Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №910/12164/25 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2026Справа № 910/12164/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/12164/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про скасування оперативно-господарських санкцій та стягнення 14851789,45 грн

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач) про скасування оперативно-господарських санкцій та стягнення 14851789,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю послуг №4600007376 від 21.03.2023 не в повному обсязі сплатив вартість виконаних робіт, що пов`язано із неправомірним застосуванням до позивача оперативно-господарських санкцій згідно з повідомленнями №ТОВВИХ-23-17910 від 11.12.2023, №ТОВВИХ-24-4923 від 01.04.2024, №ТОВВИХ-24-5694 від 15.04.2024, №ТОВВИХ-24-7926 від 28.05.2024, №ТОВВИХ-24-10525 від 11.07.2024, №ТОВВИХ-24-12723 від 19.08.2024, №ТОВВИХ-24-13282 від 28.08.2024, №ТОВВИХ-24-13780 від 09.09.2024, №ТОВВИХ-24-14391 від 19.09.2024, а відтак позивач просить скасувати застосовані оперативно-господарські санкції, стягнути з відповідача основний борг в розмірі 12255268,06 грн, пеню в розмірі 222782,83 грн, інфляційні втрати у розмірі 1900003,66 грн та 3% річних у розмірі 473734,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12164/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору та призначено підготовче засідання у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про скасування оперативно-господарських санкцій та стягнення 14851789,45 грн задоволено частково. Скасовано оперативно-господарські санкції, оформлені повідомленнями: №ТОВВИХ-23-17910 від 11.12.2023 - у повному обсязі, в сумі 486944,00 грн; №ТОВВИХ-24-4923 від 01.04.2024 - у повному обсязі, в сумі 3231417,96 грн; №ТОВВИХ-24-5694 від 15.04.2024 - частково, в сумі 1817783,76 грн; №ТОВВИХ-24-7926 від 28.05.2024 - частково, в сумі 281126,35 грн; №ТОВВИХ-24-10525 від 11.07.2024 - частково, в сумі 3625180,76 грн; №ТОВВИХ-24-12723 від 19.08.2024 - частково, в сумі 89661,81 грн; №ТОВВИХ-24-13282 від 28.08.2024 - частково, в сумі 134021,91 грн; №ТОВВИХ-24-13780 від 09.09.2024 - частково, в сумі 3601,61 грн 61; №ТОВВИХ-24-14391 від 19.09.2024 - частково, в сумі 339546,32 грн, застосовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» за несвоєчасне виконання робіт за договором №4600007376 про закупівлю послуг від 21 березня 2023 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» основний борг у розмірі 10009334,48 грн, пеню у розмірі 184109,00 грн, 3% річних у розмірі 394984,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 1578625,21 грн та судовий збір у розмірі 147989,15 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

19.06.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/12164/25, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 77826,99 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

02.07.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому відповідач наголосив на недоведеності факту понесення витрат на правничу допомогу, адже матеріали справи не містять жодного типу платіжного документа, який підтверджує реальний переказ коштів від позивача на користь відповідного адвокатського об`єднання. Відповідач також зауважив, що позовна заява у цій справі не містила вимоги про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, така вимога не була заявлена ним і до закінчення судових дебатів, крім того, у порушення вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивачем не подано заяву про неможливість подання певних доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів. Відповідач вказує також на надмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/12164/25.

Зі змісту приписів статті 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 у справі №910/12164/25 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Згідно ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У поданій заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 77826,99 грн на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимог у даній справі.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 (далі - договір), укладеного між ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Синегор» (далі - об`єднання); додаткової угоди №30/04-2 від 30.04.2025 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023; акту приймання-передачі №18/06-2 від 29.06.2026 по договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023, на загальну суму 95000,00 грн; ордеру на надання правничої допомоги, серії ВС №1403229 від 29.09.2025; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ЛВ №002510 від 10.11.2022.

Відповідно до пункту 1.1 договору за цим договором Об`єднання зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу, а Клієнт зобов`язується прийняти надану правничу допомогу і оплатити її на погоджених Сторонами умовах.

Згідно пункту 1.2 договору обсяг і вид правничої допомоги за цим договором це представництво Клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного суду у справах за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (код 42936402) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код 42795490) про стягнення грошових коштів, внаслідок неправомірного стягнення суми банківських гарантій. Обсяг і вид правничої допомоги конкретизуються у Додаткових угодах до цього договору по кожній справі.

Пунктом 1.3 договору визначено, що до повноважень об`єднання входить: представляти і захищати права, свободи та інтереси Клієнта в судах України; надавати Клієнту юридичну інформацію, роз?яснення та формувати правову позицію у справі; аналізувати документи, надані Клієнтом, кваліфіковувати спірні правовідносини, досліджувати релевантну судову практику; брати участь у судових засіданнях, підтримувати позицію учасника в суді, ознайомлюватись із матеріалами справи та судовими рішеннями, журналом судового, оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому чинним законодавством України та інші повноваження, які надаються позивачу, згідно ГПК України; складати позовні заяви, відповіді на відзив, клопотання, скарги, пояснення, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку, посвідчувати копії документів; розписуватися у документах, які подаються до суду, засвідчувати своїм підписом отримання документів від імені Клієнта; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою тощо; договором про надання правничої допомоги повноваження Об`єднання та адвокатів Об`єднання не обмежуються.

За умовами пункту 4.1 договору вартість правничої допомоги за цим договором визначається у Додаткових угодах.

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Об`єднання. Строк оплати - протягом п`яти днів з дня підписання цього договору (пункти 4.2, 4.3 договору).

Згідно пункту 6.1, 6.2 договору початок надання правничої допомоги визначається датою підписання договору. Договір дійсний до 31 грудня 2025 року. Договір може бути розірвано за згодою Сторін.

30.04.2025 року сторонами було укладено додаткову угоду №30/04-2 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 (далі - додаткова угода №2), підпунктом 1, 2 пунктом 2 якої сторони визначили вартість правової допомоги та її розрахунок в суді першої інстанції: складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості за Договором №4600007376 від 21.03.2023 року у розмірі 12255268,06 (Дванадцять мільйонів двісті п`ятдесят п`ять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 06 копійок), а також розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми та включення їх до ціни позову. Формування і подання повного пакету документів до суду із додатками. Аналіз відзиву відповідача та складання відповіді на відзив за вказаною справою, формування та направлення інших документів по суті спору - 65000,00 грн; представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства - 30000,00 грн.

За наслідками наданих адвокатським об`єднанням послуг, сторонами було підписано акт приймання-передачі №18/06-2 від 29.06.2026 по договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 (далі - акт), за умовами пункту 2 якого сторони встановили, що правова (професійна правнича) допомога надана у відповідності із Додатковою Угодою №30/04-2 від 30.04.2025 року до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 року, а саме: складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості за Договором №4600007376 від 21.03.2023 року у розмірі 12255268,06 (Дванадцять мільйонів двісті п`ятдесят п`ять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 06 копійок), а також розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми та включення їх до ціни позову. Формування і подання повного пакету документів до суду із додатками. Аналіз відзиву відповідача та складання відповіді на відзив за вказаною справою, формування та направлення інших документів по суті спору - 65000,00 грн; представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства - 30000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 та 4 Акту загальна вартість наданої правової (професійної правничої допомоги) становить 95000,00 (дев`яносто п`ять тисяч гривень нуль копійок). Клієнт не має претензій до Адвокатського об`єднання «Синегро», щодо якості надання правової допомоги по Додатковій угоді №30/04-2 від 30.04.2025 року до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 року.

З урахуванням наданих доказів, позивач вказує про понесення витрат у розмірі 77826,99 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) за надану правничу допомогу в межах справи №910/12164/25.

Судом встановлено, що Пушинський Микола Васильович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

У той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, судом враховано, що даний спір не є спором значної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та спірні правовідносини не передбачають необхідності дослідження адвокатом і застосування великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів. До того ж, правовідносини у аналогічних спорах з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про скасування оперативно-господарських санкцій та стягнення коштів, неодноразово були предметом судового розгляду у господарських судах, зокрема, проходили касаційний перегляд у Верховному Суді, з огляду на це очевидним є те, що відповідна судова практика є усталеною, що підтверджується численними судовими рішеннями, в яких сформульовано підходи до застосування норм матеріального права в цій категорії спорів.

Разом з тим, суд зазначає, що участь представника позивача у розгляді такої справи не вимагала вчинення значних процесуальних дій, оскільки правові питання вже були предметом дослідження у подібних справах, дії представника позивача зводилися переважно до участі у судових засіданнях та подання заяв по суті спору, що не створює підстав для визнання таких дій надмірними чи такими, що вимагають значних ресурсів.

Відтак, беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та заявлені позовні вимоги у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи №910/12164/25 процесуальних документів, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до розміру 45000,00 грн від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, та висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 45000,00 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивачем в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, не додано до заяви докази, які підтверджують фактичну сплату гонорару адвоката.

Згідно з висновками Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Господарський процесуальний закон визначає процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 19.04.2023 у справі № 909/615/15).

Відтак, суд не приймає до уваги посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, так як останній не має переваги над висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, які підлягають застосування під час вирішення спору.

Відхиляє суд і посилання відповідача на те, що позовна заява у цій справі не містила вимоги про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, така вимога не була заявлена позивачем і до закінчення судових дебатів та в порушення вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем не подано заяву про неможливість подання певних доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів, оскільки у поданій до суду позовній заяві позивачем було заявлено вимогу про стягнення судових витрат, якими у розумінні статті 123 ГПК України є і витрати на професійну правничу допомогу, а також зауважено про те, що докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у даній справі в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/12164/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 39, офіс 12; ідентифікаційний код 42936402) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/12164/25 відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 09.10.2026.

СуддяТ.В. Васильченко