Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №650/5390/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/5390/26

провадження № 1-кп/650/912/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ України

08 жовтня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

із секретарем – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка кримінальне провадження № 12026231090001252 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кишинів республіка Молдова, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей не має, фактично проживає: АДРЕСА_1 – без реєстрації, раніше судимого: 23.08.2006 вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області за ч.2 ст.121 КК України до 10 років позбавлення волі; 25.07.2017 вироком Роздільнянського районного суду Одеської області за ч.1 ст.115 КК України до 9 років позбавлення волі; 08.05.2020 вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області за ч.1 ст. 309, ст. 71 КК України до 5 років 8 місяців позбавлення волі, 08.01.2026 звільнений по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 на початку травня 2026 року, перебуваючи на березі річки Інгулець на відстані близько 1 кілометра від селища Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області у напрямку с. Давидів Брід Бериславського району Херсонської області, знаходячись на покинутих позиціях збройних сил рф, переслідуючи прямий злочинний умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу зброї та бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2, 3, 6, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, а також п. 12.12 Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого майна один 93-мм реактивний піхотний вогнемет РПВ-А «Джміль», який відповідно до висновку експерта є бойовим припасом, після чого перемістив його до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де без передбаченого законом дозволу незаконно зберігав.

У подальшому, 09.06.2026 приблизно о 13 год. 29 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут бойових припасів, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , перебуваючи на березі річки Інгулець у селищі Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області, незаконно збув за грошові кошти у сумі 5000 гривень громадянину ОСОБА_6 один 93-мм реактивний піхотний вогнемет РПВ-А «Джміль».

Крім цього, він же на початку травня 2026 року, перебуваючи на березі річки Інгулець на відстані близько 1 кілометра від селища Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області у напрямку с. Давидів Брід Бериславського району Херсонської області, знаходячись на покинутих позиціях збройних сил рф, реалізуючи прямий злочинний умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу незаконно придбав шляхом привласнення знайденого майна одну реактивну бойову гранату РГМ «Занос-1», яка відповідно до висновку експерта є бойовим припасом, після чого перемістив її до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де без передбаченого законом дозволу незаконно зберігав.

У подальшому, 22.06.2026 приблизно о 12 год. 45 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за вказаною адресою, реалізуючи окремо виниклий прямий умисел, спрямований на незаконний збут бойових припасів, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_4 незаконно збув за грошові кошти у сумі 5000 гривень громадянину ОСОБА_6 одну реактивну бойову гранату РГМ «Занос-1».

Також він, на початку травня 2026 року, перебуваючи на березі річки Інгулець на відстані близько 1 кілометра від селища Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області у напрямку с. Давидів Брід Бериславського району Херсонської області, знаходячись на покинутих позиціях збройних сил рф, реалізуючи прямий злочинний умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу незаконно придбав шляхом привласнення знайденого майна 198 патронів калібру 5,45 мм, з яких 106 патронів із кулями зі сталевим осердям та 92 патрони з кулями підвищеної пробивної здатності, а також один патрон калібру 12,7 мм з бронебійно-запалювальною кулею «Б-32» зразка 1932 року, які відповідно до висновку експерта є бойовими припасами, після чого перемістив їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де без передбаченого законом дозволу незаконно зберігав до 22.06.2026.

22.06.2026 у період часу з 13:30 по 14:07 годину під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками поліції зазначені бойові припаси були виявлені та вилучені.

На судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що на початку травня 2026 року перебував неподалік селища Велика Олександрівка, на березі річки Інгулець, де на покинутих позиціях російських військових знайшов реактивний вогнемет «Джміль», реактивну гранату та патрони різного калібру. Знайдені боєприпаси вирішив забрати собі, тому переніс їх до будинку, в якому проживав, та зберігав там. Розумів, що ці предмети є бойовими припасами та що дозволу на їх зберігання він не має. Згодом вирішив продати частину знайденого, оскільки хотів отримати гроші. Так, 09 червня 2026 року на березі річки Інгулець продав чоловіку на ім`я ОСОБА_7 реактивний вогнемет «Джміль» за 5000 грн, а 22 червня 2026 року цьому ж чоловіку за місцем свого проживання продав реактивну гранату за 5000 грн. Інші знайдені патрони продовжував зберігати вдома, поки їх не виявили та не вилучили працівники поліції під час обшуку 22 червня 2026 року. Підтвердив, що всі зазначені боєприпаси знайшов особисто, зберігав їх без відповідного дозволу, а вогнемет і гранату добровільно продав за гроші. У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що усвідомлює протиправність своїх дій, шкодує про вчинене та просить суд суворо його не карати.

На судових дебатах прокурор ОСОБА_3 зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263 КК України, повністю доведена дослідженими на судовому засіданні доказами, зокрема показаннями самого обвинуваченого, який визнав свою вину в повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Звернув увагу, що обвинувачений вчинив не одноразове незаконне поводження з бойовими припасами, а протягом певного часу незаконно придбав та зберігав значну кількість боєприпасів, серед яких реактивний піхотний вогнемет, реактивна бойова граната та патрони різного калібру, а частину з них двічі збув за грошові кошти. При визначенні виду та розміру покарання просив врахувати характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількість епізодів, небезпечність предметів незаконного обігу, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово засуджувався, зокрема за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та умисне вбивство, відбував тривалі строки позбавлення волі й звільнився з місць позбавлення волі лише у січні 2026 року, після чого знову вчинив умисне кримінальне правопорушення. На думку прокурора, це свідчить про те, що попередні покарання не досягли мети виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Водночас прокурор визнав обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого, а обставинами, що обтяжують покарання, вважав вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, повторність та рецидив злочинів. Зазначив, що призначення покарання, наближеного до мінімальної межі санкції статті, не забезпечить досягнення мети покарання, однак з огляду на повне визнання вини та щире каяття немає необхідності призначати максимальне покарання. У зв`язку з цим просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263 КК України, та призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі. Також просив залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, зарахувати до строку покарання час попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, стягнути з обвинуваченого документально підтверджені витрати на проведення вибухотехнічних та балістичних експертиз, а витрати на проведення молекулярно-генетичних експертиз віднести за рахунок держави. Щодо речових доказів просив оптичні носії інформації із записами проведених слідчих дій залишити в матеріалах кримінального провадження, грошові кошти в сумі 5000 грн, використані під час проведення оперативної закупки, повернути державі, вилучені патрони передати Міністерству оборони України, а фрагменти реактивного піхотного вогнемета та реактивної бойової гранати знищити.

У судових дебатах захисник ОСОБА_5 зазначив, що сторона захисту не заперечує фактичних обставин кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті та встановлених під час судового розгляду. Його підзахисний повністю визнав свою вину за всіма епізодами обвинувачення, усвідомив протиправність та суспільну небезпечність своїх дій і щиро розкаявся у вчиненому. Захисник не заперечував наявності у ОСОБА_4 попередніх судимостей, повторності та рецидиву злочинів, однак наголосив на необхідності індивідуалізації покарання з урахуванням не лише тяжкості вчиненого, а й поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду. Звернув увагу, що ОСОБА_4 з початку кримінального провадження співпрацював з органом досудового розслідування, надавав послідовні та правдиві показання, не приховував обставин знаходження бойових припасів на залишених позиціях російських військових, їх подальшого зберігання та збуту, не перешкоджав проведенню слідчих дій, зокрема обшуку за місцем свого проживання. На думку захисника, така поведінка свідчить про усвідомлення обвинуваченим своєї вини та сприяла встановленню обставин кримінального провадження. Окремо зазначив, що боєприпаси не були придбані через незаконні канали торгівлі зброєю, а були знайдені обвинуваченим на покинутих позиціях збройних сил рф, що хоча й не виправдовує їх незаконного привласнення, зберігання та збуту, однак, на думку сторони захисту, має враховуватися під час оцінки обставин вчиненого. Наголосив, що щире каяття визнано обставиною, яка пом`якшує покарання, а повне визнання вини та співпраця зі слідством дають підстави для призначення менш суворого покарання в межах санкції відповідної статті. Вважав, що призначення покарання, наближеного до максимального розміру, буде надмірно суворим і не враховуватиме належним чином поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень. У зв`язку з наведеним просив призначити ОСОБА_4 покарання за частиною першою статті 263 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією цієї статті.

Крім допиту обвинуваченого, на судовому засіданні також були досліджені матеріали кримінального провадження, що стосуються речових доказів, процесуальних витрат, а також матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, згідно з якими ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкого злочину, тривалий час відбував покарання у виді позбавлення волі, з якого звільнився 08 січня 2026 року після відбуття призначеного покарання, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, судом досліджено постанови про визнання речовими доказами, документи щодо вилучення та знищення вибухонебезпечних предметів, а також довідки про витрати на проведення судових експертиз.

Згідно із частиною третьою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На виконання вказаних умов суд встановив, що обвинувачений правильно розуміє обставини зазначені в обвинувальному акті, які не оспорювались сторонами, а його позиція з цього приводу є добровільною, про що свідчать надані ним пояснення, згідно з якими він послідовно розповів про обставини події, сприймаючи їх у сукупності та не виявляючи при цьому невпевненості, надавав їм вірну оцінку, проявляв детальну обізнаність з приводу суті вчиненого правопорушення.

На судовому засіданні суд роз`яснив сторонам, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, проти чого останні не заперечили та проявили обізнаність щодо характеру такого обмеження.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого, виконавши вимоги частини третьої статті 349 КПК України, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, останній винен у його вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати:

за першим епізодом за частиною першою статті 263 КК України як придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу;

за другим епізодом за частиною першою статті 263 КК України як придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу;

за третім епізодом за частиною першою статті 263 КК України як придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При визначенні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, відповідно до засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких було вчинено відповідні кримінальні правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наслідки його вчинення, беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, особу винного, відомості щодо чого викладено вище.

Визначаючи міру покарання, суд також враховує, що обвинувачений повністю визнав свою вину, і під час досудового розслідування сприяв встановленню усіх обставин, що підлягали з`ясуванню. Внаслідок таких дій обвинуваченого слідством було встановлено усі обставини вчинення кримінального правопорушення.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

Виходячи із принципу призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також позицію прокурора щодо виду та розміру покарання, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

При визначенні конкретного строку позбавлення волі суд враховує, що протиправні дії обвинуваченого не обмежилися одноразовим незаконним придбанням чи зберіганням бойових припасів, а охоплювали декілька епізодів незаконного поводження з ними, у тому числі їх неодноразовий збут за грошову винагороду. При цьому предметами незаконного обігу були не лише патрони різного калібру, а й реактивний піхотний вогнемет та реактивна бойова граната, які за своїми властивостями становлять значну небезпеку для життя і здоров`я людей. Обвинувачений усвідомлював характер знайдених предметів, однак не вжив заходів для їх передачі уповноваженим органам, натомість переніс їх до місця свого проживання, зберігав там, а частину згодом збув сторонній особі з метою отримання грошових коштів.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжких, тривалий час відбував покарання у виді позбавлення волі та звільнився з місць позбавлення волі лише 08 січня 2026 року, проте вже через декілька місяців знову вчинив умисні кримінальні правопорушення. Зазначене свідчить про те, що попереднє застосування до нього покарання у виді реального позбавлення волі не забезпечило його виправлення та не стало достатнім стримувальним чинником від повторного порушення кримінального закону.

Водночас суд бере до уваги, що обвинувачений повністю визнав свою вину, надав показання щодо обставин вчиненого та щиро розкаявся, що свідчить про його критичне ставлення до власної протиправної поведінки та враховується судом на його користь під час визначення строку покарання.

Разом з тим, на переконання суду, призначення ОСОБА_4 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини першої статті 263 КК України, а саме трьох років позбавлення волі, не відповідатиме ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеру та кількості незаконно придбаних і збережених бойових припасів, фактам їх повторного збуту з корисливих мотивів, а також даним про особу обвинуваченого та наявності обставин, що обтяжують покарання. Такий строк покарання, на думку суду, не забезпечить належної реалізації його мети, визначеної статтею 50 КК України, насамперед виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин суд вважає, що покарання у виді шести років позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Саме такий строк покарання, з одного боку, враховує підвищений ступінь суспільної небезпечності вчинених діянь, попередню кримінально протиправну поведінку обвинуваченого та недостатність виховного впливу раніше призначених покарань, а з іншого, не є максимальним у межах санкції відповідної статті, оскільки суд враховує повне визнання вини та щире каяття обвинуваченого. На переконання суду, таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації та співмірності покарання вчиненим кримінальним правопорушенням.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вважає за необхідне вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України, з урахуванням характеру вилучених предметів, їх фактичного стану, місця зберігання, а також позиції прокурора, висловленої під час судових дебатів.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування постановами слідчого від 23 червня, 30 червня та 07 липня 2026 року речовими доказами у кримінальному провадженні визнано грошові кошти в сумі 5000 грн, вилучені бойові припаси та їх фрагменти, а також електронні носії інформації із записами проведених негласних слідчих (розшукових) дій.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що частина вилучених вибухонебезпечних предметів була знищена під час досудового розслідування у зв`язку з їх небезпечними властивостями. Зокрема, відповідно до актів знищення (знешкодження) вибухових матеріалів від 10 та 23 червня 2026 року відповідні реактивні боєприпаси були знешкоджені із застосуванням вибухового способу, що підтверджується дослідженими судом документами. Враховуючи, що зазначені предмети фактично знищені, підстав для повторного вирішення питання про їх знищення немає.

Водночас відповідно до постанови слідчого від 30 червня 2026 року речовими доказами визнано фрагменти (уламки) у кількості 31 штуки від 93-мм реактивного піхотного вогнемета РПВ-А «Джміль», фрагменти (уламки) у кількості 3 штук від реактивної бойової гранати РГМ «Занос-1», 198 патронів калібру 5,45 мм та один патрон калібру 12,7 мм.

Вирішуючи питання щодо подальшої долі зазначених речових доказів, суд враховує позицію прокурора, який просив придатні бойові припаси передати Міністерству оборони України, а фрагменти реактивного піхотного вогнемета та реактивної бойової гранати знищити. З огляду на характер вилучених предметів, їх належність до бойових припасів, а також потреби оборони держави в умовах збройної агресії рф, суд вважає за доцільне передати 198 патронів калібру 5,45 мм та один патрон калібру 12,7 мм Міністерству оборони України у встановленому порядку, за умови підтвердження їх придатності та безпечності для використання, а фрагменти реактивного піхотного вогнемета та реактивної бойової гранати, які самостійної цінності не мають, знищити.

Грошові кошти в сумі 5000 грн, що складаються з десяти банкнот номіналом 500 грн кожна, які використовувалися під час проведення оперативної закупки та зберігаються у відділенні АБ «УКРГАЗБАНК», суд вважає за необхідне повернути державі як кошти, використані правоохоронними органами під час проведення відповідної слідчої дії.

Електронні носії інформації, а саме оптичний диск DVD-R, інвентарний № 75/2026, та флешнакопичувач Micro SD, інвентарний № 76/2026, які містять записи проведених негласних слідчих (розшукових) дій та визнані речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 07 липня 2026 року, необхідно залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта.

На судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні були проведені судові експертизи, витрати на які підтверджуються відповідними довідками Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Зокрема, витрати на проведення вибухотехнічних та балістичних експертиз становлять:

- за висновком експерта № СЕ-19/122-26/2498-ВТХ від 16 червня 2026 року - 7701,76 грн;

- за висновком експерта № СЕ-19/122-26/2695-ВТХ від 29 червня 2026 року - 4813,60 грн;

- за висновком експерта № СЕ-19/122-26/2696-БЛ від 26 червня 2026 року - 2888,16 грн;

- за висновком експерта № СЕ-19/122-26/2697-БЛ від 25 червня 2026 року - 1925,44 грн.

Загальна сума витрат на проведення зазначених експертиз становить 17 328,96 грн.

Крім того, у кримінальному провадженні були проведені три молекулярно-генетичні експертизи, витрати на які відповідно до довідок експертної установи становлять 13 422,95 грн, 13 660,33 грн та 10 876,34 грн, а всього 37 959,62 грн.

Враховуючи положення частини другої статті 124 КПК України, документальне підтвердження понесених витрат, а також позицію прокурора, висловлену під час судових дебатів, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення вибухотехнічних та балістичних експертиз у загальному розмірі 17 328,96 грн, а витрати на проведення молекулярно-генетичних експертиз у сумі 37 959,62 грн віднести за рахунок держави.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 був затриманий 22 червня 2026 року відповідно до статті 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22 червня 2026 року. У подальшому ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 червня 2026 року у справі № 650/4070/26 (провадження № 1-кс/650/542/26) стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. На момент ухвалення вироку 08 жовтня 2026 року обвинувачений продовжує перебувати під вартою, у зв`язку з чим відповідно до частини п`ятої статті 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати до строку відбування призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 22 червня 2026 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд враховує характер і тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним придбанням, зберіганням та збутом бойових припасів, дані про його особу, зокрема наявність неодноразових судимостей за умисні злочини, а також те, що нові кримінальні правопорушення він вчинив через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про збереження ризику переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від відбування призначеного покарання, а також ризику вчинення ним нового кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, а також призначення ОСОБА_4 покарання у виді реального позбавлення волі строком на шість років, суд дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання вироку. Тому суд вважає за необхідне залишити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, арешти не накладалися.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263 КК України, та призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі частини п`ятої статті 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 22 червня 2026 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований стосовно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України, а саме:

- оптичний диск DVD-R, інвентарний № 75/2026, та флешнакопичувач Micro SD, інвентарний № 76/2026, які містять записи проведених негласних слідчих (розшукових) дій, залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання;

- грошові кошти в сумі 5000 грн, що складаються з десяти банкнот номіналом 500 грн кожна, які зберігаються у відділенні № 268/21 АБ «УКРГАЗБАНК» за адресою: м. Херсон, вул. Ушакова, 68, повернути державі в особі органу, який надав зазначені кошти для проведення оперативної закупки;

- 198 патронів калібру 5,45 мм, з яких 106 патронів із кулями зі сталевим осердям та 92 патрони з кулями підвищеної пробивної здатності, а також один патрон калібру 12,7 мм із бронебійно-запалювальною кулею «Б-32» зразка 1932 року, передати Міністерству оборони України у встановленому законом порядку;

- фрагменти (уламки) у кількості 31 штуки від 93-мм реактивного піхотного вогнемета РПВ-А «Джміль» та фрагменти (уламки) у кількості 3 штук від реактивної бойової гранати РГМ «Занос-1», які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області, знищити.

Вибухонебезпечні предмети, знешкоджені відповідно до актів знищення (знешкодження) вибухових матеріалів від 10 червня 2026 року та 23 червня 2026 року, повторному вирішенню питання щодо їх знищення не підлягають.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових вибухотехнічних та балістичних експертиз у кримінальному провадженні в загальному розмірі 17 328, 96 грн.

Процесуальні витрати на проведення молекулярно-генетичних експертиз у загальному розмірі 37 959, 62 грн віднести за рахунок держави.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому копії вироку, з урахуванням обмежень, передбачених частиною другою статті 394 КПК України.

Суддя: ________________ ОСОБА_1