Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №545/2942/22 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 545/2942/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/280/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч. 4 ст. 185,ч. 2 ст. 289 КК України

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 289 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12022221160000318 від 08.04.2022,

в с т а н о в и л а:

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, непрацевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі статті 89 КК України несудимого, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 289 КК України та призначено йому покарання: за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за частиною 2 статті 289 КК України із застосуванням положень статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 місяців без конфіскації майна. На підставі частини 1 статі 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 3 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки в силу статті 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації; повідомляти органи пробації про зміну місця проживання чи роботи або навчання.

Згідно вироку, відповідно до указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-IX), пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

З 24.02.2022 по теперішній час на території м. Харкова та Харківської області проводяться бойові дії.

Суд визнав доведеним, що 10.03.2022, а саме в період дії правового режиму воєнного стану, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на території свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Знаходячись на території вказаного домоволодіння у ОСОБА_7 виник раптовий злочинний, корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належало ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та знаходилось на території сусіднього домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому 10.03.2022 приблизно о 22 год. 00 хв. ОСОБА_7 з метою реалізації свого раптового, злочинного, корисного умислу, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю на території зазначеного домоволодіння власника та сторонніх осіб, переліз через паркан, який розмежовує вказані домоволодіння, тим самим опинився на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Продовжуючи реалізацію свого злочинного, корисливого умислу ОСОБА_7 підійшов до входу до житлового будинку за вказаною адресою, де шляхом розбиття скла у вікні праворуч від входу, потрапив до середини вказаного будинку, звідки здійснив крадіжку LCD-телевізору марки «LG» модель 19LU4000, спричинивши шкоду потерпілому в розмірі 5600,00 грн згідно висновку експерта № 1375/22 від 06.06.2022, та м`ясорубки марки Braun Multiquck 3, 1300 об., спричинивши шкоду потерпілому в розмірі 1800,00 грн згідно висновку експерта № 1375/22 від 06.06.2022.

Таким чином, ОСОБА_7 довів свій злочинний умисел до кінця, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_9 , з яким зник з місця вчинення злочину та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 7400,00 грн згідно висновку експерта № 1375/22 від 06.06.2022.

Крім того, 11.03.2022 о 22 год. 00 хв., в період дії правового режиму воєнного стану, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на території свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Знаходячись на території вказаного домоволодіння у ОСОБА_7 виник раптовий злочинний, корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належало ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та знаходилось на території сусіднього домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, ОСОБА_7 з метою реалізації свого раптового, злочинного, корисливого умислу, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю на території зазначеного домоволодіння власника та сторонніх осіб, переліз через паркан, який розмежовує вказані домоволодіння тим самим опинився на території двору за адресою: АДРЕСА_1 .

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_7 підійшов до входу до житлового будинку за вказаною адресою, де через розбите ним раніше вікно праворуч від входу, потрапив до середини вказаного будинку, звідки здійснив крадіжку пилососу ТМ «Philips» модель FC9174, спричинивши шкоду потерпілому на суму 3780,00 грн згідно висновку експерта № 1375/22 від 06.06.2022, музичного центру ТМ «LG» модель LX-D5230, спричинивши шкоду потерпілому на суму 700,00 грн згідно висновку експерта № 1375/22 від 06.06.2022, та котушки для рибацького спінінгу ТМ «AbuGarcia» 303-R, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому на суму 1300,00 грн згідно висновку експерта № 1375/22 від 06.06.2022.

Крім того, перебуваючи в будинку, ОСОБА_7 знайшов та викрав ключі запалювання від автомобілю HYUNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, який знаходився в гаражі вказаного домоволодіння.

Таким чином ОСОБА_7 довів свій злочинний умисел до кінця, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_9 , з яким зник з місця вчинення злочину та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 5780,00 гривень згідно висновку експерта № 1375/22 від 06.06.2022.

Крім того, 13.03.2022 приблизно о 22 год. 00 хв., а саме в період дії правового режиму воєнного стану, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на території свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Знаходячись на території вказаного домоволодіння у ОСОБА_7 виник раптовий злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем HYUNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_1 , який заходився в гаражі на території сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично належав ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому, ОСОБА_7 реалізуючи свій раптовий, злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи спільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки в вигляді заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_9 , та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, всупереч волі власника, впевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи та власник майна, переліз через паркан, який розмежовує вказані домоволодіння тим самим опинившись на території двору за адресою: АДРЕСА_1 .

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_7 , маючи при собі викрадені раніше ключі від автомобілю HYUNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, підійшов до будівлі гаражу та шляхом розбиття віконного скла, потрапив до середини вказаного гаражу, в якому знаходився автомобіль.

Перебуваючи на території вказаного гаражу ОСОБА_7 відчинив двері автомобіля HYUNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, за допомогою викрадених раніше від нього ключів та потрапив до салону, ключем запустив двигун, після чого вийшов з автомобілю, відчинив ворота гаражу та виїхав на вказаному автомобілі на вул. Кооперативну в смт Безлюдівка Харківського району Харківської області, потім ОСОБА_7 не вимикаючи двигун вийшов з автомобілю, повернувся до гаражу та зачинив ворота і покинув його через розбите вікно та перелізши через паркан опинився на вул. Кооперативній, де сів до салону автомобілю та поїхав у невідомому напрямку, чим фактично довів свій злочинний намір до кінця, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом всупереч волі власника, чим позбавив його права на володіння зазначеним транспортним засобом, як фактичного власника, отримавши фактичну можливість користуватись та розпоряджатись ним, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток у розмірі 297230,00 грн згідно висновку експерта № СЕ-19/121-22/5869-АВ від 09.06.2022.

Крім того, 13.03.2022 приблизно о 22 год. 00 хв. ОСОБА_7 реалізуючи свій раптовий, злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки в вигляді заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_9 , та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, всупереч волі власника, впевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи та власник майна, незаконно проник до будівлі гаражу за адресою: АДРЕСА_1 .

Перебуваючи в приміщенні гаражу за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 в ході реалізації свого злочинного умислу спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем HYUNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, відчинив ключем двері авто, де в салоні та багажному відділенні помітив комплект літніх шин (4 шт.) TM «Hankook» R-15, в цей момент у нього виник раптовий, злочинний, корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме шин, що належали ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та знаходились в автомобілі.

У подальшому з метою реалізації свого раптового, злочинного, корисливого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, не виймаючи шини з автомобілю та не припиняючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем HYUNDAI ELANTRA д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, здійснив крадіжку чотирьох шин HANKOOK, з літнім протектором, радіусом R15, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому у розмірі 1760,00 грн згідно висновку експерта № 1375/22 від 06.06.2022.

Таким чином, ОСОБА_7 , довів свій злочинний намір до кінця, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_9 , зник разом з ним з місця вчинення злочину та розпорядився ним у подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму. Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Харківського районного суду Харківської області від 18.07.2025 в частині призначеного покарання - скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування судом закону, який не підлягає застосуванню, статті 69 КК України при призначенні покарання, та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Постановити новий вирок, яким призначити йому покарання: за частиною 4 статті 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, за частиною 2 статті 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі частини 1 статті 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом часткового складання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

В частині правової кваліфікації епізоду від 13.03.2022: перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з частини 4 статті 185 КК України на частину 1 статті 162 КК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 162 КК України та закрити провадження в цій частині на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України. В іншій частині вирок залишити без змін.

Апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що суд призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням статтею 69 КК України у своєму рішенні послався на щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне відшкодування заподіяної потерпілому шкоди.

Так, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 з застосуванням статті 69 КК України не врахував, що останній вчинив ряд тяжких злочинів проти власності в умовах воєнного стану, а пом`якшуючі обставини у вигляді активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення та повне відшкодування заподіяної потерпілому шкоди не є добровільним волевиявленням засудженого, а є результатом проведених слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування. Враховуючи викладене, призначене засудженому ОСОБА_7 покарання із застосуванням статті 69 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, а також не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості. Фактичні обставини епізоду від 13.03.2022 та вартість викрадених шин у розмірі 1760,00 грн. не оспорюються. Водночас кримінально-правова оцінка крадіжки підлягає перегляду у зв`язку з декриміналізацією діяння. Вартість чотирьох шин, викрадених ОСОБА_7 13.03.2022, становить 1760,00 грн, тобто є меншою за 2481,00 грн. Отже, зазначене викрадення є дрібним. Декриміналізація крадіжки шин не усуває необхідності надати правову оцінку встановленому факту незаконного проникнення ОСОБА_7 до гаражу як іншого володіння особи.

На підставі зазначених обставин прокурор вважає необхідним, надати проникненню до гаража правову оцінку за частиною 1 статті 162 КК України. Така перекваліфікація стосується вже описаних у вказаному епізоді дій та не потребує включення до обвинувачення нових фактичних обставин.

При вирішенні питання про відповідальність за частиною 1 статті 162 КК України необхідно врахувати статтю 49 КК України. Для кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, загальний строк давності становить 3 роки. Від дати епізоду 13.03.2022 до ухвалення вироку 18.07.2025 минуло понад 3 роки. Тому прокурор просить вирішити питання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченого, який заперечував проти скасування встановленого іспитового строку, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, з урахуванням внесених до неї змін, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України, а саме епізод викрадення у потерпілого ОСОБА_9 чотирьох шин HANKOOK, з літнім протектором, радіусом R15, мав місце 13.03.2022.

Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1240,50 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за статтею 185 КК України, становив у 2022 році – 2481 грн.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вартість викрадених ОСОБА_7 13.03.2022 шин становила 1760 гривень, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в частині 1 статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Ураховуючи те, що вартість викрадених ОСОБА_7 13.03.2022 автомобільних шин була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, то колегія суддів вважає, що з огляду на передбачений статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, дії ОСОБА_7 за епізодом викрадення 13.03.2022 автомобільних шин на даний час не утворюють кримінально-караного діяння, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, у зв`язку із декриміналізацією діяння.

Між тим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки майна потерпілого, а саме шляхом незаконного проникнення до будівлі гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_7 за цим епізодом від 13.03.2022 підлягають кваліфікації за частиною 1 статті 162 КК України, про що обгрунтовано зазначає прокурор у своїй апеляційній скарзі.

З огляду на зміст частини 1 статті 162 КК України, дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за частиною 4 статті 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за епізодом крадіжки автомобільних шин 13.03.2022 за частиною1 статті 162 КК України, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів.

Об`єктивна сторона статті 162 КК полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням встановленого законом порядку.

Суд першої інстанції установив, що обвинувачений визнав фактичні обставини інкримінованих їм кримінальних правопорушень і не заперечував факту незаконного проникнення в житло та гараж потерпілого.

Водночас, вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення передбачене частиною 1 статті 162 КК України, відповідно до статті 12 КК України, є кримінальним проступком.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 284 КПК України у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.

Відповідно до вимог частини 2 статті 285 КПК України, особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Враховуючи встановлені обставини та зміст апеляційної скарги прокурора, судом апеляційної інстанції обвинуваченому роз`яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, не є реабілітуючою обставиною, на що останній погодився.

Оскільки на час апеляційного розгляду з 13.03.2022 минуло понад три роки, обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 162 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України, а вирок суду в цій частині – скасуванню.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу та в частині безпідставного застосування судом статті 69 КК України є обгрунтованими, з огляду на наступне.

За змістом апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи призначене судом покарання у виді позбавлення волі за кожне кримінальне правопорушення, фактично не погоджується із застосуванням статті 69 КК України та із незастосуванням судом додаткового покарання у виді конфіскації майна при призначенні обвинуваченому покарання за частиною 2 статті 289 КК України, що вплинуло також на призначення остаточного покарання.

Відповідно до статті 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 враховував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він в силу статті 89 КК України не судимий, неодружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працює, характеризується формально, на обліку в психоневрологічному та наркологічних диспансерах не перебуває.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , передбачених статтею 67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнав щире каяття в скоєному злочині.

Крім того, суд першої інстанції при призначенні покарання за частиною 2 статті 289 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, додатково встановив активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та повне відшкодування заподіяної потерпілому шкоди.

У зв`язку із відсутністю обтяжуючих покарання обставин, при призначенні обвинуваченому покарання за частиною 2 статті 289 КК України суд першої інстанції вважав за можливе застосувати до ОСОБА_7 положення статті 69 КК України, а з урахуванням того, що обвинувачений раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, суд першої інстанції вважав, що його виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах контролю за його поведінкою під час іспитового строку.

Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання, нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Так, у виключних випадках кримінальний закон передбачає можливість застосування положень статті 69 КК України, але лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Це можливо, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частини першої та/або частини другої статті 66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Визнаючи поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із системного тлумачення статей 66 і 69 КК України, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі визначеного покарання, встановленого законом, мають перебувати у зв`язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час та після його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.

Суд, при призначенні покарання на підставі статті 69 КК України, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що врахував як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із приписів статей 50, 65 цього Кодексу, яка (які) із обставин є такими, що істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто мала(и) вагомий вплив на його суспільну небезпечність.

Як убачається з вироку, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання судом першої інстанції недостатньо враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, конкретні фактичні обставини їх вчинення та дані про особу обвинуваченого. Зокрема, ОСОБА_7 вчиняв інкриміновані йому злочини 10.03.2022, 11.03.2022 та 13.03.2022, а саме під час воєнного стану, скориставшись відсутністю власника, з проникненням у будинок та гараж потерпілого, що підвищує суспільну небезпечність вчиненого.

Крім того, суд у вироку обґрунтував застосування статті 69 КК України щирим каяттям, активним сприянням у розкритті злочину, повним відшкодуванням потерпілому заподіяної шкоди та відсутністю обставин, що обтяжують покарання.

Поряд з цим, суд у мотивувальній частині вироку жодним чином не мотивував як встановлені ним обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, не мотивував, як зазначене сприятиме меті покарання - виправленню засудженого і попередженню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень.

Крім того, матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження того, що саме обвинуваченим було повернуто майно потерпілому, оскільки відповідно до розписки потерпілого ОСОБА_9 він отримав викрадене у нього майно 19.07.2022 від співробітників поліції. У зв`язку із наведеним судом першої інстанції необгрунтовано визнано обставиною, що пом`якшує покарання, повне відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, оскільки повернення майна потерпілому є результатом проведених слідчих дій.

Колегією суддів також не встановлено підстав для визнання додатковою обставиною, що пом`якшує покарання, активного сприяння розкриттю злочину, враховуючи, що в матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про наявність у діях обвинуваченого активного сприяння у розкритті злочину. Така обставина не була зазначена і в обвинувальному акті стороною обвинувачення.

Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі №127/10701/20, активне сприяння розкриттю злочину є обставиною, що пом`якшує покарання і передбачає добровільну допомогу слідству: повідомлення фактів, надання доказів, викриття співучасників, видачу знарядь злочину. При цьому, Верховний Суд наголошує, що просте визнання вини чи правдиві показання не є активним сприянням. Це має бути діяльність, що спрощує розкриття злочину, тому беззаперечно, вона має бути активною, тобто певним чином ініціативною.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, визначені статтею 69 КК України підстави для призначення більш м`якого покарання відсутні, а апеляційні доводи прокурора в цій частині є цілком обгрунтованими.

Таким чином, на думку колегії суддів, застосовуючи вказану норму матеріального права, суд першої інстанції не навів переконливих мотивів свого рішення, внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до м`якості призначеного покарання, яке не можна вважати справедливим, пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому покарання, суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, в силу статті 89 КК України не судимий. Суду апеляційної інстанції обвинувачений повідомив, що має захворювання, на підтвердження чого жодних медичних документів не надав. Крім того, ОСОБА_7 зазначив, що має на утриманні неповнолітню дитину. Поряд з цим, відповідно до рапортів працівників поліції за повідомленням дружини обвинуваченого, вона перебуває за кордоном та більше двох років з обвинуваченим не спілкується. Інших даних щодо соціальних зв`язків обвинуваченого та обставин, що могли суттєво вплинути на призначення обвинуваченому покарання, суду апеляційної інстанції не надано.

З огляду на дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому злочинів, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність щирого каяття обвинуваченого, повернення всього майна потерпілому, колегія суддів вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в мінімальних межах санкції частини 4 статті 185 та частини 2 статті 289 КК України, а остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень – шляхом їх часткового складання, розмір якого буде достатнім для досягнення мети покарання та виправлення обвинуваченого.

З огляду на те, що обвинувачений щиро каявся у вчиненому, враховуючи дискреційні повноваження суду щодо визначення міри покарання, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для призначення обвинуваченому остаточного покарання у тому розмірі, про який просить прокурор.

У свою чергу, розмір остаточного покарання виключає можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, враховуючи вимоги статті 75 КК України.

Поряд з цим, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора щодо призначення обвинуваченому за частиною 2 статті 289 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У кожному випадку призначення покарання за статтею 289 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Суд апеляційної інстанції враховує, що обвинувачений хоч і вчинив вказаний злочин з корисливих мотивів, однак фактично будь-якої матеріальної вигоди не отримав, оскільки транспортний засіб повернутий власнику майна, який цивільний позов не заявляв. Крім того, санкція частини 2 статті 289 КК України визначає конфіскацію майна як альтернативне додаткове покарання і його застосування відноситься до дискреційних повноважень суду.

У зв`язку із наведеним, враховуючи всі обставини у сукупності, що обвинувачений щиро та відверто засудив свої вчинки, колегія суддів не встановила достатніх підстав для призначення у даному випадку додаткового покарання у виді конфіскації майна, тому апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

На переконання колегії суддів, саме таке покарання, яке полягає в ізоляції та поміщенні обвинуваченого до кримінально-виконавчої установи закритого типу, без додаткового покарання, відповідатиме вимогам статті 65 КК України та принципу невідворотності покарання, а також буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Частиною 1 статті 414 КПК україни визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

У зв`язку з викладеним, на підставі пунктів 2, 4 частини 1 статті 420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання і ухвалити свій вирок.

Крім того, з матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_7 з 07.06.2022 по 04.08.2022 перебував під вартою, тому вказаний період підлягає зарахуванню у строк покарання із розрахунку один день перебування під вартою за один день позбавлення волі.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_7 змінено запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Враховуючи, що ОСОБА_7 04.08.2022 був звільнений з-під варти, то строк застосованого до нього цілодобового арешту з 05.08.2022 до 23.01.2023 включно, підлягає зарахуванню у строк покарання, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 407, 409, 413, 414, 418, 420, 421 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити частково.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2025 року в частині призначеного покарання – скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

-за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-за частиною 2 статті 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації майна.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 07.06.2022 по 04.08.2022 із розрахунку один день перебування під вартою за один день позбавлення волі.

На підставі частини 7 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 строк цілодобового домашнього арешту з 05.08.2022 по 23.01.2023 включно, у строк покарання, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за епізодом викрадення 13.03.2022 у потерпілого ОСОБА_9 чотирьох шин HANKOOK, з літнім протектором, радіусом R15, з частини 4 статті 185 КК України на частину 1 статті 162 КК України.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 162 КК України на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього в цій частині на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України закрити і вирок суду в цій частині – скасувати.

В решті вирок Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2025 року - залишити без змін. Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: