Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №906/877/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 906/877/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Готки Ю. О. (прокурор за посвідченням),

позивача-1 - Ковальова О. Р. (у порядку самопредставництва),

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача - Семка В. Ю. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 у справі

за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі: 1) Державної екологічної інспекції Поліського округу,

2) Овруцької міської ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про відшкодування збитків у розмірі 1 574 400 грн, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та зобов`язання вчинити дії

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Овруцької міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов`язання Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вчинити дії з усунення порушень вимог природоохоронного законодавства та привести у належний стан земельну ділянку, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, площею 159,2219 га, шляхом прибирання виробничих відходів деревообробки (тирси), що займають площу 2,0 га, та стягнення з останнього 1 574 400 грн збитків.

2. Позовні вимоги обґрунтовані завданням відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу шляхом засмічення та забруднення земельної ділянки, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, площею 159,2219 га.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Житомирської області рішенням від 17.03.2026 (суддя Шніт А. В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 (судді: Петухов М. Г. - головуючий, Гудак А. В., Мельник О. В.), позов задовольнив: стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до спеціального фонду місцевого бюджету Овруцької міської ради 1 574 400 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; зобов`язав відповідача вчинити дії з усунення порушень вимог природоохоронного законодавства та привести у належний стан земельну ділянку, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, площею 159,2219 га, шляхом прибирання виробничих відходів деревообробки (тирси), що займають площу 2,0 га.

4. Судові рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено наявність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення обов`язку з відшкодування шкоди, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між діями відповідача та заподіяною шкодою, а також вини. Зазначені обставини підтверджуються актом обстеження, результатами відбору та дослідження проб ґрунту, розрахунком розміру шкоди та іншими доказами, наданими позивачем.

Суди також врахували, що дії Державної екологічної інспекції щодо фіксації порушення, проведення відповідних досліджень, визначення розміру шкоди та пред`явлення претензії відповідачем не оскаржувалися, у зв`язку з чим дійшли висновку про доведеність факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства та наявність підстав для відшкодування завданої шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17.03.2026 та постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 у справі № 906/877/24; позов керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Овруцької міської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відшкодування збитків у сумі 1 574 400 грн, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду або прийняти нове рішення, за яким у позові відмовити, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а саме:

- статті 23 Закону України "Про прокуратуру", без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1440/1671/18 , від 11.12.2019 у справі № 805/4074/17-а, від 22.10.2019 у справі № 921/90/19, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 22.10.2019 у справі № 921/90/19, від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20, від 24.03.2021 у справі № 12091/09/1570, від 27.12.2022 у справі № 260/7687/21;

- статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 922/3877/21, від 30.01.2025 у справі № 922/618/22, від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17.

Крім того, судові рішення у цій справі оскаржуються з підстав, передбачених частиною 3 статті 310 цього Кодексу, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях порушені норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Перший заступник керівника Коростенської окружної прокуратури та Державна екологічна інспекція Поліського округу у відзивах на касаційну скаргу заперечують проти доводів скаржника, зазначаючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

Овруцька міська рада не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.08.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 у справі № 906/877/24 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.09.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі наказу від 31.05.2023 № 165-ОД Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено захід державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства в межах територіальних одиниць, областей, не пов`язаних з проведенням перевірок суб`єктів господарювання (рейдові заходи), за результатами якого складено акт обстеження від 20.06.2023.

10. Так, в ході проведення рейдових заходів здійснено обстеження земель в лісовому масиві в межах земельної ділянки, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, за результатами якого встановлено, що на орієнтовній площі 2,0 га середньою висотою 3,5 метра, розміщено виробничі відходи деревообробки (тирса), що є засміченням земель лісогосподарського призначення.

11. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правокористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, площею 159,2219 га є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

12. Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, площею 159,2219 га належить до земель лісогосподарського призначення, цільовим використанням якої є ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

13. Зі змісту пояснень головного лісничого Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" ДСГП "Ліси України" від 28.08.2023, наданих Державній екологічній інспекції Поліського округу, вбачається, що складування відходів деревообробки в межах земельної ділянки, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, проводилося Державним підприємством "Овруцький лісгосп" Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства. В грудні 2021 року відбулася реорганізація ДП "Овруцький лісгосп" шляхом приєднання до ДП "Овруцький спецлісгосп". З моменту об`єднання видалення відходів не проводилося, переробку та відвантаження пиломатеріалів було призупинено у зв`язку з військовими діями. На теперішній час переробка не проводиться, так як колектив знаходиться у вимушеному простої в зв`язку з реорганізацією лісового господарства.

14. Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 № 171 (далі - Методика № 171) Державною екологічною інспекцією Поліського округу 02.10.2023 здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища за межами села Бережесть Овруцької міської ради Коростенського району Житомирської області, на земельній ділянці, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, сума якої становить 1 476 000 грн.

15. З метою встановлення факту забруднення земель, на підставі наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу від 26.09.2023 № 324-ОД, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Інспекції на території Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" ДСГП "Ліси України" на земельній ділянці, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, відібрано проби ґрунтів, про що складено відповідний акт від 27.09.2023 № 15-23/1.

16. Відповідно до акта відбору проб ґрунтів від 27.09.2023 № 15-23/1 Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних на території Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" ДСГП "Ліси України" на земельній ділянці, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, про що свідчить відповідний протокол від 02.10.2023 № 15-23/1. За результатами вимірювання встановлено перевищення допустимих показників амонію, сульфатів, хлоридів.

17. На підставі Методики № 171 Державною екологічною інспекцією Поліського округу 02.10.2023 здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища за межами села Бережесть Овруцької міської ради Коростенського району Житомирської області, на земельній ділянці, кадастровий номер 1824286700:08:000:0128, сума якої становить 98 400 грн.

18. Таким чином, загальний розмір шкоди, зумовлений засміченням та забрудненням земельних ресурсів через порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища становить 1 574 400 грн.

19. Державна екологічна інспекція Поліського округу 06.10.2023 на адресу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та Філії "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" ДСГП "Ліси України" направила претензію № 98/11-12 із пропозицією відшкодувати заподіяну шкоду в сумі 1 574 400 грн.

20. Оскільки відповідач добровільно не відшкодував шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з цим позовом про її стягнення та відновлення земельної ділянки до стану, що існував до її засмічення і забруднення.

Позиція Верховного Суду

21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

23. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

25. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

26. При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

27. Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

28. Відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про охорону земель", Земельним кодексом України.

29. Частиною 1 статті 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

30. Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

31. У статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина 1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4).

32. Частиною 1 статті 69 цього Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

33. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

34. Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

35. Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

36. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

37. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

38. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

39. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18.

40. Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

41. Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності, встановлює Методика № 171.

42. У пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:

- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (пункт 3.1);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2);

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3);

- визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення (пункту 3.4).

- при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (пункт 3.5 підпункт 3.5);

43. Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Методики № 171 розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

44. У пункті 5.5.1 Методики № 171 визначено, що грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1 цієї Методики.

45. Верховний Суд зазначає, що предметом спору у справах

- у справі № 922/3877/21 є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до товариства про стягнення збитків, що заподіяні державі внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки;

- у справі № 904/6886/17 є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до товариства про стягнення збитків, що заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства України в результаті засмічення земельної ділянки;

- у справі № 922/618/22 прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Інспекції до Підприємства про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

46. Враховуючи викладене, зазначені справи та справа, що розглядається (№ 906/877/24), є схожими в частині, що стосується предмета позову (стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення, засмічення земельної ділянки), нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (статті 1166 ЦК України та положення Методики № 171), а тому є подібними у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

47. У зазначених постановах Верховний Суд викладав висновок проте, що відповідно до норм природоохоронного законодавства, зокрема Методики № 171, умовою кваліфікації такого правопорушення як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Отже, забруднення або можливе забруднення навколишнього природного середовища є кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як засмічення земель, за яке передбачено відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

48. Тобто, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки позивачу необхідно довести, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), відобразивши відповідне, зокрема, в оформленому відповідно до пункту 3.3 Методики акті перевірки, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання.

49. В свою чергу, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

50. Водночас Суд зауважує, що наведені скаржником висновки у справах № 904/6886/17, № 922/3877/21, № 922/618/22 є нерозривно пов`язаними з встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами та стосуються конкретно досліджених і оцінених доказів.

51. У вирішенні означених скаржником питань Суд зазначає, що згідно з положеннями пункту 3.1 Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування. В свою чергу землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

52. Суди попередніх інстанцій у справі № 906/877/24 встановили, що обставини порушення вимог природоохоронного законодавства Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філі "Ємільчинське лісове господарство" підтверджуються складеними актом обстеження від 20.06.2023, актом відбору проб ґрунтів 27.09.2023, протоколом вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 02.10.2023.

53. Досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи прокурора та позивача про те, що вина відповідача полягає у забрудненні та засміченні земельної ділянки, що, в свою чергу, призвело до настання негативних наслідків у виді погіршення якісного стану земель.

54. Суди дійшли висновку про наявність з боку суб`єкта господарювання протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

55. При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням природоохоронного законодавства.

56. Посилання скаржника на те, що основним та обов`язковим документом, який фіксує порушення вимог природоохоронного законодавства, відповідно до наказу № 165-ОД, є протокол про адміністративне правопорушення, який Інспекцією не складався, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не містить таких вимоги, а факт порушення може підтверджуватися й іншими належними та допустимими доказами, зокрема актами перевірки, обстеження земельних ділянок, актами відбору проб ґрунтів та протоколами вимірювань їх показників, складеними уповноваженими особами у межах їх компетенції.

57. При цьому, колегія суддів приймає до уваги доводи прокурора та позивача, що згідно зі статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Крім того статтею 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього КУпАП.

58. Порушення було виявлене 20.06.2023, а пояснення були надані 28.08.2023, що не дало змогу притягнути посадову особу до адміністративної відповідальності, отже, твердження скаржника щодо бездіяльності Інспекції щодо притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставними.

59. Таким чином, посилання відповідача у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах № 904/6886/17, № 922/3877/21, № 922/618/22 в частині застосування статті 1166 ЦК України колегією суддів відхиляється, адже не свідчать про неправильне застосування норм права, оскільки застосування положень статті 1166 ЦК України та Методики № 171, а також обґрунтованості доводів заявника в цій частині, суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих сторонами доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується та підтверджується факт засмічення земельної ділянки, а також визначення обсягу забруднення земельних ресурсів. Разом з тим, на висновки у наведених постановах Верховного Суду у справах № 904/6886/17, № 922/3877/21, № 922/618/22 скаржник послався, виокремивши їх із контексту зазначених судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами доказів та встановлених фактичних обставин спору.

60. При цьому колегією суддів відхиляються посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 1440/1671/18, від 11.12.2019 у справі № 805/4074/17-а, від 22.10.2019 у справі № 921/90/19, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 22.10.2019 у справі № 921/90/19, від 04.08.2022 у справі № 160/5247/20, від 24.03.2021 у справі № 12091/09/1570, від 27.12.2022 у справі № 260/7687/21, з огляду на таке.

61. У зазначених справах висновки Верховного Суду стосуються зовсім інших фактичних обставин, іншого суб`єктного складу та специфіки спірних правовідносин, зокрема щодо наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в інших сферах (наприклад, у сфері земельних відносин без наявності порушень інтересів держави, що потребують захисту прокурором, або за наявності органу, який здійснює відповідні функції, але без доведення його бездіяльності).

62. Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

63. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

64. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

65. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі статтею 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів.

66. Отже, оскільки Державна екологічна інспекція Поліського округу, як орган контролю, не вживала дієвих заходів щодо стягнення збитків, тобто належним чином не здійснювала свої повноваження, що проявилось у неподанні позову самостійно до відповідача, а причини такого неподання протягом розумного строку полягали у відсутності бюджетного фінансування на сплату судового збору за подання позову (об`єктивна причина, що перешкоджає такому зверненню), про що позивач повідомив прокуратуру, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що зазначене є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва.

67. До того ж, звертаючись із апеляційною скаргою, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" не оскаржувало рішення Господарського суду Житомирської області від 17.03.2026 у справі № 906/877/24, з підстав недотримання прокурором порядку, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

68. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

70. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

71. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

72. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

73. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 у справі № 906/877/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай