Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №922/2050/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/2050/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;

представник позивача (в залі суду) – Чепенко О.І.;

представник відповідача (в залі суду) – Севагін І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №1795 Х/1) на ухвалу постановлену Господарським судом Харківської області у складі судді Аріт К.В. 04.08.2026 (повну ухвалу складено та підписано 10.08.2026) у справі №922/2050/26

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина"

про зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина", в якій просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина":

1)визначити вартість частки позивача в розмірі 40% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" станом на 28 січня 2024 року;

2)надати позивачу у письмовому вигляді обґрунтований розрахунок ринкової вартості частки позивача, яка становить 40% статутного капіталу Товариства, разом з копіями документів, які підтверджують проведення оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних та оборотних активів ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат", в тому числі оцінку ринкової вартості частки, що належала вибувшому учаснику ОСОБА_1 за період, що передував виходу, а саме, з 01 січня 2022 року по 21 березня 2024 року.

28.07.2026 представник відповідача надав до суду клопотання про призначення у справі №922/2050/26 комплексної (економічну, товарознавчу, оціночну) судової експертизи.

Обґрунтовуючи подане клопотання, заявник зазначає, що визначення вартості чистих активів підприємства можливе лише з урахуванням дійсної (ринкової) вартості майна, стану та ресурсу засобів виробництва, характеру господарської діяльності підприємства та обумовленої сукупністю цих факторів його прибутковості. Встановлення таких обставин потребує спеціальних знань у сфері економіки, бухгалтерського обліку та оцінки майна, тобто у сфері іншій, ніж право, і не може бути здійснене судом самостійно чи замінене іншими засобами доказування. З урахуванням предмета та підстав позову, зважаючи на існування між сторонами спору щодо розрахунку вартості частки Позивача у статутному капіталі Товариства та на наявність сукупності умов, визначених ст. 99 ГПК України, для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, зокрема щодо розміру вартості частки учасника, визначеної виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Заперечуючи проти клопотання відповідача про призначення у справі експертизи позивач зазначив, що вказане клопотання спрямоване на штучне затягування процесу та безпідставне зупинення провадження у справі. Позивач наголошує, що предметом цього спору є виключно зобов`язання товариства надати обґрунтований розрахунок вартості частки вибулого учасника на виконання ч. 6 ст. 24 Закону України "Про ТОВ та ТДВ", а не стягнення коштів. На думку позивача, встановлення факту невиконання компанією свого законодавчого обов`язку вимагає лише правової оцінки суду і не потребує застосування спеціальних знань у розумінні ст. 99 ГПК України, у зв`язку з чим підстави для призначення експертизи відсутні

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі №922/2050/26 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" про призначення у справі № 922/2050/26 комплексної судової експертизи та призначено у справі №922/2050/26 комплексну економічну, товарознавчу, оціночну судову експертизу.

На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

1) Яка дійсна (ринкова) вартість 100% частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" (адреса: 61172, місто Харків, вул. Роганська, буд. 151) код ЄДРПОУ: 33288515)?

2) Яка дійсна (ринкова) вартість часток у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" (код ЄДРПОУ: 33288515) всіх учасників цього товариства?

3) Яка дійсна (ринкова) вартість частки ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" (код ЄДРПОУ: 33288515), яка складала 40%?

4) Чи підтверджується документально внесення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вкладу (внеску) до статутного фонду (капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" (код ЄДРПОУ: 33288515) та у якому розмірі?

5) Яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" (код ЄДРПОУ: 33288515), в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо, з урахуванням майнових зобов`язань товариства? (Зазначити по кожній групі окремо).

6) Яка дійсна (ринкова) вартість рухомого та нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" (код ЄДРПОУ: 33288515) окремо по кожній групі?

Проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (вул.Золочівська, 8-А, м.Харків).

Попереджено експертів про відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Матеріали справи №922/2050/26 постановлено направити до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" для проведення судової експертизи.

Обов`язок по сплаті витрат за проведення експертизи покладено на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина".

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" оплатити рахунок за проведення експертизи та докази оплати надати суду.

Зобов`язано експертну установу повідомити суд про закінчення експертизи, а експертний висновок направити на адресу Господарського суду Харківської області разом із матеріалами справи.

Провадження по справі №922/2050/26 зупинено на час проведення експертизи до отримання висновку експертів.

Суд дійшов висновку, що з урахуванням предмета та підстав позову, зважаючи на існування між сторонами спору щодо визначення вартості частки позивача у статутному капіталі Товариства, за наявності сукупних умов, визначених ст. 99 ГПК України, для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, зокрема щодо визначення вартості частки учасника в розмірі 40% на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві, а також подальшого повідомлення про вартість його частки та надання обґрунтованого розрахунок.

З огляду на відсутність заперечень сторін щодо експертної установи, суд доручив проведення експертизи Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса", визначивши на підставі ч. 4 ст. 99 ГПК України перелік питань для дослідження у редакції, запропонованій відповідачем у клопотанні.

20.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04 серпня 2026 року у справі № 922/2050/26 в частині призначення комплексної економічної, товарознавчої, оціночної судової експертизи.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04 серпня 2026 року у справі № 922/2050/26 в частині зупинення провадження у справі.

3. Справу № 922/2050/26 направити до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами.

Щодо порушення принципу послідовності суду та доктрини суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції в межах одного підготовчого засідання 04.08.2026 року постановив дві ухвали, які містять діаметрально протилежну оцінку правової природи позову. Зокрема, в ухвалі про відмову у забезпеченні позову суд правильно визначив позовні вимоги як такі, що мають немайновий, зобов`язальний характер і не спрямовані на стягнення коштів чи витребування майна. Водночас в оскаржуваній ухвалі про призначення експертизи суд надав прямо протилежну оцінку правовому змісту позову, безпідставно стверджуючи про наявність у цій справі майнового спору щодо визначення вартості належної до виплати позивачу частки майна товариства. На переконання апелянта, надання судом в один день взаємовиключних оцінок предмету позову порушує принцип правової визначеності, єдності правозастосування та доктрину заборони суперечливої поведінки, яка підлягає застосуванню і до самого суду.

Щодо порушення засади диспозитивності та спотворення предмета позову.

Позивач наголошує, що він самостійно визначив межі судового розгляду та спосіб захисту відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України та ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у вигляді суто інформаційної, немайнової вимоги — зобов`язання Товариства виконати законний обов`язок із надання розрахунку та копій документів. Жодних матеріальних вимог щодо стягнення коштів чи проведення фінансових розрахунків безпосередньо судом позивач не заявляв. Призначивши експертизу з метою грошової оцінки майна підприємства для вирішення майбутнього гіпотетичного спору щодо виплати частки, суд першої інстанції вийшов за межі позову, перейшов до розгляду майнового спору, якого наразі не існує, та фактично перебрав на себе функції виконавчого органу Товариства.

Щодо відсутності передбачених статтями 98, 99 ГПК України умов для призначення експертизи.

Апелянт стверджує, що для встановлення ключової обставини у справі — факту невчинення Товариством дій, які воно зобов`язане вчинити в силу закону, — спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, повністю відсутні. Порядок розрахунку вартості частки вибувшого учасника на підставі ринкової вартості майна чітко встановлений ч. 8 ст. 24 Закону про ТОВ і є питанням права (нормативної вимоги), а не факту, а тому не може бути предметом експертного дослідження. Крім того, обов`язок повідомити вартість частки та надати розрахунок є строго персоналізованим і покладеним виключно на Товариство, яке має реальну можливість виконати його самостійно із залученням штатного головного бухгалтера.

Щодо відсутності об`єкта експертного дослідження.

Скаржник звертає увагу на те, що комплексна судова експертиза була призначена судом за повної відсутності в матеріалах справи будь-яких первинних фінансових, бухгалтерських документів відповідача. На момент зупинення провадження справа складалася виключно з позовної заяви, відзиву без доказів та процесуальних заяв. Суд першої інстанції в порушення ст. 102 ГПК України та Інструкції Мін`юсту № 53/5 завершив підготовчі дії та направив експертній установі справу, в якій фізично відсутній об`єкт дослідження, що свідчить про ілюзорний і фіктивний характер призначеної експертизи.

Щодо необґрунтованості зупинення провадження у справі.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції повністю залишив без процесуального реагування та правової оцінки його письмові заперечення проти призначення експертизи, не навівши мотивів їх неприйняття. На переконання апелянта, призначення ілюзорної експертизи за відсутності об`єкта дослідження та правових умов мало на меті штучне затягування руху справи та протиправне зупинення провадження у справі на невизначений строк в інтересах відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 справу №922/2050/26 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2050/26; відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі №922/2050/26 до надходження матеріалів справи.

28.082026 до Східного апеляційного господарського суду до відома надійшов Лист Господарського суду Харківської області від 27.08.2026 №922/2050/26/001243/26, направлений на адресу ННЦ"Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса", згідно якого суд першої інстанції просить експертну установу повернути справу №922/2050/26, направлену судом на їх адресу 17.08.2026 для проведення експертизи, до Господарського суду Харківської області для її направлення до Східного апеляційного господарського суду.

08.09.2026 справа №922/2050/26 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі №922/2050/26; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 23.09.2026 для подання заяв та клопотань; призначено справу до розгляду на 29.09.2026 о 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Явку представників сторін до судового засідання визнано не обов`язковою. Попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

17.09.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. На переконання відповідача, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з додержанням норм процесуального права.

Заперечуючи проти доводів апелянта, ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" наголошує на тому, що викладені в скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а аргументи позивача гуртуються на хибному ототожненні предмета позову з предметом доказування у справі та на вибірковому тлумаченні змісту оскаржуваної ухвали. Жоден із наведених позивачем доводів не свідчить про недодержання судом умов, визначених ч. 1 ст. 99 ГПК України, за наявності яких суд призначає експертизу, а відтак і про наявність підстав для скасування ухвали в частині призначення комплексної (економічної, товарознавчої, оціночної) судової експертизи.

Заперечення відповідача полягають в наступному.

Відповідач зазначає, що оскаржувана ухвала не містить висновків про майновий характер спору. Твердження про те, що у справі існує спір щодо вартості належної до виплати частки майна, наведене судом в описовій частині ухвали виключно як цитування змісту клопотання відповідача, а не як власний висновок суду. Дві ухвали, постановлені судом 04.08.2026, вирішують абсолютно різні процесуальні питання за різними критеріями та предмети яких не є тотожними чи взаємовиключними. Суд першої інстанції належним чином розмежував предмет позову (матеріально-правову вимогу) та предмет доказування (коло фактичних обставин, з якими матеріальна норма пов`язує виникнення чи припинення прав та обов`язків).

На думку відповідача, призначення судової експертизи є процесуальною дією суду, спрямованою на залучення спеціальних знань для встановлення обставин справи, і за своєю природою взагалі не стосується засад диспозитивності чи розпорядження предметом спору. Оскаржуваною ухвалою суд не змінив предмета або підстав позову і не вирішив спір по суті. При цьому визначення ринкової вартості сукупності часток учасників як обставини справи, що підлягає з`ясуванню, прямо передбачене імперативними приписами ч. 8 та ч. 10 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та є передумовою для ухвалення виконуваного судового рішення.

Відповідач підкреслює, що встановлення дійсної (ринкової) вартості різнорідного майна товариства (включаючи основні засоби, нематеріальні, оборотні активи) за їх групами з урахуванням майнових зобов`язань, а також перевірка факту та розміру внесеного позивачем вкладу за первинними документами об`єктивно потребують спеціальних знань у сфері економіки, бухгалтерського обліку та оцінки майна, без яких встановити ці обставини суду неможливо. Крім того, жодною зі сторін не надано висновку експерта з цих самих питань.

Відповідач зазначає, що наявність або достатність документів у матеріалах справи на момент постановлення ухвали не належить до умов призначення експертизи за ч. 1 ст. 99 ГПК України, а оцінюється експертом на стадії її проведення. Процесуальний закон прямо врегульовує ситуацію недостатності матеріалів через право експерта заявити відповідне клопотання (ст. 69 ГПК України). Оскільки оскаржуваною ухвалою не закрито підготовче провадження, а лише зупинено рух справи, суд першої інстанції після отримання клопотання експерта не позбавлений можливості витребувати необхідні первинні документи у порядку ст. 81 ГПК України. При цьому ухвала повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 100 ГПК України та п. 3.3 Інструкції № 53/5, оскільки містить посилання на матеріали справи, які направляються експертній установі.

Щодо оцінки заперечень позивача та зупинення провадження відповідач зазначає, що зупинення провадження у справі є похідною дією від призначення експертизи відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, а його строк є чітко визначеним – на час проведення експертизи до отримання її результатів.

З урахуванням наведеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

29.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обґрунтовано перебуванням представника у відрядженні у місті Києві та неможливістю з незалежних від представника обставин спричинених ворожими обстрілами вчасно прибути у судове засідання.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 29.09.2026 приймав участь представник позивача (апелянта), який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 04.08.2026 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі. Справу направити на розгляд Господарського суду Харківської області.

Представник відповідача не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 суд відхилив клопотання ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" про відкладення розгляду справи та дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 29.09.2026, після судових дебатів відповідно до ст.219 ГПК України, судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 01.10.2026 о 10:30 год.

З метою забезпечення принципу рівності всіх учасників справи перед законом та судом, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 повідомлено учасників справи що ухвалення та проголошення судового рішення (постанови) у справі №922/2050/26 відбудеться 01.10.2026 о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117.

В судовому засіданні 01.10.2026 під час проголошення скороченої постанови приймали участь представник позивача та представник відповідача.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача (апелянта), перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України реалізується принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Як зазначалося вище у тексті даної постанови, в червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина":

1)визначити вартість частки позивача в розмірі 40% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" станом на 28 січня 2024 року;

2)надати позивачу у письмовому вигляді обґрунтований розрахунок ринкової вартості частки позивача, яка становить 40% статутного капіталу Товариства, разом з копіями документів, які підтверджують проведення оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних та оборотних активів ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат", в тому числі оцінку ринкової вартості частки, що належала вибувшому учаснику ОСОБА_1 за період, що передував виходу, а саме, з 01 січня 2022 року по 21 березня 2024 року.

В якості додатків до позову зазначено:

1. Копія нотаріально посвідченої заяви позивача про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ".

2. Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

3. Копія листа представника позивача адвоката Лазаревої О.В. на адресу відповідача.

З наявних в матеріалах справи доказів, доданих до позову вбачається, що позивачем додано:

1. Копію нотаріально посвідченої заяви позивача від 30.01.2024 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" (зареєстровано в реєстрі за №302).

2. Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" (код ЄДРПОУ 33288515).

3. Копія листа представника позивача адвоката Лазаревої О.В. на адресу відповідача від 23.04.2024 з доказами її направлення.

Зіставляючи зміст прохальної частини позовної заяви та фактично додані до неї письмові докази, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує наявність очевидної текстової помилки (описки), допущеної позивачем при формулюванні позовних вимог. Хоча у пунктах 1 та 2 прохальної частини позову та в пункті 1 переліку додатків помилково вказано назву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат", усі долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що реальний предмет спору та корпоративні правовідносини виникли саме між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" (код ЄДРПОУ 33288515).

Зокрема, як нотаріально посвідчена заява про вихід учасника від 30.01.2024 (реєстровий №302), так і Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань, а також досудовий лист-вимога адвоката Лазаревої О.В. від 23.04.2024 стосуються виключно ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина".

Керуючись засадами розумності, добросовісності та верховенства права, апеляційний суд виходить із того, що зазначена технічна помилка позивача не змінює правової природи спору та суб`єктного складу учасників процесу. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що заявлені вимоги та призначена у справі комплексна судова експертиза стосуються дослідження фінансово-господарської діяльності та ринкової вартості активів саме Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина", яке є належним відповідачем у даній справі.

У частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позовна заява містить предмет позову та підстави позову.

Предмет позову — це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Предмет позову повинен мати правовий характер, випливати з певних матеріально-правових відносин та вказувати на конкретний матеріальний об`єкт чи дію, щодо якої очікується судовий захист.

Підстави позову становлять обставини (юридичні факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу.

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України, така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений частиною 6 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки не повідомив позивача, як учасника, що вийшов зі складу даного товариства, про вартість його частки, не надав обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.

Виходячи з правовідносин у справі № 922/2050/26, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина" про зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язання відповідача визначити вартість частки позивача у розмірі 40% статутного капіталу станом на 28 січня 2024 року та надати йому у письмовому вигляді обґрунтований розрахунок ринкової вартості цієї частки разом із копіями документів, які підтверджують проведення оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних та оборотних активів Товариства за період з 01 січня 2022 року по 21 березня 2024 року.

Підставами позову є визначені позивачем юридичні факти, а саме:

- наявність у нього статусу учасника ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" із часткою 40% статутного капіталу, його добровільний вихід зі складу учасників,

- проведення державної реєстрації цього виходу 21 березня 2024 року,

- направлення на адресу Товариства (відповідача) досудового листа-вимоги від 23 квітня 2024 року про надання розрахунку ринкової вартості частки та копій документів, а також факт залишення цього звернення відповідачем без розгляду та задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що частиною 6 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Позивачем до позовної заяви додано копію заяви державному реєстратору про вихід зі складу учасників ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" та листа до ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" з вимогою останньому вчинити наступні дії:

1. В строки та в порядку, передбаченому Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" надати обґрунтований розрахунок ринкової вартості частки, яка становить 40% статутного капіталу Товариства, разом з документами, які підтверджують такий розрахунок.

2. Надати представнику учасника, який вийшов, копії наступних документів:

2.1. Документи фінансової звітності "М`ясокомбінат "Ірина" за період з 01 січня 2022 року по 21 березня 2024 року.

2.2. Документи, які підтверджують проведення оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних та оборотних активів "М`ясокомбінат "Ірина", у тому числі оцінку дійсної (ринкової) вартості частки, що належала ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 21 березня 2024 року.

2.3. Інших документів, необхідних для визначення ринкової вартості частки ОСОБА_1 в розмірі 40% в статутному капіталі ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" з 01 січня 2022 року по 21 березня 2024 року.

3. Виплатити ОСОБА_1 як колишньому учаснику "М`ясокомбінат "Ірина" дійсну (ринкову) вартість його частки, визначену станом на 20 березня 2024 року в найближчий час.

У вказаному листі ОСОБА_1 повідомляє ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" про те, що 21 березня 2024 року він вийшов зі складу учасників ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина".

Зауважує, що відповідно до частини 6 статті 20 та частин 7,8 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов`язане у встановлений законом строк повідомити учасника про вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку, а також протягом одного року з дня, коли товариство дізналося про вихід учасника, виплатити йому вартість частки. При цьому вартість частки визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки колишнього учасника.

У зазначеному листі ОСОБА_1 також зазначає, що Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" прямо не містить обов`язкових вимог до визначення ринкової вартості часток учасників, проте, є положення, які визначають, що статут товариства може передбачити порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності, а тому він вважає об`єктивним проведення оцінки ринкової вартості сукупності всіх часток учасників ТОВ на підставі положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

Копії зазначених вище документів та розрахунок вартості частки ОСОБА_1 (звіт суб`єкта оціночної діяльності) просить надіслати в найближчий строк на адресу, визначену в листі.

Позивач зазначає, що вказане звернення до виконавчого органу ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" було залишено без розгляду останнім, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що між сторонами виник корпоративний спір, у тому числі, щодо виплати позивачу як колишньому учаснику ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" дійсну (ринкову) вартість його частки, визначену станом на 20 березня 2024 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1-2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 (провадження №12-46гс19).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Очевидно, що положення статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо обов`язку товариства повідомити колишньому учаснику вартість його частки із наданням обґрунтованого розрахунку та копій документів спрямовані на захист права такого учасника щодо отримання ним зрештою вартості його частки. При цьому, розмір вартості частки колишнього учасника має бути обґрунтований із доведенням відповідними документами.

Право на отримання учасником справедливої (ринкової) вартості своєї частки є гарантованим законом майновим правом, що виникає у разі припинення його участі в ТОВ (через добровільний вихід, виключення тощо).

Тобто, у цілому весь механізм статті 24 вказаного Закону має за мету досягнення кінцевого результату – отримання колишнім учасником справедливої (ринкової) вартості своєї частки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у праві значення має не лише форма, а й мета, економічний зміст та наслідки дії. Тобто, вирішуючи спір, суд має: ширше дивитись на суть спірних правовідносин із врахуванням кінцевого результату вирішення спору; виходити за рамки суто формального або буквального прочитання позовних вимог та оцінювати, чи приведе задоволення конкретної вимоги до реального відновлення порушеного права.

Оцінюючи доводи позивача щодо немайнового характеру заявлених вимог та недоцільності призначення у справі судової експертизи, колегія суддів вважає за необхідне врахувати не лише формальне визначення позивачем предмета позову, а й фактичний зміст спірних правовідносин та мету, якої він прагне досягти внаслідок звернення до суду.

У спірних правовідносинах вбачається, що намір позивача отримати від відповідача розрахунок ринкової вартості частки Товариства разом з документами, які підтверджують такий розрахунок, зводяться до вимоги виплати позивачу як колишньому учаснику ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" дійсну (ринкову) вартість його частки, визначену станом на 20 березня 2024 року.

Зі змісту досудового звернення позивача вбачається, що отримання відповідних документів було необхідним йому, зокрема, для перевірки правильності визначення вартості належної йому частки та реалізації права на отримання її вартості. Отже, вимога про надання документів у спірних правовідносинах не має самостійного характеру, а безпосередньо пов`язана з визначенням дійсної вартості частки позивача та реалізацією його права на отримання такої вартості у зв`язку з виходом зі складу учасників товариства. У даному випадку характер заявленого способу захисту сам по собі не виключає необхідності дослідження майнових та економічних обставин, які безпосередньо стосуються предмета спору та встановлення яких є необхідним для належного вирішення заявлених вимог.

Ринкова вартість сукупності часток та розмір оплаченої частини частки є обставинами, з якими закон пов`язує обсяг обов`язку відповідача, а тому належить до предмета доказування незалежно від того, що обраний позивачем спосіб захисту має немайновий характер. Ринкова вартість сукупності часток є не майновою вимогою, як зазначає апелянт, а нормативно визначеним елементом обов`язку, про виконання якого просить позивач у позовній заяві.

Навіть за умови немайнового характеру заявленої вимоги суд при визначенні предмета доказування не може виокремлювати формальний спосіб захисту від правової мети звернення та фактичного змісту спірних правовідносин, а тому призначення судової експертизи у цій справі є обґрунтованим та відповідає завданням господарського судочинства.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції, призначаючи судову експертизу щодо вартості частки учасника у спірних правовідносинах, вийшов за межі позовних вимог.

Сам позивач у вимозі до ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" наголошував на необхідності проведення оцінки ринкової вартості сукупності всіх часток учасників ТОВ.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №920/831/20 викладено правовий висновок про те, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. Таким чином, вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, що вийшов (виключений) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, яке належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо, з урахуванням майнових зобов`язань товариства.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо її призначення вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. При цьому алгоритм встановлення фактичних обставин справи залежить, зокрема, від позицій сторін спору, а предмет доказування формується виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.

У цій справі необхідність встановлення обставин щодо дійсної вартості частки позивача обумовлена не лише змістом заявлених позовних вимог, а й позицією відповідача щодо таких вимог. Зокрема, відповідач у відзиві на позовну заяву повністю заперечує як факт виникнення у нього зазначеного обов`язку, так і саму правомірність статусу позивача як учасника з оплаченою часткою 40%. Саме за клопотанням відповідача, який вважав за необхідне встановлення відповідних економічних показників із застосуванням спеціальних знань, судом було призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо дійсної вартості частки та інших показників, необхідних для її визначення.

Отже, питання щодо вартості частки стало складовою предмета доказування у справі з огляду на сукупність підстав позову та заперечень відповідача. Відтак посилання позивача лише на немайновий характер заявленої вимоги як на підставу для висновку про недоцільність проведення експертизи не враховує фактичного змісту спірних правовідносин та сформованого сторонами предмета доказування.

Доводи апелянта про те, що визначення вартості частки у статутному капіталі могло бути здійснено силами штатного бухгалтера товариства без призначення судової експертизи відхиляються судом, оскільки зі змісту досудового звернення (листа-вимоги від 23.04.2024) самого позивача ОСОБА_1 , яке було додано ним до матеріалів позовної заяви на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, вбачається, що останній ще на досудовій стадії врегулювання спору вважав за доцільне проведення саме професійної оцінки майна та часток товариства. Таким чином, сам позивач фактично визнавав, що для належного визначення вартості частки необхідні спеціальні знання та дослідження економічних показників із залученням кваліфікованих фахівців, що суперечить його теперішнім процесуальним аргументам про достатність компетенції штатного бухгалтера товариства.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлення обставини вартості частки майна потребує спеціальних знань у сфері економіки, бухгалтерського обліку та оцінки майна, тобто у сфері іншій, ніж право, і не може бути здійснене судом самостійно чи замінене іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У спірних правовідносинах визначення вартості чистих активів підприємства можливе лише з урахуванням дійсної (ринкової) вартості майна, стану та ресурсу засобів виробництва, характеру господарської діяльності підприємства та обумовленої сукупністю цих факторів його прибутковості, що не може бути здійснене судом самостійно чи замінене іншими засобами доказування. Друга з передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України умов також наявна: жодною із сторін не надано висновку експерта з цих самих питань. Отже, сукупність умов, з якою закон пов`язує призначення експертизи, у справі наявна, що правильно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5, 6 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Оскільки визначення дійсної (ринкової) вартості частки позивача потребує оцінки різнорідних за своєю природою активів Товариства (нерухомого та рухомого майна, нематеріальних активів, оборотних активів, майнових прав) із застосуванням різних методик та напрямів спеціальних знань, а також дослідження бухгалтерсько-економічних показників діяльності підприємства, для вирішення поставлених питань, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про доцільність призначення комплексної (економічної, товарознавчої, оціночної) експертизи.

Щодо доводів апелянта, що у матеріалах справи відсутні документи для дослідження експертом, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Умови, за наявності сукупності яких суд призначає експертизу, визначені частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України вичерпно і зводяться до потреби у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, та до відсутності у справі висновку експерта з тих самих питань. Наявність у матеріалах справи певного обсягу документів до цих умов не належить, і закон не ставить вирішення питання про призначення експертизи у залежність від того, чи зібрані на момент постановлення ухвали всі матеріали, необхідні для дослідження.

Отже, наявність та достатність матеріалів для дослідження не належать до умов призначення експертизи, визначених статтею 99 ГПК України, а належить до стадії проведення експертизи і оцінюється експертом.

Згідно зі статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, експерт має право ознайомлюватися з матеріалами справи та заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків, а відповідно до статті 13 Закону України "Про судову експертизу" - подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи.

Отже, питання достатності матеріалів вирішується експертом у ході проведення експертизи.

Поряд із цим колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що призначення судової експертизи свідчить про вихід суду за межі спору, фактично призводить до вирішення спору по суті та підміняє відповідача у виконання покладеного на нього законом обов`язку.

Доводи позивача ґрунтуються на помилковому ототожненні двох різних за своєю правовою природою питань: процесуального обов`язку суду щодо встановлення обставин, які входять до предмета доказування, та матеріального обов`язку товариства щодо визначення, повідомлення учасника про вартість його частки й надання відповідного розрахунку. Незалежно від результатів експертного дослідження саме відповідача несе передбачений законом матеріальний обов`язок, від якого висновок експерта його не звільняє. Необхідність проведення експертизи обумовлена виключно процесуальною потребою встановити за допомогою спеціальних знань фактичні економічні показники, від яких залежить перевірка доводів і заперечень сторін.

Безпідставними є доводи апелянта, що призначенням експертизи суд першої інстанції переклав на експерта виконання Товариством обов`язку, передбаченого частиною 6 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки обов`язок, передбачений вказаною нормою, за наявності визначених нею юридичних фактів, покладається саме на товариство, а висновок експерта може бути одним із засобів доказування виконання товариством належним чином свого обов`язку.

Усі питання, поставлені місцевим господарським судом, стосуються дійсної (ринкової) вартості майна, часток у статутному капіталі та документального підтвердження внесення вкладу.

Заявлені на вирішення експерта питання мають на меті встановлення виключно фактичних економічних даних. Експерт не вирішує питання про наявність чи відсутність у відповідача обов`язку надати позивачу відповідний розрахунок і документи, не визначає належний спосіб захисту порушеного права та не здійснює правової кваліфікації спірних правовідносин. Висновок експерта є лише одним із доказів у справі, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, не має наперед встановленої сили та не зумовлює наперед визначеного висновку суду щодо задоволення чи відмови в позові. За таких обставин призначення судової експертизи відповідає характеру спірних правовідносин та предмету доказування у справі.

Апеляційним господарським судом не встановлено порушення прав апелянта оскаржуваною ухвалою, оскільки її виконання дозволить визначити вартість частки позивача, та за наявності відповідних правових підстав захистити порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а доводи апелянта про недоречність проведення експертизи за його позовними вимогами суперечать його власній позиції, викладеній у вимозі до ТОВ "М`ясокомбінат "Ірина" та, відповідно, меті, що переслідував позивач, звертаючись до відповідача.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що судочинство має бути ефективним, а захист — остаточним.

Колегія суддів відхиляє і доводи позивача про те, що суд першої інстанції зайняв суперечливі процесуальні позиції, оскільки, вирішуючи питання про забезпечення позову, виходив із немайнового характеру заявлених вимог, а при вирішенні питання про призначення судової експертизи поставив на її вирішення питання щодо ринкової вартості частки позивача та майна товариства.

Саме по себе визначення судом характеру заявлених вимог як немайнових при вирішенні питання про забезпечення позову не означає, що під час розгляду спору по суті суд позбавлений можливості встановлювати майнові та економічні обставини, від яких залежить вирішення заявлених вимог. Зазначені процесуальні питання мають різний предмет оцінки та різні правові наслідки. При вирішенні питання про забезпечення позову суд встановлює наявність передбачених процесуальним законом підстав для застосування відповідних заходів, тоді як при призначенні експертизи визначає коло обставин, які мають значення для вирішення спору по суті, та необхідність використання спеціальних знань для їх встановлення.

Більше того, сам позивач у заяві про забезпечення позову від 03.08.2026 зазначав, що "предметом позову у цій справі є саме визначення ринкової вартості частки позивача, яка становить 40% статутного капіталу Товариства", а неможливість визначення ціни позову пов`язував саме з необхідністю встановлення такої вартості.

Отже, посилання позивача на немайновий характер заявлених вимог у контексті вирішення питання про забезпечення позову не спростовує того, що визначення ринкової вартості частки та встановлення пов`язаних із цим економічних показників є обставинами, які можуть мати істотне значення для вирішення спору по суті.

Таким чином, у діях суду першої інстанції відсутня суперечність, на яку посилається позивач. Вирішення питання про забезпечення позову та вирішення питання про необхідність проведення судової експертизи здійснювалося судом з огляду на різні процесуальні завдання, а тому висновки суду з цих питань не є взаємовиключними.

Щодо зупинення провадження у справі, судова колегія зазначає, що ця частина оскаржуваної ухвали є похідною від вирішення питання про призначення експертизи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі №922/2050/26 – без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати апелянта, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 у справі №922/2050/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 09.10.2026.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін