилання сторони відповідача про те, що судове рішення в цивільній справі №295/11526/22 про відмову у задоволенні позову на підставі положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України має преюдиційне значення для вирішення цього спору, оскільки у ньому встановлено, що оспорюваний заповіт складений відповідно до вимог ЦК України і підстави для визнання його недійсним відсутні, з огляду на таке. У цивільній справі №295/11526/22 суд зробив висновок про те, що заповіт відповідає вимогам закону і про відсутність підстав для визнання його недійсним виключно в контексті заявленої вимоги, що заповідач не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними, позаяк судом не було встановлено, що ОСОБА_3 мав такий стан здоров`я, який впливав на його можливість усвідомлювати свої дії. Будь-які інші підстави судами не досліджувались і не встановлювались. У цивільній справі №295/11526/22 не встановлювались обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, що підтверджується змістом судових рішень.

У той же час, неодноразові звернення позивачки з іншими позовами, які не були розглянуті по суті заявлених вимог, не є самостійними підставами для закриття провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні 21.05.2026 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задоволити. Пояснила, що у березні 2021 року, коли вона перебувала за межами України в Республіці Польща, її молодша сестра - відповідачка у справі, привела додому батьків нотаріуса і свідків, склала заповіт від імені батька, згідно з яким все належне батькові майно він заповідає їй.

ОСОБА_2 зазначила, що коли вона їхала за кордон приблизно у листопаді 2020 року батько проводжав її до таксі, пересувався за допомогою палиці. Батьки були не проти її від`їзду, запевняли, що самі впораються. Вона повернулась додому 07.03.2021, її батько був слабким, лежачим, погано розмовляв. Мама розповіла їй, що сестра вчиняла невідомі дії з документами на будинок, закрилась з нотаріусом у кімнаті, надрукувала заповіт, батько не хотів його підписувати, викидав ручку, плакав, махав головою, демонструючи, що не згоден ставити підпис у документі, тоді за нього поставила підпис ОСОБА_4 , яка є онукою батькового рідного брата. Під час складання заповіту була присутня їх мати - ОСОБА_2 , проте вона була в "ступорі" після таблетки, яку їй дала донька ОСОБА_5 .

Догляд за батьком здійснювала її мама, вона не мала змоги доглядати батька, оскільки спочатку працювала у м.Києві, а потім за кордоном. За життя батько жодного разу не виявляв наміру залишити у спадок все своє майно молодшій сестрі.

Вказувала, що їй не будо відомо про заповіт, вона дізналась про нього під час звернення до нотаріуса із заявою про вступ у спадщину. Після смерті батька, а потім і матері, вона проживає в батьківському будинку.

Представники позивача - адвокати Бивалькевич В.П. та Нагорний Д.В. у судових засіданнях позов підтримали з підстав, викладених в ньому та у відповіді на відзив.

Адвокат Бивалькевич В.П. додатково пояснив, що згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи, яка була проведена у цій справі, а також з пояснень судового експерта, які він надавав у судовому засіданні, категорично встановлено, що ОСОБА_3 фізично міг зробити підпис у заповіті особисто.

Адвокат Нагорний Д.В. звертав увагу, що відповідно до вимог ЦК України заповіт міг бути підписаним іншою особою за наявності фізичної вади чи іншої хвороби у заповідача, які перешкоджають підписати заповіт особисто, стан верхніх кінцівок ОСОБА_6 цілком дозволяв йому самостійно підписати заповіт, що ним зроблено не було, що свідчить про його небажання вчиняти такий правочин.

У протоколі судового засідання в цивільній справі №295/11526/22 зафіксовано, що дружина ОСОБА_3 підтверджувала, що він не хотів робити підпис у заповіті.

На думку адвоката Нагорного Д.В. сам факт нотаріального посвідчення документа не може перетворити небажання заповідача на його бажання, а право людини скласти заповіт не позбавляє її права відмовитися від його складання.

Відповідачка у судових засіданнях проти задоволення позову заперечувала. Заперечення обгрунтовувала тим, що поки сестра проживала за кордоном та влаштовував своє життя, вона доглядала за хворими батьками. Перед смертю останнім часом батько погано себе почував, його стан погіршився, він попрохав її запросити нотаріуса для складання заповіту. Саме батько був ініціатором складання заповіту. У батька були проблеми з опорно-руховим апаратом, погано працювали ноги та права рука - був тремор, який з`явився приблизно за тиждень до складання заповіту, він не зміг поставити точний підпис на заповіті, він пробував на аркуші паперу, проте підпис виходив нечітким.

Попередньо батько попрохав її покликати до нього ОСОБА_4 , оскільки лише їй він довірив поставити підпис у заповіті замість нього. Вона їй зателефонувала, попросила прийти, коли ОСОБА_4 прийшла, батько поспілкувався з нею наодинці. На її запрошення прийшла нотаріус, оскільки батько не міг прибути до нотаріальної контори за станом здоров`я, заповіт посвідчувався за участі свідків, це були люди запрошені з вулиці, вони не є членами їх родини, з нею вони не знайомі, а підписаний був ОСОБА_4 на прохання батька. Батько та свідки вголос зачитували зміст заповіту, підписала заповіт ОСОБА_4 . Батько чітко розумів та усвідомлював значення своїх дій, за життя батько завжди говорив, що будинок залишить їй, попередньо надавши згоду на здійснення нею прибудови до спірного будинку.

ОСОБА_1 зауважила, що вона була відсутня під час складення та підписання заповіту, під час його укладення була присутня її мати, яка приносила батькові документи на будинок, жодних заперечень вона не висловлювала, будь-які таблетки вона матері не давала.

ОСОБА_1 зазначила, що їх з позивачкою мама з 1991 року страждала на виражену деменцію внаслідок епілепсії, проходила курси лікування, тривалий час приймала антидепресанти.

Відповідач вказала, що позивачка вела аморальний спосіб життя, зловживала спиртними напоями, крала гроші в батьків, не доглядала за ними, в 2014 році батько переніс інсульт, а сестра жодного разу до нього не навідалась. За життя батько сплатив частку сестри - допоміг купити їй будинок у м. Коростишеві, де вона проживала.

ОСОБА_1 зазначила, що коли помер батько, сестра вселилась в його будинок, веде себе агресивно, нікого до будинку не впускає. Певний проміжок часу після смерті батька сестра проживала з матір`ю, психологічно на неї впливала, налаштовував матір проти неї, разом з матір`ю звернулись з попереднім позовом про визнання заповіту недійсним, мати перебувала під її впливом.

Вважає, що підстави для визнання заповіту недійсним відсутні, оскільки він складений за волевиявленням її батька.

Представники відповідача - адвокати Демчик Н.О. та Горячих В.В. у судових засіданнях проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Адвокат Демчик Н.О. вказувала, що позов є безпідставним та не підлягає до задоволення. Вважає, що законність заповіту встановлена судовими рішеннями, які набули чинності, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України така обставина не потребує додаткового доказування; позивачем не доведено, що волевиявлення ОСОБА_3 не відповідало його внутрішній волі, визначена нормами чинного законодавства України процедура складення заповіту була дотримана, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник ОСОБА_7 вказав, що доводи позивачки про небажання ОСОБА_3 підписувати заповіт не відповідають дійсності, вона не була присутня під час його складання і посвідчення. Посилання на покази матері - ОСОБА_2 , не можуть бути визнані належним доказом, оскільки вони надані позивачем в іншій справі, яка була зацікавлена в результатах її розгляду, оскільки була позивачем.

Адвокат зазначив, що аргумент позивачки про відсутність волі ОСОБА_3 на складення заповіту спростовуються показами свідка ОСОБА_4 . ОСОБА_3 в присутності нотаріуса вчинив підпис, який був нечітким, не відповідав підпису, відображеному в паспорті, що підтверджує ту обставину, що він не міг самостійно підписати заповіт.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що він зроблений на підставі записів у карті амбулаторного хворого, водночас неможливо стверджувати, що в день складання заповіту ОСОБА_3 мав можливість за станом здоров`я підписати заповіт. Відсутність записів у медичних картах не означає відсутності проблем з правою рукою. Щодо можливості вчинити підпис лівою рукою, то ОСОБА_3 був правицею, а тому вчинення підпису лівою рукою могло повністю спотворити його підпис. Законодавство не вимагає обов`язкової наявності довідки про хворобу на момент підписання, якщо факт неможливості підписатися підтверджується свідками, зі змісту самого заповіту вбачається, що при його складанні дотримані всі вимоги закону.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_8 вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 244 ЦПК України у судовому засіданні 29.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого було відкладено до 10-50 год. 05.10.2026.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка суду та висновки суду

Судом встановлено, що 01.03.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Рогальською Р.І. був посвідчений заповіт, згідно з яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , все своє майно, яке буде належати йому на день смерті, заповів своїй дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том № 1 а. с. 17).

Зі змісту заповіту вбачається, що у зв`язку з тим, що у ОСОБА_3 погано працює права рука, за його дорученням, у його присутності та у присутності нотаріуса текст заповіту підписала ОСОБА_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 1253 ЦК України заповіт посвідчений у присутності свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтвердили волевиявлення заповідача. Текст заповіту зачитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , які не є спадкоємцями за заповітом, членами сім`ї чи близькими родичами спадкоємців за заповітом. Особи заповідача та свідків встановлено, їх дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_4 , яка підписала заповіт у присутності нотаріуса, встановлено, її дієздатність перевірена. Заповіт записаний зі слів ОСОБА_3 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів на дому за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначений заповіт був зареєстрований у Спадковому реєстрі 01.03.2021 за № 89, бланк НМР 828846 (том № 1 а. с. 49).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується змістом копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (том №1 а. с. 52).

З матеріалів спадкової справи № 27/2021, яка була заведена до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулись його дружина ОСОБА_2 , та доньки - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (том № 1 а. с. 47-79).

Свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 не видані у зв`язку з наявністю триваючих судовоих спорів.

У провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебувала цивільна справа №295/11526/22, за результатами розгляду якої було ухвалено рішення від 12.12.2023 про задоволення позовних вимог ОСОБА_11 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , визнаний недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Рогальською Р.І. 01 березня 2021 року ( том №1 а. с. 216-219).

Згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 08.05.2024, яка залишена без змін на підставі постанови Верховного Суду від 10.09.2024, було скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12.12.2023, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 , ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено (том №1 а. с.19-23, 220-228).

Підставами позову у цивільній справі №295/11526/22 позивачі вказували те, що ОСОБА_3 на момент учинення оспорюваного заповіту за станом здоров`я не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними.

Суд апеляційної інстанції, ухвалючи рішення про відмову у задоволенні позову, керувався тим, що позивачами не було доведено, відповідно судом не було встановлено, що наявні у ОСОБА_3 захворювання настільки суттєву вплинули на нього, що позбавило його можливості розуміти значення своїх дій, судом констатовано, що позивачами не було доведено абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому суд дійшов висновку, що заповіт відповідав вимогам закону.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалася на те, що ОСОБА_3 власноручно оспорюваний заповіт не підписав, хоча цілком мав таку фізичну можливість, оскільки не мав захворювань верхніх кінцівок, усвідомлював свої дії, що свідчить про те, що він не мав волевиявлення на його складання, що є підставою для визнання його недійсним.

За клопотанням позивача на підставі ухвали суду від 29.09.2025 у справі була призначена посмертна судово-медична експертиза.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №141 від 19.12.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час складання заповіту 01.03.2021 згідно з медичними документами, наявними в матеріалах справи, хворіє на атеросклероз, захворювання периферичних судин, ішемічну хворобу серця із стенокардією та гіпертонію. Із останніх записів в медичні документації ОСОБА_3 виражав скарги на різкий біль в нижніх кінцівках, колінних суглобах, набряк на ногах, болі в серці, задишку при незначному фізичному навантаженні, загальну слабкість. Дані скарги не були перешкодою ОСОБА_3 поставити особистий підпис як правою, так і лівою рукою. Об`єктивних судово-медичних даних, які б дозволили встановити функціональні переваги тої чи іншої руки за даною медичною документацією немає (том №1 а. с. 179-181).

У судовому засіданні 15.09.2026 судовий експерт ОСОБА_12 надавав роз`яснення з приводу складеного висновку експертизи. Пояснив, що вказана судова експертиза проводилась посмертно, а тому базувалась виключно на підставі наявної медичної документації, яка була надана у розпорядження експертів - медичної картки амбулаторного пацієнта №2200 КП «Центр медико-санітарної допомоги «Житомирської міської ради.

З огляду на те, що медична документація не містить посилань на хронічні захворювання, вади розвитку чи паталогічні процеси, які могли б вплинути на рухи кінцівок, тому комісія експертів дійшла висновку про можливість здійснення ОСОБА_3 власноручного підпису.

Під час розгляду справи в якості свідка була допитана ОСОБА_4 , яка має далекий ступінь рідства зі сторонами. Свідок пояснила, що 01.03.2021 до неї зателефонувала відповідачка, яка повідомила, що ОСОБА_3 хоче з нею поговорити. У цей же день вона приїхала до ОСОБА_13 , він з нею довго говорив, повідомив, що має намір скласти заповіт, згідно з яким хоче все своє майно заповісти доньці ОСОБА_14 , пізніше прийшли свідки та нотаріус. Нотаріус представилась, запитала, чи він її викликав і з якого приводу. ОСОБА_3 відповів, що хоче скласти заповіт на доньку ОСОБА_15 . Нотаріус наодинці довго з ним говорила в кімнаті, потім він сказав дружині принести документи на будинок для огляду нотаріусу. Дружина принесла документи, нотаріус їх оглянула в присутності ОСОБА_3 . Потім дружина звільнила для нотаріуса на кухні стіл, де вона на друкарській машинці надрукувала заповіт. ОСОБА_3 самостійно вголос прочитав заповіт. Нотаріус сказала поставити на ньому підпис, він повідомив, що довіряє ОСОБА_4 від свого імені підписати заповіт, оскільки сам цього зробити не може. Всі свідки вголос читали текст заповіту і ставили в ньому підписи, інших свідків вона до цього не знала. ОСОБА_3 не плакав, не кидав ручку, не махав головою, не заперечував проти складання заповіту, він був його ініціатором, був впевнений у своєму рішенні.

Свідок зазначила, що ОСОБА_3 був спокійний, розмовляв, ходив з допомогою, потребував допомоги, щоб підвестись. Дружина під час складання заповіту була присутньою, вела себе спокійно, була ввічливою, жодних заперечень не висловлювала, розмовляла з іншими присутніми, хоча за життя мала скандальний характер. Ліля все життя проживала з батьками, допомагала їм, мати була психічнохворою, а в батька відмовляв опорно-руховий апарат, вони потребували допомоги.

ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_5 не була присутньою під час складення заповіту, вона її покликала на вимогу ОСОБА_3 , щоб вона допомогла йому відвідати вбиральню, бо дружина відмовила йому в цьому.

Також свідок вказала, що з позивачкою - ОСОБА_16 у неї були нормальні стосунки, але коли позивач дізналась, що вона підписала заповіт, спілкування припинилось, на похоронах ОСОБА_3 погрожувала, що "затягає її по судах".

Зі змісту протоколу судового засідання від 11.09.2023 у цивільній справі № 295/11526/22 вбачається, що під час судового розгляду в якості свідка була допитана ОСОБА_9 , яка була свідком під час посвідчення оспорюваного заповіту, яка надавала покази, що у березні 2021 року ОСОБА_17 попросила бути свідком під час оформлення документів. Нотаріус друкувала на машинці, просила, щоб зачекали, коли вона завершила, присутні ознайомились, ОСОБА_18 сам вголос прочитав заповіт, вони підписали. ОСОБА_19 була присутня під час посвідчення заповіту, поводила себе нормально. Документи надрукувала нотаріус на кухні на друкарській машинці і принесла, запропонувала прочитати ОСОБА_3 , він прочитав. До цього ОСОБА_20 вона не знала, під час посвідчення заповіту він розмовляв нормально.

Відповідно до статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ч. 2, 4 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі; якщо він підписаний його стороною (сторонами).якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

У пункті 1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції, чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), було передбачено, що нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У пункті 5 глави 9 розділу І Порядок вчинення нотаріальних дій зазначено, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

У статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Позивач, звертаючись з позовом посилалась на те, що на час складання оспорюваного заповіту не були дотримані вимоги закону щодо форми заповіту, який не був підписаний особисто заповідачем, що не відповідає ч. 2 ст. 1247, абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦК України, що має наслідком його недійсність.

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши доводи учасників судового провадження, суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову відсутні з огляду на таке.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 зазначено, що для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин ).

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17, постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20).

Дослідивши зміст оспорюваного заповіту, його текст, судом встановлено, що він у повній мірі відповідає вимогам ст. 207, 1247, 1248, 1253 ЦК України, вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, текст заповіт складений на нотаріальному бланку, в ньому вказані місце і час його складення, дата та місце народження заповідача; заповіт записаний нотаріусом зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; заповідачу роз`яснений зміст ст. 1241, 1307 ЦК України.

У заповіті міститься посилання на те, що у ОСОБА_3 погано працює права рука, а тому за його дорученням, у його та нотаріуса присутності текст заповіту підписала ОСОБА_4 , вказано її місце проживання, що її особа та дієздатність нотаріусом перевірена, тобто у тексті заповіту зазначена причина, з якої особисто ОСОБА_3 не може підписати заповіт.

Відповідач ОСОБА_21 долучила до матеріалів справи аркуш, на якому міститься напис "я хочу зробити заповіт на дочку ОСОБА_22 і підпис", зі змісту якого вбачається, що почерк нечіткий і невпевнений (том № 2 а. с. 41). Свідок ОСОБА_4 вказувала, що нотаріус пропонувала підписати заповіт ОСОБА_3 , проте він сказав, що погано працює права рука, вона надала йому аркуш підписати, підпис був тремтячий і тоді заповіт за дорученням заповідача підписала вона.

Відповідачка ОСОБА_21 пояснювала, що незадовго до складання заповіту самопочуття батька погіршилось, у нього з`явився тремор рук. Наведені пояснення узгоджуються з показами допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 .

Таким чином, у заповіті вказана причина, з якої заповідач не міг особисто підписати заповіт, що відповідає вимогам ст. 207, 1247 ЦК України, пункту 5 глави 9 розділу І; пункту 1 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, наявність якої підтверджена також показами допитаного свідка.

Положення чинного законодавства не вимагають документального підтвердження наявності хвороби або інших фізичних вад, які унеможливлюють підписання заповіту заповідачем особисто, а тому не заслуговують на увагу доводи сторони позивача, що нотаріус повинни була вимагати документ, який підтверджує неможливість виконання підпису ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу, що за показами свідка нотаріус надала заповідачу можливість виконати підпис, але переконалась у неможливості здійснення чіткового підпису.

Суд визнає слушними доводи сторони відповідача, що нечіткий і не схожий на звичайний підпис заповідача міг також стати підставами для судових спорів з приводу того, що підпис на заповіті виконаний не ОСОБА_3 .

За бажанням ОСОБА_3 заповіт був посвідчений у присутності двох свідків - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , їх особи нотаріусом були встановлені, дієздатність перевірена, зазначені місця їх проживання, свідки не входять до переліку осіб, які не можуть бути свідками, заповіт ними був зачитаний уголос, вони підтвердили волевиявлення заповідача, поставили власні підписи у заповіті.

Отже, посвідчення заповіту за бажанням заповідача відбулось у присутності двох свідків, процедура складання заповіта у присутності свідків цілком відповідала положенням нормативно-правових актів, які її регулюють і які наведені вище по тектсу рішення.

Під час розгляду цивільної справи № 295/11526/22 у судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_9 , яка була приведена до присяги, попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 11.09.2023 (том № 2 а. с. 36), яка показала, що вона була присутня під час посвідчення оспорюваного заповіту, те, що нотаріус виготовляла текст заповіту на друкарській машинці у кухні, текст заповіту був прочитаний ОСОБА_3 самостійно, він поводив себе спокійно, під час посвідчення заповіту також була присутня дружина заповідача, із текстом заповіту свідок ознайомилась і поставила в ньому свій підпис.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснила, що зі свідком вона знайома раніше не була, на теперішній час контакти з нею втрачені, наскільки їй відомо, вона виїхала за кордон, її місцезнаходження їй невідоме, тому вона не може забезпечити її повторну участь у судовому засіданні для допиту в якості свідка.

З огляду на те, що ОСОБА_9 допитувалась у судовому засіданні в якості свідка в іншому провадженні між тими самими сторонами і фактично з приводу обставин посвідчення оспорюваного заповіту, у цьому провадженні допитати її не вбачається за можливе, оскільки місце її перебування невідоме, суд вважає за можливе взяти до уваги та надати оцінку її показам, які були надані у справі №295/11526/22, як доказам.

Суд враховує, що покази свідка ОСОБА_4 , яка допитана безпосередньо судом у цьому провадженні, та свідка ОСОБА_9 , надані нею у справі №295/11526/22, не містять протиріч, є взаємоузгодженими, а тому у суду відсутні підстави ставити їх підсумнів, суд приймає їх як належні докази у справі.

Крім того, покази свідків підтверджують пояснення відповідачки ОСОБА_1 , які вона надавала у судовому засіданні.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що під час допиту свідка ОСОБА_4 у залі суду була присутня позивачка ОСОБА_2 , пояснення якої суттєво відрізняються від показів свідка ОСОБА_4 , з приводу того як відбувалось посвідчення заповіту, поведінки присутніх, зокрема, заповідача ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_2 , проте позивачка не скористалась правом задати запитання свідку з метою спростування її показів.

Зі змісту протоколу судового засідання від 11.09.2023 вбачається, що свідок ОСОБА_9 опитувалась у присутності представника позивача - адвоката Дятла В.І., який скористався правом і задавав запитання свідку.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено на підставі належних, допустимих і достатніх доказів, що оспорюваний заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, що волевиявлення заповідача не відповідало його внутрішній волі.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 0910/1403/2012-ц суд не знайшов підстав для задоволення позову про визнання заповіту недійсним і відмовив у його задоволенні, оскільки судом не було встановлено обставин про те, що волевиявлення заповідача залишити спадкове майно спадкоємцеві, не було вільним та не відповідало її волі, а наявність у заповідача хвороби й неможливість у зв`язку з цим підписати заповіт особисто підтверджується підписом свідків; сама по собі відсутність вказівки у посвідчувальному написі на причину, з якої текст заповіту не міг бути підписаний заповідачем особисто, за встановлених обставин неможливості підпису заповіту заповідачем за станом здоров`я, не свідчить про дефект форми заповіту та його недійсність у зв`язку з цим.

На підставі досліджених доказів, зокрема, показів свідків, які були присутні під час проведення означеної нотаріальної дії, суд вважає доведеним, що волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його внутрішній волі, неможливість підписання заповіту була встановлена нотаріусом, про що зазначено у тексті заповіту, підтверджена показами свідків, які поставили свої підписи у ньому, і обумовлена тим, що у заповідача з`явився тремор рук, тобто погано працювала права рука.

Суд враховує, що ОСОБА_3 на час складання заповіту мав похилий вік - повних 85 років, згідно з медичною документацією мав низку захворювань, хворів на атеросклероз, захворювання периферичних судин, ішемічну хворобу серця із стенокардією та гіпертонію; виражав скарги на різкий біль в нижніх кінцівках, колінних суглобах, набряк на ногах, болі в серці, задишку при незначному фізичному навантаженні, загальну слабкість, мав онкологічне захворювання, помер невдовзі - 17.03.2021, а тому цілком логічно, що на час складення заповіту перебував у хворобливому стані.

Ні позивач, ні відповідач не заперечували, що їх батько ОСОБА_3 у березні 2021 року перебував у хворобливому стані.

Дослідивши також під час судового розгляду висновок комісійної посмертної судово-медичної експерти, заслухавши роз`яснення висновку, яке надав судовий експерт у судовому засіданні, суд не може визнати його достатнім доказом, який категорично підтверджує можливість ОСОБА_3 на час складання оспорюваного заповіту - 01.03.2021 поставити особистий підпис у документі, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, судом з`ясовано, що експертиза була проведена посмертно виключно на підставі медичної документації стосовно ОСОБА_3 - медичної карти амбулаторного хворого. Експерт зазначив, що медична документація не містила будь-яких посилань на наявність хронічних захворювань, вад розвитку чи паталогічних процесів, які могли б вплинути на рухи верхніх кінцівок, тому комісія експертів дійшла висновку про можливість здійснення ОСОБА_3 власноручного підпису.

Водночас, дослідивши інформацію про записи у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_3 , на підставі яких проводилась експертиза, судом встановлено, що у період з 14.01.2021 по 12.02.2021 міститься чотири записи лікаря загальної практики: 14.01.2021, 21.01.2021; 08.02.2021 (виклик лікаря на дому) та 12.02.2021 (виклик лікаря на дому) з приводу таких захворювань: симптоматична артеріальна гіпертензія, остеоартроз генералізована форма з ураженням обох колінних, кульшових суглобів, загострення з больовим синдромом, ступінь функціональної недостатності, хронічний необструктивний бронхіт, остеохондроз поперекового відділу хребта, загострення з вираженим больовим синдромом, позагоспітальна двобічна нижньодольова пневмонія, ішемічна хвороба серця, стенокардія ІІ ступеня, артеросклеротичний та післяінфарктний кардіосклероз, серцева недостатність, гіпертонічна хвороба серця ступінь 2, ризик 4 (дуже високий). Крім того, ОСОБА_3 хворів на онкологічне захворювання (том № 1 а. с. 14-15, 179-181).

Беззаперечним є факт, що ОСОБА_3 перебував у хворобливому стані.

Разом з тим, у період з 12.02.2021 по 17.03.2021 (дата смерті) відсутні будь-які відомості про стан його здоров`я, оскільки відповідні записи у медичній документації відсутні.

У судовому засіданні судовий експерт не виключив, що за вказаний проміжок часу стан здоров`я хворого міг змінитися, що могло б вплинути на повноцінне функціонування його верхніх кінцівок.

Зі змісту довідки про причину смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років, вказано, що причиною смерті стало хронічне порушення кровообігу, атеросколеротична хвороба серця з гіпертонією, довідка видана лікуючим лікарем 17.03.2021 (том № 1 а. с. 52 на звороті).

У судовому засіданні було підтверджено, зокрема, судовим експертом, що розтин тіла ОСОБА_3 для з`ясування точної причини смерті і судово-медична експертиза не проводились, причина смерті вказана за клінічними показниками і з історії його хвороби лікуючим лікарем.

З наведеного суд робить висновок, що у розпорядженні судових експертих були відсутні об`єктивні відомості про стан здоров`я ОСОБА_3 на момент посвідчення оспорюваного заповіту - 01.03.2021, оскільки такі записи у медичній карті відсутні, а тому суд відхиляє його як категоричний доказ, що у момент посвідчення заповіту заповідач міг поставити власноручний підпис. При цьому суд враховує, що зміст висновку експерта не узгоджується з іншими доказами, зокрема, показами свідків, які були присутні безпосередньо під час посвідчення заповіту.

Суд відхиляє як доказ протокол судового засідання, в якому містяться пояснення матері сторін - ОСОБА_11 , які надані в судовому засіданні 12.12.2023 під час розгляду справи № 295/11526/22, яка надавала пояснення як сторона - співпозивачка (том №2 а. с. 52-54), оскільки пояснення сторони у справі не є доказом у розумінні вимог ч. 3 ст. 76 ЦПК України, відомості про те, що ОСОБА_2 була опитана у справі в якості свідка відповідно до положень ст. 92 ЦПК України відсутні.

Зі змісту довідки № 1133 від 08.03.2023, виданої КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради вбачається, що ОСОБА_2 спостерігалась у лікаря-психіатра з 24.05.1991 з приводу вираженої деменції внаслідок епілепсії, систематично отримувала амбулаторне лікування (том № 2 а. с. 38).

Також суд відхиляє в якості доказів письмові заяви ОСОБА_10 , яка була присутня під час складання заповіту і підтверджувала обставини його посвідчення, та ОСОБА_23 , який бачив заповідача в день складення заповіту, вказував на адекватний стан ОСОБА_3 , з яким він спілкувався особисто впродовж 30 хв. (том № 2 а. с. 33, 34), які були надані стороною відповідача, які не можуть бути використані як допустимі докази, оскільки у цивільному судочинстві України доказами можуть бути покази свідків, надані безпосередньо в судовому засіданні, що вбачається зі змісту ч. 2 ст. 69 ЦПК України.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем обраний і невірний спосіб захисту порушеного права.

Так, позивач посилався на те, що заповіт вчинений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки не був підписаний особисто заповідавачем.

За правилами ч. 1 ст. 1257 ЦПК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Нікчемний заповіт є таким в силу припису закону (частина 1 статті 1257 ЦК України), тому відсутні підстави визнавати заповіт, складений з порушення вимог щодо його форми, недійсним (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 756/10183/16-ц).

Непідписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 730/624/20).

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 94,95 постанови від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Підсумовуючи викладене, дослідивши і проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов переконливого висновку, що заповіт, складений 01.03.2021 ОСОБА_3 відповідав його внутрішній волі, його посвідчення відбулось з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення, а відтак підстави для констатації про його нікчемність відсутні, заявлені вимоги є безпідставними, не доведеними і задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, тому суд не надає оцінку доводам позивачки про пропуск нею строку позовної давності.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивачку.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Нагорний Денис Вадимович, робоча адреса: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Бивалькевич Віталій Петрович, робоча адреса: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП відсутнє.

Представник відповідача: адвокат Демчик Наталія Олександрівна, робоча адреса: АДРЕСА_4 .

Представник відповідача: адвокат Горячих Валерій Володимирович, робоча адреса: м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 54.

Повний текст рішення складений 09.10.2026.

Суддя О.В. Стрілецька