Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №906/832/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Справа № 906/832/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Єлісєєв В.А., адвокат

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 12.08.2026,

у справі № 906/832/26

за позовом Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

до Фізичної особи - підприємця Шрама Андрія Івановича

про стягнення 54 432,83 грн

Дочірнє підприємство «Ємільчинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Шрама Андрія Івановича про стягнення 54 432,83 грн, з яких: 20 000,00 грн основного боргу, 16 655,67 грн пені, 14 635,02 грн інфляційних втрат, 2 742,14 грн трьох процентів річних та 400,00 грн штрафу.

Одночасно позивач просив покласти на відповідача 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 662,40 грн судового збору.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 12.08.2026 задовольнив заяву відповідача про закриття провадження у справі, закрив провадження у справі № 906/832/26 за відсутністю предмета спору, стягнув з відповідача на користь позивача 2 662,40 грн судового збору та постановив видати відповідний наказ.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали суд відмовив у задоволенні заяв позивача від 22.07.2026 № 388 та від 31.07.2026 № 11 про розподіл судових витрат у частині стягнення з відповідача 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18.08.2026, через систему «Електронний суд», позивач, частково не погоджуючись із постановленою ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати пункт 5 ухвали Господарського суду Житомирської області від 12.08.2026 у справі № 906/832/26 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з відповідача 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, просить покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- закриття провадження у справі у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості після пред`явлення позову не позбавляє позивача права на відшкодування судових витрат відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України. Посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25;

- висновок суду першої інстанції про відсутність доказів надання адвокатом Єлісєєвим В.А. правничої допомоги лише з огляду на підписання та подання позову керівником підприємства є помилковим, оскільки адвокат підготував розрахунок позовних вимог, позовну заяву, відповідь на відзив, заяви про розподіл судових витрат та заперечення на подані відповідачем документи;

- складання процесуальних документів, консультації та підготовка правової позиції є самостійними видами адвокатської діяльності, які не обмежуються особистим підписанням позову або участю у судових засіданнях;

- договір про надання правничої допомоги № 20 укладено 28.05.2026, гонорар у сумі 180 000,00 грн сплачено 12.06.2026, а ордер видано 04.07.2026, тобто до погашення відповідачем заборгованості;

- подання адвокатом 28.07.2026 заяви про доступ до електронної справи не визначає початку фактичного надання правничої допомоги;

- судом першої інстанції не враховано довідку підприємства № 414 від 07.08.2026, за змістом якої Єлісєєв В.А. на дату укладення договору та дату видачі довідки не перебував у трудових відносинах із позивачем і не був зарахований до штату працівників, наказ № 155 від 30.06.2025 про затвердження антикорупційної програми не доводить наявності трудових відносин у травні -серпні 2026 року;

- пунктом 3.4 договору № 20 погоджено фіксований гонорар, тому відсутність акта приймання-передачі послуг не може бути самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат.

За наведених обставин скаржник вважає, що відповідач не довів неспівмірності витрат, а суд не розмежував перевірку реальності послуг та оцінку розумності їх вартості. Нових доказів для підтвердження витрат, понесених у суді першої інстанції, апелянт не заявляє; просить здійснити перегляд за наявними у справі матеріалами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.08.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. - головуючий суддя, Тимошенко О.М., Коломис В.В.

Листом № 906/832/26/4261/26 від 18.08.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

28.08.2026 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 07.10.2026 о 12:40 год. з повідомленням учасників справи /т. 2 а.с. 29/.

16.09.2026 (вх. № 7831/26) від Шрама Андрія Івановича надійшов відзив на апеляційну скаргу від 15.09.2026 № 157, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.08.2026 в частині п. 5 її резолютивної частини - без змін, як законну та обгрунтовану /т. 2 а.с. 32-36/.

05.10.2026 (вх. № 8373/26) від Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради надійшли додаткові пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу, в яких просить долучити ці письмові пояснення до матеріалів справи № 906/832/26 та врахувати їх під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.08.2026 про закриття провадження у справі № 906/832/26. Доводи відзиву ФОП Шрама Андрій Іванович на апеляційну скаргу в частині заперечення фактичного надання адвокатом Єлісєєвим В.А. професійної правничої допомоги ДП “Ємільчинський лісгосп АПК” ЖОКАП “Житомироблагроліс” у цій справі оцінити з урахуванням Договору № 20 від 28.05.2026“Про надання правничої допомоги”, детального опису робіт (наданих послуг) за вихідним № 10 від 30.07.2026, довідки ДП “Ємільчинський лісгосп АПК” ЖОКАП “Житомироблагроліс” за вихідним № 414 від 07.08.2026 та всіх інших доказів у їх сукупності. Апеляційну скаргу ДП «Ємільчинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.08.2026 про закриття провадження у справі № 906/832/26 вирішити відповідно до заявлених у ній вимог /т. 1 а.с. 38-43/.

07.10.2026 (вх. №8436/26) від Шрама Андрія Івановича надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами. При розгляді апеляційної скарги повною мірою врахувати заперечення та обґрунтування викладені у відзиві відповідача на апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" - залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.08.2026 у справі № 906/832/26 - залишити без змін як законну та обґрунтовану.

В судовому засіданні 07.10.2026 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджуючи докази, які стосуються наведених у скарзі та відзиві обставин.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2026 року Дочірнє підприємство "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Шрама Андрія Івановича про стягнення 54 432,83 грн, з яких: 20 000,00 грн основний борг, 16 655,67 грн пеня, 14 635,02грн інфляційні, 2 742,14 грн 3 % річних, 400,00 грн штрафу, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу необробленої деревини № 32/25-01-2022/УУБ/ЖТ/АПК від 25.01.2022 в частині оплати отриманого товару.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 662,40 грн судового збору.

В обгрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач вказує, що 28.05.2026 між Дочірнім підприємством "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (клієнт, позивач) та адвокатом Єлісєєвим Валерієм Анатолійовичем укладено договір № 20 про надання правничої допомоги, витяг з якого долучено до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надати правничу допомогу щодо заборгованості фізичної особи-підприємця Шрама Андрія Івановича за товар за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 32/25-01-2022/УУБ/ЖТ/АПК від 25.01.2022.

Зміст доручення охоплює ознайомлення з наданими клієнтом документами, детальне вивчення, аналіз та систематизацію отриманої інформації, вироблення правової стратегії, розроблення детального плану першочергових дій, ознайомлення з відповідними законодавчими нормами та національною судовою практикою, проведення попередньої усної юридичної консультації. За надання цієї допомоги клієнт зобов`язався сплатити адвокату гонорар.

За пунктом 1.2 договору адвокат зобов`язався скласти та узгодити з клієнтом проєкт позовної заяви підприємства до фізичної особи-підприємця Шрама Андрія Івановича про стягнення заборгованості за зазначеним договором купівлі-продажу необробленої деревини, а клієнт - сплатити гонорар за надану допомогу.

Пунктом 1.3 передбачено здійснення адвокатом представництва клієнта у справі за цим позовом лише під час її провадження в Господарському суді Житомирської області з відповідним обов`язком клієнта оплатити таку допомогу.

Порядок виплати гонорару та компенсації додаткових витрат визначено розділом 3 договору.

Згідно з пунктом 3.1 оплата здійснюється шляхом попередньої оплати повної суми гонорару відповідно до виставленого адвокатом рахунку, в якому зазначаються надані послуги, їх вартість, а також усі витрати адвоката. Строк оплати становить три банківські дні з моменту отримання рахунку. Оплата повинна підтверджуватися надходженням коштів на поточний рахунок адвоката; у призначенні платежу клієнт зазначає реквізити рахунку, відповідно до якого здійснюється оплата. Водночас допускається внесення готівкових коштів. Після оплати виставленого рахунку клієнт зобов`язався не пред`являти з цього приводу до адвоката претензій майнового та немайнового характеру.

Відповідно до пункту 3.2 усі платежі за договором проводяться у гривні.

За пунктом 3.3 клієнт, погоджуючись на проведення інших витрат та платних послуг, компенсує адвокату вартість відповідних судових витрат, зокрема на проведення експертних досліджень. У разі відсутності необхідних коштів клієнт повинен своєчасно повідомити про це адвоката. Сторони погодили, що відмова від запропонованих адвокатом заходів може негативно вплинути на результативність виконання обов`язків, визначених розділом 1 договору, та передбачили зобов`язання клієнта не пред`являти адвокату претензій із цього приводу.

Пунктом 3.4 встановлено, що розмір гонорару визначається за домовленістю сторін з урахуванням досвіду та кваліфікації адвоката, персонального попиту на його професійну правничу допомогу, складності правового питання, часу, необхідного для виконання доручення, впливу обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану в Україні, важливості питання для клієнта та його фінансових можливостей. Сторони погодили фіксований розмір гонорару - 180 000,00 грн без ПДВ, який клієнт зобов`язався сплатити до 01.06.2026 виключно авансовим платежем.

За пунктом 3.5 вартість послуг може змінюватися за взаємною згодою сторін залежно від обсягу та строків виконуваних адвокатом послуг. Зміна вартості оформлюється підписанням додаткового договору (додатка), який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.6 передбачено, що за дорученням клієнта виплата гонорару та компенсація понесених адвокатом витрат можуть здійснюватися третіми особами.

Відповідно до пункту 6.2 договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками і, якщо його достроково не припинено, діє протягом усього строку провадження в Господарському суді Житомирської області у справі за позовом підприємства до фізичної особи-підприємця Шрама Андрія Івановича про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини від 25.01.2022, але не довше ніж до 28.05.2027 включно /т. 1 а.с. 19-20/.

Тобто наданий витяг визначає підготовчу допомогу, складання та узгодження проєкту позову і представництво в суді першої інстанції як складові погодженого доручення, за яке встановлено єдиний фіксований гонорар. Окремої вартості кожної складової допомоги або погодинної ставки у наведених умовах не визначено.

На підтвердження вартості й оплати допомоги позивач подав рахунок-фактуру № INV-0001 від 28.05.2026 та платіжну інструкцію № 2052 від 12.06.2026 на суму 180 000,00 грн із призначенням платежу за надання правничої допомоги згідно з указаними рахунком і договором /т. 1 а.с. 41, 49/.

У позові позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат у розмірі 182 662,40 грн, з яких 180 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу та 2 662,40 грн - судовий збір.

07.07.2026 відповідач за платіжною інструкцією № 762 сплатив позивачу 54 432,83 грн, розмір заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.07.2026 місцевий господарський суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи /т. 1 а.с. 74/.

17.07.2026 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява відповідача № 124 від 16.07.2026 про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору, до якої долучено платіжну інструкцію № 762 від 07.07.2026.

Того ж дня відповідач подав клопотання про долучення акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 по 17.07.2026, за змістом якого заборгованість за договором відсутня.

22.07.2026 позивач подав заяву № 388 про розподіл судових витрат (вх.№ 01-44/2795/26), підписану керівником підприємства Ільницьким С.О., у якій позивач підтвердив отримання від відповідача всієї заявленої до стягнення суми та прямо повідомив, що надалі не підтримує позовних вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову /т. 1 а.с. 84-88/.

Водночас позивач заперечив пояснення відповідача про відсутність заборгованості на час звернення до суду, зокрема його посилання на виявлення неякісної деревини та нестачі товару орієнтовною вартістю 20 000,00 грн і домовленість щодо наступного постачання відповідного обсягу деревини.

Позивач послався на пункт 3.7 договору купівлі-продажу, за наведеним у заяві змістом якого в разі виявлення під час приймання-передачі товару на складі продавця неякісного товару або розбіжностей між фактичною кількістю та обсягами, зазначеними в товаросупровідних документах, складається акт за підписами представників обох сторін у двох примірниках. Під час такого приймання має бути присутній експерт ТОВ «Українська універсальна біржа», який визначатиме відповідність якості та кількості товару. Згідно з наведеним позивачем пунктом 7.5 договору біржа є гарантом виконання зобов`язань у частині створення умов для оперативного врегулювання суперечок.

За твердженням позивача, відповідач отримав 36,1610 м3 круглих лісоматеріалів породи сосна звичайна загальною вартістю 94 353,07 грн за товарно-транспортною накладною (ТТН-ліс) серії ЖКА № 364968 від 03.02.2022 без зауважень щодо кількості та якості. Передбачений договором акт не складався, а доказів домовленості про додаткове постачання товару відповідач не надав.

Окремо позивач заперечив доказове значення акта звірки. Посилаючись на довідку підприємства № 385 від 20.07.2026 та посадові інструкції працівників бухгалтерії, зазначив, що акт сформовано у програмному комплексі BAF і підписано бухгалтером другої категорії Євтушок О.С., яка здійснює облік розрахунків із постачальниками та, за твердженням позивача, не уповноважена проводити звірку з покупцями або визнавати чи списувати судові витрати. Ведення обліку розрахунків із покупцями покладено на провідного бухгалтера Колесник Є.П. Позивач вважав акт технічно помилковим і неповним, оскільки питання компенсації витрат на правничу допомогу судом ще не вирішено. При цьому факту погашення відповідачем 54 432,83 грн не заперечував.

Обґрунтовуючи вимогу про компенсацію витрат, позивач послався на частину третю статті 130 ГПК України та постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25.

Повідомив про сплату адвокату 180 000,00 грн фіксованого гонорару, послався на подані разом із позовом договірні та платіжні документи й зазначив, що додаткові докази розміру витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. До заяви долучено, зокрема, довідку щодо акта звірки, посадові інструкції бухгалтерів та платіжну інструкцію № 762 від 07.07.2026.

27.07.2026 відповідач подав клопотання № 134 про зменшення витрат на правничу допомогу (вх.№01-44/2843/26), у якому просив відмовити у стягненні 180 000,00 грн як недоведених та неспівмірних із предметом спору. Зазначив, що позов і додатки підписані або засвідчені керівником позивача, а договір, рахунок, ордер та свідоцтво адвоката самі по собі не підтверджують обсягу виконаних ним робіт. У поданому того ж дня відзиві відповідач просив закрити провадження та відмовити у відшкодуванні правничих витрат /т. 1 а.с. 100-103/.

28.07.2026 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява адвоката Єлісєєва В.А. від 27.07.2026 про вступ у справу як представника та надання доступу до електронної справи /т. 1 а.с. 108/.

31.07.2026 адвокат подав відповідь на відзив № 9 від 30.07.2026, у якій підтримав позицію позивача щодо розподілу витрат і заперечив проти їх зменшення, а також заяву № 11 про розподіл судових витрат (вх.№ 01-44/2877/26).

У заяві просив стягнути 180 000,00 грн правничих витрат та 2 662,40 грн судового збору, долучив детальний опис робіт № 10 від 30.07.2026, який містить 25 пунктів, та повідомив, що всі докази на підтвердження витрат подано, а потреба в поданні додаткових доказів після ухвалення рішення відсутня /т. 1 а.с. 109-114, 120-121/.

Заяви від 22.07.2026 № 388 та від 31.07.2026 № 11 стосуються компенсації одних і тих самих витрат за договором № 20 у сумі 180 000,00 грн. Наступна заява доповнює обґрунтування раніше заявленої вимоги та не збільшує її розміру.

06.08.2026 до Господарського суду Житомирської області надійшло клопотання відповідача від 05.08.2026 про зменшення правничих витрат. Відповідач послався на відсутність двостороннього акта приймання-передачі послуг, подання позову керівником підприємства, отримання адвокатом доступу до справи після сплати боргу та неспівмірність гонорару з ціною позову. Також надав пояснення щодо 25 пунктів опису робіт

Крім того відповідач послався на наказ підприємства № 155 від 30.06.2025 про затвердження антикорупційної програми на 2025-2027 роки, у якому Єлісєєва В.А. зазначено як юрисконсульта та призначено уповноваженим з антикорупційної діяльності.

На думку відповідача, підготовка позову здійснювалася в межах трудових обов`язків юрисконсульта, а тому не може додатково оплачуватися за його рахунок як допомога зовнішнього адвоката /т. 1 а.с. 128-135/.

10.08.2026 надійшли заперечення адвоката від 07.08.2026 на клопотання про зменшення витрат та заперечення відповідача від 10.08.2026 /т. 1 а.с. 138-144/.

Представник позивача заперечив перебування у трудових відносинах із підприємством і послався на довідку № 414 від 07.08.2026, за змістом якої на дату укладення договору № 20 та дату видачі довідки він не перебував у трудових відносинах із позивачем і не був зарахований до штату працівників.

12.08.2026 представник позивача подав заперечення на пояснення відповідача, підтримавши вимогу про їх відшкодування /т. 1 а.с. 153-156/.

Господарський суж Житомирської області розглянувши заяви Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради від 22.07.2026 № 388 (вх.№ 01-44/2795/26 від 22.07.2026) та від 31.07.2026 № 11 (вх.№ 01-44/2877/26 від 31.07.2026) про розподіл судових витрат в частині вимоги про стягнення з відповідача 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, ухвалою від 12.08.2026, зокрема, відмовив у задоволенні цих заяв (п. 5 ухвали).

Ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині (п. 5) мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів фактичного надання адвокатом професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом спору.

Місцевий суд зазначив, що ознайомлення з документами, їх аналіз, опрацювання законодавства і практики та вироблення правової стратегії охоплюються підготовкою позову, однак позов підписано й подано керівником підприємства.

Суд також урахував, що адвокат отримав доступ до справи після погашення боргу, у судових засіданнях участі не брав, а подані ним надалі документи стосувалися розподілу судових витрат.

Пославшись на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, суд відмовив у стягненні 180 000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

За положеннями статей 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Для їх розподілу розмір гонорару визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті. До такої допомоги належать також підготовка справи до розгляду та збирання доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат установлюється на підставі поданих сторонами доказів. Подання договору та платіжного документа підтверджує правову підставу й факт оплати, однак не звільняє суд від перевірки виконання робіт, їх зв`язку зі справою та обґрунтованості суми, заявленої до компенсації.

За частиною третьою статті 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 роз`яснила, що ця норма застосовується також при закритті провадження через відсутність предмета спору внаслідок задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову. Відмова від позову та непідтримання вимог унаслідок їх задоволення не є тотожними процесуальними діями.

У цій справі № 906/832/26 позов пред`явлено 06.07.2026, а заявлену суму сплатив сам відповідач 07.07.2026.

У заяві від 22.07.2026 позивач прямо повідомив про непідтримання вимог саме з цієї причини.

Отже закриття провадження не виключає компенсації необхідних і підтверджених витрат на правничу допомогу.

Водночас довід скаржника про незастосування місцевим судом частини третьої статті 130 ГПК України не відповідає змісту ухвали: суд застосував цю норму при вирішенні питання про судовий збір, а у компенсації правничих витрат відмовив із мотивів недоведеності надання послуг. Тому перевірці підлягає правильність оцінки доказів правничої допомоги та висновку про відсутність підстав для її відшкодування.

Колегія суддів не погоджується з висновком, що підписання і подання позовної заяви керівником юридичної особи виключає її підготовку адвокатом. Стаття 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відносить до адвокатської діяльності, зокрема, консультації та складання процесуальних документів. Надання правничої допомоги не обмежується представництвом у судовому засіданні або поданням документа з електронного кабінету адвоката.

Пунктом 1.2 договору № 20 передбачено складання адвокатом саме проєкту позовної заяви та його узгодження з клієнтом.

Отже подальше підписання позову керівником підприємства відповідає погодженому способу виконання доручення.

Підготовчі дії, визначені пунктом 1.1 договору, також можуть здійснюватися до відкриття провадження та отримання доступу до електронної справи. Електронний підпис і відомості про кабінет, з якого надіслано документ, установлюють особу підписанта та відправника, проте не визначають виконавця попередньої роботи з правового аналізу й підготовки тексту.

Договір укладено 28.05.2026, гонорар сплачено 12.06.2026, ордер видано 04.07.2026, тобто до подання позову та погашення боргу.

Позивач підтверджує виконання адвокатом роботи з підготовки позовних матеріалів, на обґрунтування чого посилається на договір, опис робіт та їх результат - позовну заяву і розрахунок вимог.

Оцінюючи ці обставини у сукупності, колегія суддів вважає більш вірогідним висновок про надання адвокатом допомоги з підготовки звернення до суду, ніж заперечення цього факту виключно з огляду на підпис директора та пізнішу дату доступу адвоката до електронної справи.

За пунктами 3.1 та 3.4 договору сплачені кошти мають характер попередньої оплати. Тому платіжна інструкція підтверджує понесення позивачем витрат, проте сама собою не засвідчує виконання всього комплексу передбачених договором послуг.

Надання допомоги та її обсяг належить установлювати за сукупністю доказів.

Сплата коштів 12.06.2026 після визначеного пунктом 3.4 строку до 01.06.2026 не спростовує фактичного здійснення платежу та не є самостійною підставою для відмови в його врахуванні при розподілі витрат.

Відповідно до статей 79, 86 ГПК України жоден доказ не має наперед установленої сили. Односторонній характер опису робіт не є підставою для його автоматичного відхилення, так само як цей документ сам по собі не доводить необхідності компенсації всього заявленого гонорару.

У сукупності з підтвердженням клієнта, документами про завчасне залучення адвоката та матеріалами звернення до суду він підлягає врахуванню при визначенні фактично наданої допомоги.

З огляду на предмет доручення та зміст позовних вимог допомога з підготовки звернення до суду охоплює опрацювання договору купівлі-продажу і документів щодо його виконання, визначення неоплаченого залишку з урахуванням платежів, правових підстав і періодів нарахування пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних та штрафу, формування правової позиції та складання позову.

Ці дії пов`язані з основним спором і мають спільний результат - підготовку матеріалів для судового захисту.

Відсутність участі адвоката у судових засіданнях не спростовує такої допомоги, оскільки справу розглянуто без повідомлення учасників. Водночас витрати на участь у засіданнях не можуть ураховуватися як фактично понесені.

Заперечення щодо відсутності акта приймання-передачі також не є достатнім для повної відмови.

Стаття 126 ГПК України не визначає такий акт єдиним допустимим доказом виконання доручення. Обсяг допомоги підлягає встановленню за сукупністю документів.

У наданому витягу немає умови, яка пов`язувала б передбачену пунктами 3.1 та 3.4 авансову оплату з попереднім підписанням двостороннього акта.

Водночас це не звільняє заявника від доказування фактичного виконання доручення.

При цьому місцевий суд не визначав відсутність акта самостійною вирішальною підставою відмови, тому відповідний довід скарги оцінюється саме у зв`язку із запереченнями відповідача та загальною оцінкою доказів.

Щодо твердження про виконання адвокатом роботи в межах трудових обов`язків колегія суддів ураховує, що наказ № 155 від 30.06.2025 стосується затвердження антикорупційної програми та визначення уповноваженої особи. Зазначення в ньому посади юрисконсульта не доводить безперервного існування трудових відносин до травня-серпня 2026 року та оплати підготовки саме цього позову заробітною платою.

Довідка № 414 від 07.08.2026 містить відомості про відсутність трудових відносин на дати, істотні для виконання договору № 20. Вона не скасовує наказу про антикорупційну програму, однак і не повинна виконувати таку функцію: предметом перевірки є правова підстава надання спірних послуг. Зіставлення цих документів не дає підстав вважати доведеним, що спірну допомогу вже оплачено в межах трудових відносин. Тому відповідне заперечення не спростовує надання допомоги на договірних засадах /т. 1 а.с. 146/.

Разом із тим доведеність надання частини правничої допомоги не означає обов`язку відповідача компенсувати весь погоджений клієнтом гонорар.

За частиною четвертою статті 126 ГПК України витрати мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних робіт, витраченим часом, обсягом допомоги, ціною позову та значенням справи для сторони. Зменшення витрат у зв`язку з неспівмірністю здійснюється за клопотанням іншої сторони, яка повинна довести відповідні обставини. Частина п`ята статті 129 ГПК України вимагає також ураховувати зв`язок витрат зі справою, обґрунтованість і пропорційність їх розміру, поведінку учасників та дії щодо врегулювання спору.

Відповідач заявив клопотання про зменшення витрат 27.07.2026 та 05.08.2026 і навів конкретні обставини: обмежений предмет спору за одним договором, ціну позову, раннє погашення заборгованості, відсутність судових засідань і спрямованість значної частини подальших документів на стягнення гонорару. Отже, твердження апелянта про відсутність належних заперечень щодо співмірності витрат є необґрунтованим.

Фіксований спосіб визначення винагороди виключає необхідність обчислення гонорару за погодинною ставкою, яку сторони не погоджували.

Проте він не усуває повноваження суду визначити розмір компенсації за рахунок іншого учасника справи. Умови договору обов`язкові для адвоката та клієнта, але не встановлюють безумовного обов`язку відповідача відшкодувати всю погоджену ними суму.

Передбачені пунктом 3.4 договору критерії погодження винагороди характеризують домовленість адвоката з клієнтом.

Саме їх перелічення в договорі не доводить особливої складності цієї справи або необхідності покладення всього гонорару на відповідача. Обставини, пов`язані з воєнним станом, професійний попит на послуги адвоката та фінансові можливості клієнта не замінюють оцінки конкретних робіт і їх значення для судового захисту в цій справі.

Положення пунктів 3.1 та 3.3 про непред`явлення клієнтом претензій адвокату регулюють відносини сторін договору.

Вони не обмежують права відповідача заперечувати проти розміру витрат і не усувають обов`язку суду перевірити їх обґрунтованість.

Так само передбачений пунктом 3.5 порядок зміни договірної винагороди за взаємною згодою сторін не поширюється на визначення судом розміру компенсації за рахунок процесуального опонента: при розподілі витрат суд не змінює ціну договору.

Пункт 3.3 окремо передбачає компенсацію додаткових витрат, зокрема на експертні дослідження. Проте спірна вимога про 180 000,00 грн заявлена як відшкодування фіксованого гонорару за пунктом 3.4.

Саме існування договірної можливості додаткових витрат не підтверджує їх понесення та не збільшує розміру компенсації. Пункт 3.6 допускає оплату третьою особою, однак у цій справі позивач посилається на власний платіж за інструкцією № 2052 від 12.06.2026.

Досліджуючи обсяг необхідної допомоги, колегія суддів ураховує, що спір стосувався оплати товару за одним договором і похідних нарахувань. Визначення основного боргу ґрунтувалося на вартості товару та двох часткових оплатах. Підготовка позову потребувала юридичної оцінки цих документів і перевірки розрахунку, однак не вимагала опрацювання складної сукупності правовідносин або значної кількості самостійних епізодів виконання зобов`язань.

Наявність розрахунку на 22 сторінках сама по собі не свідчить про особливу складність роботи. Його обсяг зумовлений, зокрема, відображенням індексів інфляції, облікових ставок та проміжних обчислень. Необхідність перевірити вихідні дані, періоди й правові підстави нарахувань ураховується судом, однак кількість сторінок не може підміняти оцінку фактичного змісту роботи.

Ознайомлення з документами, їх систематизація, опрацювання законодавства і практики та вироблення правової позиції є взаємопов`язаними етапами підготовки позову. Їх окреме зазначення в описі не створює підстав для повторного відшкодування однієї й тієї самої роботи. Водночас суд не здійснює механічного поділу фіксованого гонорару на кількість пунктів опису та не встановлює власної погодинної ставки.

Суму позову відповідач сплатив 07.07.2026. Після цього позивач прямо повідомив про непідтримання матеріально-правових вимог, а основним невирішеним питанням залишився розподіл судових витрат.

Пункти 1.3 та 6.2 договору передбачають представництво у першій інстанції протягом провадження, але не довше ніж до 28.05.2027. Такий строк визначає часові межі доручення, а не підтверджує виконання адвокатом роботи протягом усього можливого періоду.

Тому погоджена можливість подальшого представництва не є підставою для компенсації дій, які фактично не виконувалися або не були необхідними для вирішення спору.

У пункті 6.32 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що витрати на підготовку заяви про стягнення або розподіл судових витрат не підлягають відшкодуванню.

Заяви від 22.07.2026 та від 31.07.2026, опис робіт, заперечення на клопотання про зменшення гонорару і пояснення щодо його компенсації в частині, спрямованій виключно на обґрунтування правничих витрат, не можуть збільшувати суму, що покладається на відповідача. Назва документа «відповідь на відзив» не змінює його оцінки, якщо відповідні доводи стосуються саме компенсації гонорару.

При цьому заява від 22.07.2026 містить також заперечення щодо якості й кількості товару та акта звірки, тому її зміст не обмежується лише питанням гонорару. Однак наведення цих пояснень після підтвердженого погашення всієї заявленої суми не доводить необхідності витрат у заявленому розмірі. Погашення боргу позивач визнав; повторне вирішення матеріально-правових вимог не здійснювалося. Окрема компенсація складання заяви про розподіл витрат до визначеного цією постановою розміру не включається.

Заперечення щодо повноважень підписанта акта звірки не змінюють цього висновку. Відсутність заборгованості за товаром підтверджено платежем і заявою самого позивача, а право на компенсацію судових витрат не визначається відображенням відповідної суми в бухгалтерському акті звірки.

Гонорар у сумі 180 000,00 грн приблизно у 3,31 раза перевищує ціну позову та у дев`ять разів - основний борг.

Саме по собі це співвідношення не заборонене законом, проте разом із нескладним характером справи, обмеженим обсягом необхідної роботи та припиненням основного спору на початковій стадії свідчить про непропорційність покладення всієї суми на відповідача. Особливого значення справи для репутації позивача або публічного інтересу, які обґрунтовували б заявлений розмір компенсації, у наведених доводах не розкрито.

Статус і професійний досвід адвоката не замінюють оцінки роботи в конкретній справі.

Сплата відповідачем боргу після пред`явлення позову не усуває необхідності компенсувати обґрунтовані витрати на підготовку звернення до суду.

Водночас відшкодування правничих витрат має компенсаційний характер та не може використовуватися як додаткова санкція за прострочення основного зобов`язання.

Зважаючи на предмет і ціну позову, характер спірних правовідносин, обсяг допомоги з аналізу документів, підготовки розрахунку та позовної заяви, взаємопов`язаність підготовчих дій, розгляд справи без повідомлення учасників і погашення відповідачем усієї заявленої суми на початковій стадії, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 10 000,00 грн.

Такий розмір компенсації враховує необхідну сукупність робіт із підготовки позову та розрахунку, включно з попереднім опрацюванням документів і правових підстав вимог. Він не охоплює окремої оплати підготовки заяв про розподіл витрат, повторного обґрунтування гонорару або невиконаного представництва в судових засіданнях. Визначена сума є результатом оцінки необхідного обсягу допомоги в цій справі, а не застосування відсотка від ціни позову чи зміни погодженого сторонами договору тарифу.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що компенсація витрат у сумі 10 000,00 грн відповідає критеріям їх реальності, співмірності та розумної необхідності, забезпечує відшкодування позивачу обґрунтованих витрат на судовий захист і не покладає на відповідача надмірного фінансового тягаря. Решта заявленої суми - 170 000,00 грн - відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Визначення меншого розміру компенсації не змінює договірних зобов`язань клієнта перед адвокатом і не означає визнання договору чи здійсненого платежу недійсними. Суд вирішує виключно питання розподілу витрат між учасниками справи.

Оскільки пункт 1.3 договору № 20 охоплює представництво лише в Господарському суді Житомирської області, питання повноважень адвоката в апеляційній інстанції слід відмежовувати від оцінки витрат, понесених у першій інстанції. Посилання відповідача на недоліки витягу з договору № 33 від 14.08.2026 про внесення змін до договору № 20 не спростовують надання допомоги в суді першої інстанції за раніше укладеним договором.

Апеляційну скаргу підписано керівником позивача Ільницьким С.О., тому заперечення щодо оформлення повноважень адвоката на апеляційній стадії саме по собі не свідчить про неналежне підписання скарги.

Висновок про неукладеність договору лише з огляду на оформлення його витягу, без установлення змісту оригіналу, є передчасним.

Отже, місцевий господарський суд, повністю відмовляючи у компенсації правничих витрат, не надав належної сукупної оцінки доказам підготовки звернення до суду та помилково пов`язав надання допомоги виключно з підписанням документів адвокатом і його безпосередньою участю у провадженні.

Разом із тим вимога апелянта про стягнення всього гонорару не відповідає встановленому обсягу необхідної допомоги та критеріям співмірності витрат.

Відповідно до статей 275, 277 ГПК України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, пункт 5 ухвали Господарського суду Житомирської області від 12.08.2026 - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення заяв та стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимоги про компенсацію таких витрат у розмірі 170 000,00 грн слід відмовити.

Щодо заявлених апелянтом 2 662,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів ураховує, що предметом оскарження є виключно розподіл судових витрат, а не закриття провадження чи вирішення матеріально-правових вимог.

Оскарження судового рішення лише в частині розподілу витрат не утворює обов`язку сплати судового збору за таку вимогу. Відповідний підхід до оскарження рішень щодо витрат відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.11.2024 у справі № 915/1701/21; у справі № 917/1161/25 апеляційний і касаційний перегляд частини ухвали про закриття провадження щодо правничих витрат також здійснювався без сплати збору.

Тому сплачені апелянтом 2 662,40 грн не підлягають покладенню на відповідача, у тому числі пропорційно сумі присудженої компенсації. Питання їх повернення з Державного бюджету України вирішується за відповідним клопотанням платника в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір». Розподіл збору за подання первісного позову цією постановою повторно не здійснюється, оскільки відповідний пункт ухвали не є предметом апеляційного оскарження.

Керуючись ст. 129, 130, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради задовольнити частково.

Пункт 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2026 року у справі № 906/832/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

"5. Заяву ДП “Ємільчинський лісгосп АПК” ЖОКАП “Житомироблагроліс” про розподіл судових витрат в частині вимоги про стягнення з відповідача 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шрама Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (11201, Житомирська область, Звягельський район, селище Ємільчине, вул. Військова, буд. 47, 11201, код ЄДРПОУ 20420879) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В решті заяви ДП “Ємільчинський лісгосп АПК” ЖОКАП “Житомироблагроліс” про розподіл судових витрат - відмовити".

Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Справу № 906/832/26 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повну постанову складено "09" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.