Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №545/346/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/346/25 Номер провадження 33/814/51/26Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І.,

представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Губи О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 605 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні адміністративних правопорушень за таких обставин.

16 січня 2025 року о 13 годині 18 хвилин на 9 км автошляху Полтава-Олександрія в с. Мачухи Полтавського р-ну Полтавської обл.:

- водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Fiat Nuovo Doblo», н.з. НОМЕР_1 , виконуючи обгін, не впевнився в безпеці маневру та здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку попереду та розпочав маневр - поворот ліворуч, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень, пасажир автомобіля «ВАЗ 21063» - тілесних ушкоджень, своїми діями ОСОБА_1 порушив п.14.2 «б» ПДР України;

- водій ОСОБА_2 , рухаючись із м. Полтава в напрямку м. Кременчук, керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 , при повороті ліворуч не впевнився в безпеці виконуваного маневру та здійснив зіткнення з автомобілем «Fiat Nuovo Doblo», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку позаду та розпочав маневр обгону, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень, пасажир автомобіля «ВАЗ 21063» - тілесних ушкоджень, своїми діями ОСОБА_2 порушив п.10.1 ПДР України.

За змістом апеляційної скарги особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2025 року щодо нього й закрити провадження у справі щодо нього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виключити з постанови місцевого суду рішення про стягнення з ОСОБА_3 судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок, постанову суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП залишити без зміни. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: він ( ОСОБА_1 ) не порушував вимоги п.14.2 «б» ПДР України, адже водій ОСОБА_2 перед початком виконання маневру повороту ліворуч взагалі не вмикав світловий покажчик повороту відповідного напрямку й не попереджав інших учасників дорожнього руху про подальше виконання ним маневру лівого повороту, чим створив небезпеку для руху іншому автомобілю; в матеріалах справи відсутні належні й достовірні докази порушення ним ( ОСОБА_1 ) пункту ПДР України, який ставиться йому у вину; ОСОБА_2 у письмових поясненнях на місці ДТП не зазначав про ввімкнення ним світлового покажчика лівого повороту перед виконанням маневру, а, надаючи показання в суді першої інстанції, їх змінив, зазначивши про те, що такий покажчик повороту в нього був увімкнений; ОСОБА_2 у судовому засіданні місцевого суду також вказав про те, що до зіткнення взагалі не бачив автомобіль «Fiat Nuovo Doblo», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Губа О.М. підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники судового провадження належним чином повідомлялись про місце, дату, час апеляційного розгляду та в судове засідання вони не з`явились, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення апеляційного розгляду від них не надходило.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , заявив клопотання про здійснення апеляційного розгляду без його участі.

Суд апеляційної інстанції заслухав міркування адвоката Губи О.М., вивчив матеріали справи, проаналізував докази й доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Постанову місцевого суду щодо ОСОБА_2 ніким із учасників судового провадження не оскаржено, а тому відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП в зазначеній частині судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

За змістом ст.7 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

У ст.252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість й усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених у ст.255 КУпАП.

З аналізу процесуального законодавства вбачається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене й особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винуватою у вчиненні цього правопорушення.

Це питання повинно бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наявних по справі доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія органу, на який покладено обов`язок збирання доказів, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія органу, на який покладено обов`язок збирання доказів, не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія органу, на який покладено обов`язок збирання доказів, була лише більш вірогідною за версію сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку викладено в протоколі про адміністративне правопорушення, був спростований фактами, встановленими на підставі належних, достовірних і допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за їй обставинами, які ставляться їй у вину.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозиція ст.124 КУпАП сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту (в даному випадку - ПДР України), для з`ясування, які саме порушення цих Правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

У зв`язку з цим, суд повинен ретельно з`ясувати й зазначити в судовому рішенні: в чому саме полягали названі в ст.124 КУПАП порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом наслідками.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставилося у вину те, що він 16 січня 2025 року о 13 годині 18 хвилин, керуючи автомобілем «Fiat Nuovo Doblo», н.з. НОМЕР_1 , на 9 км автодороги М22 Полтава-Олександрія в с. Мачухи Полтавського р-ну Полтавської обл. зі сторони м. Полтава в напрямку м. Кременчук, виконуючи маневр обгону, не впевнився в безпеці виконуваного маневру та здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку попереду та розпочав маневр повороту ліворуч, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.14.2 «б» ПДР України, а саме як водій не переконався, що водій транспортного засобу, який рухався попереду по тій самій смузі руху, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч. Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, пасажир автомобіля «ВАЗ 21063» - ОСОБА_4 , зазнав тілесних ушкоджень (а.с.1).

Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ставилося у вину порушення правил обгону, яке полягало в тому, що він, виконуючи маневр обгону, не переконатися, що водій транспортного засобу, який рухався попереду по тій самій смузі - ОСОБА_2 , не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.

Однак суд першої інстанції, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , не з`ясував і не перевірив усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, внаслідок чого дійшов помилкових висновків.

Відповідно до вимог п.14.2 «б» ПДР України перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.

Аналіз змісту п.14.2 «б» ПДР України свідчить про те, що для настання відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з порушенням вимог п.14.2 «б» ПДР України, по справі має бути поза розумним сумнівом доведено те, що:

1)водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, подавав сигнал про намір повороту (перестроювання) ліворуч;

2)цей сигнал він подав до початку виконання маневру обгону іншим водієм, а не коли останній перебував на стадії виконання обгону.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у день ДТП у своїх власноруч складених і підписаних ним письмових поясненнях, викладаючи детально обставини, за яких відповідно до його позиції мало місце ДТП, жодним чином не зазначав про те, що перед виконанням повороту ліворуч він подавав сигнал про намір здійснення цього маневру - повороту ліворуч (а.с.6). Про ввімкнення ним світлових покажчиків повороту ліворуч при здійсненні цього маневру ОСОБА_2 почав вказували лише під час судового розгляду в місцевому суді.

Наведене вище свідчить про непослідовність повідомлених ОСОБА_2 відомостей щодо його дій у даній дорожній обстановці.

Натомість, ОСОБА_3 із самого початку у своїх письмових поясненнях стверджував про те, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 , без подавання знаків почав здійснювати поворот ліворуч, коли він ( ОСОБА_3 ) перебував у процесі виконання обгону на зустрічній смузі руху (а.с.7). Під час провадження в судах першої та апеляційної інстанції ОСОБА_3 послідовно вказував про те, що ОСОБА_2 здійснював поворот ліворуч без подання відповідного сигналу про намір повороту ліворуч. Також під час судового провадження ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_2 почав повертати вліво вже коли керовані ними автомобілі майже порівнялися в процесі здійснення ОСОБА_3 обгону.

Зі змісту ж схеми місця ДТП і долучених ОСОБА_3 у суді першої інстанції фотоматеріалів із місця ДТП вбачається, що зіткнення цих транспортних засобів відбулося під час контактування їх передніми, переважно боковими, частинами під невеликим (гострим) кутом, що підтверджує письмові пояснення та судові показання ОСОБА_3 про те, що зіткнення мало місце під час його перебування в стадії обгону, коли автомобілі «Fiat Nuovo Doblo», н.з. НОМЕР_1 , та «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 , майже порівнялися між собою (а.с.5, 17-18).

Відповідно до матеріалів даної справи поліцейськими не було зібрано й долучено докази у вигляді відеозаписів із нагрудних камер, детальної фотофіксації обставин, які мали місце безпосередньо після ДТП (не долучено жодних фотоматеріалів), не відібрано в пасажира автомобіля «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 , пояснення щодо обставин ДТП як у свідка, що призвело до відсутності фіксації одних із ключових моментів ДТП. Наведена вище неповнота збирання доказової бази не може бути усунута під час судового розгляду. Також поліцейськими належним чином не встановлено, не зафіксовано й не долучено необхідні відомості про особу пасажира автомобіля «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 (як-от, місце проживання чи реєстрації, місце роботи, контактний номер телефону, не долучено даних, до якого медичного закладу його було доставлено), що позбавляє можливості допитати його в суді апеляційної інстанції. Більше того, пасажира автомобіля «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 , не зазначено й у протоколі про адміністративне правопорушення як свідка, а вказано про те, що свідки не залучалися, незважаючи на те, що він перебував у салоні одного із автомобілів – учасників ДТП, на момент зіткнення (а.с.1). При цьому, суд апеляційної інстанції не мав можливості встановити анкетні дані пасажира автомобіля «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 , і з показань водія даного транспортного засобу – ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 у жодне з неодноразово призначених апеляційним судом судових засідань не з`явився.

У висновку експертного дослідження Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №ЕД-19/117-25/15296-ІТ від 14 липня 2025 року, в якому предметом дослідження та аналізу були всі докази, долучені поліцією, і аналізувався розвиток події за варіантами кожного з водіїв, теж не встановлено наявності в діях ОСОБА_3 порушень вимог п.14.2 «б» ПДР України й наголошено на відсутності всіх необхідних інформативних ознак і визначеності в наданому комплексі вихідних даних, що також підтверджує неповноту збирання поліцейськими доказової бази при встановленні обставин ДТП.

Поліцейський УПП у Полтавській області ДПП - Кнюпа В.Є., яким складалися протоколи про адміністративні правопорушення, в суді першої інстанції повідомив про те, що в результаті зіткнення автомобілів «Fiat Nuovo Doblo», н.з. НОМЕР_1 , та «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 , пасажира останнього транспортного засобу було доставлено до медичного закладу. Після отримання через декілька годин відомостей про відсутність у пасажира тілесних ушкоджень, які би могли свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, було розпочато дії щодо встановлення та оформлення матеріалів провадження. Водій автомобіля «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_2 – ОСОБА_2 , мав ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя, у зв`язку з чим, було проведено його огляд на стан алкогольного сп`яніння, результати якого склали 0, 18 проміле алкоголю в крові. З пояснень водіїв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було встановлено, що кожен із них порушив вимоги ПДР України й складено щодо них протоколи про адміністративні правопорушення.

Проте з матеріалів справи вбачається, що поліцейським було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за фактом порушення останнім вимог п.14.2 «б» ПДР України за відсутності в розпорядженні поліції жодних доказів того, що ОСОБА_2 перед здійсненням маневру повороту ліворуч подавав сигнал про намір повороту ліворуч (про це навіть не повідомляв сам ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях), при тому, що інший учасник ДТП категорично стверджував у своїх письмових поясненнях, що такий сигнал про намір повороту ліворуч при здійсненні цього маневру ОСОБА_2 не подавав. Твердження поліцейського в суді першої інстанції про те, що підставою для складання протоколу щодо ОСОБА_3 стали повідомлені усно ОСОБА_2 обставини на місці ДТП з приводу того, що він вмикав покажчик повороту є неспроможними, оскільки: 1) вони не відповідають змісту власноруч складених і підписаних письмових пояснень ОСОБА_2 , який, детально викладаючи обставини ДТП, таких відомостей не повідомляв; 2) будь-які пояснення, показання повинні мати відповідні процесуальні фіксацію та оформлення, яких усно повідомлені ОСОБА_2 обставини не мають; 3) в суді першої інстанції поліцейський Кнюпа В.Є. не зміг пояснити, чому після отримання таких письмових пояснень, у ОСОБА_2 не було уточнено про те, чи подавав він, за його версією, сигнал повороту ліворуч.

Окрім того, в цій справі автор протоколу мав переконатися та встановити, що сигнал про намір повороту ліворуч ОСОБА_2 подав до початку виконання маневру обгону ОСОБА_1 , а не коли останній перебував у стадії виконання обгону, майже порівнявшись із транспортним засобом, під керуванням ОСОБА_1 . Але ці обставини поліцейськими не були з`ясовані й перевірені.

Інших об`єктивних і належних доказів, які би свідчили про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.14.2 «б» України, по справі немає.

Викладені ж вище обставини в їх сукупності ставлять під обґрунтований сумнів твердження про те, що ОСОБА_1 було порушено вимоги п.14.2 «б» України, яке не підтверджується достатніми й належними доказами по справі. При цьому, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості проаналізувати й перевірити дії ОСОБА_1 на предмет дотримання ним інших вимог ПДР України, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення йому ставиться у вину виключно порушення вимог п.14.2 «б» України. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, і суд не наділений повноваженнями та не має права самостійно відшукувати й встановлювати порушення вимог ПДР України, що не ставились у вину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в даній справі доказами не доведено поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за наведених у складеному щодо нього протоколі обставин, що залишилося поза увагою місцевого суду, через це оскаржувану постанову щодо ОСОБА_1 належить скасувати та закрити провадження у справі щодо нього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. При цьому, оскільки оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню (як у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, так і в частині стягнення з нього судового збору), апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття окремого рішення про виключення з постанови місцевого суду рішення про стягнення з ОСОБА_3 судового збору.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 17 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун