Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №918/365/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Справа № 918/365/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

апелянта: Власюк А.О. (в режимі відеоконференції)

прокурор Головчак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Держаного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 02.07.2026, повне рішення складено 07.07.2026,

у справі № 918/365/26

за позовом Першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради

до відповідача-1 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до відповідача-2 Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в розмірі 4 753 190,40 грн

У березні 2026 року Перший заступник керівника Вараської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до відповідача-1 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", до відповідача-2 Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, в розмірі 4 753 190,40 грн /т. 1 а.с. 1-8/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження № 12025181120000432 від 03.06.2025 встановлено факт незаконної порубки дерев на території Острівського лісництва Висоцького надлісництва філії “Поліський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України”.

За доводами прокурора, відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив належної охорони та захисту лісових насаджень, внаслідок чого невстановленими особами здійснено незаконну порубку дерев, чим навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в сумі 4 753 190,40 грн.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 02.07.2026 у справі № 918/365/26 позов задоволив.

Присудив стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Зарічненської селищної ради 4 753 190,40 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Присудив стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 038,29 грн /т. 1 а.с. 194-206/.

22.07.2026, через систему Електронний суд, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2026 у справі № 918/365/26 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити /т. 2 а.с. 1-11/.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- суд першої інстанції не встановив наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди;

- прокурором не доведено, які саме передбачені законодавством обов`язки щодо ведення лісового господарства відповідачем порушено, які конкретно заходи щодо охорони та збереження лісу він був зобов`язаний здійснити, однак не здійснив, а також яким чином відповідна бездіяльність перебуває у причинному зв`язку з незаконною порубкою;

- на думку скаржника, посилання на загальні положення статей 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України безвідносно до конкретної поведінки постійного лісокористувача не є достатнім доказом його протиправної бездіяльності.

- відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 23.08.2023 у справі № 912/2836/21 та від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, для застосування деліктної відповідальності необхідно встановити протиправну поведінку, шкоду, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою та вину;

- прокурором не доведено наявності у відповідача реальної можливості запобігти конкретним фактам незаконної порубки;

- за майстерськими дільницями закріплені працівники державної лісової охорони, які здійснюють обходи, проводяться планові, позапланові, раптові та поточні ревізії, у надлісництвах створені мобільні рейдові групи державної лісової охорони;

- при цьому працівники державної лісової охорони мають нормований робочий день, а забезпечення безперервної цілодобової присутності працівників на всіх лісових ділянках є об`єктивно неможливим;

- обмеження пов`язані із дією воєнного стану та комендантської години обмежували можливість здійснення наземного та авіаційного патрулювання;

- досудове розслідування кримінального провадження № 12025181120000432 від 03.06.2025 триває, безпосередніх осіб, які здійснили незаконну порубку, не встановлено та жодній особі про підозру не повідомлено;

- сам факт невстановлення органом досудового розслідування осіб, які безпосередньо вчинили незаконну порубку, не може бути підставою для автоматичного покладення обов`язку з відшкодування завданої ними шкоди на постійного лісокористувача;

- скаржник не погоджується із визначеним у справі розміром шкоди та доказами, покладеними в основу відповідного розрахунку;

- апелянт вказує, що висновок судової інженерно-екологічної експертизи № 4038-Е від 02.01.2026 складено Рівненським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на підставі постанови старшого слідчого СВ ВП № 2 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області у кримінальному провадженні № 12025181120000432 від 03.06.2025;

- вказаний висновок не відповідає вимогам частини третьої статті 98, статті 101 ГПК України, оскільки складений не на замовлення учасника господарської справи та не на підставі ухвали господарського суду, а також не містить застереження про те, що висновок підготовлений для подання до суду;

- експертиза проводилася шляхом дослідження матеріалів кримінального провадження без натурного обстеження експертом місць незаконної порубки та без особистого здійснення замірів виявлених пнів;

- посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 та № 575 від 10.05.2022, скаржник зазначає, що для визначення розміру шкоди діаметр пня у корі має визначатися як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра;

- водночас, як стверджує апелянт, документи, покладені в основу експертного висновку, не містять відомостей про найбільший та найменший заміри діаметрів виявлених пнів, а містять лише один показник без зазначення, чи є він найбільшим, найменшим або середнім;

- крім того, скаржник посилається на відсутність у первинних документах відомостей про вимірювальні прилади, якими здійснювалися заміри, та на наявність розбіжностей між показниками діаметрів, відображеними у різних документах, у зв`язку із цим апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно відхилив посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 907/449/22;

- протоколи огляду місцевості, складені у кримінальному провадженні, є результатом проведення слідчих дій та самі по собі не встановлюють усіх обставин цивільного правопорушення;

- крім того, апелянт посилається на недотримання прокурором вимог статті 222 КПК України щодо використання відомостей досудового розслідування, оскільки постанова прокурора від 12.03.2026 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування не визначає конкретного переліку та обсягу документів кримінального провадження, дозволених для використання в іншому судовому провадженні;

- окремим доводом апеляційної скарги є відсутність, на думку скаржника, належних підстав для представництва прокурором інтересів держави;

- прокурор повідомив Зарічненську селищну раду про виявлені порушення листом від 12.03.2026, а вже 26.03.2026 звернувся до суду, не надавши компетентному органу розумного строку для самостійного вжиття заходів судового захисту, у зв`язку з чим правові підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором у даній справі відсутні.

За наведених обставин скаржник вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 02 липня 2026 року у справі № 918/365/26 підлягає скасуванню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.07.2026, для розгляду справи № 918/365/26 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Поліщук П.Я., Юрчук М.І.

Листом № 918/365/26/3810/26 від 22.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

30.07.2026 до суду надійшли матеріали справи № 918/365/26.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2026 у справі № 918/365/26 - залишено без руху.

Запропоновано скаржнику усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду: докази сплати 85 557,43 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

03.08.2026 (вх. № 6631/26), через систему Електронний суд, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію № 22777 від 16.07.2026 на суму 85 557,43 грн.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Поліщука П.Я. з 03.08.2026 пр 22.08.2026 включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 918/365/26, протокол від 04.08.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2026 у справі № 918/365/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на "07" жовтня 2026 р. о 10:00 год. /т. 2 а.с.44/.

10.08.2026 (вх.№ 6853/26) від Вараської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу філії “Поліський лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2026 у справі № 918/365/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін /т. 2 а.с. 48-57/.

05.10.2026 (вх. № 8325/26) від Зарічненської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника /т. 2 а.с. 71/.

Ухвалою суду від 06.10.2026 задоволено заяву (вх. № 4679/26) представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання 07.10.2026 з`явились прокурор та представник Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, прокурор надав заперечення щодо апеляційної скарги з підстави викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Водночас прокурор у судовому засіданні пояснив, що позов у справі № 918/365/26 подано через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс». Посилаючись на пункт 3.1 Положення про філію «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», прокурор зазначив, що філія є відокремленим підрозділом підприємства, не має статусу юридичної особи та здійснює делеговані їй функції від імені підприємства і в його інтересах.

При цьому, за поясненнями прокурора, технічні можливості зазначеної підсистеми не дозволяють подати позов із визначенням відповідачем філії, яка не має статусу юридичної особи, що й зумовило зазначення відповідачем-1 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та відповідаем-2 Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження № 12025181120000432 від 03.06.2025 встановлено, що під час проведення контрольного заходу в Острівському лісництві Висоцького надлісництва філії “Поліський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України” працівниками державної лісової охорони філії “Поліський лісовий офіс” виявлено незаконну порубку дерев.

Так, виявлено незаконну порубку:

- у кварталі 21 виділ 5 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 4 сироростучих дерев породи “Сосна звичайна” та 15 сухостійних дерев породи “Сосна звичайна”;

- у кварталі 53 виділ 34 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 1 сироростучого дерева породи “Сосна звичайна”;

- у кварталі 66 виділ 10 Острівського лісництва Висоцького надлісництва -2 сухостійних дерев породи “Сосна звичайна”;

- у кварталі 66 виділ 7 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 9 сухостійних дерев породи “Сосна звичайна” та 1 сухостійного дерева породи “Вільха чорна”;

- у кварталі 65 виділ 55 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 1 сироростучого дерева породи “Сосна звичайна”;

- у кварталі 16 виділ 30 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 11 сухостійних дерев породи “Вільха чорна”;

- у кварталі 21 виділ 10 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 1 сироростучого дерева породи “Дуб звичайний”;

- у кварталі 16 виділ 16 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 8 сухостійних дерев породи “Осика”, 3 сухостійних дерев породи “Вільха чорна”, 2 сухостійних дерев породи “Дуб звичайний” та 1 сухостійного дерева породи “Береза повисла”;

- у кварталі 16 виділ 18 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 3 сухостійних дерев породи “Сосна звичайна” та 6 сухостійних дерев породи “Вільха чорна”;

- у кварталі 62 виділ 19 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 14 сухостійних дерев породи “Сосна звичайна”;

- у кварталі 66 виділ 4 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 4 сухостійних дерев породи “Сосна звичайна”;

- у кварталі 59 виділ 57 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 10 сухостійних дерев породи “Сосна звичайна”;

- у кварталі 21 виділ 17 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 2 сироростучих дерев породи “Сосна звичайна”.;

- у кварталі 16 виділ 17 Острівського лісництва Висоцького надлісництва - 4 сироростучих дерев породи “Сосна звичайна”.

Загальна кількість дерев, порубку яких прокурор визначає як незаконну, становить 102.

Висновком судової інженерно-екологічної експертизи № 4038-Е від 02.01.2026 визначено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки у кварталі 21 виділ 5, кварталі 53 виділ 34, кварталі 66 виділ 10, кварталі 66 виділ 7, кварталі 65 виділ 55, кварталі 16 виділ 30, кварталі 21 виділ 10, кварталі 16 виділ 16, кварталі 16 виділ 18, кварталі 62 виділ 19, кварталі 66 виділ 4, кварталі 59 виділ 57, кварталі 21 виділ 17, кварталі 16 виділ 17 Острівського лісництва Висоцького надлісництва, становить 4 753 190,40 грн.

Зазначений висновок складений Рівненським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у межах кримінального провадження № 12025181120000432 від 03.06.2025 на підставі постанови старшого слідчого СВ ВП № 2 Вараського РВП ГУНП у Рівненській області.

Безпосереднього натурного обстеження експертом місць незаконної порубки при проведенні експертизи не здійснювалося; дослідження проведено за матеріалами, наданими органом досудового розслідування.

У межах досудового розслідування кримінального провадження № 12025181120000432 від 03.06.2025 осіб, які безпосередньо вчинили незаконну порубку зазначених дерев, не встановлено.

Досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено.

Прокурор, звертаючись із позовом, виходив із того, що ДСГП “Ліси України” як постійний лісокористувач допустило протиправну бездіяльність, яка полягала у невчиненні належних заходів щодо охорони та збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій території.

У результаті реорганізації філії “Висоцьке лісове господарство” ДСГП “Ліси України” усі майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника - філії “Поліський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України”.

Філія “Поліський лісовий офіс” ДСГП “Ліси України” є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”.

Територія Острівського лісництва, у межах якої виявлено факти незаконної порубки дерев, перебуває в адміністративно-територіальних межах Зарічненської селищної ради.

Відповідно до статей 42, 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, пункту 7 частини третьої статті 29 та пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, розподіляються між спеціальними фондами державного, обласного та відповідного місцевого бюджетів.

На виконання вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру” Вараська окружна прокуратура листом № 52/1-680 від 12.03.2026 вих-26 повідомила Зарічненську селищну раду про наявність шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Листом від 17.03.2026 № 596 Зарічненська селищна рада повідомила, що заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев, не вживалися.

Вараська окружна прокуратура листом від 25.03.2026 повідомила Зарічненську селищну раду про звернення до суду з цим позовом.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 02.07.2026 у справі № 918/365/26 позов задовольнив повністю.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво законних інтересів держави у разі порушення або загрози їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

За змістом частин третьої, четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виходила з того, що для підтвердження підстав представництва прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», надавши компетентному органу можливість самостійно відреагувати на виявлене порушення інтересів держави.

Розумність строку для такого реагування оцінюється не формально за кількістю календарних днів, а з урахуванням конкретних обставин та поведінки компетентного органу.

12.03.2026 Вараська окружна прокуратура листом № 52/1-680 вих-26 повідомила Зарічненську селищну раду про наявність шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, та про необхідність вжиття заходів щодо її стягнення.

17.03.2026 Зарічненська селищна рада листом № 596 повідомила, що заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев, не вживалися.

Тобто ще до звернення прокурора до суду компетентний орган прямо повідомив про відсутність самостійних заходів щодо захисту порушених інтересів.

25.03.2026 прокуратура повідомила Зарічненську селищну раду про звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За таких обставин посилання апелянта виключно на незначний часовий проміжок між первинним листом прокурора та зверненням до суду не свідчить про недотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вирішальним є те, що до подання позову компетентний орган був поінформований про порушення, мав можливість самостійно вжити заходів та повідомив прокурора про їх невжиття.

Отже підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Зарічненської селищної ради підтверджені належним чином, а відповідні доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Щодо суті спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини є позадоговірними та виникли у зв`язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та лісового законодавства.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу.

За змістом статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством, становлять лісовий фонд України та перебувають під охороною держави.

Статтями 16, 17 Лісового кодексу України передбачено постійне та тимчасове користування лісами. Ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства надаються у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, а також вживати інших передбачених законодавством заходів.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи та організації, які ведуть лісове господарство, зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб та іншого шкідливого впливу.

За змістом статті 86 цього Кодексу організація охорони та захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих, зокрема, на їх збереження від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Основними завданнями державної лісової охорони, відповідно до статті 90 Лісового кодексу України, є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від незаконних рубок та іншого шкідливого впливу.

Пунктами 1, 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України передбачено відповідальність осіб, винних як у незаконному вирубуванні дерев, так і у порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства.

За приписами статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення природоохоронного законодавства тягне, зокрема, цивільну відповідальність, а заподіяна таким порушенням шкода підлягає компенсації в повному обсязі.

Таким чином, на постійного лісокористувача законом покладений обов`язок організувати охорону та захист переданих йому лісових насаджень і забезпечити здійснення комплексу заходів, спрямованих на запобігання незаконним рубкам.

За своєю правовою природою заявлена до стягнення шкода є позадоговірною.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідна наявність сукупності таких елементів: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв`язок між такою поведінкою і заподіяною шкодою.

Разом з тим частина друга статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди: особа звільняється від її відшкодування, якщо доведе відсутність своєї вини.

Протиправна поведінка може полягати не лише в активних діях, але й у бездіяльності, якщо особа не здійснює дій, які відповідно до закону вона була зобов`язана і мала можливість здійснити.

Стосовно постійного лісокористувача така бездіяльність полягає у незабезпеченні належної охорони та захисту лісів від незаконних рубок.

Саме такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом у спорах цієї категорії.

Судом під час розгляду цієї справи враховано висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 13.08.2026 у справі № 918/1274/25, предметом спору у якій було стягнення з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» 2 955 863,40 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у Локницькому лісництві Висоцького надлісництва.

Тобто суб`єктний склад з боку відповідача, характер правопорушення, правовий статус відповідача як постійного лісокористувача, територіальна структура лісового господарства та юридична підстава заявленої відповідальності є істотно подібними до цієї справи.

У справі № 918/1274/25 також йшлося про незаконну порубку дерев невстановленими особами на території Висоцького надлісництва філії «Поліський лісовий офіс», а розмір екологічної шкоди визначався на підставі матеріалів контрольних заходів та судової інженерно-екологічної експертизи, призначеної у кримінальному провадженні.

У пунктах 8.28– 8.30 постанови від 13.08.2026 Верховний Суд підтвердив сталість правового підходу щодо застосування статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України та статті 1166 ЦК України у спорах про відповідальність постійного лісокористувача.

Верховний Суд виходив із того, що у таких правовідносинах визначальним є порушення постійним лісокористувачем установлених правил лісокористування, внаслідок якого державі заподіяна шкода незаконною рубкою.

Встановлення конкретної особи, яка безпосередньо здійснила незаконне вирубування дерев, не є необхідною передумовою для відповідальності постійного лісокористувача, оскільки така відповідальність ґрунтується на його власній протиправній бездіяльності щодо охорони та захисту лісових насаджень.

Верховний Суд також погодився з відповідальністю ДСГП «Ліси України» у зв`язку з невиконанням обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, контролю, обліку та належного реагування на лісопорушення.

Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 918/612/25, від 11.02.2026 у справі № 907/278/25, від 04.02.2026 у справі № 907/998/24, від 08.07.2025 у справі № 925/556/24, від 12.03.2025 у справі № 909/131/24.

Подібний правовий підхід викладений також у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.

Зокрема, у справі № 906/366/20 Верховний Суд виходив із того, що факт несвоєчасного виявлення незаконної рубки особою, яка зобов`язана здійснювати контроль за збереженням лісу, свідчить про неналежне виконання обов`язків з його охорони.

У справі, яка переглядається, на території Острівського лісництва Висоцького надлісництва виявлено незаконну порубку 102 дерев.

Належність відповідних земель лісового фонду до території постійного користування відповідача не заперечується.

Відповідно, саме на відповідача покладався обов`язок організувати та забезпечити охорону цих лісових насаджень від незаконних рубок.

Наведені апелянтом обставини щодо здійснення обходів, планових, позапланових, раптових і поточних ревізій та створення мобільних рейдових груп самі по собі не спростовують факту неналежного виконання законодавчо визначеного обов`язку.

Значення має не формальне існування відповідних організаційних заходів, а їх належність і достатність для виконання покладеного законом обов`язку щодо охорони та захисту лісу.

Незаконна порубка 102 дерев на підвідомчій відповідачу території свідчить про те, що охорона лісових насаджень від незаконного вирубування належним чином забезпечена не була.

При цьому відповідачем не наведено конкретних обставин, які б доводили, що незаконна рубка відбулася незважаючи на повне та належне виконання ним усіх передбачених законом обов`язків і з причин, які об`єктивно не могли бути ним усунуті чи попереджені.

Посилання на нормований робочий день працівників державної лісової охорони та неможливість забезпечення фізичної цілодобової присутності працівника на кожній ділянці лісу не спростовують зазначеного.

Лісовий кодекс України не покладає на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити цілодобову присутність працівника біля кожного дерева.

Водночас він прямо зобов`язує організувати комплекс заходів з охорони та захисту лісу, достатній для забезпечення його збереження.

Так само саме по собі запровадження воєнного стану та комендантської години не припиняє і не скасовує встановлених Лісовим кодексом України обов`язків постійного лісокористувача.

Апелянтом не доведено, коли саме здійснено конкретні незаконні рубки, що вони здійснювалися виключно у період дії комендантської години, а також що саме відповідні режимні обмеження об`єктивно унеможливили здійснення належних заходів охорони та перебували у безпосередньому причинному зв`язку з лісопорушенням.

Відтак наведені доводи мають загальний характер та не спростовують наявності протиправної бездіяльності.

Не заслуговують на увагу і доводи про те, що відповідальність постійного лісокористувача може наставати лише після встановлення безпосередніх осіб, які здійснили незаконну порубку.

Відповідальність безпосереднього рубача ґрунтується на його власних активних протиправних діях.

Натомість відповідальність постійного лісокористувача у цій справі ґрунтується на іншій юридичній підставі - неналежному виконанні ним самостійного законодавчого обов`язку щодо охорони та захисту лісу.

Саме тому завершення кримінального провадження та встановлення безпосередніх виконавців незаконної рубки не є передумовою для вирішення цього господарського спору.

Такий висновок безпосередньо узгоджується з постановою Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 918/1274/25.

Окремо апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 912/2836/21.

Однак правовідносини у зазначеній справі не є подібними до правовідносин, що виникли у справі № 918/365/26.

Верховний Суд у пунктах 8.44.1– 8.44.5 постанови від 13.08.2026 у справі № 918/1274/25 вже надав оцінку аналогічному посиланню того ж відповідача на справу № 912/2836/21.

У справі № 912/2836/21 предметом спору було відшкодування шкоди, спричиненої засміченням і забрудненням земельної ділянки військовою частиною, а підставою позову були результати перевірки Державної екологічної інспекції, акт та припис якої містили істотні недоліки.

Натомість у справі № 918/1274/25, як і у справі, що переглядається, підставою відповідальності є бездіяльність постійного лісокористувача, на якого законом прямо покладено обов`язки щодо охорони та захисту лісових насаджень.

Верховний Суд у постанові від 13.08.2026 також наголосив, що посилання на окрему постанову касаційного суду без аналізу фактичних обставин, за яких сформульовано відповідний висновок, та без встановлення подібності правовідносин не свідчить про необхідність механічного застосування такого висновку в іншій справі.

Отже постанова у справі № 912/2836/21 не спростовує правового підходу, який підлягає застосуванню у цьому спорі.

Щодо розміру шкоди та доводів апеляційної скарги стосовно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № 4038-Е від 02.01.2026 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або вартості робіт, необхідних для відновлення порушеного стану.

Розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою 102 дерев у відповідних кварталах та виділах Острівського лісництва Висоцького надлісництва, визначений висновком судової інженерно-екологічної експертизи № 4038-Е від 02.01.2026 у сумі 4 753 190,40 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза є дослідженням на основі спеціальних знань об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, які є або будуть предметом судового розгляду.

Статтею 7-1 Закону України «Про судову експертизу» прямо встановлено, що підставою проведення судової експертизи може бути відповідне судове рішення, рішення органу досудового розслідування або договір з експертом чи експертною установою.

Отже проведення експертизи № 4038-Е на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні відповідає передбаченій законом процедурі.

Положення частини третьої статті 98 та статті 101 ГПК України, на які посилається апелянт, не встановлюють заборони на використання господарським судом висновку судової експертизи, проведеної в іншому провадженні.

Вимоги частини п`ятої статті 101 ГПК України щодо зазначення у висновку про його підготовку для подання до суду стосуються висновку, складеного на замовлення учасника господарської справи.

Висновок № 4038-Е має іншу процесуальну природу: він складений судовим експертом державної спеціалізованої експертної установи на виконання постанови органу досудового розслідування.

Тому відсутність у ньому формулювання, характерного для висновку, замовленого учасником господарської справи, не свідчить про його недопустимість.

Верховний Суд у постановах від 27.06.2018 у справі № 907/651/17, від 23.01.2020 у справі № 918/36/19, від 11.03.2021 у справі № 923/188/20 виходив із можливості використання при вирішенні господарських спорів експертних висновків, отриманих у межах інших, у тому числі кримінальних, проваджень, за умови їх оцінки на загальних підставах у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта не має для суду заздалегідь установленої сили і оцінюється разом з іншими доказами відповідно до статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 11.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень передбачено, що об`єктом інженерно-екологічної експертизи можуть бути матеріальні і матеріалізовані джерела інформації, які містять фактичні дані про відповідні обставини, у тому числі описи, схеми, фотографії, плани та інші матеріали провадження.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень визначення методики та методів дослідження належить до компетенції експерта.

Тому відсутність особистого натурного огляду місць незаконної рубки експертом сама по собі не може бути підставою для неврахування експертного висновку.

Визначальним є питання достатності та достовірності матеріалів, наданих експерту, для вирішення поставленого перед ним завдання.

Разом з тим судова інженерно-екологічна експертиза № 4037-Е у справі № 918/1274/25 також була призначена постановою слідчого у кримінальному провадженні, а для її проведення експерту були надані акти огляду місця вчинення правопорушення, лісотаксаційні довідники та відомості обчислення розміру шкоди.

Верховний Суд, залишаючи без змін рішення у справі № 918/1274/25 про стягнення 2 955 863,40 грн з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс», не визнав таку процесуальну модель доказування несумісною з вимогами господарського процесу.

Ця обставина додатково підтверджує необґрунтованість доводу апелянта про те, що експертний висновок не може враховуватися виключно через його складення у кримінальному провадженні.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 907/449/22 колегія суддів зазначає наступне.

Застосування правового висновку Верховного Суду потребує врахування не лише його формулювання, але й фактичних обставин справи, в яких відповідний висновок зроблено.

У справі № 907/449/22 істотне значення мала недостатність вихідних матеріалів, на підставі яких визначався розмір шкоди: відповідні документи не дозволяли належно перевірити усі характеристики зрубаних дерев та достовірність вихідних показників. Тобто вирішальним у справі № 907/449/22 був не сам факт відсутності особистого огляду експертом, а неможливість перевірити достовірність вихідних даних іншими належними доказами.

Такий підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 11.02.2026 у справі № 907/278/25, де за наявності актів огляду, матеріалів огляду місця події, відомостей про діаметри пнів та інших первинних матеріалів відсутність особистого натурного огляду експертом не була визнана достатньою підставою для відхилення експертного розрахунку.

У справі № 918/365/26 на вирішення експерта поставлено питання не лише щодо здійснення арифметичного розрахунку суми шкоди.

Експерт мав визначити, чи підтверджується заявлений розмір шкоди документально та розрахунково, а в разі непідтвердження - встановити розбіжності між поданим розрахунком і розміром шкоди, визначеним за результатами експертного дослідження з урахуванням вимог чинного законодавства.

Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

За результатами дослідження експерт у висновку № 4038-Е від 02.01.2026 підтвердив заявлений розмір шкоди у сумі 4 753 190,40 грн /т. 1 а.с. 73-85/.

Щодо доводів про визначення діаметрів пнів колегія суддів ураховує, що постановами Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 та № 575 від 10.05.2022 передбачено порядок застосування відповідних такс залежно від діаметра пня.

Разом з тим сам факт відображення у певному первинному документі одного підсумкового показника діаметра не доводить, що цей показник визначений із порушенням установленої методики.

Для спростування проведеного розрахунку недостатньо абстрактного припущення про можливу неправильність замірів.

Необхідно показати, у чому саме полягає неправильність конкретного вихідного показника, який правильний показник повинен бути застосований і як відповідна помилка впливає на розмір шкоди.

Апеляційна скарга не містить такої конкретизації щодо окремих дерев або груп дерев.

Не наведено конкретних пнів, щодо яких зафіксований діаметр є неправильним, не визначено іншого правильного діаметра і не наведено альтернативного розрахунку, який би свідчив, що застосування зазначених в експертизі вихідних показників призвело до неправильного визначення такси та, відповідно, суми шкоди.

Це не означає перенесення на відповідача обов`язку доводити розмір позову.

Саме сторона позивача повинна довести розмір заявленої до стягнення шкоди, і такий обов`язок у цій справі виконано шляхом подання сукупності доказів про факт і обсяг незаконної порубки та висновку спеціальної судової експертизи, яким здійснена документальна та розрахункова перевірка відповідної суми.

Натомість заперечення відповідача повинні бути достатніми для створення обґрунтованого сумніву у достовірності таких доказів.

Загального твердження про те, що в окремих документах не продубльовані обидва первинні заміри, без доведення неправильності кінцевого показника та його впливу на розрахунок, для такого висновку недостатньо.

Відтак підстав для застосування правового висновку у справі № 907/449/22 у спосіб, запропонований апелянтом, немає.

Щодо матеріалів кримінального провадження колегія суддів виходить із того, що Господарський процесуальний кодекс України не встановлює заборони щодо використання доказів, отриманих у межах іншого провадження, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування.

Матеріали кримінального провадження не мають для господарського суду наперед установленої чи преюдиційної сили.

Вони оцінюються на загальних підставах щодо належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку з іншими доказами.

Такий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18.

Щодо доводів про недотримання статті 222 КПК України слід урахувати, що у матеріалах справи міститься постанова від 12.03.2026 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025181120000432.

Вказана постанова прийнята прокурором Зарічненського відділу Вараської окружної прокуратури Полюховичем Ф.В.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань ОСОБА_1 входить до групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.

Отже, дозвіл на розголошення відомостей надано уповноваженою процесуальною особою.

Апелянтом при цьому не зазначено конкретного документа, який був використаний у господарській справі всупереч змісту наданого дозволу, та не наведено обставин, які б свідчили, що заявлений ним недолік постанови від 12.03.2026 безпосередньо впливає на належність, допустимість чи достовірність конкретного доказу.

За таких обставин доводи щодо недопустимості матеріалів кримінального провадження з підстав порушення статті 222 КПК України є необґрунтованими.

У сукупності наявні у справі докази підтверджують факт незаконної порубки 102 дерев на території постійного лісокористування відповідача, заподіяння навколишньому природному середовищу шкоди у сумі 4 753 190,40 грн та неналежне виконання постійним лісокористувачем покладеного на нього законом обов`язку щодо охорони і захисту лісових насаджень.

Відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди та не навів обставин, які б виключали причинний зв`язок між неналежним виконанням ним обов`язків з охорони лісу та незаконною порубкою.

Тобто наявні усі елементи цивільного правопорушення, необхідні для застосування відповідальності за статтею 1166 ЦК України: протиправна бездіяльність, шкода, причинний зв`язок та вина.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 4 753 190,40 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначеного висновку та значною мірою зводяться до іншого тлумачення норм матеріального права і переоцінки сукупності наявних у справі доказів.

При цьому правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 918/1274/25, сформована у істотно подібних правовідносинах та підтверджує правильність застосування до спірних правовідносин положень статей 19, 63, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України та статті 1166 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги переважно зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками місцевого господарського суду, однак не спростовують установлених ним обставин та не підтверджують неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції належним чином установив факт незаконної порубки 102 дерев на території постійного лісокористування відповідача, наявність покладеного на останнього законом обов`язку із забезпечення охорони та захисту відповідних лісових насаджень, розмір заподіяної шкоди та причинний зв`язок між неналежним виконанням відповідачем такого обов`язку і заподіяною шкодою.

Відповідачем не спростовано презумпцію своєї вини та не доведено існування обставин, які виключають його цивільно-правову відповідальність.

Отже висновок Господарського суду Рівненської області про наявність правових підстав для стягнення з ДСГП “Ліси України” в особі філії “Поліський лісовий офіс” 4 753 190,40 грн шкоди є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 73, 74, 76, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а наявність відповідної обставини вважається доведеною, якщо подані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу — без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів не встановила передбачених статтею 277 ГПК України підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків місцевого господарського суду та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке могло призвести до ухвалення неправильного рішення.

За наведеного вище апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” в особі Філії “Поліський лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.2026 у справі № 918/365/26 - без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги понесені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Держаного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 02 липня 2026 року у справі №918/365/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Справу № 918/365/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повну постанову складено "09" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.