Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №922/2622/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2622/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомАкціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м. Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України, м. Київ,

доФізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Мала Данилівка

простягнення 1010088,19 грн

за участю представників:

позивача - Попович С.І.,

третьої особи - не з`явився,

відповідача - С`єдін Р.Б.,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2026 Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство фінансів України, якою просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість, яка виникла за кредитним договором № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024 в сумі 1 010 088,19 грн, з яких: 450 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 110 088,19 грн - заборгованість за процентами; 450 000,00 грн - заборгованість перед державою за сплаченою гарантією, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024, у зв`язку з чим після здійснення Міністерством фінансів України гарантійної виплати за Державною гарантією на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023 виникли підстави для стягнення відповідної заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2622/26. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, б. 12/2). Відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу відповідно до ст. 166 ГПК України встановлено строк п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив. Також відповідачу відповідно до ст. 167 ГПК України встановлено п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив, а третій особі відповідно до ст. 168 ГПК України встановлено строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для подання письмових пояснень щодо позовної заяви на відзиву на позовну заяву, доказів на підтвердження викладених у поясненнях обставин.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

11.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича - адвоката Тарасенко Віри Юріївни до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19740 від 12.08.2026).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 450 000,00 грн та заборгованість перед державним бюджетом (у рахунок відшкодування суми сплаченої Гарантом) у розмірі 450 000,00 грн, однак просить розстрочити її сплату до 30.12.2028, оскільки прострочення заборгованості не з вини відповідача, а через непередбачувану заборгованість перед позивачем його боржників та труднощів у виробництві, які заздалегідь передбачити було неможливо. Водночас відповідач заперечує проти стягнення з нього 110 088,19 грн процентів, посилаючись на припинення права кредитодавця на їх нарахування після пред`явлення 31.03.2026 вимоги про дострокове повернення кредиту та на невідповідність заявленого розміру процентів принципам розумності, справедливості та добросовісності. Також, просить про розстрочення відповідачу сплати заборгованості строком до 30.12.2028.

12.08.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшли пояснення представника Міністерства фінансів України - Манасяна Андраніка Мясніковича (вх. № 19827 від 13.08.2026).

У поясненнях представник третьої особи зазначив, що зобов`язання відповідача за кредитним договором були забезпечені державною гарантією, у зв`язку з чим Міністерством фінансів України на вимогу Банку сплачено за гарантією 450 000,00 грн. Посилаючись на умови Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.2022, Порядок надання державних гарантій на портфельній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 та статтю 17 Бюджетного кодексу України, представник Міністерства фінансів України вказав на виникнення у відповідача заборгованості перед державою в сумі здійсненої гарантійної виплати та підтримав позовні вимоги Банку про її стягнення в порядку регресу в повному обсязі.

13.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - адвоката Христян Ольги Миколаївни до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 19905 від 13.08.2026).

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що проценти у розмірі 110 088,19 грн нараховані правомірно, суворо за період фактичного користування кредитними коштами до дати настання кінцевого терміну виконання заборгованості, визначеного повідомленням-вимогою від 26.03.2026 (тобто до 24.04.2026), а також за фактичний залишок користування неповерненим тілом кредиту відповідно до умов кредитного договору та ст. 1048 ЦК України. Тому доводи сторони відповідача про припинення нарахування процентів з 31.03.2026 ґрунтуються на неправильному визначенні моменту зміни строку виконання зобов`язання. Крім того, представник позивача заперечує проти розстрочення боргу до 30.12.2028, посилаючись на недоведеність виняткових обставин, необґрунтованість запропонованого графіка та порушення балансу інтересів сторін.

11.09.2026 через систему «Електронний суд» відповідач Фізична особа-підприємць С`єдін Роман Борисович подав відзив на позовну заяву (вх. № 22492 від 14.09.2026).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що з липня по грудень попереднього року неодноразово звертався до Банку з проханням розглянути можливість реструктуризації його кредиту. Намагався вирішити питання мирним шляхом. Не міг фізично отримувати листи від Банку, та, відповідно, оперативно на них реагувати, оскільки перебував за межами України. Зазначив про складні життєві обставини, перебування батька на лікуванні та його утриманні, а також про наявність двох дітей. Зауважив, що готовий виплачувати свої зобов`язання перед Банком., активно відновлює грошові потоки. Просить суд рекомендувати Банку не блокувати його рахунки, оскільки блокування рахунків повністю зупинить грошові потоки і унеможливить роботу його бізнесу. У зв`язку із зазначеним просить суд призначити реструктуризацію його кредиту з максимально можливою розстрочкою платежів.

У судовому засіданні 05.10.2026 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у задоволенні клопотання сторони відповідача про розстрочення сплати заборгованості.

У судовому засіданні 05.10.2026 відповідач частково визнав позовні вимоги, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення суми процентів за користування кредитом просив відмовити. Також, просив розстрочити сплату заборгованості.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив таке.

28.08.2024 між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (Банк) та Фізичною особою-підприємцем С`єдіним Романом Борисовичем (Позичальник) укладено Кредитний договір № 3073606219-КД-4 (далі - Договір, Кредитний договір).

Відповідно до умов Договору, Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом договору 1 260 000,00 грн (п. А.2. Кредитного договору) на наступні цілі: придбання нових та б/в основних засобів, їх модернізація; будівництво та реконструкція нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни/строки.

Кредитування за цим Договором, в рамках програми Банка «КУБ під заставу» (далі - кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, на цілі, що наведені в п. А.2 цього Договору, шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок контрагентів Позичальника, які здійснюють продаж, постачання товарів, надають послуги або виконують роботи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ БУД», ЄДРПОУ 45142875 за такими реквізитами: IBAN - UA943077700000026005311154257, ЄДРПОУ 45142875.

Згідно із п. А.6. Договору, тип процентної ставки за цим Договором - змінювана. Під «змінюваною процентною ставкою» (далі - Змінювана процентна ставка) сторони розуміють процентну ставку, розмір якої збільшується або зменшується в залежності від зміни індексу UIRD, з урахуванням інших положень цього Договору.

Згідно із п.п А.6.1.4. А.6.1.5. Договору, максимальний розмір процентної ставки, який може бути застосований за цим Договором, становить 55% процентів річних. Розмір змінюваної процентної ставки на перший період дії процентної ставки, з дати укладання цього Договору, що розраховується за формулою передбаченою п.п. А.6.1.1. цього Договору, із використанням розміру індексу UIRD 3M у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті підписання цього Договору, становить 19.98 % річних.

Положеннями п. А.8 Договору визначено, що датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору.

Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, що наведений в Додатку № 1 до цього Договору (далі - Графік погашення кредиту), який є невід`ємною частиною цього Договору.

У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені цим Договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно).

Для обслуговування кредиту позичальнику відкрито рахунок НОМЕР_1 (п. А.4. Договору).

Термін повернення кредиту - 01.08.2027 (п.п. А.3.1.2 Кредитного договору).

Зазначений термін може бути змінений згідно із пп. А.10, 2.3.2, 2.4.1 (п. 1.2 Кредитного договору).

Відповідно до п. 6.2. цього Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до підпункту г) п. 2.3.2 Договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-кого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей Договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії Договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим Договором.

Будь-які повідомлення за цим Договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті (п. А.11. Договору). Адреса електронної пошти позичальника: NASOS-ODESSA.SRB@UKR.NET (п. А.11.1.Договору).

Згідно із п. 6.1. Договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений у п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Сторонами до Договору укладено Додаток № 1 Графік погашення кредиту.

Кредитний договір № 3073606219-КД-4 та Додаток № 1 до нього підписано сторонами електронними цифровими підписами, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Банк (кредитодавець) свої зобов`язання за Кредитним договором № 3073606219-КД-4 виконав належним чином, шляхом надання кредитних коштів в сумі 1 260 000,00 грн, які отримані позичальником у відповідності до умов п. А.2, п. 1.1, що підтверджується випискою по рахунку 20639014914905, платіжною інструкцією № 115806302 від 29.08.2024.

Також, 28.08.2024 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024 (далі - Додаткова угода), згідно якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва та умов цього Договору та Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. За користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладення цієї Додаткової угоди розмір 19,98% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%; де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладення цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір Індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір Індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди, у випадку прострочення Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і /або процентів в розмірі та порядку, зазначеному в п.п. 2.3, 2.4., 2.6. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1- го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за Кредитом; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за кредитом; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно із п. 2.3. Додаткової угоди, Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 7 відсотків річних.

Згідно із п. 2.4. Додаткової угоди, Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1-2.3 цієї Додаткової угоди.

Положеннями п. 2.9. Додаткової угоди визначено, що у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору, Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Додаткову угоду підписано сторонами шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 3073606219-КД-4, Позичальник обізнаний про те що його грошові зобов`язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723. При цьому Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

04.07.2023 між Міністром фінансів Марченко Сергієм Михайловичем, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі - Гарант) та АТ КБ «ПриватБанк» укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 (далі за текстом - Договір гарантії), відповідно до п. 6. якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Банку кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання Позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед Банком кредитором за кредитними договорами, включеними до портфелю.

Також, 28.05.2024 між Міністром фінансів Марченко Сергієм Михайловичем, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі - Гарант) та АТ КБ «ПриватБанк» укладено Додатковий договір № 13110-05/95-1 про внесення змін до Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № № 13110-05/95 від 04.07.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Бюджетного кодексу України, державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом.

Обов`язковою умовою надання державної гарантії на портфельній основі є внесення суб`єктом господарювання - резидентом України плати за надання такої гарантії, а також надання майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором перед банком-кредитором.

Положеннями ч. 8 ст. 17 Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі виконання державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської, селищної чи сільської територіальної громади) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами..

Відповідно до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Порядок надання державних гарантій на портфельній основі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723.

Вказаний Порядок визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва резидентам України, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов`язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.

Пунктом 31 Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до пункту 35 Договору гарантії, гарант на підставі вимог, отриманих від банку кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови: Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; На момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; Загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; Гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; Здійснення Гарантом виплати згідно з вимогою законодавства на момент здійснення такої виплати.

Пунктом 38 Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку (рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Відповідно до пункту 39 Договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та Договору гарантії, зобов`язується, зокрема, здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу.

Пунктом 40 Договору гарантії передбачено, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.

Відповідно до п. 43 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023, робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, ст. 17 Бюджетного кодексу України та цього Договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора.

Згідно із п. 2.12 Додаткової угоди № 1 від 28.08.2024 до Кредитного договору № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024, позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10. цієї Додаткової угоди).

Згідно із п. 2.12 Додаткової угоди № 1 від 28.08.2024 до Кредитного договору № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024, грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 2.10. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Враховуючи викладене вище, сторони врегулювали правовідносини щодо стягнення з позичальника на користь держави грошових коштів, що були сплачені за державною гарантією у зв`язку з порушенням зобов`язання з повернення кредиту.

Однак, як стверджує позивач, відповідач порушив свої зобов`язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів.

26.03.2026 позивач направив на поштову та електронну адреси відповідача повідомлення-вимогу вих. № 40823OSA5S00Т від 26.03.2026. Відповідачу (позичальнику) було запропоновано погасити прострочену заборгованість, а також повідомлено, що у разі невиконання/ігнорування цієї вимоги АТ КБ «ПриватБанк» буде вимушений вжити заходи з метою захисту своїх прав та інтересів відповідно до закону, зокрема змінити умови Договору та зажадати від відповідача (позичальника) дострокового повернення кредиту.

Водночас, у вказаному повідомленні-вимозі позивач зазначив, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 24.04.2026 - строк (01.08.2027), що узгоджений п. 5.10. Кредитного договору № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024, буде вважатися таким, що настав 24.04.2026.

Повідомлення-вимога була залишилось без реагування та виконання.

08.05.2026 позивачем АТ КБ «ПриватБанк» направлено до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ «УКРЕКСІМБАНК» (Агента) вимогу на сплату за гарантією № 372 за Договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023 на суму 450000,00 грн.

Також позивачем було направлено повідомлення відповідачу фізичній особі-підприємцю С`єдіну Роману Борисовичу про надсилання вимоги гаранту вих. № 40823OSA5S00Т від 08.05.2026.

12.06.2026 Міністерством фінансів України перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 450 000,00 грн.

Як стверджує позивач, з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024, станом на 15.07.2026, становить 1 010 088,19 грн, з яких: 450 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 110 088,19 грн - заборгованість за процентами; 450 000,00 грн - заборгованість перед державою за сплаченою гарантією.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 28.08.2024 між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та фізичною особою-підприємцем С`єдіним Романом Борисовичем укладено Кредитний договір № 3073606219-КД-4, відповідно до умов якого Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 260 000,00 грн для придбання нових та б/в основних засобів, їх модернізація; будівництво та реконструкція нежитлових приміщень, зі строком повернення кредиту до 01.08.2027.

Умовами Кредитного договору сторони погодили розмір процентної ставки, порядок її нарахування, строки повернення кредиту, порядок погашення основної суми боргу та процентів, а також наслідки невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов`язань.

Проаналізувавши правовідносини, які склались між Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (позивачем) та фізичною особою-підприємцем С`єдіним Романом Борисовичем (відповідачем) на підставі укладеного між ними Кредитного договору № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є кредитним договором, сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань і, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

На виконання умов Кредитного договору 29.08.2024 Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 260 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією та випискою по рахунку.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що Банк виконав взяті на себе договірні зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку позичальника.

Доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів або свідчили про їх неперерахування, матеріали справи не містять.

У розрізі спірних правовідносин суд враховує правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належними доказами надання позичальнику кредитних коштів.

Додатковою угодою № 1 від 28.08.2024 до Кредитного договору № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024 сторони погодили умови участі позичальника у програмі державної підтримки, порядок визначення процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до умов Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 до нього позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредитні кошти та сплачувати проценти за користування кредитом у встановленому договором порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, відповідач (позичальник) належним чином свої договірні зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитом та процентами.

Відповідачем не надав суду доказів оплати вказаної заборгованості, а позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за Договором у частині основного боргу в сумі 450 000,00 грн та у частині заборгованості перед державним бюджетом (у рахунок відшкодування суми, сплаченої гарантом) у розмірі 450 000,00 грн визнав.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Встановлені судом обставини свідчать про неналежне виконання фізичною особою-підприємцем С`єдіним Романом Борисовичем зобов`язань за Кредитним договором № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024.

Станом на 15.07.2026 заборгованість відповідача перед Банком становить 560 088,19 грн, з яких: 450 000,00 грн - заборгованість за основним боргом та 110 088,19 грн - заборгованість за процентами.

Щодо нарахування процентів суд зазначає, що 26.03.2026 Банк направив відповідачу повідомлення-вимогу № 40823OSA5S00Т про погашення простроченої заборгованості, у якій повідомив про наслідки невиконання вимоги та визначив 24.04.2026 датою, з якої кредит підлягає достроковому поверненню у повному обсязі.

Таким чином, саме 24.04.2026 настала погоджена Банком у повідомленні-вимозі дата дострокового повернення кредиту. Відтак нарахування договірних процентів за користування кредитними коштами до 24.04.2026 включно відповідає умовам Кредитного договору та встановленим судом обставинам.

Доводи представника відповідача про припинення права Банку нараховувати проценти вже з дати направлення повідомлення-вимоги, суд відхиляє, оскільки сама по собі дата направлення вимоги не є датою зміни строку виконання основного зобов`язання, тоді як відповідно до змісту направленої вимоги таким строком визначено 24.04.2026.

Розрахунок процентів у сумі 110 088,19 грн здійснений позивачем виходячи з умов Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 до нього за період до 24.04.2026 та відповідачем належними і допустимими доказами не спростований.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 450 000,00 грн заборгованості за основним боргом та 110 088,19 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що 04.07.2023 між Міністерством фінансів України та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95.

Відповідно до умов зазначеного Договору державна гарантія забезпечує виконання грошових зобов`язань позичальників за кредитними договорами, включеними до відповідного портфеля.

У зв`язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань, Банк 08.05.2026 звернувся до Міністерства фінансів України з вимогою про виконання гарантійних зобов`язань у розмірі 450 000,00 грн.

12.06.2026 Міністерством фінансів України здійснено гарантійну виплату у розмірі 450000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 17 Бюджетного кодексу України, у разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку.

Таким чином, у зв`язку із здійсненням Міністерством фінансів України гарантійної виплати у сумі 450 000,00 грн у відповідача виник обов`язок з відшкодування державі відповідної суми, сплаченої за нього за державною гарантією.

При цьому умовами Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 до нього передбачено право Банку здійснювати стягнення простроченої заборгованості перед державою, що виникла у зв`язку з виконанням гарантійних зобов`язань, а кошти, стягнуті з позичальника, спрямовуються, зокрема, на відшкодування сум, сплачених за державною гарантією.

Відтак, заявлена позивачем до стягнення сума 450 000,00 грн є заборгованістю, яка виникла внаслідок фактичного виконання державою гарантійних зобов`язань за кредитом фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича та підлягає стягненню з нього.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене вище, враховуючи умови Кредитного договору № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024, Додаткової угоди № 1 від 28.08.2024, Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/95 від 04.07.2023, факт надання кредитних коштів, порушення відповідачем (позичальником) строків виконання грошових зобов`язань, здійснення Міністерством фінансів України гарантійної виплати та виникнення у зв`язку з цим заборгованості перед державою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 12 121,07 грн.

Розглянувши клопотання відповідача та його представника про розстрочення сплати заборгованості строком до 30.12.2028, яке викладено ними у відзивах на позовну заяву, суд зазначає таке.

Відповідач та його представник у своїх відзивах на позовну заяву зазначили про визнання відповідачем заборгованості за тілом кредиту у розмірі 450 000,00 грн та заборгованості перед державним бюджетом у розмірі 450 000,00 грн, однак просили розстрочити її погашення до 30.12.2028 відповідно до запропонованого графіка, посилаючись на складне фінансове становище відповідача, на те, що прострочення заборгованості сталося не з вини відповідача, а через непередбачувану заборгованість його боржників та труднощів у виробництві, які заздалегідь передбачити було неможливо.

Положеннями ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 по справі № 796/43/2018 наголошено, що при вирішенні питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку про те, що підставою відстрочення чи розстрочення виконання рішення є наявність підстав, які унеможливлюють виконання рішення господарського суду, як то, стихійне лихо, загроза банкрутства чи то відсутність у боржника майна чи грошових коштів, на яке може бути звернуто стягнення.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, беручи до уваги викладене вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Посилання відповідача та його представника на те, що прострочення заборгованості сталося не з вини відповідача, а через непередбачувану заборгованість його боржників та труднощів у виробництві, які заздалегідь передбачити було неможливо, свідчать про наявність у відповідача певних фінансових труднощів, однак самі по собі не підтверджують неможливості виконання судового рішення у встановленому законом порядку.

Крім того, наведені обставини стосуються переважно господарської діяльності відповідача та його взаємовідносин із третіми особами. Наявність у відповідача дебіторської заборгованості контрагентів не свідчить про гарантоване отримання ним відповідних коштів у визначені строки та не може покладати на позивача негативні наслідки фінансових ризиків господарської діяльності відповідача.

Суд також враховує, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, а тому обставини, пов`язані з погіршенням його фінансового стану, не звільняють його від обов`язку виконати грошове зобов`язання.

Разом із цим, надані стороною відповідача рахунки від 17.05.2024, 17.06.2024, розписки ФОП Білевича Д.Г. від 20.06.2024, ФОП Музикантової О.А. від 29.07.2024 та скріншоти листування з контрагентами щодо повернення коштів не доводять необхідності розстрочення виконання рішення суду. Зазначені документи свідчать лише про наявність певних господарських відносин відповідача із контрагентами та заявлену ним наявність дебіторської заборгованості, однак самі по собі не підтверджують фактичного фінансового стану відповідача та об`єктивної неможливості виконати рішення суду.

Надані скріншоти листування з контрагентами датовані, у тому числі, 2024 та 2025 роками, тобто не відображають актуальний стан взаєморозрахунків на час розгляду справи. Доказів фактичного стягнення або отримання відповідачем зазначеної дебіторської заборгованості, як і доказів гарантованого надходження відповідних коштів у строки, необхідні для виконання запропонованого графіка, суду не надано.

Водночас, відповідачем не надано суду фінансової звітності, банківських виписок чи інших документів, які б підтверджували реальний майновий та фінансовий стан відповідача саме на час розгляду справи судом, наявність недостатності коштів для виконання грошового зобов`язання та об`єктивну необхідність його розстрочення.

Інші надані відповідачем документи не спростовують вказаних вище висновків суду.

Суд також бере до уваги запропонований стороною відповідача графік погашення заборгованості, відповідно до якого виконання рішення фактично відтерміновується до 30.12.2028.

За таких обставин надання розстрочки на строк понад два роки призвело б до істотного відтермінування отримання позивачем належних йому коштів та поклало б на нього наслідки фінансових труднощів відповідача, що не відповідає принципу справедливого балансу інтересів сторін.

При цьому, стороною відповідача не наведено обставин, які б свідчили про те, що запропонований графік погашення є реалістичним та гарантує фактичне виконання рішення суду у визначений ним строк.

Беручи до уваги викладене вище, суд не встановив виняткових обставин, які б істотно ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим та давали підстави для зміни порядку і строку його виконання шляхом розстрочення.

За таких обставин клопотання відповідача та його представника про розстрочення виконання рішення суду до 30.12.2028 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство фінансів України до Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Кредитним договором № 3073606219-КД-4 від 28.08.2024 в сумі 1 010 088,19 грн, з яких: 450 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 110 088,19 грн - заборгованість за процентами; 450 000,00 грн - заборгованість перед державою за сплаченою гарантією.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 12121,07 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача та представника Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича - адвоката Тарасенко В.Ю. про розстрочення сплати заборгованості строком до 30.12.2028.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: Фізична особа-підприємець С`єдін Роман Борисович (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, б. 12/2; код ЄДРПОУ 00013480).

Повне рішення складено "09" жовтня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова