Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/6845/22 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. Справа № 910/6845/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Чапляна С.Є.

Іванова В.П.

секретар судового засідання: Зозуля Н.М.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2026

у справі № 910/6845/22 (суддя Демидов В.О)

за заявою Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала"

про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала"

до відповідача Державної казначейської служби України

про стягнення 593 056,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Приватне підприємство "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а також однотипну заяву за змістом 16.08.2026 було сформовано Приватним підприємством "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" в системі "Електронний суд".

Відповідно до означених заяв представник просить:

- встановити судовий контроль за виконанням Державною казначейською службою України постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023р. у справі №910/6845/22 та виданих на її виконання наказів Господарського суду м. Києва від 02.06.2023р. у справі №910/6845/22;

- зобов`язати Державну казначейську службу України у встановлений судом строк, що не перевищує 10 (десять) календарних днів з дня отримання ухвали суду, надати Господарському суду міста Києва та ПП "ВДК" Дім Вина "Скала" Звіт про повне виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023р. у справі №910/6845/22 та виданих на її виконання наказів Господарського суду м. Києва від 02.06.2023р. у справі №910/6845/22 про перерахування на користь ПП "ВДК" Дім Вина "Скала" 588 730, 51грн. суми основного боргу за рішенням суду на який зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати (3% річних) та інфляційні втрати за прострочення строку виконання рішення суду у справі №910/6845/22;

- зобов`язати Державну казначейську службу України виконати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22 та видані на її виконання накази Господарського суду м. Києва від 02.06.2023р. у справі №910/6845/22 шляхом безспірного списання на користь ПП "ВДК" Дім Вина "Скала" 588 730, 51 грн. суми основного боргу за рішенням суду на який зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати (3% річних) та інфляційні втрати за прострочення строку виконання рішення суду у справі №910/6845/23;

- притягнути до відповідальності за невиконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023р.у справі №910/6845/22 та виданих на її виконання наказів Господарського суду м. Києва від 02.06.2023 у справі №910/6845/22 Голову Державної казначейської служби України СЛЮЗ Т.Я. шляхом накладення штрафу за невиконання судового рішення у справі №910/6845/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до приписів частини 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України обов`язковою умовою для зобов`язання боржника, яким є орган державної влади, що не виконав рішення суду, подати звіт про виконання судового рішення, є відкриття саме виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що у цій справі відсутнє відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання наказів від 02.06.2023 виданих на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22, яка набрала законної сили 09.05.2023.

При цьому, судом першої інстанції виснувало, що відсутні підстави для ототожнення відкриття виконавчого провадження і прийняття до виконання органом казначейства наказу суду, оскільки Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Враховуючи відсутність відкритого виконавчого провадження щодо примусового виконання наказів від 02.06.2023, виданих на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22, яка набрала законної сили 09.05.2023 у задоволенні заяви Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд першої інстанції відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Приватне підприємство "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 та прийняти нове рішення, яким заяву Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" задовольнити повністю. Встановити судовий контроль за невиконанням Державною казначейською службою України, наказу Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 у справі 910/6845/22 виданого на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023. Зобов`язати Державну казначейську службу України у встановлений судом строк, що не перевищує 20 (двадцяти) календарних днів з дня винесення ухвали суду, надати Господарському суду м.Києва та ПП "ВДК" Дім Вина "Скала" Звіт про повне виконання Державною казначейською службою України наказу Господарського суду м. Києва від 02.06.2023 у справі №910/6845/22 виданого на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22 про стягнення на користь ПП "ВДК" Дім Вина "Скала" 76 948,56 грн. (3% річних) та 511 781,95 грн.( інфляційних втрат), як суми основного боргу за рішенням суду, на які зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати (3% річних) та інфляційні втрати за прострочення строку виконання рішення суду у справі №910/6845/22. Притягнути до відповідальності Голову Державної казначейської служби України СЛЮЗ Т.Я за невиконання протягом тривалого строку Державною казначейською службою України наказу Господарського суду м. Києва від 02.06.2023 у справі №910/6845/23 виданого на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023р. у справі №910/6845/22, шляхом накладення штрафу за невиконання судових рішень. Вийти Суду за межі розгляду апеляційної скарги позивача про встановлення судового контролю у справі №910/6845/22, в разі необхідності захисту та відновлення порушеного права позивача.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вказує, що ухвала суду першої інстанції суперечить закону, є необґрунтованою, незаконною, немотивованою, несправедливою, прийнятою без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх матеріалів справи та залишення без розгляду і надання правової оцінки основним аргументам позивача, викладених в заяві від 16.08.2026р.№3286-к, перешкоджає позивачеві доступу до суду, що є неприпустимо; не відповідає завданню господарського судочинства, визначених статтями ГПК України, в частині мотивованого, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від протиправного порушення з боку відповідача.

Апелянт зазначає, що відповідач порушив граничні строки виконання наказу Господарського суду м. Києва від 02.06.2022 у справі №910/6845/22, на що належної уваги не звернув суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Неодноразові письмові заяви позивача до відповідача про виконання наказу Господарського суду м. Києва у справі №910/6845/22 залишилися без належного реагування з боку відповідача. Відповідач у своїх листах посилається на те, що рішення суду не виконується понад 4 роки, з посилання відповідача на "чергу" та "відсутність асигнувань", що є протиправними діями та бездіяльністю відповідача, оскільки порушують статтю 6 Конвенції про захист прав людини (право на справедливий суд) та чинну релевантну практику Верховного Суду у таких спорах. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) чітко встановила: "перебування наказу в черзі та відсутність фінансування протягом 2- 3 років не виправдовують державу".

Позивач вважає, що відповідач грубо порушив граничні строки виконання вище вказаного судового рішення у справі №910/6845/22 так-як аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові (адміністративне провадження №К/9901/20171/20) у справі № 160/6770/19).

Листом від 27.07.2026р.№3149-с позивач звернувся до відповідача з вимогою невідкладно виконати наказ Господарського суду м. Києва від 02.06.2023р. у справі №910/6845/22 та списати на користь позивачеві кошті та нарахування на заборгованість 3% річних та індекс інфляції за тривале невиконання рішення суду, але станом на 23.08.2026 письмової відповіді від відповідача та коштів позивач від відповідача не отримав.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції, який розглядав справу, має право зобов`язати орган, що здійснює примусове виконання судового рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Враховуючи, що судове рішення не виконується понад два роки, що є грубим порушенням прав Стягувача, виникла об`єктивна необхідність у застосуванні інструменту судового контролю та застосуванню частини 1 статті 135 ГПК України.

Приватне підприємство "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" подало додаткові пояснення, в яких вказано, що відповідач систематично ухиляється від виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023р. у справі №910/6845/22 та виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2023р. у справі №910/16307/23 за позовними заявами позивача до відповідача, що змусило позивача оскаржити протиправні дії відповідача в Київському окружному адміністративному суді (відповідно справа №320/51450/24 та справа №320/51448/24).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 у справі №320/51450/24 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09 травня 2023 року №910/6845/22 та наказів Господарського суду м. Києва від 02 червня 2023 року у справі №910/6845/22. Зобов`язано Державну казначейську службу України виконати накази Господарського суду м. Києва від 02.06.2023 у справі 910/6845/22, виданий на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі 910/6845/22 та стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" 76 948 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 56 коп.(3% річних) та 511 781 (п`ятсот одинадцять тисяч сімсот вісімдесят одну)грн.95коп.(інфляційних втрат), як акцесорного зобов`язання, за тривалу затримку та невиконання рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2020 у справі №910/11621/16. Стягнуто на користь Приватного підприємства «Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України судові витрати у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 у справі №320/51448/24 суд постановив: "Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України у невиконанні наказу Господарського суду м. Києва від 08.04.2024 у справі №910/16307/23, виданого на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.202р.. Зобов`язати Державну казначейську службу України виконати наказ Господарського суду м. Києва від 08.04.2024 у справі 910/16307/23, виданий на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2023 у справі 910/16307/23 та стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" 7 027,40 грн 3% річних та 40 069, 60 грн інфляційних втрат.", але відповідач не вчиняє жодних дій, які покладені на нього законом, щоб безспірно списати кошти державного бюджету за рішеннями судів на користь позивача, як того вимагає, зокрема ст. 25 Бюджетного кодексу України та п.п. 3 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2015р.№215 "Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України" та Конституція України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державна казначейська служба України не скористались правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/6845/22 - задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/6845/22 - скасовано, з прийняттям нового про задоволення позову частково та з новим розподілом судових витрат. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" (02002, м. Київ, вул. М. Шептицького 24, ідентифікаційний код: 36972343) 76 948 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн 56 коп - 3 % річних, 511 781 (п`ятсот одинадцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн 95 коп - інфляційних втрат. В решті позовних вимог - відмовлено.

02.06.2023 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22, яка набрала законної сили 09.05.2023 було видано відповідні накази, які в силу Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845, підлягає виконанню Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Наведене свідчить про те, що у цій справі відсутнє відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання наказів від 02.06.2023 виданих на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22, яка набрала законної сили 09.05.2023.

При цьому відсутні підстави для ототожнення відкриття виконавчого провадження і прийняття до виконання органом казначейства наказу суду, оскільки Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідна правова позиція щодо органів Казначейства викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №200/7261/13-ц.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що накази на примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22 підлягають виконанню відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845, Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Наведене свідчить про те, що у цій справі відсутнє відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання наказів від 02.06.2023 виданих на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22, яка набрала законної сили 09.05.2023.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов`язання Державної казначейської служби України подати Звіт про повне виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22, оскільки передбачена частиною 4 статті 345-1 ГПК України обов`язкова умова для застосування такого заходу судового контролю, а саме відкриття виконавчого провадження, у цій справі відсутня.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що прийняття наказу суду до виконання органом Казначейства не є відкриттям виконавчого провадження у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", а тому не створює передбачених статтею 345-1 ГПК України підстав для зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому доводи скаржника про те, що невиконання судового рішення зумовлене бездіяльністю боржника, а встановлення судового контролю не залежить від наявності відкритого виконавчого провадження, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки порядок виконання рішення про стягнення коштів з державного органу визначений спеціальними нормами законодавства та здійснюється органами Казначейства.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта, що ухвала суду першої інстанції суперечить закону, є необґрунтованою, незаконною, немотивованою, несправедливою, прийнятою без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх матеріалів справи та залишення без розгляду і надання правової оцінки основним аргументам позивача, викладених в заяві від 16.08.2026р.№3286-к, перешкоджає позивачеві доступу до суду, що є неприпустимо; не відповідає завданню господарського судочинства, визначених статтями ГПК України, в частині мотивованого, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від протиправного порушення з боку відповідача.

Верховний Суд висловив правову позицію щодо наведених обставин, зокрема у постанові від 25.11.2019 у справі № 200/4120/19-а, яка полягає у такому.

Пунктами 31, 32 Порядку № 845 визначено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.

На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку.

Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.

Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.

Отже, відповідно до положень Порядку № 845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

У постанові від 03.07.2008 у справі № 910/13057/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відсутність відкритих рахунків в органах Казначейства не може стати підставою для невиконання судового рішення. Водночас Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим чинним законодавством України.

У контексті зазначеного Суд бере до уваги, що відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Тобто наведена правова регламентація зумовлює встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення компетентним органом, а відтак за своєю суттю не передбачає вчинення боржником заходів, передбачених статтею 345-1 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Отже, виходячи з приписів частини 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України обов`язковою умовою для зобов`язання боржника, яким є орган державної влади, що не виконав рішення суду, подати звіт про виконання судового рішення, є відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з предмету судового рішення, яким є стягнення грошових коштів, а також із зазначених вище особливостей виконання судових рішень, боржниками за якими є державні органи, зокрема те, що таке виконання здійснюється органом Казначейства шляхом безспірного списання коштів, у чітко визначеному порядку, який не залежить від дій боржника, а саме з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок), процесуальний порядок зобов`язання державного органу подати звіт про виконання судового рішення, передбачений ст. 345-1 ГПК України, не відповідає завданням судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки не може призвести до його ефективного виконання.

Право стягувача в цій частині може бути захищено у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" або п. 15 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в цілому до форм судового контролю відноситься не лише зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, але і, наприклад, оскарження дій органу, що виконує судове рішення. І не в будь-якому випадку можна скористатися двома формами судового контролю.

І заявник уже скористався правом на оскарження дій Державного казначейства України. Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 у справі №320/51450/24 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09 травня 2023 року №910/6845/22 та наказів Господарського суду м. Києва від 02 червня 2023 року у справі №910/6845/22. Зобов`язано Державну казначейську службу України виконати накази Господарського суду м. Києва від 02.06.2023 у справі 910/6845/22, виданий на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі 910/6845/22 та стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" 76 948 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 56 коп.(3% річних) та 511 781 (п`ятсот одинадцять тисяч сімсот вісімдесят одну)грн.95коп.(інфляційних втрат), як акцесорного зобов`язання, за тривалу затримку та невиконання рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2020 у справі №910/11621/16.

Щодо наданих заявником у клопотанні про врахування релевантних правових позицій Верховного Суду посилань на постанови Верховного Суду в адміністративних спорах, апеляційний господарський суд звертає увагу на різне нормативне регулювання ГПК України та КАС України.

Щодо клопотання заявника про врахування у справі №910/6845/22 практики ЄСПЛ, щодо виконання судових рішень, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що виконання судового рішення є безумовним і заявником використані передбачені законом форми судового контролю.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що частина 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України є чіткою і однозначною та передбачає наступне: Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

ЄСПЛ у справі "ТОВ "Укркава" проти України" (Заява № 10233/20) вже звертав увагу на недопустимість тлумачення чітких і однозначних положень закону у спосіб, що суперечить самому положенню.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги порушені права позивача не встановлено.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 8 та частини 1 статті 129 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Аналогічне положення закріплено в частині 1 статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями частин 2, 4 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі - Положення), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених на Казначейство завдань, воно здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Водночас, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

За змістом частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З наведених норм вбачається, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження і, відповідно, не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком №845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

При цьому, виконання судових рішень щодо боржників визначених у Законі України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" здійснюється у випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для ототожнення відкриття виконавчого провадження і прийняття до виконання органом казначейства наказу суду, відповідає положенням Закону.

Відповідна правова позиція щодо органів Казначейства викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 52/125.

Згідно з приписами пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України регламентовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Підпункт 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України передбачає, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Верховний Суд висловив правову позицію щодо наведених обставин, зокрема у постанові від 25.11.2019 у справі № 200/4120/19-а, яка полягає у такому.

Пунктами 31, 32 Порядку № 845 визначено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.

На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку.

Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.

Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.

Отже, відповідно до положень Порядку № 845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

У постанові від 03.07.2008 у справі № 910/13057/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що відсутність відкритих рахунків в органах Казначейства не може стати підставою для невиконання судового рішення. Водночас Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим чинним законодавством України.

У контексті зазначеного Суд бере до уваги, що відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Тобто наведена правова регламентація зумовлює встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення компетентним органом, а відтак за своєю суттю не передбачає вчинення боржником заходів, передбачених статтею 345-1 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Отже, виходячи з приписів частини 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України обов`язковою умовою для зобов`язання боржника, яким є орган державної влади, що не виконав рішення суду, подати звіт про виконання судового рішення, є відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас, як було зазначено вище, відповідно до ст. 6 вказаного Закону, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не є органами примусового виконання, що прямо визначено у ч. 4 зазначеної статті.

Судом встановлено, що накази на примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22 підлягають виконанню відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845, Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Наведене свідчить про те, що у цій справі відсутнє відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання наказів від 02.06.2023 виданих на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22, яка набрала законної сили 09.05.2023.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов`язання Державної казначейської служби України подати Звіт про повне виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №910/6845/22, оскільки передбачена частиною 4 статті 345-1 ГПК України обов`язкова умова для застосування такого заходу судового контролю, а саме відкриття виконавчого провадження, у цій справі відсутня.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що прийняття наказу суду до виконання органом Казначейства не є відкриттям виконавчого провадження у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", а тому не створює передбачених статтею 345-1 ГПК України підстав для зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому доводи скаржника про те, що невиконання судового рішення зумовлене бездіяльністю боржника, а встановлення судового контролю не залежить від наявності відкритого виконавчого провадження, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки порядок виконання рішення про стягнення коштів з державного органу визначений спеціальними нормами законодавства та здійснюється органами Казначейства.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з предмету судового рішення, яким є стягнення грошових коштів, а також із зазначених вище особливостей виконання судових рішень, боржниками за якими є державні органи, зокрема те, що таке виконання здійснюється не боржником, а органом Казначейства шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, у чітко визначеному порядку, який не залежить від дій боржника, а саме з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок), процесуальний порядок зобов`язання державного органу подати звіт про виконання судового рішення, передбачений статтею 345-1 Господарського процесуального кодексу України, не відповідає завданням судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки не може призвести до його ефективного виконання.

Право стягувача в цій частині може бути захищено у спосіб, передбачений, зокрема, ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" або п. 15 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, розширюють та доповнюють їх, не змінюючи сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглянуті доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права або дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. Відтак підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення без змін ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 у справі № 910/6845/22.

Керуючись ст. 269-271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/6845/22 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 08.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді С.Є. Чаплян

В.П. Іванов