Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №208/8313/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2598/26 Справа № 208/8313/26 Суддя у 1-й інстанції - Карабан І. І. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Нікітюк В.М.,

за участю:

прокурора Надежденко С.В.,

захисника адвоката Канібора С.І.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Канібора С.І., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Заводського районного суду міста Кам`янського від 01 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Заводського районного суду міста Кам`янського від 01 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона, перебуваючи на посаді секретаря судового засідання Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, будучи відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700-VII) суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», всупереч вимогам абз. 1 ч. 2 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями, 01.01.2024 – 09.04.2024), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

На зазначену постанову захисник адвокат Канібор С.І., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження закрити у зв`язку із закінченням строків, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що момент виявлення порушення не можна ототожнювати з днем складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є засобом не виявлення правопорушення, а його фіксації. Виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Звертає увагу, що суд першої інстанції підмінив імперативні строки ст. 38 КУпАП датами, які зазначила уповноважена особа, яка склала протокол, і не дав оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи.

Зауважує, що положення КУпАП не містять жодної норми, відповідно до якої день виявлення адміністративного правопорушення ототожнюється з днем складання протоколу про адміністративне правопорушення. Так само КУпАП не передбачає, що перебіг шестимісячного строку, встановленого у ст. 38 КУпАП, починається саме з дати складення протоколу. Законодавець свідомо використав різні правові поняття, а саме: «день виявлення правопорушення» та «складення протоколу про адміністративне правопорушення», чим розмежував зазначені юридичні факти.

Вказує, що сам по собі факт складення протоколу не може автоматично та безумовно свідчити про те, що саме цього дня правопорушення було виявлено уповноваженим органом, оскільки виявлення правопорушення та процесуальне оформлення його результатів є різними стадіями адміністративного провадження. Протокол про адміністративне правопорушення, виходячи з положень ст. 256 КУпАП, є документом, який фіксує суть, час та місце вчинення правопорушення.

Наголошує, що законодавством визначений чіткий порядок виявлення фактів несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування із зазначенням конкретних строків, дотримання яких дозволяє виявити, зібрати та проаналізувати фактичні дані порушення, а також зробити висновок про наявність у діянні особи складу правопорушення. Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не надав належної оцінки зазначеним нормам матеріального права.

Зазначає, що Національне агентство з питань запобігання корупції ще у квітні 2025 року було повідомлено про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації при звільненні за 2024 рік (перше повідомлення до уповноваженого органу) та 21.05.2025 року повідомило про цей факт Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України. 29.05.2025 року Департамент стратегічних розслідувань надіслав матеріали управлінню стратегічних розслідувань в Донецькій області, яке отримало зазначені матеріали 29.05.2025 року. Подальше збирання уповноваженою особою Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 , як суб`єктом декларування, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та їх оцінка не змінює тієї обставини, що про вказане правопорушення спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції стало відомо не пізніше 29.05.2025 року, а тому саме цю дату слід вважати датою його виявлення.

Стверджує, що, починаючи із зазначеної дати, уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення, і саме з цієї дати слід рахувати початок шестимісячного строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією. Натомість протокол було складено уповноваженою особою лише через рік після отримання матеріалів від департаменту та збору доказів.

Посилається на постанови Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі № 149/2498/17 та від 14.08.2018 року у справі № 166/46/17, відповідно до яких днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Звертає увагу, що за відсутності в законі прямого визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення та за наявності різних підходів у правозастосовній практиці будь-які сумніви щодо тлумачення норм, які визначають підстави та межі адміністративної відповідальності особи, підлягають тлумаченню на користь особи.

Зауважує, що вважає помилковим висновок суду про те, що днем вчинення адміністративного правопорушення є день подання ОСОБА_1 декларації, а саме 12.03.2025 року. Днем вчинення адміністративного правопорушення є наступний день після дня останнього строку подання такої декларації, а саме 10.05.2024 року, адже саме з цього моменту особа порушує встановлений законом обов`язок, а не день фактичного подання декларації. При цьому дата фактичного подання декларації свідчить лише про припинення протиправної бездіяльності, а тому не може бути моментом вчинення адміністративного правопорушення.

Заслухавши захисника адвоката Канібора С.І., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора Надежденко С.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно зазначити опис обставин, установлених під час розгляду справи, наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним тільки за умови, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи.

Виходячи з цього, суд при ухваленні рішення зобов`язаний викласти у постанові за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини вчинення такого правопорушення, які цим судом визнані доведеними або які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Заводського районного суду міста Кам`янського у постанові від 01 вересня 2026 року викладено такий обсяг обставин, з якого неможливо встановити як склад адміністративного правопорушення, так і дату та час його вчинення, що унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності та спростування доводів сторони захисту щодо спливу строку накладення адміністративного стягнення, оскільки обставини, викладені судом першої інстанції, є неповними та не відповідають пред`явленому обвинуваченню.

Протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом, на основі якого в сукупності з іншими доказами встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У рішенні ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява № 36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а провадження у справі підлягає закриттю.

Отже, у цьому випадку місцевий суд формально підійшов до розгляду справи та викладу фактичних обставин, які ним встановлені під час судового розгляду, оскільки ті обставини, які викладені судом першої інстанції, не відповідають пред`явленому обвинуваченню, викладеному у протоколі про адміністративне правопорушення, та не містять усіх елементів складу адміністративного правопорушення. При цьому особу, стосовно якої складено протокол ОСОБА_1 , визнано винуватою та накладено на останню адміністративне стягнення.

Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті – іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов`язаний оцінити її результати, переконатися в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, наявна. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитися наданими фактами без їх власної оцінки.

З огляду на зазначене такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді секретаря судового засідання Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, будучи відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, несвоєчасно, а саме 12.03.2025 року о 20 годині 11 хвилин, без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2024 року по 09.04.2024 року, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 вказаного Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення № 145 від 26.06.2026 року стосовно ОСОБА_1 додані такі докази:

- повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про факт несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, № 04 від 10.04.2025 року;

- наказ в.о. керівника апарату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.12.2023 року № 134-к/к про призначення ОСОБА_1 на посаду секретаря суду Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 04.12.2023 року;

- наказ в.о. керівника апарату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 № 25-к/к від 20.02.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря суду Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 20 лютого 2024 року за власним бажанням;

- наказ в.о. керівника апарату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.02.2024 року № 27-к/к про призначення ОСОБА_1 на посаду секретаря судового засідання Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 21.02.2024 року;

- наказ в.о. керівника апарату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 63-к/к від 09.04.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря судового засідання Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 09 квітня 2024 року за угодою сторін;

- лист в.о. керівника апарату суду ОСОБА_2 від 10.04.2025 року за вих. № 81/03-35, наданий Національному агентству з питань запобігання корупції, про виявлення факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації при звільненні;

- додаток щодо встановлення послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 у період з 10.04.2024 року по 13.03.2025 року, відповідно до якого дії щодо подання декларації при звільненні у встановлений строк не вчинялися, декларація при звільненні була подана 12.03.2025 року;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , надані Управлінню стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відповідно до яких ОСОБА_1 зазначила, що декларацію після звільнення вона подала 12.03.2025 року, від декларування вона не ухилялася, не бажала приховати свої доходи і майно, з об`єктивних причин не могла подати її вчасно. Зокрема, вона проживала у м. Покровськ разом з чоловіком, матір`ю та бабусею. З початку 2024 року м. Покровськ піддавався постійним масованим обстрілам, тому у квітні 2024 року вона звільнилася з посади та вимушена була змінити своє місце проживання. Лише наприкінці 2024 року вона знайшла житло у м. Дніпро. Питання влаштування нового місця проживання для себе та членів своєї сім`ї вважає поважною причиною несвоєчасного подання декларації, тим більше, що вказаний період був охоплений поданою нею річною декларацією за 2024 рік. Також наголосила, що за вказаним діянням минули строки притягнення до адміністративної відповідальності: датою вчинення адміністративного правопорушення слід вважати 10.05.2024 року, а не 12.03.2025 року (дата подання декларації), а датою виявлення слід вважати 29.05.2025 року (дата повідомлення Управління стратегічних розслідувань про факт несвоєчасного подання декларації), а не 26.06.2026 року (дата складення протоколу).

За ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати декларацію шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, не встановлено.

Вказані докази апеляційний суд бере до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи суперечностей та підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи відповідно до ст. 280 КУпАП, а також поза розумним сумнівом підтверджують факт порушення ОСОБА_1 абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим вона вчинила адміністративне правопорушення, що відповідає правовій кваліфікації за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, стороною захисту не оспорюється факт несвоєчасного, без поважних причин, подання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з цим доводи захисника про сплив строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, на думку апеляційного суду, є слушними.

Частиною 4 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

У складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 145 від 26 червня 2026 року зазначено, що фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, тобто момент, коли уповноваженою особою, яка має право складати протоколи, зібрано та проаналізовано фактичні дані, зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення та оформлено такий висновок у вигляді протоколу.

Разом з цим Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 149/2498/17 (провадження № К/9901/4274/18) зазначив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Так, як вбачається з повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про факт несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, № 04 від 10.04.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 51-2 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 повідомлено про встановлення факту несвоєчасного подання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме при звільненні за період з 01.01.2024 року по 09.04.2024 року.

Крім того, відповідно до листа Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій від 21.05.2025 року повідомлено про встановлення Національним агентством факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з цим в.о. керівника апарату Покровського міськрайонного суду Донецької області 10.06.2025 року до Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України направлено документи, які були витребувані.

Інших даних щодо тривалого збору доказів для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.

На переконання апеляційного суду, при визначенні моменту виявлення правопорушення необхідно враховувати, що сам факт виявлення адміністративного правопорушення не є тотожним факту складання протоколу. Це різні юридичні факти: виявлення факту адміністративного правопорушення – це отримання органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу, відомостей про вчинення такого правопорушення та особу, яка його вчинила. Водночас складання протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальним наслідком факту виявлення, тобто процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, спрямованою на фіксацію адміністративного правопорушення.

Таким чином, виявлення адміністративного правопорушення та його фіксування в результаті заходів, проведених уповноваженим органом (посадовою особою), спрямованих на встановлення обставин справи, шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення є двома різними юридичними фактами, які не можна ототожнювати.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення - це остаточний, завершальний етап складання процесуального документа на підставі раніше виявлених фактів щодо встановлених порушень, які підпадають під ознаки, визначені законодавством у сфері боротьби з корупцією.

Саме дата надходження до органу, який склав протокол, відомостей про правопорушення є днем його виявлення у розумінні ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Аналізуючи наведені докази, апеляційний суд зауважує, що виявлення адміністративного правопорушення у цьому випадку, тобто коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення, є 10.04.2025 року, коли достовірно стало відомо про недотримання ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції», про що й повідомлено останню 21.05.2025 року. Як вбачається з матеріалів справи, останнім етапом збору інформації для здійснення висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є направлення всіх необхідних документів в.о. керівника апарату суду, оскільки іншого збору та аналізу доказів не проводилося та матеріали справи не містять. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складено 26.06.2026 року, а підстав такого тривалого зволікання матеріали справи не містять.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення. Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається. Якщо на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

На підставі викладеного, на переконання апеляційного суду, моментом виявлення адміністративного правопорушення слід вважати 10.06.2025 року.

Тому у цьому випадку, за встановлених вище обставин, днем закінчення передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення, з моменту виявлення особи, слід вважати 10 грудня 2025 року.

Отже, на час постановлення оскаржуваного рішення 01.09.2026 року встановлений ч. 4 ст. 38 КУпАП шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив.

З огляду на те, що з дня виявлення адміністративного правопорушення до моменту постановлення оскаржуваної постанови минуло більше шести місяців, висновок суду першої інстанції про те, що строк накладення адміністративного стягнення не закінчився, також є помилковим.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржувана постанова Заводського районного суду міста Кам`янського від 01 вересня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст. 38, 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Канібора С.І., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду міста Кам`янського від 01 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, скасувати.

Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА