Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №585/8/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 585/8/26

Номер провадження2/205/3263/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 жовтня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Новокодацького районного суду міста Дніпра на підставі ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.01.2026 року надійшла вищевказана цивільна справа для розгляду за підсудністю. В обґрунтування позову зазначено, що 04.12.2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №96230 (далі за текстом - Кредитний договір або Договір), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.4. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. На виконання вимог п. 1.4. кредитного договору Відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів.

28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого, ТОВ «Займер» передає (відступає) ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні ТОВ «Займер» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №б/н від 28 жовтня 2021 року до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №96230 від 04.12.2019 року в сумі 9440,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами – 7440,00 грн.

Також представник позивача зазначив, що товариством було вжито заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення вимоги про сплату заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №96230 від 04.12.2019 року на адресу відповідача.

Оскільки у позасудовому порядку відповідач свої договірні зобов`язання не виконує, заборгованість за кредитним договором не погашає, позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у загальній сумі 9440 грн та судові витрати по справі.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10.03.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

17.03.2026 року від представника позивача Пархомчука С.В. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків та була передана канцелярією суду судді Дорошенко Г.В. 23.03.2026 року у зв`язку із перебуванням судді на навчанні відповідно до наказу голови суду №57-В/2026 від 10.03.2026 року у період з 16 березня 2026 року до 20 березня 2026 року.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23.03.2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» в судове засідання не з`явився, в тексті позовної заяви та в поданій заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов суду не подала, у зв`язку з чим суд, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у ній доказів та за згоди представника позивача постановити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 04.12.2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №96230, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається строком на 30 дні, тобто до 02.01.2020 року.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.3 Договору).

У п. 1.4 Договору сторони погодили, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

У п. 7 Договору (реквізити та підписи сторін) ОСОБА_1 зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом «KL5796».

04.12.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 підписали Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №96230, яким встановлено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту (а.с. 15-16).

Згідно з інформаційною довідкою №389/12 від 17.12.2025 року ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» 04.12.2019 року о 18:08:05 була проведена успішна транзакція №27547-56839-49038 у сумі 2000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 26).

Судом також встановлено, що 28.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» передає, відступає, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Займер» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 17-20, зворот).

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, укладеного між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №96230 про надання фінансового кредиту від 04.12.2019 року в сумі 9440,00 грн, з яких: 2000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7440,00 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 9).

Згідно з випискою з особового рахунку за Договором №96230 про надання фінансового кредиту від 04.12.2019 року станом на 24.11.2025 року наявна заборгованість у загальному розмірі 9440,00 грн, з яких: 2000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7440,00 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 8).

Позивач, як новий кредитор у вказаному договірному зобов`язанні, зазначає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за Договором №96230 про надання фінансового кредиту від 04.12.2019 року у загальному розмірі 9440,00 грн, з яких: 2000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7440,00 грн - сума заборгованості за процентами.

Оскільки позичальник у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, кредитну заборгованість не погашає та не сплачує проценти за користування кредитними коштами, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Правилами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Щодо наявного у позивача права вимоги на підставі договору факторингу суд зазначає таке.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, а також розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу, фінансування під відступлення права грошової вимоги, одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, боржника. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, наявна вимога, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому, майбутня вимога.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За договором факторингу позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників ТОВ «Займер» відступило позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №96230 від 04.12.2019 року у загальному розмірі 9440,00 грн.

Відповідно до статей 13 та 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не подано відзиву на позов, альтернативного розрахунку заборгованості, доказів погашення кредиту або інших доказів, які б спростовували обставини, на які посилається позивач.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання та повернення кредитних коштів. Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу кредитних коштів, тоді як відповідач своїх зобов`язань щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконав.

Враховуючи, що факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується належними та допустимими доказами, а з моменту укладення кредитного договору на відповідача покладено обов`язок повернути отримані кошти у встановленому договором розмірі та визначені ним строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає про таке.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховані проценти за користування кредитом за період з 04.12.2019 року по 24.11.2025 року за фіксованою процентною ставкою 2% на добу, визначеною пунктом 1.3 договору, у загальному розмірі 7440 грн.

Разом із тим, умовами договору про надання фінансового кредиту №96230 від 04.12.2019 року строк кредитування визначено тривалістю 30 календарних днів - з 04.12.2019 року по 02.01.2020 року включно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом, тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, строку кредитування. Саме за це благо, тобто можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу, позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У такому випадку в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У даному випадку позовних вимог щодо стягнення процентів саме на підставі статті 625 ЦК України не заявлено, а процентна ставка в розрахунку заборгованості за вказаний період є відмінною від тієї, що визначена статтею 625 ЦК України.

Таким чином, враховуючи, що позивачем безпідставно нараховані проценти за користування кредитом згідно з Договором про надання фінансового кредиту №96230 від 04.12.2019 року за межами строку дії такого кредиту, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 03.01.2020 року по 24.11.2025 року у розмірі 6240 грн слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Одночасно із цим вимоги позивача про стягнення процентів за період дії кредитного договору, а саме з 04.12.2019 року по 02.01.2020 року у розмірі 1200 грн згідно з Договором про надання фінансового кредиту №96230 від 04.12.2019 року, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за таких обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №96230 від 04.12.2019 року у загальному розмірі 3200 грн, що складається із суми основного кредиту у розмірі 2000 грн та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 1200 грн.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем були понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн сплаченого судового збору та 10500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано, договір про надання правової допомоги №б/н від 29.12.2023 року, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с. 11-12), додаткову угоду №1 до нього від 27.12.2024 (а.с. 13), акт про отримання правової допомоги адвокатом від 20.04.2026, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Пархомчуком С.В. (зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості 1 год. вартість 2000 грн, складання та подання до суду позовної заяви – 2,5 год. вартість 5000 грн, інші клопотання, заяви до суду - 1,5 год. вартість 3000 грн, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - вартість 500 грн) (а.с. 60), платіжна інструкція №3 10972 від 20.04.2026 року, призначення платежу – оплата за правничу допомогу згідно рахунку 20.04.2026-126 від 20.04.2026 згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року в розмірі 10500 грн (а.с. 63).

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3559,32 грн (10500,00 грн ? 33,90% (3200 / 9440 ? 100 = 33,90%)) грн, що відповідає частці задоволених судом позовних вимог.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 821,15 грн (3200 грн х 2422,40 грн / 9440 грн = 821,15 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №96230 від 04.12.2019 року у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн, з яких: 2000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 1200 грн - заборгованість за процентами за період з 04.12.2019 року по 02.01.2020 року; а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3559 грн (три тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 32 коп та судовий збір в розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) грн 15 коп., а всього 7 580 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 47 коп.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 03.01.2020 року по 24.11.2025 року у розмірі 6240 грн відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Новокодацьким районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ 42228158, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7; електронний кабінет наявний;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ; електронний кабінет відсутній.

Суддя Г.В. Дорошенко