Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №607/17919/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2026 Справа №607/17919/26 Провадження №2/607/7351/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі – ТОВ «Новий Колектор») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.01.2026 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 102148761 (далі – Договір № 102148761).

За умовами Договору відповідачу надано кредит у сумі 5500 грн на строк 360 днів, з датою повернення 28.12.2026.

Інші умови Договору:

- процентна ставка у розмірі 3,65% річних фактичної заборгованості за кредитом (застосовується протягом першого розрахункового періоду);

- процентна ставка у розмірі 180% річних фактичної заборгованості за кредитом (застосовується протягом решти розрахункового періоду);

- комісія, пов`язана з обслуговуванням кредиту, у розмірі 7,40% від суми кредиту.

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за Договором № 102148761 у повному обсязі.

26.06.2026 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» уклали договір факторингу № МТ-260626-1, за умовами якого до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 102148761.

Відповідач покладені Договором № 102148761 зобов`язання належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 14.08.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 18847,45 грн, а саме: тіло кредиту – 5489 грн; проценти за користування кредитом – 3102,45 грн; комісія – 3256 грн; штраф – 7000 грн.

Позивач просить достроково стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

03.09.2026 представник відповідача адвокат Редько О.В. подала відзив, в якому позов не визнала та просила у позові відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що позовну заяву подано неуповноваженою особою, оскільки сама лише довіреність юридичної особи не підтверджує повноваження представника діяти за правилами самопредставництва.

Зазначила, пункти договору щодо нарахування комісії є нікчемними, оскільки кредитодавець не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

19.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі на 15.09.2026, надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

15.09.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача ТОВ «Новий Колектор» Ємельянова С.В. не з`явилася. У позовній заяві просила позов задовольнити та розгляд справи здійснювати без її участі.

15.09.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Редько О.В., належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, не з`явилися. Представник відповідача адвокат Редько О.В. подала заяву про розгляд справи без її та відповідача участі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

02.01.2026 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 102148761, додатками до якого є: Графік платежів за договором про споживчий кредит № 102148761 від 02.01.2026 (Додаток № 1); Заява на отримання кредиту № 102148761 (Додаток № 2); Додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (Додаток № 3).

Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора 593745.

Підписанням Договору № 102148761 відповідач підтвердила, що до укладення договору ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту з інформацією, передбаченою ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також, що отримала від товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та в Законі України «Про споживче кредитування» (п. 5.1 Договору № 102148761).

Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1 Договору № 102148761).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 5500 грн (п. 1.2 Договору № 102148761).

Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 02.01.2026 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом мають здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 28.12.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3, 1.4 Договору № 102148761).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 8954 грн, що нараховується за ставкою 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів (п. 1.5.2 Договору № 102148761).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користуванням кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 8873,10 грн. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.5.3, 1.5.4, 1.6 Договору № 102148761).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору № 102148761).

У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого не настав в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку протягом якого вони мають бути здійснені (п. 2.4.3 Договору № 102148761).

У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування, та/або комісій, та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів (п. 4.1 Договору № 102148761).

Згідно з платіжним дорученням № 113975291 від 02.01.2026 ТОВ «Мілоан» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 5500 грн із призначенням платежу «Кошти згідно договору 102148761».

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Мілоан», за період з 02.01.2026 до 26.06.2026 за Договором № 102148761 виникла заборгованість у загальному розмірі 18847,45 грн, а саме: тіло кредиту – 5489 грн; проценти за користування кредитом – 3102,45 грн; комісія – 3256 грн; штраф – 7000 грн.

26.06.2026 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» уклали договір факторингу № МТ-260626-1, за умовами якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Сторони домовились, що право вимоги за кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників вважається відступленим з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі Переліку (Реєстрі) Боржників, складеного за формою, погодженою у Додатку 1 до цього Договору, виключно за умови виконання фактором свого обов`язку щодо сплати ціни продажу, у розмірі, передбаченому у п. 3.2 цього Договору (п. 2.4 договору факторингу № МТ-260626-1).

Згідно з актом приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників № 1 до договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Новий Колектор» прийняло Реєстр Боржників № 1.

Указаний акт підписано електронними підписами клієнта та фактора та містить їхні електронні печатки.

Відповідно до витягу з Переліку (Реєстру) Боржників № 1 від 26.06.2026 до договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги у сумі 18847,45 грн за кредитним договором № 102148761, боржником у якому є відповідач.

З платіжної інструкції № 37204767222223418 від 26.06.2026 встановлено, що ТОВ «Новий Колектор» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти на загальну суму 5176526 грн з призначеннями платежу «Сплата ціни продажу за відступлення права вимоги, згідно Договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 р., без ПДВ».

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості, складеної ТОВ «Новий Колектор», за період з 02.01.2026 до 06.08.2026 за Договором № 102148761 виникла заборгованість у загальному розмірі 18847,45 грн, а саме: тіло кредиту – 5489 грн; проценти за користування кредитом – 3102,45 грн; комісія – 3256 грн; штраф – 7000 грн.

2. Норми права, які застосував суд

Частини 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що відповідно до наведених вище положень законодавства ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про споживчий кредит № 102148761 від 02.01.2026. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано його сторонами, у тому числі відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відтак у сторін Договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Позивач довів суду, що ТОВ «Мілоан» виконало умови Договору № 102148761 та надало відповідачу кредит у сумі 5500 грн.

Відповідач покладені Договором № 102148761 зобов`язання належним чином не виконала, оскільки не здійснила сплату платежів відповідно до погоджених договором строків та розмірів. Докази зворотного суду не надано. Також відповідачем не спростовано розрахунок суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

Щодо дострокового повернення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII), який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У чинній до 10.06.2017 редакції частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII було закріплено, що якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10.06.2017 набрав чинності Закон України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (ст. 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10.06.2017).

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону № 1734-VIII у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13, вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Так, умовами Договору № 102148761 визначено, що строк дії договору становить 360 днів. Дата надання кредиту: 02.01.2026.

Отже, за загальним правилом строк дії договору спливає 28.12.2026, тоді як даний позов подано до суду 14.08.2026.

З Паспорта споживчого кредиту вбачається, що мета отримання кредиту: задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

При цьому п. 1.4 Договору та Додатком № 1 до Договору визначено, що повернення кредиту має відбуватися шляхом здійснення періодичних платежів, до складу кожного з яких входить сплата тіла кредиту у сумі 5,50 грн та проценти за користування кредитом.

Також графіком платежів визначено, що тіло кредиту у сумі 5384,50 грн повинно бути сплачене відповідачем під час здійснення останнього платежу, тобто 28.12.2026.

Таким чином, за відсутності передбачених законом та Договором № 102148761 підстав для дострокового повернення кредиту строк виконання позичальником зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту на час звернення з цим позовом не настав.

При цьому позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачу та отримання останньою вимоги про погашення простроченої заборгованості, яка відповідно до положень закону є передумовою реалізації кредитодавцем права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Указане свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Саме по собі посилання позивача на наявність простроченої заборгованості не підтверджує дотримання встановленої законом процедури дострокового стягнення кредитної заборгованості. Кредитодавець повинен довести не лише факт виникнення прострочення, а й виконання передбачених законом та договором дій, з якими закон пов`язує виникнення у позичальника обов`язку достроково повернути кредит.

Оскільки доказів направлення та отримання відповідачем відповідної вимоги позивач не надав, суд дійшов висновку, що передбачені законом умови для дострокового стягнення всієї суми кредиту, у тому числі заборгованості за тілом кредиту, на момент розгляду справи не настали.

Відтак позовні вимоги в частині дострокового стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5489 грн є передчасними.

Водночас ненадання доказів дотримання передумов дострокового стягнення всієї суми кредиту саме по собі не звільняє позичальника від виконання зобов`язань за договором у частині платежів, строк виконання яких уже настав.

Щодо стягнення штрафу суд зазначає таке

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на даний час.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості, штраф у сумі 7000 грн нараховано у період після 21.03.2026.

Відтак з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України такий штраф підлягає списанню кредитодавцем.

У постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 суд зауважив, що тлумачення п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язання. Таким періодом є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Договорами, на які поширюються специфічні правові наслідки, є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022, такі платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає таке

Умовами Договору № 102148761 визначено сплату комісії за обслуговування кредиту у сумі 8954 грн, що нараховується за ставкою 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Слід зауважити, що Закон України «Про споживче кредитування»

розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Однак умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі позивач не надав доказів погодження зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та які надаються відповідачу і за які кредитодавцем встановлена комісія, пов`язана з обслуговуванням кредиту.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що положення Договору № 102148761 про сплату позичальником на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3256 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 у справі 727/5461/23, від 09.10.2024 у справі 582/202/22.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховано за період з 02.01.2026 до 26.06.2026 за відсотковою ставкою, визначеною умовами Договору № 102148761.

Також з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач неодноразово здійснювала платежі за кредитом на загальну суму 1654,80 грн, з яких: 11 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту; 829,80 грн – в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом; 814 грн в рахунок погашення заборгованості за комісією.

Відтак з урахуванням зазначених вище норм законодавства платіж у сумі 814 грн, який вже було сплачено відповідачем та який зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за комісією, слід зарахувати на погашення заявленої позивачем заборгованості.

Поряд з цим з Графіку платежів до Договору № 102148761 вбачається, що станом на 14.08.2026 (на момент звернення до суду) відповідач мала сплатити тіло кредиту у сумі 66 грн та проценти за користування кредитом у сумі 4871,70 грн (дата останнього простроченого платежу 31.07.2026).

Відтак наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 102148761 у сумі 3282,90 грн (66 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 4871,70 грн (заборгованість за процентами за користування кредитом) – 829,80 грн (здійснені платежі, що зараховані на погашення заборгованості за процентами) – 814 грн (здійснені платежі, що зараховані на погашення комісії) = 3282,90 грн) доведено позивачем належними та достатніми доказами.

Також позивач довів, що унаслідок укладення договору факторингу кредитором з правом вимоги до відповідача за Договором № 102148761 станом на теперішній час є ТОВ «Новий Колектор».

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позов подано неуповноваженою особою. Суд зауважує, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у якому відповідно до ч. 2 ст. 60, ч. 1 ст. 62 ЦПК України представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність та повноваження якої підтверджуються, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованості за договором про споживчий кредит № 102148761 від 02.01.2026 у сумі 3282,90 грн.

Вимоги про дострокове стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5489 грн, штрафу у сумі 7000 грн та процентів у сумі ще 814 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2622,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3720480654 від 14.08.2026.

Позов задоволено частково у сумі 3282,90 грн, що становить 17,42% від заявленої суми.

Судовий збір у сумі 463,79 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір у сумі 2198,61 грн (82,58% від заявленої суми) слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102148761 від 02.01.2026 у сумі 3282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) гривні 90 копійок.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судові витрати у виді судового збору у сумі 463 (чотириста шістдесят три) гривні 79 копійок.

Судовий збір у сумі 2198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) гривень 61 копійка покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник відповідача: адвокат Редько Оксана Володимирівна, місцезнаходження: вул. О.Теліги, буд. 8, м. Тернопіль.

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 21.09.2026.