Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №125/2078/25 — Барський районний суд Вінницької області

125/2078/25

2/125/789/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

секретар судового засідання Іщук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бар справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Позивач мотивував свої вимоги наступним. 08 серпня 2025 року він через інтернет- платформу «ОЛХ» знайшов оголошення про продаж електросамоката «Кukirin G3». З автором оголошення, який назвав себе « ОСОБА_3 » було досягнуто згоди про купівлю електросамоката за ціною 24000,00 грн. На підставі домовленості, що виникла з ОСОБА_3 позивач здійснив грошовий переказ у сумі 24000,00 грн на банківський рахунок відповідача ОСОБА_2 . Автор оголошення зобов`язався відправити товар (самокат) поштовим відправленням, однак свого обов`язку не виконав. Товар позивач не отримав, гроші йому не повернуті. Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави зберігає у себе належні позивачу грошові кошти, що підлягають поверненню.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача адвокат Молявчик О.В. у судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти його задоволення. Пояснив, що відповідач ОСОБА_2 не отримувала будь-яких коштів від позивача.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відтак, предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 24000,00 грн а правовою підставою такого позову є стаття 1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3).

Отже, згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20листопада 2018 року у справі №922/3412/17 зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте , згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на існуючі у нього із відповідачем ОСОБА_2 певні відносини, а саме з приводу купівлі продажу самоката. Спірні кошти були отримані як плата за купівлю самоката. Підставою для такої оплати була домовленість про купівлю самоката. Тобто, спірні грошові кошти в сумі 24000,00 грн сплачені позивачем були отримані ОСОБА_2 за наявності певної правової підстави.

Таким чином встановлено, що між сторонами по справі виник спір стосовно купівлі продажу самоката, який регулюється спеціальними правовими нормами, а наявність такого спору виключає застосування положень глави 83 ЦК України, а саме: положень статті 1212 і частини 2 статті 1214 ЦК України.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів заявлені до ОСОБА_2 , не підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 76 -82, 141, ст. 263-265, ст. ст. 354 – 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 354, ст.355 ЦПК України).

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 р.

Суддя: