Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №922/2523/22 (922/2665/26) — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа № 922/2523/22 (922/2665/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши заяву представника позивача адвоката Голубова С.Г. про ухвалення додаткового рішення (вх.№24703 від 08.10.2026) по справі

за позовомОСОБА_1

доПриватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

простягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 05.10.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь члена сім`ї працівника сина ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 р.н.) 33230,08 грн заробітної плати, що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без вирахування з цієї суми податків та обов`язкових платежів при її виплаті за період з липня 2021 р. по березень 2022 р., червень 2022 р., жовтень 2022 р. Всього 33230,08 грн.

07.10.2026 через підсистему Електронний суд від представника позивача адвоката Голубова С.Г. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

09.10.2026 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, що за своєю правовою природою є клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, в яких останній просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, встановивши її розмірі у сумі 5000,00 грн.

За приписами ч.1, ч.2 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн було надано до суду:

- договір про надання професійної правничої допомоги №06/07/26 від 06.07.2026 року;

- ордер на надання правничої правової допомоги Лісовому В.В.;

- рахунок для сплати правничої допомоги адвоката від 06.10.2026;

- детальний опис виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги від 06.10.2026;

- свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю видане Голубову С.Г.

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2026 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Голубовим Сергієм Геннадійовичем (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги №06/07/26, відповідно в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов`язався протягом визначеного в договорі терміну надавати Клієнту за винагороду (гонорар) юридичні послуги (надалі іменовані "Послуги") з представництва і захисту його (Клієнта) прав і законних інтересів в системі загальних судів України, у справі Клієнта щодо представництва Господарському суді Харківської області з питань стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" на його користь заборгованість по недоотриманої за життя його батьком Лісовим Василем Васильовичем заробітної платні в розмірі 41036,50 грн в порядку спадкування.

Відповідно до п. 5.1. Договору визначення розміру оплати праці (гонорару) Адвоката проводиться за попередньою домовленістю з громадяном ОСОБА_1 у фіксованому розмірі, який дорівнює 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

За умовами п.5.2. Договору оплата правової допомоги Адвоката в обумовленому розмірі, здійснюється Клієнтом на підставі виставлених Адвокатом рахунків у визначені в таких рахунках строки. Складання актів прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється.

Крім оплати гонорару, клієнт відшкодовує адвокату всі витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням даної угоди (надалі - витрати). Такі витрати включають: видатки на міжнародний та /або міжміський зв`язок; витрати на факсимільний зв`язок, поштові витрати; фотокопіювання, транспортні та відрядні витрати; переклад на іноземні мови та з іноземних мов; витрати на оплату праці експертів, консультантів із спеціальних питань; інші витрати, пов`язані з наданням послуг. Вартість часу проїзду адвоката до клієнта або по його дорученнях розраховується, виходячи з погодинної ставки роботи адвоката, у розмірі 40% мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на день надання правової допомоги (п.5.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2026 адвокатом наданий рахунок для сплати правничої допомоги адвоката, відповідно до якого, адвокат просить сплатити в зручний для позивача спосіб 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 06.07.2026 року протягом тридцяти днів з часу набуття чинності рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2026 року по справі №922/2523/22 (922/2665/26).

На виконання умов Договору про надання правової допомоги від 06.07.2026 року, адвокат Голубов С.Г. надав Клієнту детальний опис робіт наданої правничої допомоги по справі №922/2523/22 (922/2665/26), а саме:

- попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування - 1 година;

- складання та подання до ПАТ "Харківський підшипниковий завод" адвокатського запиту щодо отримання доказів - 1 година;

- складання та подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості - 3 години;

- складання та подання клопотання до Господарського суду Харківської області про витребування доказів - 1 година.

Всього за детальним описом робіт наданої правничої допомоги, загальна вартість складає 10000,00 грн, а загальний час роботи адвоката складає 6 годин.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд керується наступним.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

За змістом ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні заперечення відповідача, в якому останній просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, встановивши її у розмірі 5000,00 грн, оскільки відповідач вважає суму витрат в розмірі 10000,00 грн завищеною та такою, що не відповідає обсягу наданих послуг.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України.

Однак, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15 для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14.11.2018 від якого об`єднана Палата у постанові від 03.11.2019 у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на підтвердження вартості послуг адвоката позивачем надано: договір №06/07/26 про надання правничої допомоги від 06.07.2026 року, копію ордеру, рахунок для сплати правничої допомоги адвоката від 06.10.2026 на загальну суму 10000,00 грн, детальний опис виконаних робіт від 06.10.2026 р. та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а тако"ж критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, проаналізувавши подані представником позивача докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, суд встановив, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на підготовку і дослідження яких необхідно було витрачати значний час. За своїм правовим характером спір не є складним і не вимагає опрацювання великого обсягу нормативних актів. У таких спорах, за відсутності суперечок щодо факту заборгованості із заробітної плати, спірні правовідносини є типовими, а судова практика сталою.

Відповідно до детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги, вбачається що адвокатом витрачено шість годин.

Отже, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, господарський суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, усі його витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем частково в сумі 5000,00 грн. У відшкодуванні решти суми витрат суд відмовляє.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача адвоката Голубова С.Г. про ухвалення додаткового рішення (вх.№24703 від 08.10.2026) задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. Рішення направити позивачу, відповідачу.

Додаткове рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного додаткового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення складено та підписано 09.10.2026.

Суддя С.В. Міньковський