Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/7575/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026Справа № 910/7575/26

у складі суду, суддя Погрібна С.В., після виходу з відпустки та лікарняного, розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (адреса: 81500, Львівська область, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97, код ЄДРПОУ: 38169102)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАУН ТРАНС» (адреса: 01101, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ЄДРПОУ: 45284753)

про стягнення коштів

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (далі - позивач/ТОВ «КПП Центр») до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАУН ТРАНС» (далі - відповідач/ТОВ «БРАУН ТРАНС») про стягнення 379 442,39 грн, з яких 102 692,55 грн - заборгованість за Договором поставки № 556959 від 19.06.2024; 247 138,13 грн - штраф; 20 585,12 грн - пеня; 6 995,34 - інфляційні втрати та 2 031,25 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, між іншого, встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Будь-які звернення, клопотання чи відзив від відповідача до суду не надходили.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена відповідачу в його електронний кабінет 02.07.2026, що підтверджується відповідною довідкою.

Втім, відповідач, у визначений судом строк, не подав відзив на позовну заяву, клопотання про продовження строку на його подання відсутнє.

Приписами частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги зазначене, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку її перебування у відпустці та лікарняного.

Окрім того, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку винесення рішення, встановленого ГПК України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що попередня назва відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «АМ - ТРАНС».

19.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «АМ- ТРАНС» (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 556956 (далі - Договір поставки № 556956 від 19.06.2024).

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 асортимент, кількість та вартість товару, що є Предметом даного Договору, визначаються у видаткових накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі - передачі кожної партії товару, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.3. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 загальна сума Договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих Постачальником.

Назва, асортимент та ціна за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Товар передається, на умовах оплати згідно п. 5.5. даного Договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур`єрськими фірмами.

Відповідно до п. 5.5. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 оплата Товару здійснюється Покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 5.7. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 моментом отримання Товару вважається момент підписання представником Покупця видаткової накладної на проданий Товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) в порядку п. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5.8. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 у випадку повернення Товару Постачальнику, оплата за який була здійснена Покупцем, Постачальник має право зарахувати оплату за Товар, який повертається, в рахунок погашення заборгованості Покупця за умови наявності такої заборгованості.

Відповідно до п. 6.1. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду.

Відповідно до п. 6.3. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару, за кожен день такого протермінування.

03.03.2025 між ТОВ «КПП Центр» та ТОВ «Сервісна компанія «АМ- ТРАНС» укладено Додаткову угоду № 1 про врегулювання відносин електронного документообігу до Договору № 556956 від 19.06.2024, відповідно до якої сторони домовилися, що на виконання умов цього Договору будуть застосовуватися наступні види електронних документів:

1) Додаткові угоди до Договору (за винятком обміну угодами, що змінюють або скасовують умови цієї угоди);

2) Видаткові накладні, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), рахунку - фактури, акти звірки взаєморозрахунків;

3) Замовлення і специфікації, що погоджують обсяг і умови поставки товару;

4) Офіційні листи та повідомлення;

5) Інші документи, необхідність в обміні якими виникне у Сторін під час виконання цього Договору.

Розділом 2 зазначеної Додаткової угоди сторони визначили порядок формування, обміну та підписання електронних документів.

10.04.2025 між ТОВ «КПП Центр» та ТОВ «Сервісна компанія «АМ- ТРАНС» укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки № 556956 від 19.06.2024, відповідно до умов якої, сторони керуючись п. 11.3. Договору домовились внести зміни до Договору виклавши п. 5.5. Договору у наступній редакції: «п. 5.5. Оплата Товару здійснюється Покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання Товару в межах суми вказаної у п. 5.6 Договору.».

Інші умови Договору та додатків до нього, не зазначені у даній Додатковій угоді, залишені не змінними та чинними.

07.05.2025 уповноваженими особами сторін була підписана видаткова накладна № FTM00145676/25 від 07.05.2025, відповідно до якої Постачальник поставив Покупцю Товар на суму 4 522,43 грн з ПДВ.

08.05.2025 уповноваженими особами сторін була підписана видаткова накладна № FTM00147096/25 від 08.05.2025, відповідно до якої Постачальник поставив Покупцю Товар на суму 6 791,47 грн з ПДВ.

21.05.2025 Покупець повернув Постачальнику Товар на суму 1835,00 грн, що підтверджується поверненням постачальнику № 44.

10.09.2025 уповноваженими особами сторін була підписана видаткова накладна № FTM00299642/25 від 09.09.2025, відповідно до якої Постачальник поставив Покупцю Товар на суму 26 100,89 грн з ПДВ.

19.09.2025 уповноваженими особами сторін була підписана видаткова накладна № FTM00298681/25 від 08.09.2025, відповідно до якої Постачальник поставив Покупцю Товар на суму 36 643,62 грн з ПДВ.

08.12.2025 уповноваженими особами сторін була підписана видаткова накладна № FTM00414813/25 від 05.12.2025, відповідно до якої Постачальник поставив Покупцю Товар на суму 67 514,93 грн з ПДВ.

18.12.2025 Покупець повернув Постачальнику Товар на суму 1696,42 грн, що підтверджується поверненням постачальнику № 141.

Матеріали справи містить відповідні платіжні інструкції про сплату Покупцем вартості Товару, зокрема: № 157 від 30.01.2026 на суму 32 000 грн; № 215 від 22.04.2026 на суму 32 000 грн; № 218 від 23.04.2026 на суму 10 000 грн; № 219 від 27.04.2026 на суму 32 000 грн.

16.04.2026 ТОВ «КПП Центр» направило ТОВ «Сервісна компанія «АМ - ТРАНС» претензію про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 23.04.2026, в якій позивач просив упродовж 3 календарних днів з моменту отримання цієї претензії, оплатити заборгованість за Договором поставки №556956 від 19.06.2024 року в сумі 321 805,73 грн з яких основний борг становить 128 060, 71 грн та штраф 193 745,02 грн.

08.05.2026 ТОВ «Сервісна компанія «АМ - ТРАНС» у відповідь на вищезазначену претензію просило позивача розглянути питання про відтермінування існуючої заборгованості.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 19.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «АМ- ТРАНС» (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 556956 (далі - Договір поставки № 556956 від 19.06.2024).

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 5.3. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 Товар передається, на умовах оплати згідно п. 5.5. даного Договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур`єрськими фірмами.

На підтвердження факту поставки Товару позивачем надано видаткові накладні № FTM00299642/25 від 09.09.2025 на суму 26 100,89 грн з ПДВ; № FTM00298681/25 від 08.09.2025 на суму 36 643,62 грн з ПДВ та № FTM00414813/25 від 05.12.2025 на суму 67 514,93 грн з ПДВ, які підписані обома сторонами кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб з накладенням електронних печаток юридичних осіб.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про існування претензій у Покупця щодо якості Товару, кількості, тощо, з урахуванням Товару, який повернуто.

Таким чином, матеріали справи свідчать про виконання договірного обов`язку позивачем щодо поставки та передачі відповідачу Товару загальною вартістю 130 259,44 грн.

Зазначений у накладних товар по якості, кількості, ціні, асортименті, прийнято Покупцем без зауважень та будь яких застережень.

Відповідачем було частково оплачено Товар та з урахуванням наявної заборгованості відповідача за період, який не заявлено у цій справі, позивачем частково були зараховані сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеними накладними,

Однак, не погашена відповідачем заборгованість становить 102 692,55 грн, за стягненням якої позивач звернувся до суду.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення остаточного розрахунку за отриманий ним у власність Товар на зазначену суму на момент розгляду спору судом.

Оскільки матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про поставку Товару на загальну суму 13 259,44 грн, його отримання відповідачем та часткову оплату відповідачем за Товар у розмірі 27 566,89 грн, факт повернення товару на суму 3 332,32 грн, визнання відповідачем суми боргу у листі від 08.05.2026, беручи до уваги відсутність доказів проведення остаточного розрахунку за Товар, суд доходить висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення його майнових прав на 102 692,55 грн боргу, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші у відповідності до ст.625 ЦК України, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних витрат, судом встановлено, що він здійснений арифметично правильно та обґрунтовано, відтак позовні вимоги в цій частині є правомірними, тому підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду.

Оцінивши доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, враховуючи п. 6.1 Договору поставки № 556956 від 19.06.2024, суд встановив, що внаслідок допущення відповідачем прострочення оплати придбаного Товару позивачем правомірно нараховано пеню, правильно визначено період її нарахування, а, отже, вимоги в частині стягнення пені є правомірними та підлягають задоволенню.

В свою чергу, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення штрафу, суд виходить з такого.

Як вже зазначалося, пунктом 6.1 Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення.

Відповідно до п. 6.3. Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару, за кожен день такого протермінування.

Позивачем на підставі пункту 6.3. Договору нараховано 247 138,13 грн штрафу за період, котрий є аналогічним періоду нарахування пені, зокрема за кожною з видаткових накладних: № FTM00299642/25 від 09.09.2025 на суму 26 100,89 грн з ПДВ; № FTM00298681/25 від 08.09.2025 на суму 36 643,62 грн з ПДВ та № FTM00414813/25 від 05.12.2025 на суму 67 514,93 грн.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а правовими наслідками такого порушення є ті, що встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 546, 549 ЦК України, одним із засобів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (штраф, пеня).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, визначальною юридичною ознакою розмежування штрафу та пені є саме спосіб обчислення: штраф - разове (одноразове) стягнення у відсотках від суми зобов`язання; пеня - стягнення, яке нараховується за кожен день прострочення.

Як вже зазначалося, пунктом 6.3 Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 передбачено, що при простроченні оплати понад 30 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару, за кожен день такого протермінування.

Отже, санкція, що названа сторонами штрафом, обчислюється не разово у відсотках, а щоденно за кожен календарний день прострочення понад 30 днів. За критерієм способу нарахування, який є ключовим для розмежування відповідно до ст. 549 ЦК України, дана санкція є за способом нарахування ідентичною пені.

Суд вважає, що фактично сторони у Договорі поставки № 556956 від 19.06.2024 встановили дві форми пені за одне й те саме порушення (прострочення оплати товару).

Одночасне стягнення такої додаткової пені у формі штрафу поряд із пенею, передбаченою п. 6.1 Договору поставки № 556956 від 19.06.2024, призводить до подвійного притягнення боржника до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює граничний розмір пені - не більше подвійної облікової ставки НБУ. Позивачем застосовано саме цей максимальний розмір у п. 6.1 Договору поставки № 556956 від 19.06.2024 і будь-яке додаткове нарахування 1 % за день у формі штрафу перевищує вказаний законодавчий максимум.

Таким чином, вимога про стягнення штрафу в розмірі 247 138,13 грн не підлягає задоволенню, оскільки за способом обчислення є пенею, а не штрафом; призводить до подвійного притягнення відповідача до відповідальності за одне й теж порушення; перевищує максимальний розмір пені, встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»; суперечить принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) у частині, що порушує конституційні гарантії та не відповідає нормам ст. 61 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум не надав.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАУН ТРАНС» (адреса: 01101, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ЄДРПОУ: 45284753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (адреса: 81500, Львівська область, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97, код ЄДРПОУ: 38169102) заборгованість за Договором поставки № 556956 від 19.06.2024 у розмірі 102 692, 55 грн, пеню у розмірі 20 585,12, інфляційні втрати у розмірі 6 995,34 грн , 3% річних у розмірі 2 031,25 грн та судовий збір у сумі 1 984,78 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Відмовити у задоволені решти позивних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Рішення складено та підписано після виходу судді з відпустки та лікарняного 06.10.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА