Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №904/1766/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 м.Дніпро справа №904/1766/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Кошлі А.О., Демчини Т.Ю.

з секретарем судового засідання Ігнатенко Г.В.

за участю представників:

від апелянта Малиновська В.Д.

від позивача Молодецький Р.А.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сармат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» (ідентифікаційний код 37170646; вул. Залiзничників, б.22, с. Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67665)

до Приватного підприємства «Сармат» (ідентифікаційний код 31037360; вулиця Соборна, будинок 114, селище міського типу Широке, Широківський район, Дніпропетровська область, 53700)

про стягнення 43168 грн 30 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Приватного підприємства «Сармат» заборгованості у розмірі 1333621 грн 30 коп., з яких: основна заборгованість 1290453 грн 00 коп., пеня 39243 грн 91 коп., 3% річних 3924 грн 39 коп.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено договір №2912-01/2025/ГР про надання комплексу послуг з обробки вантажів, відповідно до умов якого та Додатку №1 до нього, позивач зобов`язався надавати послуги з перевалки кам`яного вугілля на терміналі, який розташований за адресою: Одеська обл., Одеський район, с-ще Усатове, вул. Залізничників, буд. 22. У період з 06.01.2026 до 16.02.2026 позивач надав відповідачу послуги з обробки вантажів на загальну суму 4740453 грн 00 коп., про що свідчать акти приймання-передачі наданих послуг. Надані послуги оплачені відповідачем частково, станом на 02.03.2026 заборгованість складає 1290453 грн 00 коп.

У зв`язку із простроченням виконання зобов`язання позивачем, відповідно до пункту 5.2 договору нараховано пеню у розмірі 0,10% від суми заборгованості на загальну суму 39243 грн 91 коп. На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних у розмірі 3924 грн 39 коп.

Під час розгляду справи 10.04.2026 відповідач сплатив основний борг у розмірі 1290453 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1720. У зв`язку з цим позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 39243 грн 91 коп. пені та 3924 грн 39 коп. 3% річних, а також судові витрати, попередньо зазначивши орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 66681 грн 06 коп.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сармат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» пеню у розмірі 39178 грн 57 коп., 3% річних у розмірі 3917 грн 86 коп., судовий збір у розмірі 1848 грн 36 коп. У решті позовних вимог відмовлено. Суд повернув Приватному акціонерному товариству «Сармат» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15485 грн 43 коп., який сплачений згідно з платіжною інструкцією №292 від 31.03.2026.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту надання послуг та їх вартості, що підтверджується актами надання послуг, які підписані відповідачем без заперечень, а також прострочення оплати у строк, який визначений пунктом 3.2.2 договору, за яким остаточний розрахунок має бути здійснений замовником протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку та акта приймання-передачі наданих послуг.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, який наданий позивачем, суд встановив, що позивачем невірно визначено період прострочення лише за актом №140 від 16.02.2026 (підписаний відповідачем електронним підписом 24.02.2026), і здійснив перерахунок пені за цим актом за період з 02.03.2026 до 30.03.2026, визначивши її у розмірі 236 грн 90 коп. У іншій частині розрахунок позивача суд визнав правильним, у зв`язку з чим дійшов висновку про стягнення пені у загальному розмірі 39178 грн 57 коп. та 3% річних у розмірі 3917 грн 86 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд керувався частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України та пропорційно розміру задоволених позовних вимог стягнув з відповідача 1848 грн 36 коп. (517 грн 16 коп. судового збору за майновою вимогою та 1331 грн 20 коп. за розгляд заяви про забезпечення позову).

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 стягнув з відповідача на користь позивача 29950 грн 05 коп. витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 66681 грн 06 коп. із заявлених позивачем.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції встановив, що надання правничої допомоги позивачу здійснювалось адвокатом Молодецьким Ростиславом Анатолійовичем, що підтверджується договором №18/03/26с від 18.03.2026, ордером серії ВН №1684086 від 31.03.2026, актом про надання правничої допомоги від 10.06.2026 та платіжними інструкціями №261, №339, №595 на загальну суму 66681 грн 06 коп.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що попередній аналіз документів (2 години) та підготовка доказової бази (5 годин) охоплюються послугою з формування правової позиції та підготовки позовної заяви (8 годин), а заходи забезпечення позову (10 годин) включають у себе збір інформації щодо фінансового стану відповідача, який не підлягає окремому врахуванню; послуги зі сплати судового збору та моніторингу руху справи не є правничою допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Врахувавши незначну складність справи та критерії реальності, необхідності і розумності судових витрат за практикою Європейського суду з прав людини у справах «Лавентс проти Латвії» (заява №58442/00) та «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04, пункт 268), суд визначив максимальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, у сумі 30000 грн 00 коп., та, застосувавши правило пропорційного розподілу судових витрат за частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (43096 грн 43 коп. * 30000 грн 00 коп. / 43168 грн 30 коп.), стягнув з відповідача 29950 грн 05 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

29.06.2026 Приватне підприємство «Сармат» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026, у якій просить змінити оскаржуване рішення у частині стягнення пені 3% річних, визначивши, з урахуванням правильного періоду прострочення, розмір 3% річних у сумі 3706 грн 54 коп., а розмір пені у сумі 37065 грн 44 коп. та зменшити розмір пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин, які наведені у апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом невірно визначено момент виникнення прострочення оплати за актами приймання-передачі наданих послуг, оскільки за частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Оскільки останній день 5-денного строку оплати за актами №№81, 83, 89, 106, 132, 135, 138, 139 припадав на 21.02.2026 (субота), а за актом №140 - на 01.03.2026 (неділя), строк оплати переноситься відповідно на 23.02.2026 та на 02.03.2026, а прострочення повинно обчислюватися відповідно з 24.02.2026 та з 03.03.2026.

За наведеним у апеляційній скарзі розрахунком розмір пені за період з 24.02.2026 до 30.03.2026 (35 днів) за актами №№81, 83, 89, 106, 132, 135, 138, 139 та за період з 03.03.2026 до 30.03.2026 (28 днів) за актом №140 складає загалом 37065 грн 44 коп., а розмір 3% річних за аналогічні періоди - 3706 грн 54 коп.

Крім того, апелянт просив зменшити розмір пені на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, посилаючись на добросовісну поведінку відповідача, повне погашення основного боргу 10.04.2026, скрутний фінансовий стан відповідача, незначність періоду прострочення (близько півтора місяця) та відсутність доведених позивачем збитків від прострочення оплати.

13.07.2026 Приватне підприємство «Сармат» подало апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026, у якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» про ухвалення додаткового рішення, а у разі відсутності підстав для цього, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення апелянт навів такі доводи: подані позивачем докази не підтверджують, який саме адвокат адвокатського об`єднання «Франклін Сайрос» виконував роботи, які зазначені у акті про надання правничої допомоги, а договір про надання правничої допомоги та акт лише підтверджують їх підписання Молодецьким Р.А. як керуючим партнером об`єднання, з посиланням на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №359/8573/20 та постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Апелянт також зазначив, що додаткове рішення не містить мотивів, з яких складових сформовано суму 30000 грн 00 коп. та які саме послуги і у якому обсязі судом враховані, з посиланням на додаткову ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20 та додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а визначений судом розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, яка не потребувала дослідження значного обсягу доказів чи вирішення складних правових питань, обсягом фактично виконаної роботи та істотним зменшенням розміру позовних вимог з 1333621 грн 30 коп. до 43168 грн 30 коп., з посиланням на додаткову постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» подало відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сармат» на рішення від 09.06.2026, у якому просило залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач заперечив проти застосування частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, зазначивши, що пунктом 3.2.2 договору сторони прямо погодили обчислення строку оплати саме у календарних, а не робочих днях, а функціонування системи електронних платежів Національного банку України (стандарт ISO 20022, СЕП 4.0) не залежить від дня тижня, банківський день у СЕП дорівнює календарному дню, у зв`язку з чим проведення платежу можливе у будь-який день незалежно від того, чи є він вихідним, що підтверджується здійсненням відповідачем окремих платежів за договором у неробочий час доби (платіжні інструкції №222, №342, №496, №581, №1720).

Щодо доводів про зменшення неустойки позивач зазначив, що відповідач не заявляв про наявність підстав для такого зменшення під час розгляду справи судом першої інстанції та не скористався правом на подання відзиву; сума стягнутої пені (39178 грн 57 коп.) становить менше 3% від суми простроченого зобов`язання (1290453 грн 00 коп.) і не є надмірною чи каральною; оплата основного боргу відбулася 10.04.2026 вже після постановлення ухвали суду від 02.04.2026 про забезпечення позову шляхом арешту коштів відповідача, що свідчить не про добровільність, а про вимушений характер розрахунку; відповідач всупереч пункту 3.2.3 договору не повідомляв позивача про неможливість своєчасної оплати та не узгоджував перенесення строків.

Позивач також вказав, що різниця між сумою пені та 3% річних, яка стягнута судом першої інстанції, та сумою, на яку, на думку апелянта, вона мала бути зменшена з урахуванням статті 254 Цивільного кодексу України, становить 2324 грн 45 коп., тоді як судові витрати апелянта на подання апеляційної скарги (судовий збір у розмірі 3993 грн 60 коп. та орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн 00 коп.) є непропорційно вищими, що, на думку позивача, свідчить про зловживання процесуальними правами з метою відстрочення набрання судовим рішенням законної сили.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), судді: Демчина Т.Ю., Кошля А.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Сармат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026, витребувано матеріали справи №904/1766/26 з Господарського суду Дніпропетровської області.

10.07.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 надійшли матеріали справи №904/1766/26.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Сармат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 призначено у судовому засіданні 02.09.2026 о 17 год 15 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Сармат» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026. Об`єднано скаргу Приватного підприємства «Сармат» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 до спільного розгляду із апеляційною скаргою Приватного підприємства «Сармат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026.

02.09.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, які встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сармат» (замовник) укладено Договір №2912-01/2025/ГР про надання комплексу послуг з обробки вантажів від 29.12.2025, відповідно до умов якого (пункт 1.1) та Додатку №1 до нього, Виконавець зобов`язався надавати послуги з перевалки кам`яного вугілля на терміналі, розташованому за адресою: Одеська обл., Одеський район, с-ще Усатове, вул. Залізничників, буд. 22.

Замовник за надання послуг перевалки та доставки сплачує виконавцю винагороду згідно умов даного договору (пункт 3.1).

Оплата послуг за цим договором здійснюється за виставленим виконавцем рахунком згідно наступних умов: 50% передоплата замовником вартості замовлених послуг (пункт 3.2.1), остаточний розрахунок за надані послуги має бути здійснений Замовником протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку та акту приймання-передачі послуг (пункт 3.2.2).

Згідно з пунктом 4.1 договору приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами за актом приймання-передачі наданих послуг, який сторони складають після здійснення обробки кожної партії товару.

В разі затримки строків оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, що діє на момент прострочення (пункт 5.2 договору).

Сторони узгодили, що з метою виконання цього договору обмін інформацією між сторонами варто здійснювати за наступною адресою: виконавець - 67664, Одеська область, Одеський район, с-ще Усатове, вул. Залізничників, буд.22; тел.: 0672032925; бух.: 0674844596; замовник: 50027, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 37, e-mail: pp-office@ukr.net; тел.:0970511115 бух.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2026. Якщо за місяць до закінчення строку, вказаного у даному пункті, жодна із сторін не надасть письмове повідомлення про розірвання договору, то договір автоматично продовжує свою дію на один рік за тих же умов (пункт 6.1 договору).

На виконання умов Договору протягом періоду з 06.01.2026 до 16.02.2026, позивач надав відповідачу послуги з обробки вантажів на загальну суму 4740453 грн 00 коп.

Факт надання послуг підтверджується 27 актами надання послуг:

№3 від 06.01.2026 на суму 188632 грн 50 коп. (а.с.18-19),

№5 від 07.01.2026 на суму 119004 грн 00 коп. (а.с.20-21),

№14 від 09.01.2026 на суму 313362 грн 00 коп. (а.с.22-23),

№15 від 10.01.2026 на суму 158686 грн 50 коп. (а.с.24-25),

№16 від 11.01.2026 на суму 39570 грн 00 коп. (а.с.26-27),

№18 від 12.01.2026 на суму 193425 грн 00 коп. (а.с.27-28),

№21 від 13.01.2026 на суму 200965 грн 50 коп. (а.с.65-66),

№23 від 14.01.2026 на суму 99847 грн 5 коп. (а.с.29-30),

№25 від 15.01.2026 на суму 232282 грн 50 коп. (а.с.30-31),

№28 від 16.01.2026 на суму 20310 грн 00 коп. (а.с.32-33),

№29 від 17.01.2026 на суму 363165 грн 00 коп. (а.с.33-34),

№30 від 18.01.2026 на суму 186822 грн 00 коп. (а.35-36),

№48 від 19.01.2026 на суму 173547 грн 00 коп. (а.с.37-38),

№57 від 20.01.2026 на суму 60307 грн 50 коп. (а.с.39-40),

№67 від 23.01.2026 на суму 30772 грн 50 коп. (а.с.40-41),

№68 від 24.01.2026 на суму 266368 грн 50 коп. (а.с.42-43),

№69 від 25.01.2026 на суму 205005 грн 00 коп. (а.с.44-45),

№73 від 26.01.2026 на суму 298510 грн 50 коп. (а.с.46-47),

№76 від 27.01.2026 на суму 173193 грн 00 коп. (а.с.48-49),

№81 від 16.02.2026 на суму 254988 грн 00 коп. (залишок боргу становить 128764 грн 50 коп. (а.с.50-51),

№83 від 29.01.2026 на суму 142275 грн 00 коп. (а.с.52-53),

№89 від 30.01.2026 на суму 187582 грн 50 коп. (а.с.54-55),

№106 від 04.02.2026 на суму 82500 грн 00 коп. (а.с.56),

№132 від 11.02.2026 на суму 110111 грн 40 коп. (а.с.57-58),

№135 від 12.02.2026 на суму 216909 грн 90 коп. (а.с.59-60),

№138 від 13.02.2026 на суму 276258 грн 60 коп. (а.с.61-62),

№139 від 14.02.2026 на суму 136112 грн 40 коп. (а.с.63-664),

№140 від 16.02.2026 на суму 9938 грн 70 коп. (а.с.64-65).

Вказані акти підписані відповідачем без будь-яких претензій щодо обсягу, якості чи строків виконання робіт.

Протягом січня-лютого 2026 року відповідач здійснював оплати частково, що підтверджується банківськими виписками (а.с.71-80) та Актом звіряння (а.с.67-70).

Станом на 22.02.2026 за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1280514 грн 30 коп., а з 02.03.2026 - у розмірі 1290453 грн 00 коп.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки: №9 від 12.01.2026 на суму 193425 грн 00 коп. (а.с. 82), №11 від 14.01.2026 на суму 99847 грн 50 коп. (а.с.83), №12 від 15.01.2026 на суму 232282 грн 50 коп. (а.с.84), №13 від 16.01.2026 на суму 20310 грн 00 коп. (а.с.84), №14 від 17.01.2026 на суму 363165 грн 00 коп. (а.с.85), №19 від 20.01.2026 на суму 60307 грн 50 коп. (а.с.86), №24 від 24.01.2026 на суму 266368 грн 50 коп. (а.с.87), №47 від 11.02.2026 на суму 110111 грн 40 коп. (а.с.91), №51 від 14.02.2026 на суму 136112 грн 40 коп. (а.с.93), №52 від 16.02.2026 на суму 9938 грн 70 коп. (а.с.93).

Враховуючи використання системи електронного документообігу, дата отримання документів підтверджується «Повідомленнями про результат обробки документа». Так, Акти №№81, 83, 89, 106, 132, 135, 138, 139 - підписані 16.02.2026, а Акт №140 від 16.02.2026 був підписаний відповідачем 24.02.2026.

З урахуванням оплати за надані послуги заборгованість за договором становить 1290453 грн 00 коп., у зв`язку з чим ТОВ «Гранресурси» звернулося до приватного підприємства «Сармат» з претензією від 02.03.2026 про сплату заборгованості (відправлена 04.03.2026 цінним листом з описом за ідентифікатором пошуку 6503106707964, а.с.10).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції 10.04.2026 відповідач сплатив основний борг у розмірі 1290453 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1720.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються у апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Керуючись наведеною нормою, апеляційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення у межах доводів апеляційних скарг Приватного підприємства «Сармат».

Між позивачем та відповідачем укладено договір, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати замовнику послуги з перевалки кам`яного вугілля, а Замовник - оплатити ці послуги на умовах, які визначені у договорі. За своєю правовою природою цей договір є договором про надання послуг, правове регулювання якого здійснюється главою 63 Цивільного кодексу України (статті 901- 907), з урахуванням загальних положень Цивільного кодексу України про зобов`язання та договори (статті 509, 525, 526, 530, 610- 612, 625, 626- 629).

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Сторони погодили такі істотні умови договору, що мають значення для вирішення спору, зокрема, предмет, ціну та порядок розрахунків, відповідальність за порушення грошового зобов`язання, строк дії договору.

На виконання умов договору протягом періоду з 06.01.2026 до 16.02.2026 позивач надав відповідачу послуги з обробки вантажів на загальну суму 4740453 грн 00 коп., що підтверджується 27 актами надання послуг, які підписані відповідачем без будь-яких претензій щодо обсягу, якості чи строків виконання робіт.

Протягом січня-лютого 2026 року відповідач здійснював частково оплатив вартість наданих позивачем послуг, станом на 22.02.2026 розмір заборгованості становив 1280514 грн 30 коп., а з 02.03.2026 - у розмірі 1290453 грн 00 коп, яку відповідач сплатив після звернення позивача з позовом до суду.

Отже, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з надання послуг, у межах яких у відповідача виник обов`язок своєчасно та у повному обсязі оплатити надані послуги, а у позивача - право вимагати такої оплати, а у разі прострочення - право на стягнення пені та 3 % річних.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та правильно кваліфікував спірні правовідносини як такі, що виникли з договору про надання послуг. Разом з тим, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень у межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення з мотивів, які викладені нижче.

За умовами договору остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється замовником протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку та акту приймання-передачі наданих послуг. Наведене положення визначає лише тривалість строку виконання грошового зобов`язання - 5 днів, обчислюваних як календарні, а не робочі дні, тобто без виключення з підрахунку вихідних та святкових днів у межах самого 5-денного періоду.

Частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тобто, ця норма регулює не порядок обчислення тривалості строку, а визначає день його закінчення і застосовується незалежно від того, обчислюється відповідний строк у календарних чи у робочих днях, і не може вважатися виключеною погодженням сторонами способу підрахунку тривалості строку у календарних днях, оскільки предметом регулювання пункту 3.2.2 договору та частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України є різні питання: перший визначає кількість днів, які мають минути, друге коригує кінцеву дату, якщо вона випадає на неробочий день.

Щодо наявності технічної можливості здійснення платежу у вихідний день з огляду на цілодобовий режим роботи системи електронних платежів Національного банку України (стандарт ISO 20022, система СЕП 4.0), то вказані обставини не спростовують наведеного правового висновку, оскільки частина п`ята статті 254 Цивільного кодексу України пов`язує перенесення дня закінчення строку не з технічною спроможністю здійснити розрахунок у відповідний день, а з правовим статусом цього дня як вихідного, і спрямована на захист учасників цивільних правовідносин від необхідності вчиняти юридично значущі дії у дні, коли за загальним правилом такі дії не вчиняються.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 21.02.2026, на яке припадає останній день 5-денного строку оплати за актами №81, 83, 89, 106, 132, 135, 138, 139, є суботою, а 01.03.2026, на яке припадає останній день строку оплати за актом №140, є неділею, тобто вихідними днями. За правилами частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України строк оплати за актами №81, 83, 89, 106, 132, 135, 138, 139 переноситься на 23.02.2026 (перший робочий день після 21.02.2026), а за актом №140 - на 02.03.2026 (перший робочий день після 01.03.2026), у зв`язку з чим прострочення оплати за цими актами виникає, відповідно, з 24.02.2026 та з 03.03.2026, а не з 22.02.2026 та з 02.03.2026, як помилково визначив суд першої інстанції.

За таких обставин розрахунок пені та 3% річних, який здійснений судом першої інстанції на підставі невірно визначеного моменту виникнення прострочення, підлягає коригуванню.

Здійснивши перевірку розрахунку, наведеного апелянтом у апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд визнає його арифметично та методологічно правильним: за період з 24.02.2026 до 30.03.2026 (35 днів) на суму заборгованості за актами №81, 83, 89, 106, 132, 135, 138, 139 (1280514 грн 30 коп.) пеня, обчислена за ставкою 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення у межах подвійної облікової ставки Національного банку України, та 3% річних за цей же період, а також пеня і 3% річних, обчислені за період з 03.03.2026 до 30.03.2026 (28 днів) на суму заборгованості за актом №140 (9938 грн 70 коп.), у сукупності складають 37065 грн 44 коп. пені та 3706 грн 54 коп. 3% річних.

Норми пункту 3 частини першої статті 611, частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та статті 625 Цивільного кодексу України, застосовані судом першої інстанції при вирішенні питання про наявність підстав для стягнення неустойки та 3% річних, застосовані вірно, і апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відступу від висновків суду першої інстанції щодо самого факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, а лише коригує визначений судом розмір нарахувань з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України при визначенні початку періоду прострочення.

Щодо доводів апеляційної скарги про зменшення розміру пені на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд має оцінити надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з урахуванням ступеня виконання зобов`язання боржником, значності (незначності) прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру неустойки таким наслідкам, поведінки боржника (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №910/1056/23). Одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, а її зменшення не повинно нівелювати компенсаційно-стимулюючу функцію (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №910/16193/24 та від 07.02.2022 у справі №916/9/21). У вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

Наведені апелянтом обставини, на думку апеляційного господарського суду, не є такими, що мають істотне значення, а наведені апелянтом доводи щодо його добросовісністю, зокрема, сплата основної суми заборгованості, спростовується встановленими судами обставинами, оскільки повне погашення основного боргу відбулося 10.04.2026, вже після постановлення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 02.04.2026 про забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів відповідача. Здійснення розрахунку за таких обставин свідчить не про добровільне усунення порушення, а про виконання зобов`язання під впливом застосованого судом заходу процесуального примусу, що не є тотожним добросовісній поведінці боржника, яка враховується при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Посилання апелянта на скрутний фінансовий стан не може бути самостійною підставою для зменшення неустойки за відсутності доказів на підтвердження такого фінансового становища, а посилання апелянта на наведені позивачем у заяві про забезпечення позову не є доказами, які б свідчили про скрутне фінансове становище відповідачу у питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки на сторону, яка посилається на відповідні обставини покладено обов`язок доведення таких обставин належними доказами.

Період прострочення оплати за актами №81, 83, 89, 106, 132, 135, 138, 139 (35 днів) та за актом №140 (28 днів), хоча і є незначним, проте з огляду на розмір заборгованості у сумі 1290453 грн 00 коп. і її сплату тільки після звернення позивача з позовом не свідчить про явну непропорційність застосованої договірної відповідальності.

Доводи апелянта про відсутність доведених позивачем збитків не спростовує права позивача на стягнення неустойки, оскільки за змістом статей 549, 611 Цивільного кодексу України неустойка є способом забезпечення виконання зобов`язання і не пов`язана з обов`язком кредитора доводити фактичний розмір понесених збитків як передумову її стягнення. Стягнута апеляційним господарським судом сума пені у розмірі 37065 грн 44 коп. становить менше 3% від суми простроченого зобов`язання, що узгоджується з доводами позивача про її помірний, а не каральний характер, і не дає підстав для висновку про порушення балансу інтересів сторін чи перетворення неустойки на засіб надмірного збагачення кредитора (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Наявність у сторони договору права доводити неспівмірність неустойки, у тому числі, яка узгоджена сторонами у фіксованому розмірі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21), не звільняє таку сторону від обов`язку довести наявність саме тих істотних обставин, які за змістом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є підставою для зменшення розміру неустойки.

За наведених мотивів апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги у частині наявності підстав для зменшення пені на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та визнає такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 37065 грн 44 коп. та 3% річних у розмірі 3706 грн 54 коп., які визначені з урахуванням правильного моменту виникнення прострочення.

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 підлягає зміні у частині розміру пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, з викладенням резолютивної частини рішення у новій редакції про стягнення з відповідача 37065 грн 44 коп. пені та 3706 грн 54 коп. 3% річних за період з 03.03.2026 до 30.03.2026.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, які пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Щодо недоведеності розміру понесених позивачем витрат, то апеляційний господарський суд враховує, що процесуальні документи позивача протягом розгляду справи у суді першої інстанції подавалися представником - адвокатом Молодецьким Р.А. особисто, повноваження якого підтверджені ордером серії ВН №1684086 від 31.03.2026, а статус адвоката - свідоцтвом №1541 від 03.04.2007. Викладене, на відміну від обставин справи №359/8573/20, на яку послався апелянт з посиланням на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026, безпосередньо підтверджує факт особистого виконання адвокатом робіт, які зазначені у акті про надання правничої допомоги від 10.06.2026, а не лише факт підписання цим адвокатом договору та акту у статусі керуючого партнера адвокатського об`єднання. Отже, посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 не спростовує наведеного висновку, оскільки обставини цієї справи є відмінними від обставин, які є встановленими у цій справі.

Щодо необґрунтованості визначеного судом першої інстанції розміру витрат у сумі 30000 грн 00 коп. апеляційний господарський суд зазначає, що з мотивувальної частини додаткового рішення від 29.06.2026 вбачається, що суд першої інстанції послідовно виключив з підрахунку послуги з попереднього аналізу документів (2 години) та підготовки доказової бази (5 годин) як такі, що охоплюються формуванням правової позиції та підготовкою позовної заяви (8 годин), послуги із заходів забезпечення позову (10 годин) у частині збору інформації про фінансовий стан відповідача, а також послуги зі сплати судового збору та моніторингу руху справи як такі, що не є правничою допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Застосувавши критерії реальності та розумності судових витрат за практикою Європейського суду з прав людини у справах «Лавентс проти Латвії» та «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», а також врахувавши незначну складність справи, суд першої інстанції визначив розмір компенсації у сумі 30000 грн 00 коп., що є більш ніж удвічі меншим за заявлену позивачем суму 66681 грн 06 коп. Наведені мотиви апеляційний господарський суд визнає достатніми для висновку про обґрунтованість визначеного судом першої інстанції розміру витрат, а посилання апелянта на додаткову ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20 та додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц не спростовують наведеного висновку, оскільки додаткове рішення від 29.06.2026 містить оцінку кожної складової заявлених послуг та мотиви їх часткового виключення з підрахунку.

Щодо неспівмірності розміру витрат складності справи, обсягу виконаної роботи та зменшенню розміру позовних вимог апеляційний господарський суд враховує, що ці обставини вже були предметом оцінки суду першої інстанції, який з урахуванням незначної складності справи зменшив заявлений позивачем розмір витрат більш ніж удвічі (з 66681 грн 06 коп. до 30000 грн 00 коп.), застосувавши критерії, які передбачені частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме складність справи, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг та ціну позову. Апелянтом не наведено обставин, які б суд першої інстанції залишив без оцінки, а посилання на додаткову постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 не спростовують правильності застосування судом першої інстанції наведених критеріїв.

За наведеними мотивами апеляційна скарга Приватного підприємства «Сармат» на додаткове рішення від 29.06.2026 у частині доводів про недоведеність, необґрунтованість та неспівмірність визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Разом з тим, оскільки апеляційним господарським судом змінено рішення від 09.06.2026 у частині розміру задоволених позовних вимог (з 43096 грн 43 коп. пені та 3% річних до 40771 грн 98 коп.), розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог за правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає перерахунку: 30000 грн 00 коп. * 40771 грн 98 коп. / 43168 грн 30 коп., що складає 28335 грн 00 коп.

Наведений перерахунок є наслідком зміни резолютивної частини рішення від 09.06.2026, а не задоволення доводів апеляційної скарги на додаткове рішення, у зв`язку з чим додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 підлягає зміні у частині розміру грошової суми, визначеної судом до стягнення, а апеляційна скарга Приватного підприємства «Сармат» на додаткове рішення залишенню без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним господарським судом визначено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 37065 грн 44 коп. та 3% річних у розмірі 3706 грн 54 коп., тобто загалом 40771 грн 98 коп., судовий збір, який сплачений позивачем за подання позовної заяви у майновій частині (518 грн 03 коп.) та за подання заяви про забезпечення позову (1331 грн 20 коп.), підлягає розподілу пропорційно новому розміру задоволених вимог: 518 грн 03 коп. * 40771 грн 98 коп. / 43168 грн 30 коп. = 489 грн 27 коп. за майновою вимогою, а разом з витратами за розгляд заяви про забезпечення позову - 1820 грн 47 коп. (489 грн 27 коп. + 1331 грн 20 коп.).

Витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у суді першої інстанції, підлягають розподілу пропорційно новому розміру задоволених вимог з мотивів, викладених вище, у розмірі 28335 грн 00 коп. (30000 грн 00 коп. * 40771 грн 98 коп. / 43168 грн 30 коп.).

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення від 09.06.2026, сплачений апелянтом у розмірі 3993 грн 60 коп. Апеляційну скаргу задоволено частково у частині зменшення стягнутих сум з 43096 грн 43 коп. до 40771 грн 98 коп., тобто на 2324 грн 45 коп., що становить 5,39% від оскаржуваної суми.

Отже, відповідно до частин першої та четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір у розмірі 215 грн 25 коп. (3993 грн 60 коп. * 5,39%), решта покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сармат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» до Приватного підприємства «Сармат» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сармат» (ідентифікаційний код 31037360; вулиця Соборна, будинок 114, селище міського типу Широке, Широківський район, Дніпропетровська область, 53700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» (ідентифікаційний код 37170646; вул. Залiзничників, б.22, с. Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67665) пеню у розмірі 37065 грн 44 коп, 3% річних у розмірі 3706 грн 54 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1820 грн 47 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сармат» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 змінити, виклавши резолютивну частину додаткового рішення у наступній редакції:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сармат» (ідентифікаційний код 31037360; вул. Соборна, буд. 114, смт. Широке, Широківський район, Дніпропетровська область, 53700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» (ідентифікаційний код 37170646; вул. Залізничників, буд. 22, с. Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67665) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28335 грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» (ідентифікаційний код 37170646; вул. Залiзничників, б.22, с. Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67665) на користь Приватного акціонерного товариства «Сармат» (ідентифікаційний код 31037360; вулиця Соборна, будинок 114, селище міського типу Широке, Широківський район, Дніпропетровська область, 53700) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 у розмірі 215 грн 25 коп.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 06.10.2026.

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.Ю. Демчина

А.О. Кошля