Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №912/2971/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 912/2971/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Колток О. М. (адвокат),

відповідача - Щербини С. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист"

про стягнення 3 414 398,40 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" про стягнення 3414398,40 грн, з яких 2 229 177,64 грн пені та 1 185 220,76 грн штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору підряду.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 11.03.2026 (суддя Закурін М. К.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 (судді: Соп`яненко О. Ю. - головуючий, Джепа Ю. А., Мартинюк С. В.), позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 1 114 588,82 грн пені та 592 610,38 грн штрафу; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив.

3. Судові рішення мотивовано тим, що відповідач допустив порушення встановлених договором строків виконання робіт, при цьому в окремих випадках тривалість прострочення перевищила 240 днів, однак на час розгляду справи всі передбачені договором роботи було виконано у повному обсязі. Оскільки позивач заявив до стягнення одночасно штраф і пеню, сукупний розмір яких є значним, а наявності збитків чи інших негативних наслідків, спричинених порушенням строків виконання робіт, позивач не довів належними та допустимими доказами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 50 %.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2026 у справі № 912/2971/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1 707 199,20 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанцій не врахував висновків щодо незастосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

1) від 07.02.2024 у справі № 910/5436/22 щодо автономії волі сторін при визначенні умов договорів, що укладаються, зокрема в частині підстав та розміру відповідальності за порушення їх умов;

2) від 24.07.2019 у справі № 911/1608/18, а саме: "Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до умов вказаного договору від 28.12.2017, укладеного між ТОВ "Техкомплект" та CSM Industry, за прострочення виконання зобов`язань з боку CSM Industry ТОВ "Техкомплект" має право на отримання штрафних санкцій у розмірі, аналогічному тому, який передбачено у договорі між Позивачем та Відповідачем";

3) від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, відповідно до якої, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін;

4) від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 та від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 щодо того, що стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника. При цьому на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки;

5) від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20 про те, що обов`язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається на сторону, до якої застосовується санкція, тобто на відповідача, натомість позивач не зобов`язаний доводити наявність у нього збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов контракту відповідачем;

6) від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 та ін. щодо того, що для цілей частини 3 статті 551 ЦК України збитками є грошовий еквівалент невиконаного чи то простроченого боржником зобов`язання;

7) від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 30.03.2023 у справі № 904/392/22, від 20.04.2023 у справі № 904/1754/22 та ін., про необхідність врахування судами мети спірних правовідносин, зокрема тих, які стосуються обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують установи критичної інфраструктури, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами щодо ремонту військової техніки, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію замовника;

8) від 07.06.2022 у справі № 904/5858/20 Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій про те, що зменшення / залишення без зміни розміру штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, тому рішення щодо зменшення / залишення без зміни розміру штрафних санкцій має прийматися у кожній справі окремо, з урахуванням встановлених судами обставин та наданих учасниками справи доказів;

9) від 02.04.2025 у справі № 914/2711/22 і від 17.07.2021 у справі № 916/878/20 про те, що суд при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

Розгляд справи Верховним Судом

7. 07.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" (підрядник) укладено договір № 4600007205, за умовами якого:

- підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги: інші завершальні будівельні роботи (ремонт будівель і споруд виробничого призначення ГРС та КС Кременчуцького ЛВЦМГ), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи (пункт 1.1);

- склад, обсяги, вартість робіт та строки визначенні технічними, якісними та кількісними характеристиками додаток № 1, договірною ціною додаток № 2 та графіком виконання робіт додаток № 3, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2);

- загальна вартість виконуваних робіт становить 47 522 640 грн (пункт 3.1);

- ціна договору є твердою і не може змінюватися (пункт 3.2);

- підрядник зобов`язується виконати роботи до 30.11.2024 з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (пункт 4.1);

- строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін до договору у випадках, передбачених законодавством (пункт 4.2);

- датою закінчення виконаних робіт вважається дата їх прийняття замовником (пункт 4.3);

- передача виконаних робіт оформлюється актами прийняття виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін (пункт 5.1);

- підрядник роботи виконує зі своїх матеріалів та обладнання, доставку якого здійснює власним транспортом і за свій рахунок (пункт 6.2);

- підрядник у письмовій формі за 5 робочих днів інформує замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин; замовник зобов`язаний вжити необхідних заходів для усунення цих обставин (пункт 6.17);

- роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі шляхом підписання без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних усіх актів приймання виконаних робіт за договором (пункт 6.18);

- замовник зобов`язаний надати підряднику необхідну для виконання робіт інформацію згідно з технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1) (пункт 7.1.4);

- підрядник зобов`язаний (пункт 7.3):

* виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток № 3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації (пункт 7.3.1);

* своєчасно попередити замовника про те, що додержання його вказівок стосовно способу виконання робіт загрожує їх якості або придатності, та про наявність інших обставин, які можуть викликати таку загрозу (пункт 7.3.4);

* повідомити протягом 3 робочих днів замовника про обставини, що призвели до виникнення потреби у виконанні додаткових робіт (в межах ціни договору) неврахованих технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1) (пункт 7.3.15);

- підрядник має право припинити роботи у разі порушення або невиконання зобов`язань за договором з вини замовника, за умови письмового повідомлення його про це за 20 календарних днів до дати припинення (пункт 7.4.3);

- у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт (пункт 10.2);

- підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення договору в забезпечення його виконання безвідкличну безумовну банківські гарантію на суму 2 376 132 грн, що становить 5 % ціни договору (пункт 10.9.1);

- термін дії гарантії до 30.01.2025 (пункт 10.9.3);

- договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 (пункт 11.1).

8. Відповідно до додатку № 1 до договору "Технічні, якісні та кількісні характеристики" місцем виконання робіт є Кременчуцький ПМ, Олександрівський ПМ, Тальнівський ПМ та КС-15. У додатку визначені перелік робіт та матеріалів, які необхідні для їх виконанні.

9. Згідно з додатком № 3 до договору "Графік виконання робіт" Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма «Хімзахист" погодили граничні терміни виконання робіт, а саме: будівля матеріального складу КС-15 до 30.11.2023, ГРС Кременчуцького проммайданчика - 31.07.2024, ГРС ГРС Олександрівського проммайданчика - 31.10.2024, ГРС Тальнівського проммайданчика - 30.11.2024.

10. З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" документів до справи також вбачається, що на виконання умов договору ним оформлені необхідні документи, дозволи та допуски для працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист".

11. Під час виконання договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" обмінювалися листуванням стосовно заміни матеріалів, які використовувалися при виконанні робіт, виключення з робіт улаштування охоронної сигналізації, а також відтермінування проведення деяких робіт.

12. 15.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з листом № 2024/11/15-1 з пропозицією продовжити строк дії договору до 30.06.2025 та запропонувало укласти відповідну додаткову угоду. У листі зазначило, що підставами для цього є такі обставини:

- після укладення договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не передало затверджену проектно-технічну документацію на проведення робіт на ГРС Острогірське;

- додаток № 1 до договору не містить всієї необхідної інформації щодо проекту та конструкції ферм та улаштування покрівлі, схем та місць монтажу металопластикових вікон, схем установлення бортових каменів бетонних і залізобетонних при інших видах покриттів;

- занадто довге погодження кожної заміни матеріалів вплинуло на загальний строк виконання робіт (погодження зміни геометричних розмірів дверей тривало більше 4 місяців);

- тривалий час не вирішувалося питання виключення з кошторису установлення охоронної сигналізації.

13. 19.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" листом повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" про відсутність підстав для продовження строку виконання робіт.

14. 25.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" листом № 2024/12/25-1, в якому зазначило про необхідність виконання додаткових робіт на об`єктах.

15. 31.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" листом повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" про можливість виконання робіт лише за наслідками додаткової закупівлі таких робіт окремим договором.

16. За час виконання договірних умов Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" листувалися одне з одним стосовно виконання робіт та необхідності дотримання строків їх виконання.

17. За результатами виконання робіт за договором у межах встановлених строків Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" склали відповідні акти приймання.

18. Поряд з цим, за результатами виконання робіт за договором поза межами встановлених строків Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" також склали відповідні акти приймання.

19. У зв`язку з виконанням робіт з порушенням строків, установлених у договорі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" повідомлення про застосування оперативно-господарських санкцій.

20. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025, у справі № 910/15925/24 відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про внесення змін до договору від 07.02.2023 № 4600007205, укладеного між ними, стосовно, з-поміж іншого, ціни договору та строку виконання робіт, а саме продовження його до 30.06.2025.

Позиція Верховного Суду

21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

23. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

25. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).

26. При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

27. Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

28. У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

29. Як передбачено частиною 1 статті 530 ЦК України, в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

30. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ці норми містяться у статті 610, частині 1 статті 611, частині 1 статті 612 ЦК України.

31. Також нормами ЦК України врегульовано порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила застосування та умови зменшення її розміру.

32. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

33. Як вже зазначалось, у цій справі (№ 912/2971/25) суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність підстав для нарахування пені та штрафу, оскільки відповідач допустив порушення встановлених договором строків виконання робіт. Оскільки позивач заявив до стягнення одночасно штраф і пеню, сукупний розмір яких є значним, а наявності збитків чи інших негативних наслідків, спричинених порушенням строків виконання робіт, позивач не довів належними та допустимими доказами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 50 %.

34. З поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" касаційної скарги вбачається, що позивач не погоджується із судовими рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові, тобто в частині зменшення розміру заявлених ним до стягнення пені та штрафу, в частині ж задоволення позовних вимог ухвалені у цій справі судові рішення ним не оскаржуються, а отже судом касаційної інстанції не переглядаються.

35. Як вже зазначалось, у поданій у цій справі касаційній скарзі, позивач зазначає про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/5436/22, від 24.07.2019 у справі № 911/1608/18, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 02.04.2025 у справі № 914/2711/22, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 30.03.2023 у справі № 904/392/22, від 20.04.2023 у справі № 904/1754/22.

36. Стосовно наведених доводів касаційної скарги Верховний Суд вбачає за необхідне зазначити, що питання зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України, за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

37. Схожі за змістом правові позиції викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 у справі № 904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24.

38. Висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 551 ЦК України є усталеними для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки), а розмір такого зменшення також може бути неоднаковим, залежно від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

39. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 10.06.2025 у справі № 925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.

40. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

41. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

42. До того ж наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

43. Таку правову позицію сформульовано, у тому числі, у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

44. Тобто, за приписами статті 551 ЦК України суду надаються дискреційні повноваження щодо зменшення розміру неустойки, реалізація яких залежить від встановлених фактичних обставин конкретної судової справи (їх доведеності сторонами).

45. Тому викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник (пункт 5 цієї постанови), а ґрунтуються на встановлених судами обставинах (повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару за договором, поважність причин невиконання у встановлений строк відповідачем своїх зобов`язань за договором, недовготривалий строк такого прострочення та нерозумність розміру нарахованих позивачем пені та штрафу, надмірність та їх обтяжливість, а також добросовісність та послідовність поведінки відповідача в процесі виконання договору тощо), що за оцінкою суду апеляційної інстанції свідчить про наявність у цьому разі підстав для відповідного зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій.

46. Окремі процитовані позивачем у касаційній скарзі висновки із постанов Верховного Суду не підтверджують неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 551 ЦК України, суди насамперед виходили із міркувань розумності, справедливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у цьому конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин цієї справи, про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.

47. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність / відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення такої дії.

48. Передбачене статтею 551 ЦК України право суду на зменшення неустойки не залежить від правової природи укладеного договору, яким передбачена сплата штрафних санкцій, а, як уже зазначалося вище, пов`язане з наявністю у конкретних спірних правовідносинах виняткових обставин, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

49. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 наголосила на тому, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

50. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, яка наразі є останньою правовою позицією щодо застосування статті 551 ЦК України, викладала також висновки про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Посилаючись на висновки Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру пені, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що із цих висновків не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин таких справ і застосувати у цій справі.

51. Таким чином, доводи касаційної скарги з посиланням на означені постанови Верховного Суду ніяким чином не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться лише до виокремлення скаржником певних висновків Суду без урахування їх дійсного змісту та до власних бачень скаржника щодо можливості їх застосування у спірних правовідносинах.

52. Отже, фактично за своєю суттю доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

53. Тобто ці доводи спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи на користь позивача, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (частина друга статті 300 ГПК України).

54. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

55. При цьому сама по собі незгода скаржника з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи щодо наявності підстав для зменшення у цьому разі розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, як і в результаті незгода скаржника із ухваленими судовими рішеннями у цій частині, не є належним обґрунтуванням передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.

56. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

59. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

61. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 у справі № 912/2971/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай