Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №904/7475/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/7475/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Колосова О. П.,

за участю представників:

позивача - Байди В. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - Прокопенка М. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 (колегія суддів: Фещенко Ю. В. - головуюча, Джепа Ю. А., Золотарьова Я. С.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 (суддя Євстигнеєва Н. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

про визнання укладеним договору на експлуатацію складових газорозподільної системи,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 10.02.2026 просило визнати укладеним між ТОВ "Газорозподільні мережі України" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" договір на експлуатацію складових газорозподільної системи № КрФ/100/104/1/2-Р-ТД у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Газорозподільні мережі України" обґрунтовані тим, що ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" є власником газопроводу високого тиску Р=0,6МПа, діаметром 600 мм, протяжністю 6100 м, що прокладений на території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" від ГРС-3 до відгалуження до с. Червоне, яким розподіляється газ від газорозподільної станції ГРС-3 до споживачів с. Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с. Калинівка Глеюватської ОТГ Криворізького району Дніпропетровської області. Водночас ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії є оператором газорозподільних систем та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на розподіл природного газу згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.12.2022 № 1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" (далі - постанова НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839). Позивач зазначав, що відповідно до частини 2 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем), власники газової мережі зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем. Тому, за твердженням позивача, ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" зобов`язане в силу закону укласти з ТОВ "Газорозподільні мережі України" договір на експлуатацію газорозподільної системи. Проте відповідач не підписав договір на експлуатацію газорозподільної системи в редакції, запропонованій позивачем, у зв`язку із чим позивач звернувся з позовом до суду.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 у справі № 904/7475/25, позовні вимоги ТОВ "Газорозподільні мережі України" задоволено; визнано укладеним договір на експлуатацію складових газорозподільної системи № КрФ/100/104/1/2-Р-ТД між ТОВ "Газорозподільні мережі України" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у редакції, наданій позивачем, яка викладена в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду.

2.2. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії, встановив, що сторонами у цій справі є суб`єкти ринку природного газу, діяльність яких унормована, зокрема, положеннями Закону України "Про ринок природного газу". На виконання вимог законодавства у сфері ринку природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії неодноразово зверталося до відповідача з пропозиціями врегулювати взаємовідносини та укласти договір на експлуатацію складових газорозподільної системи. Зокрема, позивач разом із листом від 12.06.2025 № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-8746-25 на адресу відповідача надіслав проєкт договору на експлуатацію складових газорозподільної системи за формою, визначеною в додатку 3 Кодексу газорозподільних систем. Предметом надісланого відповідачу проєкту договору є передача виконавцю (позивачу) в експлуатацію складових газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж виконавця (позивача), що є оператором газорозподільної системи, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи замовника (відповідача). Однак відповіді на отримані відповідачем листи позивачу не було направлено та не було вирішено питання про врегулювання питання щодо користування (експлуатації) вказаними газопроводами. За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виснував, що законодавець передбачив вимогу щодо обов`язковості укладення договору при будь-яких різновидах експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

2.3. При цьому апеляційний суд зазначив, що предметом розгляду цієї справи є переддоговірний спір, а отже, договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, а днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду в цій справі. Разом із тим суд вказав, що в подальшому сторони спору не позбавлені можливості реалізувати свої права щодо зміни умов договору в установленому законом порядку згідно зі встановленою законом процедурою.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі № 904/7475/25, до Верховного Суду звернулося ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії.

3.2. ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував приписи статей 627, 632 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 (відповідно до яких умови нормативно визначеної моделі договору не можуть бути довільно змінені судом, можливість конкретизації або доповнення таких умов залежить від меж, установлених відповідним нормативним регулюванням);

- від 06.08.2019 у справі № 913/473/18 (щодо імперативності положень типового договору та неможливості відступу від його змісту із можливістю лише конкретизації його умов);

- від 08.04.2021 у справі № 910/11021/15 (щодо необхідності встановлення та погодження всіх істотних умов договору при вирішенні спору про його укладення);

- від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 (щодо обов`язковості дотримання умов типового договору та неможливості їх довільної зміни сторонами).

3.4. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не забезпечили повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, не надали належної оцінки істотним доказам та запереченням відповідача і не навели належного мотивування відхилення таких доводів.

3.5. Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили:

- фактичний перелік та обсяг послуг, які повинні надаватися за запропонованим позивачем договором;

- економічне обґрунтування вартості таких послуг;

- умову про 100 % попередню оплату;

- запропонований 10-річний строк договору;

- конкретні межі експлуатаційної відповідальності сторін;

- зміст та правові наслідки запропонованої позивачем нетипової редакції договору.

3.6. На переконання скаржника, особливо істотним є те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки його запереченням щодо змісту договору, фактично визнавши договір укладеним у редакції, наданій позивачем, без належного дослідження того, чи відповідають його умови вимогам законодавства та чи можуть вони бути нав`язані відповідачу саме в такій редакції.

3.7. ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії у відзиві просить суд касаційну скаргу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі № 904/7475/25 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що з 01.08.2023 на підставі постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.07.2023 № 1389 "Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ "Газорозподільні мережі України" діяльності з розподілу природного газу", діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою в межах території міста Кривий Ріг (крім житлового масиву "Інгулець" Інгулецького району) та Криворізького району Дніпропетровської області здійснює ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії.

4.2. Позивач, як оператор газорозподільних систем, здійснює експлуатацію цих систем на підставі наявної у нього ліцензії.

4.3. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

4.4. Суди встановили, що ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" є власником газопроводу високого тиску Р=0,6МПа, діаметром 600 мм, протяжністю 6100 м, який прокладений на території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" від ГРС-3 до відгалуження до с. Червоне, яким розподіляється газ від газорозподільної станції ГРС-3 до споживачів с. Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с. Калинівка Глеюватської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, який розташовано в зоні ліцензованої діяльності Криворізької філії і є складовими газорозподільної системи, та при цьому не є газотранспортним або газорозподільним підприємством.

4.5. Обставина перебування у власності відповідача вказаних частин газорозподільної системи підтверджуються маршрутом транспортування газу від 28.08.2024 № 62000808, затвердженим в. о. головного інженера Криворізької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".

4.6. Суди також установили, що між відповідачем та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільних систем "Криворіжгаз" був укладений договір на експлуатацію складових газорозподільних систем від 10.01.2020 № 06А501-203-20/111. Тобто відповідач мав аналогічний договір, про укладення якого розглядається цей спір, з оператором газорозподільних систем, який до 31.07.2023 здійснював діяльність з розподілу природного газу на території міста Кривого Рогу та Криворізького району Дніпропетровської області, та дію ліцензії якого було зупинено на підставі постанови НКРЕКП від 28.07.2023 № 1388 "Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Криворіжгаз".

4.7. Суди встановили, що на виконання вимог законодавства у сфері ринку природного газу, глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії неодноразово зверталося до відповідача з пропозиціями врегулювати взаємовідносини та укласти відповідний договір, а саме: з листом від 14.12.2023 за вихідним № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-1852-23, з листами за вихідними номерами № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-5687-25, № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-8746-25, № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-11845-25, які були надіслані 28.04.2025, 12.06.2025 та 04.08.2025, відповідно.

Позивач разом із листом від 12.06.2025 № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-8746-25 на адресу відповідача надіслав проєкт договору на експлуатацію складових газорозподільної системи за формою, визначеною в додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем.

Предметом надісланого відповідачу проєкту договору є передача виконавцю (позивачу) в експлуатацію складових газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж виконавця (позивача), який є оператором газорозподільної системи, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи замовника (відповідача).

Однак відповіді на отримані відповідачем листи позивачу не було направлено та не було вирішено питання про врегулювання питання користування (експлуатації) вказаними газопроводами.

4.8. При цьому суди встановили, що відповідач як власник майна не сплачував кошти за його утримання та не ініціював і не здійснив пропозицію щодо укладення іншого виду договору, передбаченого пунктом 2 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем. На переконання позивача, це порушує як його права та інтереси, так і права та інтереси споживачів природного газу Криворізького району Дніпропетровської області, оскільки відповідач ставить під загрозу безпечну та безаварійну експлуатацію газорозподільної системи, що може призвести до аварії і завдати істотної шкоди життю та довкіллю, адже через газорозподільну систему, яка на праві власності належить відповідачу, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії забезпечує газопостачання іншим побутовим та непобутовим споживачам.

4.9. У зв`язку з наведеним ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії звернулося з позовом до суду про визнання укладеним договору на експлуатацію складових газорозподільної системи № КрФ/100/104/1/2-Р-ТД між ним та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у редакції, що наведена в прохальній частині позовної заяви.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимога ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії про визнання укладеним з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" договору на експлуатацію складових газорозподільної системи.

5.4. Підставою цього позову стало те, що відповідач є власником газорозподільної системи, яка розташована на території, де оператором цієї системи є позивач, тому він, на думку позивача, відповідно до частини 2 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем зобов`язаний укласти договір на експлуатацію таких газорозподільних систем. Позивач неодноразово про це зазначав, звертаючись із листами до відповідача про укладення вказаного договору, однак відповідач відповіді на листи позивача не надавав та не пропонував укласти інший договір на своїх умовах, що стало причиною звернення до суду із цим позовом.

5.5. Суди попередніх інстанцій установили, що сторони у цій справі є суб`єктами ринку природного газу, діяльність яких унормована, зокрема, положеннями Закону України "Про ринок природного газу".

5.6. Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

5.7. Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" безпека постачання природного газу - це надійне та безперебійне постачання необхідних обсягів природного газу споживачам, що забезпечується наявними джерелами надходження природного газу, а також належним технічним станом газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG.

5.8. Газорозподільна система - це технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

5.9. Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

5.10. Частини 1, 3 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" передбачають, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.

5.11. Згідно із частиною 1 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

5.12. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 2 Глави І Кодексу газорозподільних систем, оператор газорозподільної системи здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається регулятором. Оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

5.13. Постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу" затверджено, зокрема, ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, які є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу (пункт 1.2).

5.14. Пунктом 1.3 Ліцензійних умов визначено, що:

- газорозподільна система ліцензіата - об`єкти газорозподільної системи, що на законних підставах перебувають у власності чи користуванні здобувача ліцензії / ліцензіата (у тому числі на праві господарського відання, користування чи експлуатації), та які знаходяться в межах місць провадження господарської діяльності;

- засіб провадження діяльності - газорозподільна система, що на законних підставах перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації здобувача ліцензії/ліцензіата, якою здійснюється розподіл природного газу.

5.15. Пунктом 2 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем передбачено, що власники газової мережі, яка згідно із розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є операторами газорозподільної системи, та оператор газорозподільної системи, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти:

- договір про експлуатацію таких газорозподільних систем;

- або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс оператору газорозподільної системи,

- або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному оператору газорозподільної системи (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

5.16. Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними в додатках 3- 5 Кодексу газорозподільних систем (крім газових мереж, що є державним майном).

5.17. Позивач, звертаючись із цим позовом, зазначав, що ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії зобов`язані відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем врегулювати договірні відносини щодо використання газорозподільних мереж, які належать відповідачу, шляхом укладення договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, форма якого визначена додатком № 3 до Кодексу газорозподільних систем. Оформлення між сторонами відносин із експлуатації газорозподільною системою, на думку позивача, є вимогою чинного законодавства, складовою частиною забезпечення дотримання позивачем ліцензійних умов його статутної діяльності, а тому переддоговірний спір між сторонами може бути передано на вирішення суду, а спір з приводу укладення такого договору повинен бути вирішеним. Крім того, позивач зазначав, що однією з підстав для ініціювання надсилання відповідачу пропозиції про укладення відповідного договору стала наявність постанови НКРЕКП від 03.06.2025 № 76-р "Про усунення порушень ТОВ "Газорозподільні мережі України", прийнятої на підставі акта планової перевірки від 05.05.2025 № 91, проведеної відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2025 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.11.2024 № 1940, постанови НКРЕКП від 08.04.2025 № 521 "Про збільшення строку проведення планової перевірки ТОВ "Газорозподільні мережі України", відповідно до яких ТОВ "Газорозподільні мережі України" було зобов`язано усунути порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу, та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, зокрема, пункту 2.2 ліцензійних умов, а саме: підпункту 1 у частині провадження ліцензованої діяльності лише за допомогою засобів та місць провадження діяльності ліцензіата, зазначених у документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії (з урахуванням змін до документів, поданих ліцензіатом до НКРЕКП), у тому числі і тих складових газорозподільних систем, які знаходяться в зоні обслуговування ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії, тобто й тих, власником яких є відповідач.

5.18. Суди встановили, що на виконання вимог законодавства у сфері ринку природного газу, глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем, Криворізька філія неодноразово зверталася до відповідача з пропозиціями врегулювати взаємовідносини та укласти відповідний договір, що підтверджується листом від 14.12.2023 № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-1852-23, листами № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-5687-25, № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-8746-25, № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-11845-25, які були надіслані 28.04.2025, 12.06.2025 та 04.08.2025, відповідно.

Позивач разом із листом від 12.06.2025 № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-8746-25 на адресу відповідача надіслав проєкт договору на експлуатацію складових газорозподільної системи за формою, визначеною в додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем.

Предметом надісланого відповідачу проєкту договору є передача виконавцю (позивачу) в експлуатацію складових газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж виконавця (позивача), що є оператором газорозподільної системи, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи замовника (відповідача).

Однак відповіді на направлені листи позивач від відповідача не отримав, з огляду на що не було вирішено питання про врегулювання питання користування (експлуатації) вказаними газопроводами. При цьому відповідач не ініціював і не надав пропозицію щодо укладення іншого виду договору, передбаченого пунктом 2 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем.

5.19. З урахуванням наведених обставин суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що в цій справі заявлена позовна вимога про спонукання до укладення договору, який є обов`язковим до укладення в силу вимог закону (статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" та пункту 2 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем).

5.20. Зі змісту позовної заяви суди встановили, що предметом врегулювання правовідносин за спірним договором є право на експлуатацію газопроводу високого тиску Р=0,6МПа, діаметром 600 мм, протяжністю 6100 м, прокладеного на території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" від ГРС-3 до відгалуження до с. Червоне, яким розподіляється газ від газорозподільної станції ГРС-3 до споживачів с. Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с. Калинівка Глеюватської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області.

5.21. При цьому суди встановили, що газопровід високого тиску від ГРС-3, розташований на території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до відгалуження газопроводу до с. Червоне загальною протяжністю 6112 п. м (діаметром 600 мм - 6100 п.м, діаметром 300 мм - 12 п. м), який перебуває у власності відповідача, є газорозподільною системою, оскільки безпосередньо цим газопроводом розподіляється газ від газорозподільної станції ГРС-3 до споживачів с. Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с. Калинівка Глеюватської об`єднаної територіальної громади Криворізького району.

5.22. До вказаного газопроводу приєднано:

- 27,939 км газорозподільних мереж, які обслуговує Криворізька філія ТОВ "Газорозподільні мережі України", а саме: газопроводи високого тиску - 5,4 км; середнього тиску - 16,8 км; низького тиску - 5,7 км;

- кількість газорегуляторних пунктів - 51 од., а саме: ШГРП - 2 од., КБРТ - 49 од;

- кількість приєднаних об`єктів споживачів - 361 од., із них: населення складає 356 ос. рах.; об`єкти інших споживачів - 5 од.

5.23. Таким чином, суди встановили, що вказані об`єкти газорозподільної системи є такими, що знаходяться в зоні ліцензійної діяльності позивача як оператора газорозподільної системи та фактично використовуються ним для забезпечення суспільних потреб - газопостачання споживачів.

5.24. Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій послалися на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 31.05.2019 у справі № 925/916/17, відповідно до яких частинами 4 та 5 статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено імперативну вимогу про те, що взаємовідносини суб`єктів, яким передано в управління об`єкти трубопровідного транспорту, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів; підприємства, установи та організації, що експлуатують трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх експлуатації. Отже, законодавцем передбачено вимогу щодо обов`язковості укладення договору при будь-яких різновидах експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту.

5.25. За таких установлених обставин, урахувавши наведені висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій виснували про задоволення позовних вимог щодо укладення між позивачем і відповідачем спірного договору в редакції, наданій позивачем, оскільки укладення такого договору є обов`язковим. При цьому суди установили, що відповідач не висловлював незгоду щодо включення певного виду послуг до загального обсягу послуг за договором, передбаченого в додатку 2 до договору "Перелік послуг (робіт) з експлуатації об`єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику", а також запропонованою її вартістю. Щодо незгоди відповідача з порядком оплати, а також умовою пункту 1 розділу VІ договору, суди встановили, що відповідач не запропонував іншого порядку оплати чи строку дії договору. Разом із тим суд апеляційної інстанції зауважив, що в подальшому сторони спору не позбавлені можливості реалізувати свої права щодо зміни умов договору в установленому законом порядку згідно зі встановленою законом процедурою.

5.26. ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в цій справі.

5.27. ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.28. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.29. ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", покликаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суди неправильно застосували приписи статей 627, 632 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 (відповідно до яких умови нормативно визначеної моделі договору не можуть бути довільно змінені судом, можливість конкретизації або доповнення таких умов залежить від меж, установлених відповідним нормативним регулюванням);

- від 06.08.2019 у справі № 913/473/18 (щодо імперативності положень типового договору та неможливості відступу від його змісту із можливістю лише конкретизації його умов);

- від 08.04.2021 у справі № 910/11021/15 (щодо необхідності встановлення та погодження всіх істотних умов договору при вирішенні спору про його укладення);

- від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 (щодо обов`язковості дотримання умов типового договору та неможливості їх довільної зміни сторонами).

5.30. ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", покликаючись на неврахування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, стверджує, що обов`язок укласти договір не означає автоматичного права однієї зі сторін визначати його зміст на власний розсуд. Скаржник зазначає, що суд, вирішуючи спір про визнання такого договору укладеним, повинен встановити, які саме умови підлягають включенню до договору відповідно до спеціального нормативного регулювання, а які умови є результатом вільного волевиявлення сторін та можуть бути змінені або доповнені. Проте, на думку скаржника, такого аналізу суди першої та апеляційної інстанцій фактично не здійснили.

Скаржник також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 у справі № 910/11021/15 вказав, що наведений у додатку 3 Кодексу газорозподільних систем договір хоча і не є типовим, однак містить істотні умови, необхідні для відповідного договору. Враховуючи це, скаржник вважає, що сторони не можуть виходити з того, що наведена в Кодексі газорозподільних систем форма є лише довільним зразком, який може бути замінений будь-якою редакцією, сформованою однією зі сторін. Натомість скаржник вважає, що суд повинен встановити відповідність запропонованої редакції договору нормативному регулюванню, встановленому Кодексом газорозподільних систем.

Крім того, на переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи є спірні умови договору допустимою конкретизацією, чи фактично зміною нормативної моделі договору, натомість суди виходили з того, що укладення відповідного договору є обов`язковим, тому договір може бути визнаний укладеним у редакції позивача.

5.31.Дослідивши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що такі доводи фактично зводяться до того, що умови спірного договору чітко визначені в додатку 3 Кодексу газорозподільних систем і суд, вирішуючи подібні спори, повинен перевірити чи сторони не відступили від цих нормативно визначених умов. При цьому скаржник зазначає, що спірний договір не є типовим.

5.32. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, однак свобода договору не є абсолютною та обмежується вимогами закону.

5.33. Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.34. Згідно з приписами частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

5.35. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та підпункту 5 пункту 4 Положення про НКРЕКП, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715, постановою НКРЕКП від 25.02.2016 № 236 було затверджено Методику визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (далі - Методика).

5.36. Відповідно до положень підпункту 6 пункту 1 розділу ІІІ Методики планування витрат, що включаються до планованої тарифної виручки, здійснюється у розрахунку на рік, виходячи з обґрунтованих потреб суб`єкта господарювання з розподілу природного газу у планованому періоді, з урахуванням необхідних обсягів робіт при обслуговуванні, утриманні та експлуатації газорозподільних систем, що знаходяться на балансі підприємства:

- кількості газопроводів високого, середнього, низького тиску, у тому числі газопроводів-вводів (газорозподільних мереж), ГГРП (головних газорегуляторних пунктів), ГРП (газорегуляторних пунктів), ШРП (шафових регуляторних пунктів), КБРТ (комбінованих будинкових регуляторів тиску газу);

- кількості засобів електрохімічного захисту споруд систем газопостачання, у тому числі установок катодного захисту, установок протекторного захисту, установок дренажного захисту, електроперетинок, електроізолювальних з`єднань; наявності засобів телеметричного контролю;

- наявності споруд на газорозподільних мережах, у тому числі запірної арматури, компенсаторів, конденсатозбірників, контрольних трубок, контрольно-вимірювальних пунктів;

- кількості встановлених вузлів обліку природного газу, зокрема комерційних вузлів обліку;

- кількості будівель та споруд для забезпечення експлуатації та оперативного обслуговування газорозподільних систем;

- інших складових газорозподільних систем.

5.37. Таким чином, при встановленні оператору газорозподільної системи тарифу на розподіл природного газу враховуються витрати оператора газорозподільної системи, пов`язані з підтриманням в належному стані виключно тих складових газорозподільних систем, які перебувають на його балансі.

5.38. Договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, наведений в додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем, за своїм змістом є договором надання послуг на платній основі, відповідно до умов якого витрати оператора газорозподільної системи на виконання робіт, необхідних для підтримання таких складових газорозподільних систем у належному стані, покриваються за рахунок грошових коштів, які сплачуються власником таких складових газорозподільних систем на користь оператора газорозподільної системи за виконання таких робіт.

5.39. За час діяльності НКРЕКП в межах наданих регулятору ринку природного газу повноважень тарифи на розподіл природного газу, в тому числі в розрізі відокремлених структурних підрозділів позивача, зокрема Криворізької філії, встановлювалися постановою НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" (із подальшими змінами) та постановою НКРЕКП від 19.12.2025 № 2163 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України".

5.40. Суди встановили, що додатком до договору на експлуатацію складових газорозподільної системи є Перелік послуг (робіт) з експлуатації об`єктів газопостачання, що надаються виконавцем замовнику (додаток № 2), в якому зазначені: назва послуги, що надається, одиниця виміру, кількість, періодичність обслуговування на рік, кількість на один рік з урахуванням періодичності, ціна за одиницю та графік виконання послуг (робіт) річний (додаток № 3).

5.41. Суд апеляційної інстанції належним чином дослідив редакцію договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, надану позивачем, та встановив, що запропонована редакція відповідає положенням договору, шо наведений у додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем.

5.42. Зокрема, позивач запропонував:

1) редакцію пункту ІІІ розділу ІІ договору: вартість послуг - 332 392,20 грн, крім того, ПДВ - 66 478,44 грн.;

2) редакцію пункту ІV розділу ІІ договору: порядок оплати - 100 % попередньої оплати, визначеної в пункті 1 цього розділу протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання цього договору та одержання рахунку;

3) редакцію пункту VІ розділу ІІ договору: строк на підписання актів наданих послуг - 10 днів;

4) редакцію пункту 1 розділу VІ договору: строк дії договору - до 01.07.2035;

5) доповнити договір розділами VІІ "Антикорупційне застереження", VІІІ "Санкційне застереження", ІХ "Конфіденційність";

6) пункт 5 розділу Х "Прикінцеві положення".

5.43. Як зазначив апеляційний господарський суд, у решті умов запропонована позивачем редакція договору повністю відповідає умовам договору, наведеному в додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем.

5.44. Як свідчать доводи скаржника, він не погоджується з умовами спірного договору в частині вартості послуг, порядку оплати та строку дії самого договору.

5.45. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що жодних заперечень щодо включення до договору: 1) запропонованого позивачем пункту VІ розділу ІІ договору: строк на підписання актів наданих послуг - 10 днів; 2) доповнення договору розділами VІІ "Антикорупційне застереження", VІІІ "Санкційне застереження", ІХ "Конфіденційність", а також змісту пункту 5 розділу Х "Прикінцеві положення" запропонованого договору, відповідач під час розгляду справи не висловлював.

5.46. Стосовно доводів скаржника щодо вартості послуг за договором слід зазначити, що обсяг та вартість складових послуг по договору наведений у додатку 2 до договору "Перелік послуг (робіт) з експлуатації об`єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику".

5.47. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач, не погоджуючись із ціною договору, не висловлював незгоди із включенням певного виду послуг до загального обсягу послуг по договору, передбаченого додатком 2 до договору "Перелік послуг (робіт) з експлуатації об`єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику", а також запропонованою її вартістю.

5.48. Таким чином, колегія суддів зазначає, що скаржник, не погоджуючись із ціною договору, не уточнив з якими саме послугами чи їх вартістю, передбаченими додатком 2 до договору "Перелік послуг (робіт) з експлуатації об`єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику", він не погоджується. Оскільки спірний договір обов`язково має бути укладений відповідачем як власником газорозподільної системи з оператором газорозподільної системи, а відповідач, не погоджуючись із ним у певній частині, не надав інших розрахунків чи пропозицій щодо вартості послуг, не відповідав на листи позивача щодо укладення спірного договору в досудовому порядку, то доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

5.49. Крім того, відповідач, не погоджуючись із запропонованою позивачем умовою пункту ІV розділу ІІ договору щодо порядку оплати, а також умовою пункту 1 розділу VІ договору, не запропонував іншого порядку оплати чи строку дії договору.

5.50. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що предметом розгляду цієї справи є переддоговірний спір, а отже, договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, а днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі. При цьому суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що в подальшому сторони спору не позбавлені можливості реалізувати свої права щодо зміни умов договору в установленому законом порядку згідно з встановленою законом процедурою.

5.51. З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.

5.52. При цьому покликання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду колегія суддів визнає необґрунтованими. Висновки, наведені скаржником як такі, що не були враховані під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, сформовані у конкретних правовідносинах, які стосуються типових договорів. Водночас у цій справі, що розглядається, спірний договір не є типовим, чого не заперечує й сам скаржник. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, виходили з того, що відповідач не сприяв укладенню спірного договору, не погоджуючись з його умовами, не пропонував своїх умов. Водночас, оскільки спірний договір має бути укладений в обов`язковому порядку, то суди дійшли правильного висновку про визнання його укладеним на умовах, запропонованих позивачем.

5.53. Таким чином, колегія суддів не встановила неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 627, 632 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, з огляду на що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.54. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди не забезпечили повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, не надали належної оцінки істотним доказам та запереченням відповідача і не навели належного мотивування відхилення таких доводів.

5.55. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.56. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.57. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.58. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та не з`ясування всіх істотних обставин за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.59. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.

5.60. За таких обставин колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження у цій справі, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

5.61. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами попередніх інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального права. Тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

5.62. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.

5.63. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі № 904/7475/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак