Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/8117/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026Справа № 910/8117/26

Суддя Погрібна С.В., після виходу з відпустки та лікарняного, розглянувши матеріали

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Арсенал Страхування"» (адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ: 33908322)

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп" (адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, код ЄДРПОУ: 24175269)

про стягнення коштів

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Арсенал Страхування"» (далі - позивач /ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп» (далі - відповідач / ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп») про стягнення 56 884, 42 грн, з яких 27 057, 35 грн - основна заборгованість, 19 972, 52 грн - пеня, 7 801, 90 грн - інфляційне збільшення та 2 052, 65 грн - 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не виконав обов`язок щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою суду від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

09.07.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 07-11/56933/26), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

Зазначив, що відповідачем може бути відшкодовано у якості страхового відшкодування - вартість відновлювального ремонту із урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Позивачем було надано відповідачу докази фактичних витрат на відновлювальний ремонт, а саме рахунок - фактура №С-00078 від 18.08.2023 (71 433,00 грн).

Згідно Звіту з визначення ринкової вартості та коефіцієнта фізичного зносу № 4257 коефіцієнт фізичного зносу становить 0,4727.

Враховуючи зазначене, відповідачем було нараховано та виплачене страхове відшкодування у розмірі 44 375,65 грн.

14.07.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 07-11/57620/26), в якому зазначив, що відповідно до Звіту № Б25082301 від 31.08.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 119 078,69 грн, а вартість матеріального збитку, визначена з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,4727, становить 72 770,95 грн.

Відповідачем до матеріалів справи долучено Звіт № 4257 від 30.01.2025, складений ФОП Дем`яненком М.М., щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , та коефіцієнта фізичного зносу.

Разом із тим вказаний Звіт не спростовує доводів позивача та не підтверджує неправильність здійсненого ним розрахунку страхового відшкодування.

Навпаки, зі змісту зазначеного Звіту вбачається, що визначені ним показники повністю збігаються з показниками, встановленими у Звіті позивача № Б25082301 від 31.08.2023, а саме: ринкова вартість транспортного засобу становить 1 899 446,70 грн, а коефіцієнт фізичного зносу - 0,4727.

Під час розгляду справи по суті, судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку її перебування у відпустці та лікарняного.

Окрім того, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку винесення рішення, встановленого ГПК України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

08.08.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВАВТОТРЕЙД» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 1408/23-Т/Дп/04 «ALL RISKS», предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , у тому числі причепом до нього та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення та додатковим обладнанням до нього, вказаними у розділах 5,6 цього Договору.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ «КИЇВАВТОТРЕЙД».

16.08.2023, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SYM X PRO125, д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись у м. Одеса по вул. Генуезька, 3Б, здійснив зіткнення з транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2023 у справі № 522/16969/23 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

21.08.2023 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за Договором добровільного страхування транспортного засобу.

25.08.2023 уповноваженою особою позивача проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , та складено протокол огляду транспортного засобу.

Відповідно до Звіту № Б25082301 про матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 16.08.2023, складений ФО-П Білий О.П. на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 72 770,95 грн; вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу КТЗ становить 119 078,69 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 72 770,95 грн.

Відповідно до рахунку - фактури ФО-П Смаль Ю.П. № С - 0000078 від 18.08.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 71 433,00 грн.

Відповідно до Акту здачі прийняття послуг ФО-П Смаль Ю.П. № С - 0000078 від 24.10.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 71 433,00 грн.

На підставі страхового Акту № 006.02093423-1 від 08.09.2023 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» прийнято рішення про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 71 433,00 грн.

11.09.2023 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» перерахувало на розрахунковий рахунок ФО-П Смаль Ю.П. страхове відшкодування у розмірі 71 433,00 грн, призначення платежу: страх. виплата КИЇВАВТОТРЕЙД ТОВ, Акт №006.02093423-1 від 08.09.2023, зг. рах. № С-00078 від 18.08.2023 без ПДВ.

Також судом встановлено, що цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу SYM X PRO125, д.н.з. НОМЕР_4 , станом на момент ДТП, була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», поліс №ЕР/21500466, ліміт за шкоду заподіяну майну - 160 000,00 грн, що не заперечується сторонами у справі.

12.09.2023 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» направило ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» претензію про сплату коштів, заявлену в порядку зворотної вимоги до страхувальника винної особи, у розмірі 71 433,00 грн.

11.10.2023 ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» сплатило на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» страхове відшкодування у розмір 44 375,65 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №ЗР088068 від 11.10.2023.

Відповідно до Звіту № 4257 з визначення ринкової вартості та коефіцієнта фізичного зносу КТЗ Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 16.08.2023, складений 30.01.2025 ФО-П Демяненко М.М. на замовлення ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», ринкова вартість КТЗ Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 1 899 446,70 грн, коефіцієнт фізичного зносу становить 0,4727.

При прийнятті рішення судом враховано наступне:

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як передбачено ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції станом на момент спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За визначенням ст. 6 вказаного Закону, у редакції станом на момент спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції станом на момент спірних правовідносин).

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого деліктного зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17, від 12.08.2019 у справі №910/2351/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат переходить від потерпілої особи право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції станом на момент спірних правовідносин, встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону).

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У разі здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, витрачених на його відновлення, а у разі непроведення ремонту як вартість матеріалів і робіт, необхідних для його відновлення в майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц і від 2 червня 2022 року у справі №638/10072/19).

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі №924/625/17 суд касаційної інстанції зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а тому суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотехнічної експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля.

У разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Звіт про оцінку транспортного засобу, в тому числі і калькуляція є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається можлива, але некінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 922/4013/17.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. Наказу Міністерства юстиції України 24.11.2003 № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (далі - Методика) вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Судом встановлено, що 16.08.2023, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SYM X PRO125, д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись у м. Одеса по вул. Генуезька, 3Б, здійснив зіткнення з транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Винним у вчиненні вищезазначеної ДТП постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2023 у справі № 522/16969/23 визнано ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого, на момент вчинення ДТП, була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № поліс №ЕР/21500466.

Відповідно до рахунку - фактури ФО-П Смаль Ю.П. № С - 0000078 від 18.08.2023 та Акту здачі прийняття послуг ФО-П Смаль Ю.П. № С - 0000078 від 24.10.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 71 433,00 грн.

Відповідно до Звіту № Б25082301 про матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 16.08.2023, складений ФО-П Білий О.П. на замовлення ПрАТ «СК "Арсенал Страхування"», вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 72 770, 95 грн.

11.09.2023 ПрАТ «СК "Арсенал Страхування"», на підставі страхового Акту № 006.02093423-1 від 08.09.2023, перерахувало на розрахунковий рахунок ФО-П Смаль Ю.П. страхове відшкодування у розмірі 71 433,00 грн.

В свою чергу, 11.10.2023 ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» сплатило на користь ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" страхове відшкодування у розмір 44 375,65 грн.

Оскільки матеріали справи містять докази проведення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , та у зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 1408/23-Т/Дп/04 «ALL RISKS» від 08.08.2023 позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки до нього, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка відбулася 16.08.2023, покладається на ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп».

Відповідачем, в свою чергу, не спростовано, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 71 433,00 грн, є необґрунтованою.

Таким чином, враховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення із відповідача страхового відшкодування у сумі 27 057,35 грн, що має наслідком задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 052,65 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 801,90 грн та пеню у розмірі 19 972,52 грн.

Так, згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції станом на момент спірних правовідносин, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з п. 36.5. статті 36 цього ж Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми Закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Станом на день ухвалення даного рішення встановлений 90 - денний строк відповідачу для виплати страхового відшкодування завершився, однак, матеріали справи не мають доказів вчинення останнім виплати страхового відшкодування у повному розмірі.

Перевіривши, наданий позивачем, розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі суд встановив, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп"» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, код ЄДРПОУ: 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Арсенал Страхування"» (адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ: 33908322) суму страхового відшкодування у розмірі 27 057,35 грн, пеню у розмірі 19 972,52 грн, інфляційне збільшення у розмірі 7 801,90 грн, 3% річних у розмірі 2 052,65 грн та судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення складено та підписано після виходу судді з відпустки та лікарняного 06.10.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА