Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №621/3260/26 — Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/3260/26

Провадження 2/621/2594/26

07 жовтня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – суддя В.Філіп`єва,

за участі секретаря судового засідання – А. Головіної,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (не з`явилась),

відповідач - ОСОБА_2 (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини, встановлений рішенням суду.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.09.2009 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Зміївського районного судуХарківської області по справі № 621/374/18. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.09.2017 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 гривень, щомісячно і до досягнення повноліття. Враховуючи передбачене право позивача на звернення до суду з позовом про зміну способу аліментів (збільшення розміру аліментів), ОСОБА_5 звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 01.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Позивач ОСОБА_6 подала заяву, в якій просить провести розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 визнав позов та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:

Сторони по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 21.03.2018 року по справі № 621/374/17 - розірвано. (а. с. 11 - 13).

Сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, Серія НОМЕР_1 від 10.03.2010 року, виданого Комсомольською селищною радою Зміївського району Харківської області (а. с. 10).

На підставі рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08.09.2017 року по справі № 646/3928/17 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 гривень, щомісячно і до досягнення повноліття. На виконання судового рішення видано виконавчий лист (а. с. 14 - 1, 6, 17 - 18).

З Витягу з реєстру Слобожанської міської територіальної громади № 2026/012607565 від 27.07.2026 року вбачається, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Дитина проживає разом із позивачкою, що не заперечується відповідачем.

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, додані до неї, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 цієї ж Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч. 1 статті 180, ч. 1 статті 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч.3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, одержувач аліментів має перевагу в обранні способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені раніше рішенням суду.

Відповідно до положень статті 182 Сімейного кодексу України, суд при визначенні розміру аліментів враховує:

стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

наявність на праві власності, володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 року у справі № 152/100/18 вказав, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейним кодексом України передбачено підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, та не пов`язує їх зі способом присудження. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Як встановлено під час судового розгляду, з відповідача на користь позивачки на підставі рішення суду стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 гривень.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років становить 3512,00 гривень, виходячи з чого мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку – становить 1756,00 гривень.

Отже, на час розгляду справи встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів на неповнолітню дитину віком від 6 до 18 років є більшим, ніж отримує позивачка за рішенням суду.

При цьому, суд зважує на те, що дитина можливості самостійно заробляти кошти на своє утримання не має, однак при цьому має бути забезпечена відповідними пристроями для навчання, Інтернет-зв`язком, одягом, харчуванням, лікуванням, житлом, витратами на розвиток особистих здібностей, а тому аліменти в розмірі 1000,00 гривень є очевидно недостатнім розміром утримання.

У даному спорі між сторонами суд керується справедливою рівновагою між інтересами дитини та інтересами обох батьків, яка має бути спрямована на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, тобто отримання дитиною належного матеріального утримання від обох батьків.

Доказів на підтвердження неможливості відповідачем виконувати свій обов`язок по утриманню дитини у інший спосіб – стягнення в частці від доходу - матеріали справи не містять, відповідач має постійне місце роботи та отримує постійний дохід, визнав позовні вимоги.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача за рішенням суду з твердої грошової суми на 1/4 частку від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути суму судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 19, 76 - 84, 89, 141, 293, 334 - 338, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2017 року по справі № 646/3928/17, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми на частку від його заробітку (доходу).

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили припинити стягнення аліментів на підставі виконавчого документу (виконавчого листа Червонозаводського районного суду м. Харкова) виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова на виконання судового рішення по справі № 646/3928/17 (провадження № 2/646/1475/2017) від 08 вересня 2017 року.

Виконавчий лист по справі № 646/3928/17 (провадження № 2/646/1475/2017) виданий Червонозаводським районним судом м. Харкова - повернути до Зміївського районного суду Харківської області для долучення до матеріалів даної цивільної справи.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривню 20 копійок, які перерахувати на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя В. Філіп`єва