Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №643/13408/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/13408/26

Провадження № 2/643/7864/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Астаповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Анопрієнко Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін у місті Харкові

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - позивач) звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями від 24.06.2026 справа розподілена судді Астаповичу О.В.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 07.07.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків.

16.07.2026 через систему «Електронний суд» ЄСІТС від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 06.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 15.09.2026.

В матеріалах справи міститься заява від представника позивача про розгляд справи за відсутності представника.

15.09.2026 відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив. Заяву про відкладення розгляду справи суду не надав. Розгляд справи відкладено на 07.10.2026.

07.10.2026 відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив. Заяву про відкладення розгляду справи суду не надав.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні 07.10.2026 суд ухвалив перейти на стадію ухвалення судового рішення.

Позовна вимога та її обґрунтування

Позивач сформував наступну позовну вимогу - стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 30156 від 11.09.2021 у розмірі 27295,32 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (далі за текстом ТОВ «ФК «КРЕДПЛЮС») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 30156. За умовами Договору №30156 відповідачу надано кредит у сумі 10000,00 грн. ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі. 12.10.2020 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 20201012, за умовами якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 30156 від 11.09.2019. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 27295,32 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 9348,41 грн, заборгованість за процентами 17106,91 грн, заборгованість за пенею – 840,00 грн.

Заявлені позивачем судові витрати

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу складаються:

- усна консультація клієнта: 0,5 год;

- ознайомлення з матеріалами кредитної справи: 2 год;

- погодження правової позиції клієнта у справі: 0,5 год;

- складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год;

- подання заяви до суду від імені клієнта – 1 шт.

Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням професійної правничої допомоги згідно:

- Договору правничої допомоги

- Детального опису наданих послуг,

- Акту № 1683 наданих послуг.

Розгляд судом клопотання про витребування доказів

15.09.2026 суд розглянув клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 30) інформацію:

- щодо належності ОСОБА_1 банківської карти № НОМЕР_1 ;

- щодо надходження коштів в розмірі 10000,00 грн на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 в період з 11.09.2019 по 16.09.2019;

- надати виписку руху коштів по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 11.09.2019 по 16.09.2019 включно.

15.09.2026 в задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.

Мотивами відмови стало наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України № 2121-III від 07.12.2000 «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно ч. 1 ст. 1076 ЦК України Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане у строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановлено строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В матеріалах позовної заяви міститься довідка про переказ коштів, відповідно до якої 11.09.2019 о 16:54 здійснено платіж на суму 10000,00 грн, на карту № НОМЕР_1 за кредитним договором № 30156 від 11.09.2019 (позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), копія договору також долучена до позову.

Отже, в матеріалах позову наявна певна інформація щодо фінансової операції.

Також у клопотанні не зазначено чому на думку позивача тільки АТ «ПРИВАТБАНК» володіє необхідною інформацією, адже очевидно, не тільки ця банківська установа та відповідач володіють такою інформацією.

Суд вважає, що розкриття банківською установою охоронюваною законом таємниці, зокрема щодо емісії картки, щодо зарахування коштів на рахунки його клієнтів, щодо персональних даних клієнтів тощо, є крайнім заходом для захисту права позивачів-кредиторів. Зобов`язати банківську установу надати запитувану позивачем інформацію можна у випадку вичерпання інших заходів, які не пов`язані із втручанням у охоронювану законом інформацію.

Витребування судом інформації за наведених позивачем обставин становитиме надмірне втручання у право відповідача на конфіденційність його анкетних та інших персональних даних, які охоплюються банківською таємницею між відповідачем та його банківською установою. Позивач не обґрунтував вичерпання його власних можливостей самостійно отримати витребовувану інформацію, а також не вичерпав можливості витребування інформації від третіх осіб, які володіють необхідною позивачу інформацією.

Представником позивача не заявлено інших клопотань про витребування доказів, не подано інших клопотань про надання додаткового часу для отримання доказів самостійно тощо.

Застосовані судом норми матеріального права

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України 1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України 1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. 2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» 5) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. 6) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» 3. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. 4. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (втратив чинність з 01.08.2022 року на підставі Закону України № 1591-IX від 30.06.2021 «Про платіжні послуги»)

Згідно з п.п. 1.5 – 1.9, 1.19-1, 1.30 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»:

«1.5) документ за операцією із застосуванням електронних платіжних засобів - документ, що підтверджує виконання операції із використанням електронного платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки;

1.6) документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів;

1.7) документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі;

1.8) еквайрингова установа (еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайринг;

1.9) еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі»

1.19-1) меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

1.30) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: «До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу»

Згідно з ст. 17 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: «17.1. Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

17.2. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.»

Згідно з п. 22.1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: «Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.».

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (постанова втратила чинність від 01.08.2022 на підставі Постанови Національного банку № 106 від 27.05.2022)

Згідно з п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Згідно з п. 2.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів, їх реєстрів та відомості заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції.

Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджена Постанова Правління Національного Банку України від 05.11.2024 № 705 (Постанова втратила чинність від 01.08.2022 на підставі Постанови Національного банку № 164 від 29.07.2022)

Згідно з підп. 14, 15, 20 п. 4 розділу I Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням:

«14) платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками;

15) платіжна послуга - діяльність щодо забезпечення виконання платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу, яка здійснюється постачальниками платіжних послуг;

20) постачальник платіжних послуг - емітент або еквайр, який надає платіжну послугу користувачу».

Згідно з підп. 2, 3 п. 22 розд. V Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Торговець зобов`язаний: 2) не надавати даних про користувача особам, які не мають на це законного права або повноважень, і не дозволяти їм використовувати за призначенням електронний платіжний засіб; 3) не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо.»

Згідно з п. 1, 2 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням:

1. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів і їх оброблення визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку.

2. Форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов`язкові реквізити, визначені цим Положенням.

Згідно з абз. 1 п. 3 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи»

Згідно з п. 8 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов`язкові реквізити: 1) найменування платіжної системи; 2) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; 3) ідентифікатор платіжного пристрою; 4) дату та час здійснення операції; 5) суму та валюту операції; 6) суму комісійної винагороди; 7) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; 8) вид операції; 9) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі. Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів.»

Згідно з п. 11 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Емітент у порядку та в строки, установлені правилами платіжної системи та умовами договору, під час розгляду заяви користувача має право одержувати від еквайра документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів або їх копії, що підтверджують здійснення користувачем цих операцій.»

Згідно з п. 11 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що містять банківську таємницю, під час їх передавання засобами телекомунікаційного зв`язку повинні бути зашифровані згідно з вимогами платіжної системи, а якщо таких вимог немає, то в порядку, установленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.»

Встановлені судом обставин справи та оцінка доказів

Судом встановлено, що 11.09.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 30156, відповідно до якого, сума кредиту 10000,00 грн; за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 335,00% річних від суми кредиту. Тип процентної ставки- фіксована. Строк правомірного користування кредитом закінчується відповідно до Графіку платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Договір укладено в письмовій формі й підписано сторонами.

Проте, на підтвердження факту виконання первісним кредитором кредитного зобов`язання перед відповідачем позивач не долучив до позовної заяви жодного документу, який би відповідав вимогам Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та/або Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постанова Правління Національного Банку України від 05.11.2024 № 705.

При цьому, довідку ТОВ ФК «КРЕДІПЛЮС» суд не може вважати допустимим доказом переказу коштів, оскільки по-перше, вона не є первинним бухгалтерським документом за своєю формою та суттю. По-друге, довідка не платіжним документом відповідно до вищевказаних вимог Національного Банку України та, зокрема, не містить усіх необхідних реквізитів платіжного документа,

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що позивач подава клопотання про витребування доказів, в якому суд відмовив позивачу. Позивач не подавав іншого клопотання про витребування доказів.

В даному випадку суд наголошує на предметі доказування позивача, який відповідно до встановлених обставин має зводитись до доказування факту укладення договору, факту виконання кредитором свого договірного обов`язку з перерахунку коштів відповідачу, а також фактів погашення чи непогашення заборгованості відповідачем, що у своїй сукупності є підставою для судового захисту порушеного права позивача.

Свій процесуальний обов`язок довести факт виконання свого договірного кредитного обов`язку перехування коштів позивач доводив довідкою, яку суд визнав недопустимим доказом. Також позивач просив витребувати інформацію про надходження коштів на банківський рахунок відповідача та виписку з цього рахунку. Інформація, яку просив витребувати відповідач належить до предмета доказування відповідача, а її витребування охороняється банківською таємницею. Втручання у банківську таємницю має бути обгрунтованим, не може бути свавільним, а відповідне витребування не може бути підставним у випадку невикористання позивачем власних засобів щодо отриманя доказів.

Відповідно до п. 6.2.2 договору відступлення прав вимоги від 12.10.2020 первісний кредитор зобов`язаний передати позивачу документацію на підтвердження дійсності прав вимоги. Розумно вважати, що до обсягу поняття "документація" за п. 2 цього договору належать платіжні документи первісного кредитора про перерахунок коштів боржнику. Якщо - ні, то ризик настання негативних наслідків майбутнього доказування неодмінно лягає на позивача. Це також означає, що позивач при підписанні договору мав свідомлювати брак доказів, які передбачені вимогами Національного Банку України як платіжні документи. Суд переконаний, що позивачу, як професійному колектору на ринку фінансових послуг, достеменно відомі вимоги Національного Банку України до платіжних документів.

Незважаючи на наявність усвідомлення факту браку доказів, позивач не просив суд витребувати від первісного кредитора платіжні документи, якщо такі не були передані за наслідком укладення договору відступлення права вимоги. Позивач не надавав доказів самостійного звернення до первісного кредитора про надання такої інформації, або підтвердження від первісного кредитора, наприклад, про втрату банківського рахунка, доступу до нього або з інших причин неможливість надати відповідні платіжні документи.

Суд переконаний, що лише у випадку вичарпання позивачем власних заходів, у випадку підтвердженої неможливості отримати інформацію про перерахунок коштів первісним кредитором коштів на користь відповідача, що не просив витребувати позивач, можна розглядати питання витребування доказів, в тому числі, шляхом втручання у охоронювану законом таємницю.

Суд зважає на те, що стандарт доказування передбачений ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 81 ЦПК України є імперативним, відступлення від нього порушуватиме засади рівності сторін перед законом.

Позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами, які в своїй сукупності є достатніми для висновку про виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем.

Як наслідок суд не може встановити обставини наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Немає підстав для визнання права позивача порушеним та для вжиття судом заходів захисту.

Висновок по суті позовних вимог

Суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Щодо судових витрат

У зв`язку із відмовою у задоволенні позові судовий збір та витрати, пов`язані із правничою допомогою, покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року

Суддя Олександр АСТАПОВИЧ