Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №904/4426/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4426/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237)

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023)

про стягнення 2 182 грн. 88 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3324/26 від 22.07.2026) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 2 182 грн. 88 коп., що складає 521 грн. 28 коп. - 3% річних та 1 661 грн. 60 коп. - інфляційних нарахувань.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№39775/26 від 12.08.2026) на позовну заяву просить суд в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 2 182 грн. 88 коп., що складає 521 грн. 28 коп. - 3% річних та 1 661 грн. 60 коп. - інфляційних нарахувань, відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - стягувані залізницею з ПРАТ "ПІВНГЗК" 3% річних та інфляційні втрати у даній справі є особливою мірою відповідальності відповідача (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання зі сплати плати за користування вагонами, що була нарахована в зв`язку з неналежним виконанням вантажоодержувачем обов`язків, що виникли у зв`язку з перевезенням вантажів; - виходячи з принципу рівності суб`єктів господарювання, а також з приписів частини 2 статті 908, статті 920 Цивільного кодексу України, статті 105 Статуту залізниць України вбачається, що положення абзацу другого пункту 2.14. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" про те, що понад встановлені граничні межі відповідальності перевізника за договором перевезення з залізниці не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки, які також не нараховуються і на визнані залізницею в претензійному порядку суми до часу їх фактичного перерахування заявнику, слід вважати як такі, що застосовуються і до вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів, транспортних, експедиторських і посередницьких організацій та осіб, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, а не тільки до залізниці, тобто, понад встановлені граничні межі відповідальності вантажоодержувача за договором перевезення з вантажоодержувача не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки; - підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення з відповідача боргу, що виник у зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми – відсутні.

Позивач у відповіді (вх.№40699/26 від 18.08.2026) на відзив просить прийняти відповідь на відзив на позовну заяву та долучити до матеріалів справи, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що: - відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; - за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; - оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами, тобто отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання ним накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень; - враховуючи встановлений законодавством порядок оплати спірних послуг у вигляді автоматичного списання з рахунку відповідача, оплата за надані позивачем послуги має бути здійснена негайно в день підписання (оформлення) відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки, при цьому, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки, звідси, ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами), відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами; - факт порушення відповідачем зобов`язання за договором встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/6798/25, яким підтверджено правомірність та обґрунтованість нарахування спірної плати за користування вагонами, та встановлено порушення відповідача у вигляді несплати належних залізниці платежів, оскільки рішення суду не породжує зобов`язання грошового характеру, захист порушеного права позивача жодним чином не залежить від дати винесення рішення суду та набрання ним законної сили, а права та обов`язки позивача та відповідача виникають з умов укладеного між сторонами Договору; - невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову; - вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтовані нормою статті 625 Цивільного кодексу України заявлені позивачем правомірно, оскільки саме стаття 625 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідач у запереченні (вх.№41487/26 від 24.08.2026) на відповідь на відзив зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними і не підлягають задоволенню з огляду на те, що: - позивач у відповіді на відзив посилається лише на статтю 625 Цивільного кодексу України, як на підставу для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, при цьому позивач не надає жодних пояснень, міркувань або аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень щодо обмеженої відповідальності вантажовідправників, залізниці та вантажоодержувачів за договором перевезення - у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами; - нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, стягнення з відповідача, як з вантажоодержувача, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням договору перевезення (несвоєчасною сплатою плати за користування вагонами) суперечить вимогам законодавства, а саме приписам частини 2 статті 908, статті 920 Цивільного кодексу України, статті 105 Статуту залізниць України.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення вказаного договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях, а також проведення розрахунків за надані послуги.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що надання послуг може підтверджуватися, зокрема, накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу та іншими документами. Згідно з пунктом 2.1.4 договору замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевізника та інші належні перевізнику платежі з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Відповідно до пункту 2.1.7 договору замовник зобов`язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та інші передбачені договором розрахункові документи.

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами в сумі 24 495 грн. 60 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/6798/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2026, позов задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 24 495 грн. 60 коп.

Під час розгляду справи №904/6798/25 судами встановлено факт затримки вагонів з вини відповідача та факт правомірного нарахування позивачем відповідачу за весь період затримки плати за користування вагонами по відомостям плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №13089646, 13089655, 14089649, 14089656, 14089657, 15089253, 15089650, 15089651, 15089652, 15089653, 16089672, 16089673, 17089658, 17089659, 18089262, 18089660, 18089661, 18089662, 17089676, 18089675, 19089669, 20089266 в сумі 24 495 грн. 60 коп. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2026 Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" платіжним дорученням №4500024674 перерахувало на рахунок Акціонерного товариства "Українська залізниця" 24 495 грн. 60 коп., тобто виконало зобов`язання зі сплати основної суми заборгованості, встановленої рішенням суду у справі №904/6798/25.

Позивач стверджує, що грошове зобов`язання щодо внесення плати за користування вагонами по відомостям плати за користування вагонами було виконано відповідачем із простроченням, у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування 3 % річних у розмірі 521 грн. 28 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 1 661 грн. 60 коп., відповідач проти вказаного заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача 521 грн. 28 коп. - 3 % річних та 1 661 грн. 60 коп. - інфляційних нарахувань, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі внесення плати за користування вагонами по відомостям плати за користування вагонами.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/11164/16 визначено, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 у справі №904/6798/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2026, позов задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 24 495 грн. 60 коп.

Таким чином, факт існування у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем у розмірі 24 495 грн. 60 коп., його правова підстава та правомірність відповідних нарахувань встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому повторному доказуванню у цій справі не підлягають.

Як встановлено господарським судом та не заперечується сторонами, 05.05.2026 відповідач платіжним дорученням №4500024674 перерахував позивачу 24 495 грн. 60 коп., виконавши таким чином основне грошове зобов`язання.

Водночас виконання основного грошового зобов`язання після допущення його прострочення не припиняє права кредитора на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого прострочення.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми інфляційні нарахування та 3 % річних нараховуються у зв`язку з простроченням саме грошового зобов`язання та спрямовані на компенсацію кредитору втрат від знецінення грошових коштів і плати за користування боржником коштами, належними до сплати кредиторові.

Припис частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовується до будь-якого грошового зобов`язання за наявності факту прострочення його виконання.

Господарський суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не припиняє відповідного грошового зобов`язання та не звільняє боржника від наслідків його прострочення до моменту фактичного виконання. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а право кредитора на стягнення сум за статтею 625 Цивільного кодексу України існує до моменту усунення такого порушення.

Щодо моменту виникнення прострочення

Відповідно до пункту 2.1.4 укладеного між сторонами договору замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором, з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Відповідно до пункту 2.1.5 договору оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання коштів із сум внесеної замовником передоплати за кодом платника.

Пунктом 2.1.7 договору передбачено обов`язок замовника підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та інші передбачені договором розрахункові документи.

Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів облік витрачених коштів здійснюється, зокрема, на підставі накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.

Отже, оформлення відповідних відомостей плати за користування вагонами є підставою для проведення розрахунків за надані перевізником послуги. Непогодження відповідачем нарахованих сум та ненадання згоди на їх списання з попередньої оплати не змінюють моменту виникнення грошового зобов`язання, правомірність якого в подальшому була підтверджена судовим рішенням.

З матеріалів справи вбачається, що відповідні відомості плати за користування вагонами були оформлені позивачем, однак своєчасно оплачені відповідачем не були. При цьому внаслідок непогодження відповідачем нарахованих сум їх списання із попередньої оплати не відбулося, а правомірність відповідних нарахувань у подальшому була підтверджена судовим рішенням у справі №904/6798/25.

Отже, наявність спору щодо правомірності нарахованої плати, який у подальшому був вирішений судом, не змінює встановленого договором порядку та строку виконання грошового зобов`язання і не переносить момент його виникнення на дату ухвалення чи набрання законної сили рішенням у справі №904/6798/25.

Щодо доводів відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України з огляду на положення статті 105 Статуту залізниць України

Статтею 105 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених статутом та окремими договорами. На вказану норму відповідач посилається як на спеціальну, що, на його думку, виключає можливість додаткового стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

З приводу вказаного господарський суд зазначає, що у даній справі предметом стягнення є не збитки, заподіяні внаслідок втрати, нестачі, пошкодження вантажу чи прострочення його доставки, та не інша спеціальна міра відповідальності за неналежне здійснення перевезення, а передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення відповідачем самостійного грошового зобов`язання зі сплати наданих йому послуг та належних залізниці платежів.

Отже, положення статті 105 Статуту залізниць України щодо меж матеріальної відповідальності учасників перевезення не виключають застосування загальної норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України до простроченого грошового зобов`язання.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №910/15119/18, оскільки відповідно до змісту правового висновку у вказаній справі, предметом спору було стягнення з перевізника збитків у зв`язку з порушенням зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажів. Натомість у цій справі вирішується питання про наслідки прострочення грошового зобов`язання вантажоодержувача. Таким чином, предмет спору, характер порушеного зобов`язання та правове регулювання у зазначених справах не є подібними.

Господарський суд також відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування до нього за аналогією положень абзацу другого пункту 2.14 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601.

Зазначені відповідачем положення стосуються меж відповідальності залізниці як перевізника за порушення зобов`язань, що виникають безпосередньо з перевезення вантажу, та не встановлюють винятку із загального правила частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо наслідків прострочення грошового зобов`язання замовника послуг.

Суд зазначає, що застосування до простроченого грошового зобов`язання відповідача положень статті 625 Цивільного кодексу України не свідчить про порушення принципу рівності учасників правовідносин, оскільки відповідна норма застосовується до будь-якого боржника, який допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, незалежно від його правового статусу.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань судом відхиляються.

Як зазначалося, позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 521 грн. 28 коп. - 3 % річних та 1 661 грн. 60 коп. - інфляційних нарахувань, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань за відповідними відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 до моменту фактичної сплати основної заборгованості 05.05.2026.

Господарський суд, перевіривши визначені позивачем періоди прострочення щодо кожної відомості форми ГУ-46, бази нарахування, кількість днів прострочення, застосовані індекси інфляції та арифметичні розрахунки, встановив, що заявлені до стягнення 521 грн. 28 коп. - 3 % річних та 1 661 грн. 60 коп. - інфляційних нарахувань розраховані правильно.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання та його фактичне виконання лише 05.05.2026, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їх сукупності господарський суд доходить висновку, що докази на підтвердження правомірності покладення на відповідача обов`язку зі сплати інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочене грошове зобов`язання є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Також слід зазначити, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно з пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, умови укладеного між сторонами договору та наведені норми законодавства позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо витрат зі сплати судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 662 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023) про стягнення 2 182 грн. 88 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) 521 (п`ятсот двадцять одна) грн. 28 коп. - 3 % річних, 1 661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 60 коп. - інфляційних нарахувань та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

09.10.2026