Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №344/8202/19 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/8202/19

Провадження № 22-ц/4808/1612/26

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.

за участю секретаря – Шемрай Н.Б.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_3 , як правонаступник ОСОБА_4 , Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 ,

на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Антоняка Т.М.,

за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_4 , Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування реєстрації права власності,

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування реєстрації права власності.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 23.07.2018 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державно нотаріальної контори Андрусяк К.Ф за реєстровим № 1-565 та зареєстровано право власності на 1/2 частку квартири.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачем, як єдиним спадкоємцем, після смерті батька ним була подана заява про прийняття всієї спадщини до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори.

До складу спадщини входить об`єкт нерухомого майна - житлова квартира за АДРЕСА_1 , яка належала його батькові - ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду м. Івано-Франківська 28 січня 1999 року, згідно з розпорядженням міського голови від 28.12.1998 року № 593-р, зареєстрованого в Івано-Франківському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером: 36681116, номер запису: 4136 в книзі: 33.

З ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.06.2018 року він дізнався про існування у житті його покійного батька сестри - ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_4 отримала свідоцтво про спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , посвідчене державним нотаріусом Першої Івано-Франківської 06.02.2018 року ОСОБА_7 , право власності зареєстроване в ДРРП 06.02.2018 року за реєстраційним № 1478382726101, номер запису про право власності: 24698049.

Зазначив, що надані до вступу у спадщину документи ОСОБА_4 є підробкою.

ОСОБА_4 зазначала, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьком є померлий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи середню тривалість вагітності, яка становить близько 280 календарних днів (40 тижнів), ОСОБА_4 могла бути зачата орієнтовно в середині листопада 1943 року. Водночас, згідно з довідкою про поранення, виданою евакуаційним госпіталем № 3026 від 25 грудня 1949 року ОСОБА_6 , 1922 року народження, 15 вересня 1943 року отримав тяжке поранення.

Відповідно до довідки № 4042/Б-З Військово-медичного музею МО СРСР від 16 липня 1958 року ОСОБА_6 , 1922 р.н., 15 вересня 1943 року отримав наскрізне кульове поранення правої голені, з приводу чого з 20 листопада 1943 року знаходився на лікуванні в ЕШ №-3026 МСБ.РПШ. ЭГ, з якого вибув 29 грудня 1943 року в резерв нач.складу.

Для цілей цього позову, він здійснив переклад та розшифрує абревіатуру, яка зазначена вище, а саме, ЕШ №-3026 МСБ.ППШ.ЕШ - «Евакуаційний шпиталь №-3026. Медичний санітарний батальйон. Рухомий польовий шпиталь. Евакуаційний шпиталь».

З відкритих джерел, а також враховуючи місце видачі довідки № 4042/Б-З Військово-медичного музею МО СРСР від 16 липня 1958 року, встановлено, що евакуаційний шпиталь №-3026, на момент поранення його батька, знаходився у місті Ленінград (на цей момент - Санкт-Петербург рф). Тобто, після поранення 15 вересня 1943 року його батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на лікуванні у місті Ленінгра, і був виписаний зі шпиталю в м. Ленінграді з направленням до резерву начальницького складу РКЧА лише 29 грудня 1943 року.

Між його батьком - ОСОБА_6 , та його матір`ю - ОСОБА_8 був укладений шлюб, який зареєстрований 22 серпня 1947 року Консульським відділом Радянської частини СК по Австрії, про що здійснений запис під № В-932. Від зазначеного вище шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Відень, Австрія, народився позивач. Інших дітей його покійний батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не мав.

Зі слів односельців, мати ОСОБА_4 , уроджена ОСОБА_9 , тобто і її донька ОСОБА_4 , також уроджена як ОСОБА_10 . Взагалі у селі його батька після війни проживало понад 20 сімей з призвіщем ОСОБА_11 .

На думку скаржника, ОСОБА_4 , використовуючи схожість прізвищ, вводить в оману як нотаріуса, так і суд щодо наявності родинних зв`язків із померлим ОСОБА_6 , внаслідок чого набула право на спадкування майна особи, яка, за твердженням скаржника, не була її батьком.

Про існування так званої сестри відповідачки ОСОБА_4 , його батько ніколи не згадував, сумісні фотографії у сімейному архіві відсутні. Ані він, ані близькі родичі ніколи не чули про її існування. Відповідачка ОСОБА_4 ніколи не допомагала спадкодавцеві ОСОБА_6 , який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Після смерті батька ним, окрім подання заяви про прийняття спадщини, спадщина була фактично прийнята ним і сплачувалися та сплачуються на теперішній час всі комунальні послуги.

У зв`язку з викладеним, просив суд визнати недійним свідоцтво про спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , посвідчене державним нотаріусом Першої Івано- Франківської 06.02.2018 року ОСОБА_7 , видане на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; скасувати право власності, зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2018 року за реєстраційним № 1478382726101, номер запису про право власності: 24698049.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2024 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2024 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .

У грудні 2025 року представником правонаступника позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати недійсним свідоцтво про спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , посвідчене державним нотаріусом Першої Івано-Франківської 06.02.2018 року ОСОБА_7 , видане на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Скасувати право власності, зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.02.2018 року за реєстраційним № 1478382726101, номер запису про право власності: 24698049.

Визнати право власності, за позивачем на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_4 , Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про визнання недійсним Свідоцтва про спадщину за законом, скасування реєстрації права власності, визнання права власності відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_12 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача, не дослідив докази, на які позивач посилався на обґрунтування своїх позовних вимог.

Зазначає, що надані ОСОБА_4 документи для вступу у спадщину є підробкою. Позивачем надано достатньо доказів того, що перебуваючи після поранення ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Ленінград на момент гіпотетичного зачаття ОСОБА_13 , його батько ОСОБА_6 ,1922 року народження, не може бути її біологічним батьком.

Про існування так званої «сестри» ОСОБА_4 батько позивача ніколи не згадував, сумісні фотографії в сімейному архіві відсутні. ОСОБА_4 ніколи не допомагала спадкодавцеві ОСОБА_6 , який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено учасникам справи право подати до Івано-Франківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_14 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Конверт з поштовим відправленням, адресований ОСОБА_1 повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», тому відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вона є такою, що отримала судову повістку-повідомлення. Представник відповідачки ОСОБА_5 повідомлений через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У судове засідання представник Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_15 є дочкою ОСОБА_6 , що підтверджується посвідкою про народження серії НОМЕР_2 від 1946 року, яка звернулась до нотаріуса у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини, подала усі необхідні документи для оформлення спадкових прав, у подальшому отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини спірної квартири, та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3

Згідно Інфомації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 112974783 від 06.02.2018, ОСОБА_6 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

24.02.2012 року ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6

Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 24.02.2012 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_6 за № 153/2012.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 24.02.2012 року, відомості про складені ОСОБА_6 заповіти чи спадкові договори відсутні.

На підтвердження родинних зв`язків, ОСОБА_4 надано посвідку про народження серії НОМЕР_2 від 14 (місяць не читабильно) 1946 року, згідно якої ОСОБА_16 ( ОСОБА_4 )народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Черняхівка Ніжинського району, батьком вказаний - ОСОБА_6 , а матір`ю - ОСОБА_17 .

Згідно довідки Черняхівської сільської ради від 03.06.2019 року № 302, що видана на підставі по господарської книги за 1944-1946 роки у домоволодінні АДРЕСА_2 проживали ОСОБА_18 1922 р.н. як голова двору, ОСОБА_6 1922 р.н. чоловік, та ОСОБА_16 1944 р.н., як дочка.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, дошлюбне прізвище ОСОБА_4 – ОСОБА_11 .

07.05.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 .

На підтвердження родинних зв`язків ОСОБА_2 надано свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 від 12.03.2023 року, згідно якого ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Відень, батьком вказаний ОСОБА_6 , матір`ю ОСОБА_19 .

06.02.2018 державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 45,6 кв.м., загальною площею 62,0 кв.м. Свідоцтво про право на спадщину на частки квартири видано ОСОБА_13 та на квартири видано ОСОБА_2

23.07.2018 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 45,6 кв.м., загальною площею 62,0 кв.м. Свідоцтво про право на спадщину на частки квартири видано ОСОБА_13 та на квартири видано ОСОБА_2 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2018 року, яке залишено в силі постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про вселення в житлове приміщення. Ухвалено вселити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

У статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23) зауважив, що недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.

Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_20 посилався на порушення його права, яке полягає в тому, що він є єдиним спадкоємцем, після смерті батька. Проте ОСОБА_4 , використовуючи схожість прізвищ, ввела в оману нотаріуса та суд, надавши підроблені документи щодо наявності родинних зв`язків із померлим ОСОБА_6 , внаслідок чого набула право на спадкування майна особи, яка не була її батьком.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження родинних зв`язків ОСОБА_4 надано посвідку про народження серії НОМЕР_2 від 14 (місяць не читабильно) 1946 року, згідно якої ОСОБА_16 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Черняхівка Ніжинського району, батьком вказаний - ОСОБА_6 , а матір`ю - ОСОБА_17

Згідно довідки Черняхівської сільської ради від 03.06.2019 року № 302, що видана на підставі по господарської книги за 1944-1946 рр, вбачається, що у домоволодінні АДРЕСА_2 . Черняхівка проживали ОСОБА_18 1922 р.н. як голова двору, ОСОБА_6 1922 р.н. чоловік, та ОСОБА_16 1944 р.н., як дочка, при цьому дати народження вищевказаних осіб співпадають з датами їх народжень, що вказані в інших документах, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину від 23.07.2018 року, свідоцтві про смерть ОСОБА_6 .

Вищезазначені документи в сукупності підтверджують факт того, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_6 , а отже, спадкоємицею першої черги за законом, яка має право на спадкування належного йому майна.

Стороною позивача не надано суду належних допустимих доказів того, що надана ОСОБА_4 посвідка про народження серії НОМЕР_2 є підробленою та не спростовано факт того, що ОСОБА_4 є дочкою померлого ОСОБА_6 .

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_4 на законних підставах звернулась до нотаріуса у встановлений законом строк, подала усі необхідні документи для оформлення спадкових прав, які були прийняті нотаріусом та долучені до спадкової справи, та в подальшому отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини спірної квартири.

Видача ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спірної квартири не порушила прав ОСОБА_2 як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_6 , оскільки останній також набув право на спадкування 1/2 частки спірної квартири.

Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними.

Отже, оформлення ОСОБА_4 права власності на 1/2 частку спірної квартири відповідає вимогам статті 1267 ЦК України щодо рівності часток спадкоємців за законом та не свідчить про порушення спадкових прав ОСОБА_2 , який також набув право власності на 1/2 частку спадкового майна.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем у даній справі з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій/бездіяльності нотаріуса, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії (відмови у її вчиненні) і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Отже, Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора не може бути відповідачем у цій справі, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у відповідачки права на спадкування, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування реєстрації права власності слід відмовити саме з підстав того, що Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є учасником спору про право на спадкування.

Разом з тим, зазначене не впливає на правильність висновку суду про відмовуу задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для здійснення перерозподілу судових витрат по сплаті судового збору, оскільки за результатом апеляційного перегляду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева