Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №916/804/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/804/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: не з`явився;

Від позивача: Малога Д.А. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Корнієнко О.В. на підставі ордеру;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ліман», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм України в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, –

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ліман» (далі – ТОВ «Ліман») про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, відповідно до якої прокурор просить суд:

1) припинити рибогосподарське використання ТОВ «Ліман» частини Сухого лиману (третій басейн) площею 147 га за виключенням ділянки в межах: 46°22'08.6''N 30°38'34.2''E; 46°22'08.3''N 30°38'38.2''E; 46°21'57.8?'N 30°38?38.9''E; 46°21?57.8''N 30°38?34.2''E, який знаходиться на території Одеського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів у формі спеціального товарного рибного господарства на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта;

2) зобов`язати ТОВ «Ліман» повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину Сухого лиману (третій басейн) площею 147 га за виключенням ділянки в межах: 46°22'08.6''N 30°38'34.2''E; 46°22'08.3''N 30°38'38.2''E; 46°21'57.8?'N 30°38?38.9''E; 46°21?57.8''N 30°38?34.2''E, який знаходиться на території Одеського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилається на здійснення ТОВ «Ліман» рибогосподарської діяльності із використання водного об`єкта загальнодержавного значення – Сухого лиману, без отримання будь-яких документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом. При цьому, посилаючись на норми Водного кодексу України, прокурор стверджує про пред`явлення позову в інтересах належного позивача, оскільки розпорядження водним об`єктом загальнодержавного значення здійснює Кабінет Міністрів України.

Ухвалою суду від 10.03.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

03.04.2026 до господарського суду надійшли письмові пояснення від Кабінету Міністрів України, представництво інтересів якого у цьому спорі згідно зі ст. 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» було забезпечено Міністерством юстиції України в особі міжрегіонального управління. Позивачем було у повному обсязі підтримано заявлені прокурором позовні вимоги з посиланням на відсутність у відповідача правових підстав для використання водного об`єкта без оформлення права на земельну ділянку.

23.04.2026 до суду від ТОВ «Ліман» надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення заявлених прокурором позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні з наступних підстав. Відповідач здійснює діяльність відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області, який є формою державно-правового партнерства з метою ощадливого та раціонального використання водних біоресурсів, спрямований на підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об`єкта шляхом штучного відтворення водних біоресурсів, а також шляхом збереження та раціонального використання різних видів водних біоресурсів в умовах природної волі. ТОВ «Ліман» зазначає, що третій басейн Сухого лиману не є самостійним водним об`єктом, а є складовою єдиного водного об`єкта - Сухого лиману, без встановлених у натурі (на місцевості) меж та без виділення в окремий об`єкт водного фонду. Відсутність самостійного правового статусу частини Сухого лиману (третього басейну), невизначеність її меж, відсутність водогосподарського паспорта, а також належність Сухого лиману до водних об`єктів загальнодержавного значення та сфери управління Кабінету Міністрів України, як вважає відповідач, унеможливлюють передачу третього басейну Сухого лиману в оренду. Проте об`єкти, які не можуть бути передані в оренду повністю, дозволяється використовувати в Режимі рибогосподарської експлуатації, можливість отримання якого не пов`язується із наявністю у відповідача правовстановлюючих документів на право користування водним об`єктом та земельною ділянкою. При цьому відповідачем також наголошено, що діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів, а, отже, застосування до спірних правовідносин Закону України «Про аквакультуру» є неправомірним. Посилаючись про обрання прокурором неналежного способу захисту та несумісність обраного прокурором способу захисту із гарантіями, встановленими статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ТОВ «Ліман» просить відмовити у задоволенні позову.

23.04.2026 ТОВ «Ліман» звернулося до суду із клопотанням про призначення у даній справі земельно-технічної експертизи, на вирішення якої відповідачем було запропоновано поставити наступне питання: яку саме земельну ділянку необхідно повернути згідно із позовними вимогами прокурора, зважаючи на наявність у відповідача Режиму рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області та договору від 16.04.2024 року про користування на умовах оренди акваторією (водним простором) Сухого лиману для цілей морської аквакультури.

Прокурор заперечував проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про призначення експертизи, посилаючись на обізнаність відповідача із межами ділянки, яку прокурор просить повернути, оскільки така ділянка відповідає ділянці, яка перебуває у фактичному користуванні ТОВ «Ліман» згідно із Режимом рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману. При цьому прокурор звертав увагу на наявність у відповідача можливості самостійно подати до суду висновок експерта із запропонованого питання.

12.05.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог. Прокурор стверджує, що законодавцем було розмежовано діяльність щодо користування водними біоресурсами (шляхом їх вилучення з середовища існування в порядку промислового рибальства чи наукового / дослідного тощо вилову) і користування водними об`єктами у комплексі з земельними ділянками під ними для підвищення їх продуктивності та збільшення обсягу вилучення водних біоресурсів. При цьому прокурор вважає, що використання лиманів на умовах оренди чинним законодавством не передбачено. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. При цьому можливість набуття у користування водних об`єктів для рибогосподарських потреб на інших умовах, ніж шляхом отримання їх в оренду за встановленою земельним законодавством процедурою, Водним кодексом України не передбачена. Таким чином, Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не може підміняти укладений у встановленому законодавством порядку договір оренди земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом і наділяти правом здійснювати рибогосподарську експлуатацію водойми. При цьому прокурор заперечував також проти доводів відповідача щодо порушення будь-яких прав останнього, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

ТОВ «Ліман» у запереченнях на відповідь на відзив наполягає на хибності позиції прокурора, який надає оцінку порядку здійснення такого виду господарської діяльності як аквакультура, яка відповідачем згідно із Режимом рибогосподарської експлуатації не здійснюється. Відповідач вказує, що товариство здійснює в частині Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області комбіновану господарську діяльність двох різних за правовою природою видів, які реалізуються на географічно суміжних ділянках єдиного водного об`єкта: морська аквакультура, яка здійснюється на ділянці площею 3,06 га; спеціальне товарне рибне господарство (СТРГ), яке здійснюється на акваторії частини Сухого лиману (третій басейн) за виключенням ділянки аквакультури.

18.05.2026 до суду від ТОВ «Ліман» надійшло клопотання про доповнення раніше заявленого клопотання про призначення експертизи. Згідно із новим клопотанням відповідачем було запропоновано поставити на вирішення експертизи наступні питання: 1) чи підтверджується документально і фактично здійснення ТОВ «Лиман» діяльності відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта (зі змінами) у водному об`єкті - в частині Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області, за виключенням окремої ділянки?; 2) якою фінансово-господарською діяльністю займається ТОВ «Лиман» у водному об`єкті - в частині Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області, за виключенням ділянки в межах відповідних координат.

У підготовчому засіданні 18.05.2026 судом було постановлено ухвали, занесені до протоколу судового засідання, про залишення без розгляду першого клопотання позивача про призначення судової експертизи та відмову у задоволенні заявленого ТОВ «Ліман» уточненого клопотання з огляду на його необґрунтованість, оскільки дослідження питань фінансово-господарської діяльності не входить до предмета доказування при вирішенні даного спору. Крім того, відповідачем не було доведено факт неможливості самостійно подати висновок експерта згідно зі ст. 99 ГПК України.

Ухвалою від 18.05.2026 судом було частково задоволено заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у справу третьої особи, залучено Державне агентство з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм України в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

04.06.2026 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно з якими третя особа повідомила, що 06.06.2024 відповідачу було погоджено Режим рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області. Положення Інструкції, яка регулювала порядок погодження Режиму, не передбачали надання у користування водних об`єктів на правах оренди, а лише встановлювали одноосібне право на спеціальне використання водних біоресурсів у цьому рибогосподарському водному об`єкті. Третя особа просила врахувати подані пояснення та розглянути справу за відсутності її представника.

17.06.2026 до суду від третьої особи надійшли чергові пояснення, у яких третя особа звертає увагу суду, що погодження Режиму та надання в оренду земельної ділянки є окремими незалежними процедурами, які не пов`язані поміж собою, а, отже, відсутність у відповідача укладеного договору оренди земельної ділянки не передбачає скасування Режиму, затвердженого з дотриманням визначеної законодавством процедури.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення прокурора та відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 464240895 від 14.02.2026 ТОВ «Ліман» на праві власності належать об`єкти нерухомості та земельна ділянка на території с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеської області. При цьому у користуванні відповідача також перебувають земельні ділянки, надані товариству в оренду згідно з укладеними з Чорноморською міською радою Одеської області договорами оренди землі.

26.01.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження №60-р «Про проведення аукціону з продажу права на укладення договору користування на умовах оренди акваторією (водним простором) Сухого лиману для цілей морської аквакультури».

За результатом проведеного 19.03.2024 аукціону з продажу права на укладення договору користування на умовах оренди акваторією (водним простором) Сухого лиману для цілей морської аквакультури переможцем було визнано ТОВ «Ліман», що підтверджується протоколом електронного аукціону № BSE001-UA-20240201-63416.

16.04.2024 між ТОВ «Ліман» (Орендар) та Кабінетом Міністрів України в особі т.в.о. голови Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Орендодавець) було укладено договір користування на умовах оренди акваторією (водним простором) Сухого лиману для цілей морської аквакультури № Mari01, відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у користування на умовах оренди акваторію (водний простір) Сухого лиману в адміністративних межах Одеського району Одеської області обмежену лінією, що з`єднує точки з такими координатами: точка 1 – 46° 22'08,6" північної широти 30° 38'34,2" східної довготи; точка 2 – 46° 22'08,3" північної широти 30° 38'38,2" східної довготи; точка 3 – 46° 21'57,8" північної широти 30° 38'38,9" східної довготи; точка 4 – 46° 21'57,8" північної широти 30° 38'34,2" східної довготи.

Згідно з п. п. 2, 4 договору користування на умовах оренди акваторією (водним простором) Сухого лиману для цілей морської аквакультури від 16.04.2024 об`єктом оренди за цим договором є в межах визначених координат акваторія (водний простір) Сухого лиману, яка визначена у пункті 1 цього договору, загальною площею 3,06 га для цілей морської аквакультури. Договір укладено на 7 років з 16.04.2024 по 15.04.2031 включно.

22.04.2024 між ТОВ «Ліман» та Кабінетом Міністрів України в особі т.в.о. голови Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм було підписано акт приймання-передачі в оренду акваторії (водного простору) Сухого лиману для цілей аквакультури згідно з договором від 16.04.2024.

Державною науковою установою «Інститут рибного господарства, екології моря та океанографії» на замовлення ТОВ «Ліман» було розроблено Режим рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області за виключенням ділянки в межах: 46°22'08.6''N 30°38'34.2''E; 46°22'08.3''N 30°38'38.2''E; 46°21'57.8?'N 30°38?38.9''E; 46°21?57.8''N 30°38?34.2''E. Вказаний Режим містить наступні відомості: місцезнаходження водного об`єкта та його розміри, зокрема площу водного дзеркала - 147 га, зв`язок з іншими рибогосподарськими водними об`єктами (середня частина Сухого лиману (третій басейн) вільно сполучається з нижньою частиною та через канал - із Чорним морем), фактичну рибопродуктивність, обсяги вселення (кількість) млн. екз., обсяги вилучення водних біоресурсів за видами (тонн); перелік робіт з відтворення, меліорації, тощо, які необхідно здійснити на тому рибогосподарському водному об`єкті, де буде здійснюватися штучне розведення, вирощування водних біоресурсів та їх використання у терміни дії Режиму. При цьому, в Режимі також вказано, що ТОВ «Ліман» має одноосібне право на спеціальне використання водних біоресурсів відповідно до Режиму у даному рибогосподарському водному об`єкті; ТОВ «Ліман» зобов`язаний надавати звіти про обсяги добутих (виловлених) водних біоресурсів до територіальних органів Держрибагентства у встановленому законодавством порядку; термін дії Режиму з 18.06.2024 до 31.12.2034.

Режим рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області був 06.06.2024 погоджений Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області та 18.06.2024 погоджений Державним агентством з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм України.

Крім Режиму рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману в матеріалах справи також наявна карта-схема місця розташування частини акваторії Сухого лиману (3-й басейн), відведеної для цілей морської аквакультури.

06.08.2024 Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області було погоджено зміни та доповнення до Режиму рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману, які після їх погодження Управлінням були 09.08.2024 затверджені Державним агентством з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм України.

Згідно із журналом обліку вилучених водних біоресурсів №2/25, який ТОВ «Ліман» почав вести з 30.07.2025, протягом 2025 року відповідачем здійснювався промисловий вид добування (вилов).

Відповідно до звіту, поданого ТОВ «Ліман», про обсяги вилову водних біоресурсів на « 31» жовтня 2025 р. (форма № 2), відповідачем з початку року згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману було здійснено вилов різних видів риб (кефалі, піщанки, бичків тощо).

Листом № 1-3-9/2145-25 від 25.11.2025 Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) у відповідь на запит прокуратури було надано інформацію щодо фактичного здійснення ТОВ «Ліман» промислу водних біоресурсів на частині Сухого лиману (третій басейн), розташованому в Одеському районі Одеській області, у розрізі за кожен рік (вилов водних біоресурсів, вселення водних біоресурсів, проведення меліоративних робіт) та копію останньої звітності про обсяги вилову водних біоресурсів станом на 31.10.2025. Управлінням також повідомлено наступні відомості: ТОВ «Ліман» встановило 10 одиниць плавучих мідійних носіїв, що вільно розміщено у товщі води на відстані 50-70 м від лівого берега частини Сухого лиману та на глибині від 2 до 4,5 м; у 2024 році вселення не проводилось у зв`язку з відсутністю рибопосадкового матеріалу, станом на 24.11.2025 вселення не проводилося. При цьому Управлінням було надано копії відповідних звітів, а також копію Режиму рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області за виключенням окремих ділянок.

Листом №12/2-266ВИХ-25 від 02.12.2025 Одеська обласна прокуратура повідомила Кабінет Міністрів України про виявлені факти можливого порушення законодавства, які полягають у використанні ТОВ «Ліман» земельної ділянки та водного об`єкту Сухого лиману за відсутності правовстановлюючих документів. З метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді прокуратура також просила надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо вжитих та запланованих заходів із захисту інтересів держави від указаних порушень.

Листом №79086-25 від 04.12.2025 Кабінетом Міністрів України було направлено запит Одеської обласної прокуратури на адресу Мін`юсту, Мінекономіки, Держрибагентства для розгляду в установленому порядку та повідомлення результатів таких розглядів.

Листом від 08.12.2025 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на запит прокуратури було повідомлено, що відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чорноморськ в межах Чорноморської міської ради Одеської області та Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки (Кі=2,825) станом на 01.01.2025 становить 3,54 грн/кв.м.

Листом № 1-6.2.3-5/8014-25 від 12.12.2025 Державним агентством з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм України у відповідь на лист Одеської обласної прокуратури з посиланням на норми чинного законодавства було повідомлено про порядок та підстави погодження для ТОВ «Ліман» Режиму рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману.

Листом №82373-25 від 17.12.2025 Міністерство юстиції України повідомило Одеську обласну прокуратуру, що окремі доручення від Кабінету Міністрів України до Міністерства юстиції України стосовно вжиття заходів позовного характеру, з метою захисту інтересів держави від вказаних у листі порушень земельного і водного законодавства допущених ТОВ «Ліман», не надходили. В матеріалах наявні також інші листи, які надсилалися прокуратурі державними органами після опрацювання листа Кабінету Міністрів України.

Листом №18 від 26.01.2026 ТОВ «Ліман» повідомило Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області, що у 2025 році зариблення не проводилося у зв`язку з відсутністю посадкового матеріалу.

На підтвердження обставини відсутності посадкового матеріалу відповідачем було надано суду листи ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» №28-2026 від 03.02.2026, ТОВ «Одеський осетринницький комплекс» №04/02-1 від 04.02.2026, рибоаграрного багатопрофільного кооперативу «Ново-некрасівський» №1-21 від 28.01.2026.

Листом №12/5-17ВИХ-26 від 25.02.2026 заступником Генерального прокурора надано керівнику Одеської обласної прокуратури дозвіл на представництво інтересів Кабінету Міністрів України згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Листом №12/2-794ВИХ-26 від 26.02.2026 Одеська обласна прокуратура повідомила Кабінет Міністрів України про підготування в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ТОВ «Ліман» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, зобов`язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом.

Листом від 20.04.2026 Басейнове управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю у відповідь на адвокатський запит представника відповідача повідомило, що в управлінні відсутній водогосподарський паспорт водного об`єкту Сухий лиман та (або) його частини (третій басейн), а також відсутня інформація щодо функціонального (проєктного) призначення зазначеного водного об`єкта.

Листом від 22.04.2026 Державне агентство водних ресурсів України у відповідь на адвокатський запит представника відповідача повідомило, що надання офіційних тлумачень нормативних законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного та правильного розуміння і застосування на всій території держави та надання офіційних роз`яснень таких положень виходить за межі повноважень агентства; Держводагентство не здійснює та не володіє інформацією про віднесення запитуваного лиману до загальнодержавного чи місцевого значення

Листом від 20.04.2026 Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) у відповідь на адвокатський запит представника відповідача було повідомлено, що у період з 18.06.2024 по теперішній час Управлінням не було зафіксовано порушення з боку ТОВ «Ліман» Режиму рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області; ТОВ «Ліман» надає звітність у повному обсязі; в Управлінні відсутній паспорт водного об`єкту – частини Сухого лиман (третій басейн) Одеської громади Одеської області.

Листом від 22.04.2026 державною науковою установою «Інститут рибного господарства, екології моря та океанографії» у відповідь на адвокатський запит представника відповідача було повідомлено, що установа може підготувати та надати висновок щодо діяльності, якою займається ТОВ «Ліман» у водному об`єкті - частини Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області (на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману (третій басейн).

15.05.2026 державною науковою установою «Інститут рибного господарства, екології моря та океанографії» складено аналітичну довідку щодо змісту діяльності, яку ТОВ «Ліман» здійснює у водному об`єкті – частині Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеського району. Згідно з цією довідкою відповідач здійснює комбіновану діяльність у сфері рибного господарства, що складається з двох самостійних, юридично та просторово розмежованих видів: морської аквакультури (марикультури) на підставі договору № Mari01 від 16.04.2024 та спеціального товарного рибного господарства (СТРГ) на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації. Зазначені види діяльності не виключають, а доповнюють одна іншу, регулюються різними нормативно-правовими актами та реалізуються на основі різних правових підстав. Морська аквакультура передбачає утримання гідробіонтів у штучно керованих умовах з правом власності на об`єкти аквакультури, СТРГ - спеціальне використання природних водних біоресурсів відкритої водойми без права власності на них.

В матеріалах справи також наявна копія науково-правового висновку кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, наданого на запит судді Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду щодо проблем застосування водного та земельного законодавства при встановленні Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, що стало підставою для передачі справи №922/1168/23 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Судом встановлено, що прокурор звертався до Кабінету Міністрів України із листом №12/2-266ВИХ-25 від 02.12.2025, у якому повідомляв про виявлені факти можливого порушення законодавства, які полягають у використанні ТОВ «Ліман» земельної ділянки та водного об`єкту Сухого лиману за відсутності правовстановлюючих документів. Викладене, з урахуванням відсутності доказів самостійного пред`явлення позивачем позову після отримання листа прокурора, дозволяє суду дійти висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Предметом заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України є вимоги до ТОВ «Ліман» про припинення рибогосподарського використання відповідачем частини Сухого лиману разом із земельною ділянкою під ним на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта та зобов`язання відповідача повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину Сухого лиману (третій басейн) площею 147 га.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.2 ст.2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (ч.1 ст.167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків (крім ставків); 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 6 Водного кодексу України).

За змістом п. 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269 (зі змінами), внутрішні морські води України – це морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України; води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря; води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морські милі; води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем.

З наявного в матеріалах справи Режиму рибогосподарської експлуатації частини Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області вбачається, що середня частина Сухого лиману (третій басейн) вільно сполучається з нижньою частиною та через канал - із Чорним морем, а, отже, Сухий лиман відноситься до внутрішніх морських вод України, розпорядження яким згідно з п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України має право здійснювати Кабінету Міністрів України. Викладене дозволяє господарському суд дійти висновку про пред`явлення прокурором позову в інтересах належного позивача.

Під час вирішення даного спору судом було встановлено, що ТОВ «Ліман» на підставі укладеного з Кабінетом Міністрів України договору користування на умовах оренди акваторією (водним простором) Сухого лиману для цілей морської аквакультури № Mari01 від 16.04.2024 має право використовувати частину акваторії лиману площею 3,06 га для цілей морської аквакультури. Вказаний договір визначає конкретні координати земельної ділянки, переданої у користування ТОВ «Ліман».

Водночас інша частина Сухого лиману (третій басейн) Одеської громади Одеської області за виключенням ділянки, яка надана у користування відповідачу згідно із договором №Mari01 від 16.04.2024, перебуває у користуванні ТОВ «Ліман» згідно із Режимом рибогосподарської експлуатації. Натомість, як вважає прокурор, Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не може підміняти укладений у встановленому законодавством порядку договір оренди земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом і не може наділяти відповідача правом здійснювати рибогосподарську експлуатацію водойми.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII (зі змінами) передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України «Про тваринний світ» і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених. Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси. До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Правові засади регулювання охорони та використання водних ресурсів визначаються Водним кодексом України, в преамбулі якого зазначено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт; водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); водокористувач - фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних); рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Водний кодекс України не дає вичерпного переліку видів цільового призначення водних об`єктів, однак аналіз його положень дає можливість виокремити серед основних видів їх призначення: задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, рекреаційних, сільськогосподарських (у тому числі зрошення), промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури), протипожежних та інших державних і громадських потреб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (ч. ч. 3, 4 ст. 51 Водного кодексу України).

Згідно з ч. 20 ст. 51 Водного кодексу України надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

З урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства, господарський суд доходить висновку про можливість передання лиманів, які відносяться до внутрішніх морських вод, для цілей аквакультури. Таким чином, судом відхиляються доводи прокурора який під час розгляду даного спору стверджував, що використання лиманів на умовах оренди чинним законодавством не передбачено.

Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. ч. 1, 2).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08.07.2011 № 3677-VI.

Статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст. 25 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).

Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Статтею 17 Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 № 2894-III визначено, що до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин, є одним з видів використання об`єктів тваринного світу, який може здійснюватися за умови додержання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів (ст. 20 Закону України «Про тваринний світ»).

Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 25 Закону України «Про тваринний світ»).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про тваринний світ» підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів та континентальному шельфі України. До рибогосподарських водних об`єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об`єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України. Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України. Підприємства, установи, організації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов`язані дотримуватися вимог, передбачених статтею 34 цього Закону, а також здійснювати інші заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об`єктів і умов відтворення рибних запасів, та утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях здійснення промислового рибальства.

Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавцем розмежовуються поняття користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 09.04.2024 по справі №902/144/23.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23 дійшов висновку, що норми законодавства про тваринний світ встановлюють особливості використання об`єктів тваринного світу для здійснення рибальства, водночас за змістом їх правових приписів вони не регулюють порядку надання водних об`єктів та/або земельних ділянок, на яких вони розташовані, у користування. Крім того, у цій постанові Верховним Судом було зроблено висновок, що для правильної кваліфікації підстав використання як водойми, так і земельної ділянки водного фонду судам необхідно встановити правову природу рибогосподарської діяльності: ведення аквакультури або рибальство. Судова палата також зазначила, що, виходячи із системного аналізу норм Водного кодексу України та Земельного кодексу України, законів України «Про тваринний світ», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про аквакультуру» ще однією відмінністю рибальства від рибництва (аквакультури) є характер здійснення цієї діяльності в межах рибогосподарського об`єкта: рибальство має тимчасовий характер, протягом визначеного періоду, в той час, коли здійснення рибництва (аквакультури) передбачає постійне перебування користувача на водному об`єкті.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 № 5293-VI (зі змінами) аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Особливості умов здійснення аквакультури та надання рибогосподарського водного об`єкта (його частини), рибогосподарської технологічної водойми, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також акваторії (водного простору) виключної (морської) економічної зони України в користування на умовах оренди для цілей аквакультури встановлені ст. 12 Закону України «Про аквакультуру», згідно з ч. 1 якої рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Частини рибогосподарського водного об`єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об`єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про аквакультуру» надання в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей аквакультури (марикультури) здійснюється Кабінетом Міністрів України. При наданні Кабінетом Міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до Земельного кодексу України здійснюють розпорядження земельними ділянками, можуть надавати юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення. При наданні Кабінетом Міністрів України в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюється.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про аквакультуру» договір оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, що визначаються за згодою сторін, є: об`єкт оренди; строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України; умови і строки передачі об`єкта оренди суб`єкту аквакультури; умови збереження стану об`єкта оренди; умови повернення суб`єктом аквакультури об`єкта оренди; встановлені обмеження (обтяження) щодо використання об`єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. За згодою сторін у договорі оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України можуть конкретизуватися його умови.

Враховуючи викладені вище приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що ТОВ «Ліман», будучи суб`єктом господарювання, може здійснювати лише спеціальне використання об`єктів тваринного світу із дотриманням норм чинного законодавства. При цьому дотримання вказаних норм не звільняє відповідача від обов`язку оформити використання акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, тобто частини Сухого лиману, на умовах оренди для цілей аквакультури згідно зі ст. 12 Закону України «Про аквакультуру».

Господарським судом відхиляються доводи ТОВ «Ліман» про здійснення ним спеціального використання природних водних біоресурсів відкритої водойми без права власності на них, оскільки використання земель водного фонду у господарській діяльності без укладення договору оренди у встановленому законом порядку не передбачено.

Суд зазначає про обізнаність ТОВ «Ліман» із необхідністю оформлення договору оренди для використання частини водного об`єкта для цілей аквакультури, що безпосередньо підтверджується укладеним між позивачем та відповідачем договором користування на умовах оренди акваторією (водним простором) Сухого лиману для цілей морської аквакультури № Mari01 від 16.04.2024. Суд зазначає, що наявність вказаного договору не звільняє відповідача від обов`язку належним чином оформити використання іншою частиною Сухого лиману. При цьому у господарського суду відсутні підстави для висновку про здійснення відповідачем рибальства у межах Сухого лиману, оскільки докази на підтвердження видачі відповідачу дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів в матеріалах справи відсутні.

З викладених обставин, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів вилучення ТОВ «Ліман» водних біоресурсів із частини Сухого лиману в Режимі рибогосподарської експлуатації, що підтверджується звітом про обсяги вилову водних біоресурсів на 31.10.2025, а, також журналом обліку вилучених водних біоресурсів №2/25 від 30.07.2025, господарський суд доходить висновку про доведеність прокурором обставин використання відповідачем частини Сухого лиману (третього басейну), площа водного дзеркала якого згідно із вказаним Режимом становить 147 га.

Суб`єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 924/3/25, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися з огляду на обставини справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 924/3/25, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (див. пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц дійшла висновку, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

З урахуванням викладеного господарський суд доходить висновку, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину Сухого лиману (третій басейн) площею 147 га є належним та ефективним способом захисту порушених прав держави у спірних правовідносинах.

Натомість застосування судом такого способу захисту як припинення рибогосподарського використання ТОВ «Ліман» частини Сухого лиману на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта прокурором належним чином обґрунтовано не було. Суд зазначає, що правовим наслідком повернення відповідачем частини Сухого лиману на виконання рішення суду буде припинення ним використання такого водного об`єкта, а, отже, окрема констатація припинення права не вимагається. В контексті надання оцінки ефективності обраного прокурором способу захисту суд визнає обґрунтованими доводи третьої особи, яка під час розгляду справи вказувала, що відсутність у відповідача укладеного договору оренди земельної ділянки не передбачає скасування Режиму. Суд також зазначає, що оцінка правомірності погодження та видачі відповідачу Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не входить до предмета доказування під час вирішення цього спору.

З урахуванням викладеного вище, господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України шляхом зобов`язання ТОВ «Ліман» повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину Сухого лиману (третій басейн) площею 147 га за виключенням ділянки в межах: 46°22'08.6''N (північної широти) 30°38'34.2''E (східної довготи); 46°22'08.3''N 30°38'38.2''E; 46°21'57.8?'N 30°38?38.9''E; 46°21?57.8''N 30°38?34.2''E, який знаходиться на території Одеського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням висновків, до яких суд дійшов за результатом вирішення спору, суду не вбачається за необхідне надавати оцінку іншим доводам сторін, наведеним в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та законності часткового задоволення заявленого першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ліман» шляхом зобов`язання відповідача повернути державі в особі Кабінету Міністрів України частину Сухого лиману (третій басейн) площею 147 га за виключенням ділянки в межах: 46°22'08.6''N (північної широти) 30°38'34.2''E (східної довготи); 46°22'08.3''N 30°38'38.2''E; 46°21'57.8?'N 30°38?38.9''E; 46°21?57.8''N 30°38?34.2''E, який знаходиться на території Одеського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди власнику державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ліман» (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Приморська, буд. 31; код ЄДРПОУ 22464585) повернути державі в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 00031101) частину Сухого лиману (третій басейн) площею 147 га за виключенням ділянки в межах: 46°22'08.6''N (північної широти) 30°38'34.2''E (східної довготи); 46°22'08.3''N 30°38'38.2''E; 46°21'57.8?'N 30°38?38.9''E; 46°21?57.8''N 30°38?34.2''E, який знаходиться на території Одеського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ліман» (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Приморська, буд. 31; код ЄДРПОУ 22464585) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір у розмірі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім грн 00 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна