Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №367/8733/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8733/25

Провадження №3/367/113/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2026 року місто Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., вивчивши матеріали, які надійшли з БПП в с.Чайки УПП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання згідно протоколу за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 164 КУпАП, -

установив:

до Ірпінського міського суду Київської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №121669 від 16.07.2025 стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О. У засідання особа, стосовно якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, не з`явився, його захисником адвокатом Полтавською Н.В. подано клопотання про розгляд за їх відсутності на наявними у справі документами та позицією, викладеною у клопотанні про закриття провадження у справі.

Відповідно до положень статті 268 КУпАП участь особи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 164 КУпАП є не обов`язковою.

Так, згідно протоколу серії ГП №121669 від 16.07.2025 у селищі Коцюбинське, по вулиці Доківська, 2, ОСОБА_1 , керуючи автобусом Богдан, номерний знак НОМЕР_2 , здійснював провадження господарської діяльності, а саме: перевозив пасажирів на комерційній основі за маршрутом №745 без одержання дозволу та документів дозвільного характеру, чим порушив пункт 5.1 ПДР, вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Указаними діями, на думку органу, уповноваженого на складення протоколу, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.

Від захисника ОСОБА_1 адвоката Полтавської Н.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано таким. ОСОБА_1 працює у ТОВ «ЯРОСЛАВ-АВТО» (перевізника) на посаді водія та не здійснює господарську діяльність, не зареєстрований відповідно до Закону як фізична особа-підприємець, а є найманим працівником. Транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 використовується ТОВ «ЯРОСЛАВ-АВТО» для здійснення господарської діяльності. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Диспозиція частини першої статті 164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб`єкта господарювання; без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності; здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Відповідно частини першої статті 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Одним з видів господарської діяльності є підприємництво. Частиною першою статті 1 Закону України «Про підприємництво» визначено, що підприємництво це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Відтак, на думку захисту, адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 не містить відомостей та належних доказів того, що він є суб`єктом господарювання, відповідно до вимог статті 164 КУпАП, а тому не може вважатися суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статті 164 КУпАП, що виключає подію і склад цього правопорушення. При цьому притягнення особи за підприємницьку діяльність, яка не є суб`єктом господарювання, тобто не є суб`єктом зазначеного правопорушення за таких обставин виключається. Частиною першою статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи зазначене сторона захисту просила провадження у справі № 367/8733/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Додатково захисником долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно з яким відомості про ОСОБА_1 у реєстрі відсутні.

Вивчивши матеріали вказаної справи суддею ураховується таке.

За змістом частини другої статті 7 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду,

Відповідно до статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 164 КУпАП.

Частиною першою статті 164 КУпАП встановлено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Отже, об`єктивна сторона цього правопорушення виражається в таких формах: провадження господарської діяльності: 1) без державної реєстрації як суб`єкта господарювання; 2) без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом; 3) без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону; 4) у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії; 5) без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Вказана диспозиція лише в загальному описує адміністративне правопорушення, не конкретизуючи його змісту, тобто є бланкетною. Тому для повного визначення ознак правопорушення необхідно звернутися до інших галузей права, що встановлюють норми, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України (далі – ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 2 та 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо, самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Згідно зі статтею 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Отже, незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється безпосередньо особою, на власний ризик, самостійно (ініціативно) та систематично.

Саме у разі здійснення такої (господарської) діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб`єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець. За відсутності в діяльності особи ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов`язок особи зареєструватись як суб`єкт господарювання.

З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, з`ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше разів протягом календарного року), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.

Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 як фізичної особи, до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 КУпАП суду мали були бути надані докази того, що особа систематично здійснювала господарську діяльність (три і більше разів протягом календарного року) без реєстрації як фізичної особи-підприємця та за це отримувала відповідні грошові кошти особисто для себе. Однак, у матеріалах справи міститься протокол серії ГП №121669, а також відеозапис з нагрудної боді-камери поліцейського, на якому працівник поліції підійшов до транспортного засобу марки Богдан, який не перебував у русі, у салоні якого не перебували пасажири, а ОСОБА_1 перебував поруч із транспортним засобом і на виконання вимоги поліцейського надав відповідні документи. На вимогу працівника поліції ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують наявність ліцензії на перевезення, зокрема схему маршруту транспортного засобу, а зазначив, що на будь-які питання зможе відповісти бригадир. Указане не може свідчити про провадження ним господарської діяльності без реєстрації як фізичної особи-підприємця, оскільки не підтверджує саме систематичність такої діяльності.

Інших належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів систематичності здійснення ОСОБА_1 перевезення пасажирів матеріали справи не містять.

Крім того, органом уповноваженим на складення протоколу не надано доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 самостійно для особистих потреб здійснював господарську діяльність, тобто діяльність за яку особисто для себе отримував певні грошові кошти. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 надає працівникам поліції документи, які підтверджують, що перевізником на цьому транспортному засобі безпосередньо є ТОВ «ТРАНСГРУП». Відтак уповноваженою особою не доведено, що ОСОБА_1 особисто здійснював господарську діяльність, тобто не доведено належними та допустимими доказами, що він є суб`єктом відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Особою, якою складено протокол ГП №121669 від 16.07.2025 не долучено до матеріалів справи доказів, які б указували на систематичне перевезення ОСОБА_1 пасажирів. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення з відеозаписом на якому не зафіксовано здійснення ОСОБА_1 систематичної господарської діяльності без підтвердження іншими належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення його вини.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

Таким чином, саме органи державної влади та їх представників покладено обов`язок неухильного дотримання законодавства України, зокрема і внутрішніх нормативно-правових актів, під час виконання службових обов`язків, а на осіб, уповноважених на складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 164 КУпАП, - всебічно дослідити обставини, зібрати всі наявні докази та в разі наявності ознак вчинення правопорушення надати їх всі суду.

Згідно зі статтями 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не вправі вийти за межі протоколу та самостійно розширити фабулу (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення, зазначену у протоколі, чи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це істотно порушує право особи на захист та не узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08). Тобто випадку коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Тим більше, якщо подія і склад адміністративного правопорушення не підтверджується у справі іншими доданими до протоколу доказами, перелік яких визначено у статті 251 КУпАП.

Аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б надавали можливість підтвердити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, оскільки подані до суду матеріали не підтверджують вину ОСОБА_1 за стандартом доведення "поза розумним сумнівом", відповідно до якого доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (пункт 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі не знайшли свого підтвердження «поза розумним сумнівом».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.

Керуючись статтями 164, 221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя

постановив:

провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 164 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.О. Білогруд