Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №910/8482/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2026Справа № 910/8482/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) до Державної установи "БАЗА ВІДПОЧИНКУ "КОНЧА-ЗАСПА" Міністерства фінансів України (03131, місто Київ, Столичне шосе, 28 км) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "УПРАВЛІННЯ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ" (04071, місто Київ, вул. Межигірська, 11) про стягнення 520 801,76 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.07.2026 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" сформовано позовну заяву до Державної установи "БАЗА ВІДПОЧИНКУ "КОНЧА-ЗАСПА" Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу від 28.10.2025 № 06-11404/25-БО-Т у розмірі 520 801,76 грн з яких: 456 956,21 грн - основний борг; 45 432,72 грн - пеня; 4 536,85 грн - 3% річних; 13 875,98 грн - інфляційні втрати та була передана 10.07.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 13.07.2026, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено позивачу строк до 24.07.2026 для надання письмових пояснень в частині: найменування третьої особи, на стороні кого необхідно залучити останню, а також зазначити реквізити третьої особи.

22.07.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано додаткові пояснення у відповідності до яких представник зазначив найменування третьої особи, на стороні кого необхідно залучити останню, а також зазначив реквізити третьої особи.

Ухвалою суду від 29.07.2026 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "УПРАВЛІННЯ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ" (04071, місто Київ, вул. Межигірська, 11).

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/8482/26 від 20.07.2026 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу 20.07.2026 о 20:53 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У жовтні 2025 року ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (персональний код ідентифікації споживача (ЕІС-код ) - 56Х930000010610Х) (постачальник) та ДУ БВ "КОНЧА-ЗАСПА" МІНФІНУ в особі Філії ДУ БВ "Конча-Заспа" МФУ (ЕІС-код - 56ХS0001796C00F) (споживач) уклали Договір постачання природного газу від 28.10.2025 № 06-11404/25-БО-Т (далі також - Договір) шляхом укладення договору приєднання Споживача до умов Договору постачання природного газу, розміщеного за посиланням: https://naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo-dogovirposnachanya-gazu-2025-2026.pdf, з урахуванням умов та інформації, зазначених Споживачем в Заяві приєднання до Договору постачання природного газу від 26.10.2025 № б/н, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Умовами зазначеного Договору передбачено, що: за цим Договором поставлений природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб (п. 1.2); у разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільної системи, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює оператор газорозподільних мереж на підставі укладеного зі Споживачем відповідного договору, про що споживач зазначає у Заяві (п. 1.4); постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період, зазначений Споживачем у Заяві, але не раніше ніж з дати набрання чинності цим Договором відповідно до пункту 13.1 Договору, в кількості та відповідно до розрахункових періодів та розподілу, що зазначені Споживачем у Заяві, за умови акцепту Постачальником Заяви в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цього Договору (п. 2.1); споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в Заяві, повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору (п. 2.2); підписання Заяви споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи, (надалі також - Реєстр або Реєстр споживачів) відповідно до вимог Кодексу ГТС, на період постачання згідно з пунктом 2.1 Договору, за умови набрання чинності цим Договором відповідно до пункту 13.1 Договору (п. 2.3); Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу в разі перевищення замовлених обсягів (п. 2.4); приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу за формою згідно з Додатком № 3 Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.5 Договору).

Ціна на природний газ відповідно до пункту 4 Договору встановлена наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб.м без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, за цим Договором становить 17 052,60 грн (п. 4.1. Договору).

Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу (п. 5.1 Договору). У разі відсутності акта/актів приймання - передачі природного газу, фактична вартість переданого Споживача природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору (п. 5.1 Договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).

На виконання умов зазначеного Договору постачальник передав споживачу природний газ загальним об`ємом 26,79687 тис. м. куб. на загальну суму 456 956,21 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за листопад 2025, за грудень 2025, за січень 2026, за лютий 2026 та за березень 2026.

Споживач (боржник), у свою чергу, зобов`язання за згаданим Договором не виконав, за поставлений природний газ не розрахувався, чим порушив пункт 5.1 Договору строку.

Отже, заборгованість ДУ БВ "КОНЧА-ЗАСПА" МІНФІНУ за згаданим Договором (за основним боргом) становить 456956,21 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що у відповідача обліковується заборгованість за постачання природного газу у розмірі 456 956,21 грн. Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 5 432,72 грн - пені; 4 536,85 грн - 3% річних; 13 875,98 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Особливості постачання природного газу бюджетним установам, закладам охорони здоров`я державної та комунальної власності визначено ст. 12-1 Закону України «Про ринок природного газу».

Судом встановлено, що на умовах Договору постачання природного газу постачальник передав споживачу природний газ загальним об`ємом 26,79687 тис. м. куб. на загальну суму 456956,21 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за листопад 2025 - березень 2026 року.

Споживач (боржник), у свою чергу, зобов`язання за згаданим Договором не виконав, за поставлений природний газ не розрахувався, чим порушив пункт 5.1 Договору строку.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.1 Договору постачання природного газу сторони визначили, що Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу. У разі відсутності акта/актів приймання-передачі природного газу, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплатив спожитий у вказаний період природний газ, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 456956,21 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 456956,21 грн. станом на дату розгляду справи суду не надано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Наявність та розмір заборгованості за Договором постачання природного газу у сумі 456956,21 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 456956,21 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 5 432,72 грн - пені; 4 536,85 грн - 3% річних; 13 875,98 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору постачання природного газу у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в частині стягнення з відповідача 5 432,72 грн - пені; 4 536,85 грн - 3% річних; 13 875,98 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що ст.129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості позивачем було надано суду належні та вірогідні докази поставки відповідачу товару.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "БАЗА ВІДПОЧИНКУ "КОНЧА-ЗАСПА" Міністерства фінансів України (03131, місто Київ, Столичне шосе, 28 км, код ЄДРПОУ 02304230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість у розмірі 456 956 (чотириста п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 21 коп. - основний борг, 45 432 (сорок п`ять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 72 коп - пені, 4 536 (чотири тисячі п`ятсот тридцять шість) грн. 85 коп - 3% річних; 13 875 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 98 коп - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 6249 (шість тисяч двісті сорок дев`ять) грн. 62 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2026

Суддя Владислав ДЕМИДОВ