Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №125/2586/25 — Барський районний суд Вінницької області

125/2586/25

2/125/1063/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

секретар судового засідання Іщук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Крижанівського Андрія Петровича про визнання постанови нотаріуса незаконною -

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги до суду позивач ОСОБА_1 мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , на день смерті якої відкрилась спадщина. Позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Крижанівського А.П. 15.05.2023 року Відповідачем було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії є те, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила заповіт від 09.07.2018 року на користь ОСОБА_3 . На думку Відповідача ОСОБА_3 має право звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для приймання спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Крім того, з постанови вбачається, що Позивач звертався як спадкоємець 4 черги спадкування, але при умові надання нотаріусу рішення суду про встановлення факту проживання із спадкодавцею однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, чи інших документів, що підтверджують даний факт. За вищезазначених обставин Відповідач зазначив, що видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом неможливо. Разом із тим, Відповідач рекомендував Позивачеві звернути до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування. 13.12.2023 року Барський районний суд Вінницької області по справі №125/1221/23 за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме встановив факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю з 16.12.2026 року 17.12.2021 року. В частині задоволення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування - відмовлено. Таким чином, Позивачем фактично виконано вимоги Відповідача в частині надання «нотаріусу рішення суду про встановлення факту проживання із спадкодавцею однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини». У зв`язку із чим, Позивач повторно звернувся до Відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 24.11.2025 року Відповідачем прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №114/02-31. Згідно із постановою, Позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ОСОБА_2 . Мотивами прийняття постанови є наявність заповіту на користь ОСОБА_3 , яка на час посвідчення заповіту проживала в Краснодарському краї, м. Анапа, хутір Красний, російська федерація. Оскільки померла ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила особисте розпорядження, то ОСОБА_3 є особою, яка має право на спадкування всього рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 . Зазначені обставини також були розглянуті Барським районним судом Вінницької області по справі 125/1221/23.

За таких обставин позивач вважає, що прийнята Відповідачем постанова не відповідає нормам матеріального права та є незаконною. Поросив визнати незаконною постанову №114/02-31 від 24.11.2025 року приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального окружу Вінницької області Крижанівського Андрія Петровича.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кургаєв Д.М. у судове засідання надали письмову заяву, в якій зазначили, що позовні вимоги підтримують повністю та наполягають на їх задоволенні, просили справу розглянути без їх участі.

Відповідач по справі приватний нотаріус Жмеринського районного нотаріального окружу Вінницької області Крижанівський Андрій Петрович позов не визнав, заперечив проти його задоволення з підстав що викладені у відзиві. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив наступне. В зв`язку з заведенням спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перевірки наявності від померлої особи заповітів за Спадковим реєстром, нотаріусом було встановлено заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_2 Журавлівською сільською радою Барського району Вінницької області 09.07.2018 року за реєстровим №128, який перебуває на зберіганні в Журавлівській сільській раді Барського району Вінницької області. Нотаріусом було з`ясовано, що спадкоємцем за вищезазначеним заповітом після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , яка на час посвідчення заповіту проживала в Краснодарському краї, м. Анапа, хутір Красний, Російська Федерація. Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Запровадження 24 лютого 2022 року військового стану в Україні (Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022), розрив дипломатичних відносин з Російською правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX), унеможливлює вчинення нотаріусом дій для повідомлення про відкриття спадщини і здійснення виклику спадкоємця за заповітом, передбачених ч.І ст. 63 Закону України «Про нотаріат». Оскільки спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 проживає на території Російської Федерації, посилання позивача, щодо застосування до даного випадку нотаріусом ч.2 ст. 63 Закону України «Про нотаріат», коли «Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.», є безцільним і не вмотивованим. Додатково, підчас розгляду Барським районним судом Вінницької області від 13.12.2023 року по справі 125/1221/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, судом було встановлено що «Фактично позов спрямований на незаконне усунення від спадкування спадкоємця за чинним заповітом в обхід законодавчо встановленої процедури і всупереч останній волі померлої особи, яка зробила особисте розпорядження на випадок смерті і заповіла своє майно відповідачу, а не позивачу. На підставі вищевикладеного керуючись ст. 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріусом було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №114/03-31 від 24.11.2025 року. Вважає, що винесення Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідає вимогам чинного законодавства України, та спрямовано на дотримання прав сторін.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про її смерть.

На день смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 1,7547 га, яка розташована за адресою Вінницька обл., Жмеринський район, Журавліська сільська рада; земельної ділянки площею 1,7588 га, що розташована за адресою Вінницька обл., Жмеринський район, Журавліська сільська рада.

11.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Крижанівського А.П.

15.05.2023 року Відповідачем було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 61/02-31. Згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №61/02-31 від 15.05.2023 року, позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ОСОБА_2 . Підставами для відмови у вчиненні нотаріальної дії стало те, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила особисте розпорядження, а саме заповіт від 09.07.2018 року на користь ОСОБА_3 .

На думку Відповідача, враховуючи що 24 лютого 2022 року запроваджено військовий стан ОСОБА_3 має право звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для приймання спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Нотаріус рекомендував Позивачеві звернути до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

13.12.2023 року Барський районний суд Вінницької області у справі №125/1221/23 за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: встановив факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю з 16.12.2026 року 17.12.2021 року, в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування – відмовив, оскільки питання визнання права власності в порядку спадкування належить до компетенції нотаріуса.

Отримавши рішення суду, Позивач повторно звернувся до Відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

24.11.2025 року Відповідачем прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №114/02-31. Мотивами прийняття постанови стало те, що нотаріусом після відкриття спадкової справи встановлено наявність заповіту на користь ОСОБА_3 , яка на час посвідчення заповіту проживала в Краснодарському краї, м. Анапа, хутір Красний, російська федерація. Оскільки померла ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила особисте розпорядження, то ОСОБА_3 є особою, яка має право на спадкування всього рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з приписами ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до рішення по справі №125/1221/23 встановлено факт проживання Позивача та ОСОБА_2 однією сім`єю.

Таким чином, з огляду на вищезазначене Позивач є спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Аналізуючи постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, можливо встановити, що інші осіб які мають право на спадкування за законом - відсутні, що свідчить про те, що Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 .

Нотаріальні дії за зверненнями особи, пов`язаної з державою-агресором , у зв`язку з військовою агресією російської федерації, крім засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства російської федерації; видачі свідоцтва про право на спадщину; посвідчення заповіту військовополоненого; посвідчення правочину щодо відчуження акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі, створеній та зареєстрованій відповідно до законодавства України, та/або засвідчення справжності підпису на документах, пов`язаних з таким відчуженням, за наявності рішення Кабінету Міністрів України про погодження такого відчуження. У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у її вчиненні. Зазначені обмеження діють до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Згідно з положеннями п. 1 постанови КМУ №164 від 28.02.2022 року обмеження щодо заборони вчинення нотаріальних дій не поширюються на нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що нотаріус встановив спадкоємця за заповітом, а саме ОСОБА_3 яка на момент посвідчення заповіту проживала в Краснодарському краї, м. Анапа, хутір Красний, російська федерація.

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Оскільки ОСОБА_3 протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подала заяву про прийняття спадщини, вона вважається такою, що не прийняла її.

Згідно із ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Отже, позивач ОСОБА_1 , який є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , має право на успадкування її майна за законом, оскільки спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 не прийняла її.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2020 року по справі № 132/3826/18 зазначає, що посилання у частині другій статті 1223 ЦК на те, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування у разі неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом необхідно розуміти як таке, що належить цим особам у разі неприйняття спадщини або відмови від її прийняття усіма спадкоємцями за заповітом і за умови, що заповіт складено на усе майно. Отже, за відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова нотаріуса є передчасною, такою, що не повністю відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню, а заява про видачу свідоцтва про право на спадщину підлягає повторному розгляду.

На підставі викладеного і керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, статтями 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Крижанівського Андрія Петровича про визнання постанови нотаріуса незаконною задовольнити.

Постанову № 114/02-31 від 24.11.2025 року приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального окружу Вінницької області Крижанівського Андрія Петровича про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину – скасувати.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Суддя: