Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №906/402/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Справа № 906/402/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.

без виклику (повідомлення) сторін

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз"

на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 29.06.2026, повне рішення складено 03.07.2026

у справі № 906/402/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс"

до: Фермерського господарства "Агро-Союз"

про стягнення 553 775,39 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фермерського господарства "Агро-Союз" про стягнення 553 775,39 грн, з яких: 55 187,76 грн 3 % річних, 245 470,19 грн інфляційних втрат та 253 117,44 грн штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 11/03-2 від 11.03.2024 у частині своєчасної оплати товару, поставленого позивачем за специфікаціями № 1-6 до договору.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі № 906/402/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Агро-Союз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" 55 187,76 грн 3 % річних, 245 470,19 грн інфляційних втрат, 126 558,72 грн штрафу та 6 645,30 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Фермерське господарство "Агро-Союз", частково не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у частині стягнення 55 187,76 грн 3 % річних та 245 470,19 грн інфляційних втрат, ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким зменшити розмір 3 % річних до 1 000,00 грн, інфляційних втрат - до 1 000,00 грн, а в решті цих вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 551 ЦК України та не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості зменшення процентів річних з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності;

- місцевий господарський суд не надав належної оцінки заявленому у відзиві на позов клопотанню про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат;

- повне погашення основного боргу до звернення позивача до суду, відсутність непогашеної заборгованості та значний загальний розмір нарахувань свідчать про їх надмірність і є підставами для зменшення кожної із заявлених сум до 1 000,00 грн.

Враховуючи викладене, скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням статей 236, 237 ГПК України, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду справи № 906/402/26 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. - головуючий суддя, Поліщук П.Я., Юрчук М.І.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду № 906/402/26/3741/26 від 20.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

28.07.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів із дня вручення ухвали усунути встановлені недоліки шляхом подання доказів сплати 5 411,84 грн судового збору.

11.08.2026 через систему "Електронний суд" від Фермерського господарства "Агро-Союз" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 3574 від 10.08.2026 про сплату 5 411,84 грн судового збору.

У зв`язку з перебуванням суддів Поліщука П.Я. та Юрчука М.І. у відпустках проведено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу від 11.08.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. - головуючий суддя, Тимошенко О.М., Коломис В.В.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що оспорюваний скаржником розмір стягнення становить 300 657,95 грн (55 187,76 грн 3 % річних + 245 470,19 грн інфляційних втрат) та є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Агро-Союз" здійснюється судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження та вирішено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов. Відсутність відзиву відповідно до частини третьої статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" (постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Агро-Союз" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 11/03-2, За умовами пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, найменування, кількість і ціна якого визначаються у специфікаціях, а покупець - прийняти товар та сплатити його вартість на умовах договору і відповідних специфікацій.

Відповідно до пункту 3.2 договору його загальна сума складається із сум усіх специфікацій, підписаних у межах договору.

Пунктами 5.1, 5.3, 5.4 договору передбачено, що розрахунки здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника; товар вважається оплаченим у момент надходження коштів на рахунок постачальника; порядок та строки оплати визначаються у відповідних специфікаціях.

На виконання договору сторони підписали специфікації № 1-6 на загальну суму 2 531 174,41 грн.

Позивач поставив відповідачу погоджений товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 218 від 17.04.2024, № 117 від 30.03.2024, № 217 від 19.04.2024, № 246 від 25.04.2024, № 558 від 13.08.2024 та № 575 від 20.08.2024.

Відповідач повністю оплатив поставлений товар, однак частину платежів здійснив після закінчення встановлених специфікаціями строків. Прострочена заборгованість погашалася частинами у період із жовтня 2024 року до жовтня 2025 року. Факт прострочення, суми та дати здійснених платежів відповідач не заперечує.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фермерського господарства "Агро-Союз" про стягнення 553 775,39 грн, з яких: 55 187,76 грн 3 % річних, 245 470,19 грн інфляційних втрат та 253 117,44 грн штрафу, а також судових витрат.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі № 906/402/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Агро-Союз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" 55 187,76 грн 3 % річних, 245 470,19 грн інфляційних втрат, 126 558,72 грн штрафу та 6 645,30 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено укладення сторонами договору поставки, здійснення позивачем поставки товару за шістьма специфікаціями, прийняття товару відповідачем та оплату його вартості з порушенням визначених у специфікаціях строків. Перевіривши розрахунки позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 55 187,76 грн 3 % річних та 245 470,19 грн інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відхиляючи клопотання відповідача про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат до 1 000,00 грн кожної із сум, суд першої інстанції виходив із того, що інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права кредитора від знецінення коштів. Заявлені позивачем 3 % річних відповідають мінімальному розміру, встановленому частиною другою статті 625 ЦК України, а тому не можуть бути зменшені судом до суми, нижчої за визначений законом розмір.

Разом із тим місцевий господарський суд, урахувавши повне виконання відповідачем основного зобов`язання до звернення позивача з позовом, відсутність доказів завдання позивачу збитків, компенсаційне значення присуджених 3 % річних та інфляційних втрат, а також засади справедливості, добросовісності й розумності, скористався передбаченим частиною третьою статті 551 ЦК України правом та зменшив заявлений до стягнення штраф на 50 % - із 253 117,44 грн до 126 558,72 грн.

Згідно із частиною першою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки Фермерське господарство "Агро-Союз" оскаржує рішення лише в частині стягнення 55 187,76 грн 3 % річних та 245 470,19 грн інфляційних втрат, рішення в частині стягнення 126 558,72 грн штрафу, відмови у стягненні 126 558,72 грн штрафу по суті апеляційним судом не переглядається.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами відповідно до статті 629 ЦК України.

За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інший строк оплати не встановлений договором або актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За змістом частини другої цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат і 3 % річних входить до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення. Інфляційні втрати спрямовані на відновлення майнового становища кредитора шляхом компенсації знецінення грошових коштів за час прострочення, а 3 % річних - на компенсацію кредитору неналежного користування боржником утримуваними коштами.

Отже інфляційні втрати та 3 % річних не є неустойкою у розумінні статей 549, 551 ЦК України. У зв`язку з цим частина третя статті 551 ЦК України, яка передбачає право суду зменшити розмір неустойки, безпосередньо не регулює спірні нарахування.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що суд першої інстанції проігнорував його клопотання, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд окремо навів аргументи відповідача, проаналізував правову природу кожної із заявлених до стягнення сум, розглянув посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та мотивував відсутність підстав для зменшення законодавчих 3 % річних й інфляційних втрат. Незгода сторони з результатом оцінки її аргументів не свідчить про те, що суд не надав їм оцінки.

Посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, не спростовують висновку місцевого господарського суду.

У справі № 902/417/18 сторони договором збільшили передбачений частиною другою статті 625 ЦК України розмір процентів річних до 40 %, а в разі прострочення понад дев`яносто днів - до 96 %. Саме надмірний розмір установлених договором процентів та конкретні обставини тієї справи стали підставою для висновку про можливість їх зменшення з огляду на засади розумності, справедливості та пропорційності.

Натомість у справі, яка переглядається, позивач заявив до стягнення проценти річних у мінімальному розмірі, прямо встановленому законом, - 3 % річних. Договором іншого, підвищеного розміру процентів не передбачено та позивач його не застосовував.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 уточнила, що 3 % річних є законодавчо встановленим розміром процентів, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, та мінімальним розміром, на який може розраховувати кредитор. Зменшення процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж 3 % річних. Тому заявлені у цій справі 3 % річних не підлягають зменшенню до довільно визначеної суми 1 000,00 грн.

Не підлягають зменшенню і правильно нараховані інфляційні втрати. Їх розмір визначається офіційними індексами інфляції, сумою боргу та періодом прострочення, а тому суд може перевірити правильність розрахунку, але не вправі замінити обчислений за встановленими показниками результат іншою сумою лише з мотивів складного фінансового становища боржника або загального посилання на принципи справедливості й пропорційності.

Апеляційна скарга не містить заперечень щодо факту та періодів прострочення, застосованих індексів інфляції чи порядку зменшення бази нарахування після часткових платежів. Власного контррозрахунку 3 % річних та інфляційних втрат апелянт не надав.

Отже наведені у скарзі доводи не спростовують установлених судом першої інстанції обставин прострочення та не підтверджують заявленої апелянтом суми 1 000,00 грн за кожним видом нарахувань.

Повне погашення відповідачем основного боргу до звернення позивача з позовом також не є підставою для звільнення від установлених статтею 625 ЦК України наслідків прострочення. Сплата основного боргу припиняє подальше нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, однак не анулює нарахувань за період, протягом якого боржник несвоєчасно утримував належні кредитору кошти.

Твердження відповідача про відсутність претензій позивача та продовження поставок товару після виникнення прострочення не змінюють наведеного висновку. Строки виконання грошових зобов`язань були прямо визначені специфікаціями, тому прострочення наставало після закінчення відповідного строку без необхідності направлення додаткової вимоги.

Продовження господарських відносин не свідчить про зміну сторонами строків платежів або відмову кредитора від передбачених законом способів захисту, оскільки доказів укладення відповідних додаткових угод матеріали справи не містять.

Посилання на несприятливі погодні умови 2024 року та дію воєнного стану має загальний характер. Відповідач не надав належних доказів того, які саме обставини безпосередньо вплинули на результати діяльності господарства, спричинили неможливість здійснення конкретних платежів і перебували у причинному зв`язку з порушенням кожного зобов`язання. Недостатність коштів та несприятливі наслідки здійснення підприємницької діяльності належать до господарського ризику і відповідно до частини першої статті 625 ЦК України не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції врахував повне погашення основного боргу та інші наведені відповідачем обставини під час вирішення питання про договірний штраф і зменшив його на 50 %. Проте це не створює правових підстав для додаткового зменшення законодавчо визначених способів компенсації, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з статтею 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду в оскаржуваній частині та не дають підстав для скасування або зміни рішення. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі № 906/402/26 в оскаржуваній частині - без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір у сумі 5 411,84 грн, сплачений за подання апеляційної скарги, покладається на Фермерське господарство "Агро-Союз".

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки справа № 906/402/26 розглядалася судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення цієї постанови є дата складення повної постанови.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі № 906/402/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2026 у справі № 906/402/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 906/402/26 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повну постанову складено "09" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.