Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №910/8541/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026Справа № 910/8541/26

у складі суду, суддя Погрібна С.В., після виходу з відпустки та лікарняного, розглянувши матеріали

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС"» (адреса: 03062, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65, код ЄДРПОУ: 30115243)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Перша"» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30, код ЄДРПОУ: 31681672)

про стягнення коштів

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС"» (далі - позивач/ПрАТ «СГ «ТАС») до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Перша"» (далі - відповідач/ПрАТ «СК «Перша») про стягнення 3 255,00 грн страхового відшкодування, 311,78 грн інфляційних втрат, 116,00 грн 3% річних та 188,20 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

30.07.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 07-11/62667/26), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

Зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заявлених збитків, оскільки, наданий позивачем рахунок ТОВ «Ювента-Ремком» №1309 від 09.12.2024 не є документом, який підтверджує фактичний розмір майнової шкоди, фактичне виконання ремонтних робіт або їх необхідність.

Позивач позбавив відповідача можливості встановити обставини події та розмір збитків.

Крім того, до заяви про виплату страхового відшкодування позивачем надано лише Договір оренди майна, який не підтверджує права власності на автоматичний паливороздавальний кран паливороздавальної колонки.

Відсутність документів, що підтверджують належність пошкодженого майна конкретному власнику, не давала відповідачу можливості перевірити правомірність здійсненої позивачем страхової виплати та обґрунтованість заявлення вимог у порядку суброгації.

Вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних є похідними від основної вимоги про стягнення страхового відшкодування.

Оскільки відповідачем було прийнято мотивоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування через ненадання позивачем необхідних документів та неможливість встановлення розміру шкоди, безспірного грошового зобов`язання у відповідача не виникло.

04.08.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 07-11/63695/26), в якій зазначив, що відповідач порушив грошове зобов`язання, відмовившись виконувати грошові вимоги викладені у заяві про виплату страхового відшкодування вих. № 00555/5225 від 30.01.2025, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за весь період невиконання грошових вимог, тобто з 01.05.2025 (наступний день після закінчення 90 денного терміну здійснення виплати, встановленого ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), по 10.07.2026 (день подання позовної заяви), що передбачено ст. 625 ЦК України.

04.08.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 07-11/63670/26), в яких зазначив, що у відповіді на відзив позивач не надав жодних заперечень щодо обставин, викладених у листі ПрАТ «СК «Перша» №581 від 20.02.2025, яким було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Позивач помилково ототожнює здійснену ним виплату із доведеністю розміру шкоди.

Право суброгації виникає лише в межах фактично підтвердженої шкоди, а не лише в межах суми, яку страховик добровільно виплатив своєму страхувальнику.

05.08.2026 відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 07-11/64426/26), правову оцінку яким буде надано судом у мотивувальній частині зазначеного рішення.

Під час розгляду справи по суті, судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку її перебування у відпустці та лікарняного.

Окрім того, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку винесення рішення, встановленого ГПК України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

20.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехсіті» (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством «Укрпалетсистем» (далі - Орендар) укладено Договір оренди майна № 109/2023, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове володіння та користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове володіння та користування будівлі та споруди з обладнанням, що визначена у цього Договорі та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди майна № 109/2023 від 20.02.2023 об`єкт, що орендується, належить Орендодавцю на праві власності.

Відповідно до пп. 1.1.2 п. 1.2. Договору оренди майна № 109/2023 від 20.02.2023 адреса: м. Київ, вул. Затишна, 3.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.05.2019 № 167050723 ТОВ «Автотехсіті» є власником багатопаливного автозаправного комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 3.

12.04.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та Приватним підприємством «Укрпалетсистем» укладено Договір № FA-00331830 добровільного страхування майна, зокрема, пістолетів автозаправних станцій, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 3, АЗС та АГЗП №109.

08.12.2024 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул Затишній у м. Києві, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив обрив заправочного пістолета, що спричинило його пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Дарницького суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 753/265/25 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП; звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, а провадження відносно нього - закрито.

12.12.2024 ПП «Укрпалетсистем» звернулося до ПрАТ «СГ «ТАС» з заявою про настання події з застрахованим майном за Договором добровільного страхування майна від 12.04.2024 № FA-00331830.

12.12.2024 уповноваженою особою позивача проведено огляд місця події за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 3, та складено Акт огляду місця події/пошкодженого майна.

Відповідно до рахунку на оплату № 1309 від 09.12.2024 ТОВ «Ювента-ремком» вартість проведених ремонтних робіт на АЗС, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 3, становить 6 455,00 грн з ПДВ.

Відповідно до бланку замовлення № 1 від 09.12.2024 на проведення робіт на АЗК № 09 по вул. Затишній у м. Києві ТОВ «Ювента-ремком» провело ремонтні робіт на АЗС, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 3, вартість яких становить 6455,00 грн з ПДВ.

На підставі страхового Акту № 00100/07/525 від 20.01.2025 ПрАТ «СГ «ТАС» прийнято рішення про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 6 455,00 грн.

22.01.2025 ПрАТ «СГ «ТАС» перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «Укрпалетсистем» страхове відшкодування у розмірі 6 455,00 грн, призначення платежу: страх. виплата страх. відш. по Дог. № FA-00331830 від 12.04.2024.

Також судом встановлено, що цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на момент ДТП, була застрахована у ПрАТ «СК «Перша», поліс №ЕР/222167510, ліміт за шкоду заподіяну майну - 160000 грн, франшиза 3200 грн, що не заперечується сторонами у справі.

30.01.2025 ПрАТ «СГ «ТАС» направило ПрАТ «СК «Перша» заяву вих. № 00555/5225 про виплату страхового відшкодування у розмірі 6455,00 грн.

20.02.2025 ПрАТ «СК «Перша» направило ПрАТ «СГ «ТАС» відмову у виплаті страхового відшкодування у розмірі 6455,00 грн.

При прийнятті рішення судом враховано наступне:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як передбачено ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції станом на момент спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За визначенням ст. 6 вказаного Закону, у редакції станом на момент спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції станом на момент спірних правовідносин).

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого деліктного зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17, від 12.08.2019 у справі №910/2351/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат переходить від потерпілої особи право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції станом на момент спірних правовідносин, встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону).

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У разі здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, витрачених на його відновлення, а у разі непроведення ремонту як вартість матеріалів і робіт, необхідних для його відновлення в майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц і від 2 червня 2022 року у справі №638/10072/19).

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі №924/625/17 суд касаційної інстанції зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а тому суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотехнічної експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля.

У разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Звіт про оцінку транспортного засобу, в тому числі і калькуляція є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається можлива, але некінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 922/4013/17.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. Наказу Міністерства юстиції України 24.11.2003 № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (далі - Методика) вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Судом встановлено, що 08.12.2024 ОСОБА_1, керуючи автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул Затишній у м. Києві, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив обрив заправочного пістолета, що спричинило його пошкодження з матеріальними збитками.

Винним у вчиненні вищезазначеної ДТП постановою Дарницького суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 753/265/25 визнано ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого, на момент вчинення ДТП, була застрахована у ПрАТ «СК «Перша» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ЕР/222167510.

Відповідно до рахунку на оплату № 1309 від 09.12.2024 та бланку замовлення № 1 від 09.12.2024 на проведення робіт на АЗК № 09 по вул. Затишній у м. Києві ТОВ «Ювента-ремком» вартість проведених ремонтних робіт на АЗС, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 3, становить 6455, 00 грн з ПДВ.

22.01.2025 ПрАТ «СГ «ТАС», на підставі страхового Акту № 00100/07/525 від 20.01.2025, перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «Укрпалетсистем» страхове відшкодування у розмірі 6 455,00 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №ЕР/222167510, а також положення статей 12, 22 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача у зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.

Отже, обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка відбулася 08.12.2024, покладається на ПрАТ «СК «Перша».

Щодо посилань відповідача на те, що ПрАТ «СГ «ТАС» не було надано пошкоджене майно для огляду уповноваженому представнику ПрАТ «СК «Перша», суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 33.3 статті 33 Закону, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, водії та власники транспортних засобів, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Разом із цим, відповідно до пунктів 34.1. та 34.2. статті 34 Закону, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, страховик зобов`язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Тобто, саме на ПрАТ «СК «Перша», як страховика винної в ДТП особи, після отримання нею повідомлення про настання події покладається обов`язок здійснити передбачені статтею 34 Закону дії.

У той же час відповідач, під час прийняття ним рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про виплату страхового відшкодування, не звертався до позивача або власника пошкодженого майна із запитом про надання пошкодженого майна для огляду представником ПрАТ «СК «Перша». Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

У той же час, судом враховано, що відповідно до пункту 37.1.3. статті 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

З системного тлумачення вищевказаних норм Закону вбачається, що нездійснення огляду ПрАТ «СК «Перша» пошкодженого транспортного засобу само по собі не є підставою для відмови у виплаті спірного страхового відшкодування, якщо з наданих документів можливо встановити обставини спірної ДТП та характер пошкоджень. Натомість, на ПрАТ «СК «Перша» покладається обов`язок у встановленому законом порядку довести факт того, що її відсутність під час огляду пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля призвела до неправомірності розрахунку заподіяної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року в справі № 643/10751/16-ц.

Однак, ПрАТ «СК «Перша» не заперечувала ні проти факту настання ДТП, ні проти обставин її настання.

Разом із цим, відповідач не довів у встановленому законом порядку того, що наведені в Акті огляду місця події/пошкодженого майна від 12.12.2024, складеного представником ПрАТ «СК «ТАС» Фіногенівою М.В. не узгоджуються з обставинами ДТП, встановленими в постанові Дарницького суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 753/265/25, та схеми місця ДТП із розташуванням та переліком пошкоджень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не був позбавлений можливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, розмір заподіяної шкоди.

Відповідач, під час розгляду справи, не надав суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині суми спірного відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо недоведеності вартості ремонту пошкодженого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 3, з огляду на ненадання позивачем відповідного експертного звіту (висновку) щодо оцінки вартості матеріального збитку, оскільки звіт про оцінку майна для визначення матеріального збитку при настанні страхового випадку не є обов`язковим для визначення розміру такого збитку. Звіт про оцінку транспортного засобу - це лише попередній оціночний документ, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення нерухомого майна. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 6 липня 2018 року в справі № 924/675/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/9396/17, від 28 січня 2020 року в справі № 917/500/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 911/286/20 та від 4 березня 2021 року в справі № 910/4720/20.

Таким чином, оскільки невідшкодована позивачу сума страхового відшкодування становить 3 255 грн (6 455 грн (виплачена потерпілій особі сума страхового відшкодування) - 3 200,00 грн (франшиза) = 3 255,00 грн), і відповідач не надав належних заперечень і доказів необґрунтованості виплаченої суми страхової виплати, як і доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого майна (автоматичного паливо роздавального крану паливно роздавальної колонки, що розташований за адресою: м. Київ, вул. затишна, 3) внаслідок його пошкодження у спірній ДТП та документів на підтвердження оплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо її несплати, суд дійшов висновку про законність і доведеність вимоги ПрАТ «СГ «ТАС» до ПрАТ «СК «Перша» щодо стягнення суми грошових коштів у розмірі 3255,00 грн страхового відшкодування, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 116,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 311,78 грн та пеню у розмірі 1 188,20 грн.

Так, згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції станом на момент спірних правовідносин, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з п. 36.5. статті 36 цього ж Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми Закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Станом на день ухвалення даного рішення встановлений 90 - денний строк відповідачу для виплати страхового відшкодування завершився, однак, матеріали справи не мають доказів вчинення останнім виплати страхового відшкодування у повному розмірі.

Перевіривши, наданий позивачем, розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі суд встановив, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В свою чергу, як вже було зазначено судом, 05.08.2026 відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 07-11/64426/26), в яких просив долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію № 2220373690 від 29.07.2026, як доказ сплати відповідачем суми страхового відшкодування та закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 160 000,00 грн страхового відшкодування на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд відмовляє у його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідачем до заяви про закриття провадження у справі від 05.08.2026 була долучена платіжна інструкція № 2220373690 від 29.07.2026 про сплату на користь ПрАТ «СГ «ТАС» 160 000 грн, призначення платежу: страхова виплата зг.страх.акту № 10.001-25-06663, регресна вимоги 08993/9925, ОСОБА_2 .

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що загальна ціна позову у справі становить 4 870, 98 грн, а не 160 000,00 грн; потерпілим у ДТП є ПП «Укрпалетсистем», а винним у вчиненні зазначеної ДТП є ОСОБА_1 , тобто, фізична особа ОСОБА_2 не є жодною зі сторін ДТП.

Крім того, матеріали справи не містять ні страхового акту № 10.001-25-06663, ні регресної вимоги № 08993/9925, які були підставою для здійснення страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.

Отже, на підставі вищезазначеного, відповідачем не доведено, що у зазначеній справі відсутній предмет спору, що має наслідком залишення клопотання відповідача про закриття провадження у справі без задоволення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача про закриття провадження у справі від 05.08.2026 залишити без задоволення.

2. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30, код ЄДРПОУ: 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (адреса: 03062, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65, код ЄДРПОУ: 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 3 255,00 грн, пеню у розмірі 1 188,20 грн, інфляційне збільшення у розмірі 311,78 грн, 3% річних у розмірі 116,00 грн та судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення складено та підписано після виходу судді з відпустки та лікарняного 08.10.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА